Як зброя “друзів Росії” воює проти неї

У мережі періодично з’являються фотографії боєприпасів виробництва найближчих “союзників” Російської Федерації на озброєнні Сил оборони України.

Боєприпаси різних номенклатур і калібрів OSINT-аналітики ідентифікували як продукцію іранської, китайської та сербської промисловостей.

Також на озброєнні Сил оборони уперше помітили боєприпаси північнокорейського виробництва.

З цієї нагоди варто поговорити про можливі шляхи постачання цих боєприпасів й історію їхньої появи на полі бою російсько-української війни.

Іран: є все, окрім Шахедів

Іран сьогодні – це один із найбільших експортерів озброєння до РФ. Судячи з документів, що потрапили до рук журналістів телеканалу SkyNews, Росія купує в Ірану боєприпаси, стволи та дрони.

Джерело передало телеканалу відомості, у яких йдеться про закупівлю росіянами стволів для танків Т-72 і стволів для 122-мм гаубиць, а також снарядів до них. Ця угода коштувала близько 740 000 доларів США.

Також у додатку перелічені й інші позиції угоди, зокрема, про плани постачання компонентів 122-мм та 152-мм артилерійських пострілів.

Раніше The Wall Streat Journal повідомляв, що росіяни купили у іранців близько 300 тисяч артилерійських снарядів та мільйон інших боєприпасів.

На озброєнні українських військ вже фіксували іранські 120-мм мінометні боєприпаси M48, крім того, були помічені іранські міномети HM-16.

Найцікавіше те, що, судячи з маркувань боєприпасів, вони були виготовлені у 2022 році. За словами аналітиків, що проводили ідентифікацію снарядів, кількість іранських 120-мм мін в арсеналах ЗСУ вимірюється «не сотнями чи навіть тисячами снарядів – їх більше».

Іранську 120-мм міну можна розрізнити за яскраво-коричневим (кремовим) кольором, розташуванням порохових зарядів та маркуванням.

Крім мінометних боєприпасів, на озброєнні танкових підрозділів Сил оборони помічали іранські 125-мм осколково-фугасні боєприпаси, які є копією радянського 3ОФ19.

Іранське походження снарядів можна можна визначити по пофарбованій у чорний колір хвостовій частині боєприпасу.

Окрім цього, вони упаковані в характерні транспортні контейнери для боєприпасів, які можна ідентифікувати на кадрах за маркуванням та формою.

Українські гелікоптери Ми-8/17 у березні цього року були помічені з іранськими 80-мм некерованими авіаційними ракетами S-8OF HE-FRAG, що також відомі як Fadak 2.

Крім авіаційних ракет на озброєнні української артилерії з’явилися іранські 122-мм реактивні снаряди сімейства Arash, які застосовують на БМ-21 “Град”.

Маркування на авіаційних і артилерійських боєприпасах вказує, що вони були виготовлені у 2022 році, тобто потрапили до України майже одразу після виробництва.

Невідомо, як саме іранські боєприпаси потрапляють в Україну.

Багато експертів виключають можливість перехоплення контрабандних боєприпасів, що призначалися підтримуваним Іраном терористичним угрупованням, бо зафіксовані в Україні боєприпаси ці формування не використовують.

Можливо, Україна отримала боєприпаси шляхом реекспорту за допомогою третіх країн або компаній. Хоча “свіжі” боєприпаси 2022 року виготовлення вказують на те, що без залученості уряду Ірану не обійшлося.

Made in China

Китайські боєприпаси неодноразово помічали на озброєнні Сил оборони України, переважно це 60-мм міни M-83A.

Спочатку ці боєприпаси показували як доказ китайської допомоги росіянам, але є нюанс: на озброєнні російської армії немає 60-мм мінометів.

Окрім мін, в мережі з’являлися фотографії китайських 152-мм артилерійських снарядів Type 66 з іранськими порохами. Є ймовірність, що ці боєприпаси є трофейними, бо інформація про їхнє застосування росіянами з’являлася раніше.

Можливо, такі боєприпаси закуповували у африканських країн, які є чи не найбільшими експлуатантами китайського озброєння.

Удар в спину від Сербії

Сербія найбільш неоднозначна країна серед списку російських “союзників”. Сербські боєприпаси помітили на озброєнні України у березні поточного року.

Українські артилеристи використовують сербські реактивні ракети калібру 122-мм ER Grad 2000. 

Після публічного розголосу про можливий продаж Сербією 3500 ракет до РСЗВ через посередника аналітики UWP підтвердили, що ракети продали Україні й вони застосовуються Силами оборони.

Відомо, що боєприпаси у сербського підприємства Krušik придбала канадська компанія JNJ Export Import.

Із Сербії до Туреччини контейнери з боєприпасами транспортувала компанія Arca Savunma Sanayi Ticaret, а вже звідти через Словаччину ракети доставили до України.

Основна відмінність реактивних боєприпасів ER Grad 2000 від радянських – це збільшена до 40 км максимальна дальність ураження, що вдвічі більше за дальність радянських ракет 9М21ОФ.

Президент Сербії Олександр Вучич заперечував продаж боєприпасів Україні. Згодом він повідомив, що країна не може контролювати реекспорт зброї сербського виробництва.

Крім реактивних снарядів були помічені і мінометні: у мережі з’являлися фотографії виготовлених у 2023 році сербських 120-мм снарядів M62P10.

Також були помічені 82-мм міни M68P1 2021 року виробництва, що упаковані в ящики з написами сербською мовою.

Чучхе – наш!

У кадр журналістів потрапили 122-мм реактивні снаряди в руках українських військових. Ці боєприпаси мають дуже схоже на північнокорейське маркування.

Редакція “Мілітарного” порівняла ці фото із зображеннями захоплених на іранському судні у 2009 році північнокорейських боєприпасів. Тоді їх намагалися переправити для терористів ХАМАСу.

Написи на снарядах та індекс “R-12 HE” повністю співпадають. Є відмінності лише в останньому рядку, де промаркована серія і дата виготовлення.

Сфотографований в руках українського артилериста реактивний снаряд, судячи з маркування, виготовлений у 1995 році.

Невідомо, як боєприпаси виробництва КНДР, країни, яка неодноразово виражала підтримку дій Росії та перебуває під тотальними санкціями всього світу, потрапили до України.

Найімовірніше, боєприпаси закуплені у третіх країн, які придбали їх раніше.

Також можна припустити, що ці снаряди могли потрапити до України після перехоплення контрабандного озброєння силами союзників, яке прямувало до терористів на Близькому Сході.

Нічого особистого, тільки бізнес

Як бачимо, боєприпаси країн, які росіяни називали своїми друзями і союзниками, використовують в Україні проти самих росіян.

Снаряди сербського й іранського виробництва, судячи з маркування, були виготовлені у 2022 і 2023 роках, що свідчить про те, що їх закуповували за новими контрактами.

Закупівлі боєприпасів у Сербії можна зрозуміти, за словами президента Вучича, країна економічно залежна від продажу озброєння.

До того ж, сербська влада офіційно заявляла, що не проти поставок озброєння до України, а документи Пентагону підтверджують, що країна надає військову допомогу Україні.

Китайські боєприпаси цілком могли закуповуватися через треті країни, найімовірніше африканські, або через сторонні компанії.

Абсолютним сюрпризом стали боєприпаси з КНДР, що могли бути закуплені у сторонніх країн або вилучені у контрабандистів.

А ось поява великої кількості іранських снарядів викликає питання стосовно статусу Ірану як основного союзника Росії на Близькому Сході.

Подібні закупівлі у “сумнівних” країн допомагають Україні побороти дефіцит боєприпасів радянського зразка, запаси яких у Європі швидко вичерпуються.

Ці країни мають потужний оборонно-промисловий комплекс, який може виготовляти потрібну Силам оборони кількість боєприпасів.