Штурмовику A-4 Skyhawk — 70 років

Сьогодні виповнилось 70 років з дня першого польоту американського палубного штурмовика А-4 «Скайхок», створеного фірмою «Дуглас». Згадаймо про ювіляра, але не будемо зосереджуватись на історії, а поговоримо про тих «Скайхоків», які ще продовжують службу.

Цей літак був основним легким штурмовиком американського флоту й авіації морської піхоти у 1960-х рр. і основною ударною машиною ВПС Ізраїля в 1970-х рр., але зараз майже зійшов зі сцени й лишається на озброєнні тільки у двох країнах Латинської Америки.

А-4 є одномоторним реактивним літаком з дельтовидним крилом низького розташування. Проєктування машини розпочалось у 1952 р., за два роки вийшов на випробування перший прототип, а вже в 1956 р. розгорнули серійний випуск першого варіанту А-4А. Виробництво тривало до 1979 р. Загалом було виготовлено 2960 літаків (2405 одномісних і 555 двомісних). Варіанти А-4А/В/С/L комплектувались ТРД «Райт» J65 (ліцензійний варіант британського двигуна «Сапфір» фірми «Брістоль-Сіддлі»), A-4E/F/M і двомісні TA-4E/F/J – ТРД «Пратт енд Вітні» J52 різних модифікацій тягою до 5080 кгс (А-4М).

Крім того виготовлялись спеціальні експортні модифікації (частина – не нового виробництва, а переобладнані з літаків ранніх випусків). Зокрема, з А-4В переобладнувались А-4Р для ПС и A-4Q для ВМС Аргентини, A/TA-4S для ПС Сінгапуру, з А-4С и L – А/ТА-4РТМ для Малайзії. На основі A-4F будувались A/TA-4G для ВМС Австралії, А/ТА-4Н для ВПС Ізраїлю і А/ТА-4К для ВПС Нової Зеландії. Нарешті, А-4М послужив основою для ізраїльських A-4N і кувейтських A/TA-4KU.

Вбудоване озброєння на більшості модифікації представлене парою 20-мм гармат «Кольт» Мк.12 з боєкомплектом 200 патронів на ствол, але ізраїльські літаки озброєні французькими 30-мм гарматами DEFA, а сінгапурські – британськими «Аден» такого ж калібру (боєкомплект в обох випадках – 150 патронів на ствол). Штурмовики ранніх модифікацій (до А-4С включно) мали три вузли зовнішньої підвіски (підфюзеляжний і два підкрильних), а наступних – п’ять (підфюзеляжний і чотири підкрильних). Маса зовнішніх підвісок на А-4А складала 1800 кг, а на варіанті А-4М сягала 4500 кг.

До ХХІ століття «Скайхоки» дослужили у ВПС Нової Зеландії (зняті з озброєння у 2001 р.), Індонезії (у 2003 р.), Ізраїля (у 2015 р.), Сінгапуру.

Продовжується служба «Скайхоків» в Аргентині, яка у 1966-1975 рр. отримала 91 такий літак: 50 А-4Р і 25 А-4С для ПС, а також 16 A-4Q для палубної авіації ВМС. Штурмовики активно використовувались у фолклендському конфлікті 1982 р. Самостійно або спільно з літаками інших типів вони потопили чотири і пошкодили 14 британських кораблів та суден, але й власні втрати виявились досить значними: 19 машин зі складу ПС і три (за іншими даними, шість) флотських. Уцілілі A-4Q зняли з озброєння у 1988 р., а А-4Р і А-4С – в 1999-му.

Для заміни виведених бортів в 1994 р. у США було придбано 32 літаки А-4М і чотири TA-4F. Вони пройшли модернізацію і отримали позначення A/TA-4AR «Файтінгхок». Проект модернізації розробив американський концерн «Локхід-Мартін», він же здійснив і переобладнання перших дев’яти літаків. Решту 27 машин в 1998-2000 рр. були модернізовані в Аргентині.

«Файтінгхок» зберіг попередній двигун (J52-P-408A тягою 5080 кгс), але отримав кардинально оновлене бортове обладнання: багатофункційну РЛС AN/APG-66(V)2, комплекс РЕБ, який включає станцію попередження про радіолокаційне опромінення AN/ALR-93(V)1, станції активних завад AN/ALQ-126B і AN/ALQ-162, а також пристрої для відстрілу хибних цілей AN/ALE-47, нові бортові комп’ютери, ІНС і обладнання кабіни («скляна кабіна»). Усі літаки A/TA-4AR надійшли на озброєння 5-ї авіабригади ПС Аргентини (аеродром Вілья Рейнольдс). У 2023 р. в строю залишалось 12 штурмовиків (10 одномісних і два двомісних), але придатні до польотів були лише п’ять з них – чотири одно- і один двомісний.

Найбільш «свіжим» за часом придбання літаків експлуатантом «Скайхоків» є ВМС Бразилії. Плани купити такі літаки виношувались ще у 1980-х роках, але реалізувати їх вдалось тільки 1997 р., коли були придбані 23 колишніх кувейтських літаки – 20 A-4KU і 3 TA-4KU. Штурмовики, які в Бразилії отримали позначення AF-1 (одномісні) і AF-1A (двомісні), надійшли на озброєння ескадрильї VF-1 і літали з палуби авіаносця «Сан Пауло» (колишній французький «Фош»). У 2010 р. з фірмою EMBRAER була укладена угода про модернізацію 12 машин (дев’яти AF-1 і трьох AF-1А; після модернізації отримали позначення AF-1B і AF-1C відповідно). Програма передбачла встановлення багатофункціональної РЛС ізраїльського виробництва «Елта» EL/M-2032, нового обладнання для зв’язку та навігації, бортових комп’ютерів, багатофункціональних дисплеїв в кабіні тощо.

Перший удосконалений штурмовик був переданий замовнику у травні 2015 р., другий – наступного року, але… 26 липня 2016 р. ці дві машини зіткнулись в повітрі, внаслідок чого один штуромовик розбився (пілот загинув), інший же зумів приземлитися. Після модернізації семи літаків, включаючи втрачений 26 липня 2016 р. (п’яти одно- і двох двомісних), програму зупинили. Річ у тім, що на початку 2017 р. керівництво Бразилії ухвалило рішення про відмову від модернізації авіаносця «Сан Пауло» та його списання. Замість нього придбали британський десантний гелікоптероносець «Оушн», включений до складу флоту Бразилїї під назвою «Атлантіко». Але «Скайхоки» базуватись на ньому не можуть. Наразі ескадрилья VF-1 з чотирма  AF-1B і двома AF-1С лишається у складі ВМС Бразилії, однак сенсу утримувати її немає, бо жодні плани і перспективи придбати нормальний авіаносець в цієї країни відсутні.

«Скайхоки» експлуатуються і кількома приватними фірмами у США, Канаді та Німеччині. За контрактами із ВПС різних країн вони використовуються для тренувань пілотів, буксирування мішеней, а також виступають за умовного противника («агресора») під час навчань.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9