Історія аргентинських Super Etendard

Днями український (і не лише) інформаційний простір струсонула новина про можливу передачу нашим Повітряним Силам п’яти літаків «Супер Етандар». Несподіваним дарувальником може стати Аргентина. Ці літаки нам можуть знадобитись хіба що як хибні мішені на аеродромах. Але придивимось до них докладніше.

На початку 1970-х рр. ВМС Франції мали у своєму складі два авіаносці («Клемансо» та «Фош»), основу авіагруп яких складали мисливці американського виробництва F-8E «Крусейдер», а також вітчизняні мисливці-бомбардувальники «Етандар IV». Останні вже були морально застарілими, тому командування ВМС порушило питання про заміну.

Претендентами були дві конструкції: американський палубний штурмовик А-7 «Корсар» і палубний варіант нового франко-британського мисливця-бомбардувальника «Ягуар М». ВМС віддавало перевагу першому з них – адже А-7 базувався на конструкції мисливця «Крусейдер», який непогано себе зарекомендував. Однак уряд цю ідею відкинув – він прагнув підтримати вітчизняного виробника. Був виготовлений прототип «Ягуара М», однак в якості палубного літака його характеристики виявились незадовільними.

Зрештою, в січні 1973 р. ухвалили рішення про створення нового палубного мисливця-бомбардувальника шляхом глибокої модернізації літака «Етандар IV».

Нова машина, яку назвали «Супер Етандар», успадкувала від попередника аеродинамічну схему, але отримала новий двигун, кардинально оновлене БРЕО і розширений спектр озброєння. Крило дещо збільшеної порівняно з «Етандар IV» стрілоподібності було посилене у зв’язку зі збільшення злітної маси літака, а також отримало більш розвинуту механізацію.

На літак встановили ТРД SNECMA «Атар 08К50» – модифікацію двигуна «Атар 09К50» (встановлювався на літаки «Міраж F1»), позбавлену форсажної камери. «Супер Етандар» обладнали багатофункціональною РЛС «Томсон-CSF» «Агаве I», оптимізованою для роботи по надводних цілях.

Прицільно-навігаційний комплекс «Етна» інтегрує інерційну навігаційну систему, приймач радіонавігаційної системи TACAN, систему управління озброєнням, а також радіовисотомір. Крім звичайних аналогових приладів, кабіна пілота обладнана індикатором на тлі лобового скла.

Засоби РЕБ представлені станцією попередження про радіолокаційне опромінення BF і підвісним пристроями для відстрілу хибних цілей.

Вбудоване озброєння «Супер Етандара» – дві 30-мм гармати DEFA 552 з боєкомплектом 125 снарядів на ствол. Підвісне озброєння загальною масою до 3670 кг розташовується на підфюзеляжному і чотирьох підкрильних вузлах.

Основною зброєю для ураження надводних цілей є ПКР «Екзосет» АМ-39. Як правило, літак несе одну таку ракету під внутрішнім підкрильним пілоном, а під другою консоллю крила на такому ж пілоні підвішується 1100-л додатковий паливний бак.

На зовнішніх підкрильних вузлах при цьому підвішувалась пара КР «повітря-повітря» R.550 «Меджик», які призначені для самооборони. Крім того, французькі «Супер Етандари» були носіями ядерної зброї. Літак міг нести одну ядерну авіабомбу AN52, а наприкінці 1980-х рр. 11 «Супер Етандарів» обладнали для використання крилатих ракет КР ASMP.

При підвісці ракет «Екзосет» або ASMP необхідно зняти гармати – на їх місце встановлюються блоки апаратури, які забезпечують застосування цих ракет. Крім того, літак може нести КР «повітря-поверхня» з лазерним наведенням AS.30L, некеровані ракети, а також звичайні авіабомби. «Супер Етандар» може також застосовуватись як літак-заправник. При цьому під фюзеляж підвішується контейнер із заправним обладнанням, а під крило – два 1100-л ДПБ.

Низку нововведень, призначених для «Супер Етандара», починаючи з 1974 р. випробували на трьох переобладнаних літаках «Етандар IV». 3 жовтня 1975 р. вперше піднявся в повітря прототип «Супер Етандара», а в листопаді 1977 р. випустили першу серійну машину. ВМС Франції планували придбати 100 таких літаків, однак через подорожчання «Супер Етандара» порівняно з розрахункової ціною вони вимушені були обмежитись 71 машиною. Ще 14 «Супер Етандарів» виготовили для Аргентини. Випуск серійних літаків завершився в 1983 р.

Французькі мисливці-бомбардувальники «Супер Етандар» пройшли кілька етапів модернізації під  шифром SEM (Super Etendard Modernise). «Стандарт 2 SEM» («стандартом 1» вважалась базова комплектація) передбачав заміну радару «Агаве» новою РЛС «Анемоне». Така станція має удвічі більшу дальність дії, а також розширений спектр режимів роботи, включаючи й режим «повітря-повітря». Крім того, були оновлені пристрої відображення інформації в кабіні пілота. Випробування літака «стандарт 2 SEM» почались в жовтні 1990 р., а серійне модернізація розгорнулась у 1993 р.

Літаки «стандарт 3 SEM» отримали можливість застосовувати контейнерну систему цілевказання «Атліс» для наведення КР AS.30L і КАБ. Більш глибоким змінам були піддані машини, що доопрацьовувались до «стандарту 4 SEM». Вони отримали нову станцію попередження про радіолокаційне опромінення «Шерлок». Під крилом встановили два невеликих додаткових пілони, призначених для підвіски засобів РЕБ: станції активних завад «Баракуда NG» і пристрою для відстрілу хибних цілей «Алкан» LL5081. Крім того, літаки були пристосовані для підвіски розвідувального контейнера COR280.

Модернізація за «стандартом 4 SEM» завершилась 2002 р., а вже наступного року почалось доопрацювання літаків до «стандарту 5 SEM». Відповідно до нього, «Супер Етандари» отримали нові прицільно-навігаційні контейнери «Дамоклес», завдяки чому набули здатності ефективно діяти вночі. Також на літаках встановили нову інерційно-супутникову навігаційну систему і бортову цифрову обчислювальну машину (БЦОМ).

В авіації ВМС Франції «Супер Етандарами» озброїли три бойові флотилії – 11F, 14F і 17F, а також навчально-бойову ескадрилью 59S. Бойовий дебют нових літаків (у складі ВМС Франції – аргентинські пішли в бій раніше) відбувся в Лівані. Біля узбережжя цієї країни два французьких авіаносці, змінюючи один одного, перебували в 1983-1984 рр. «Супер Етандари» здійснювали вильоти для прикриття французьких миротворчих сил в Лівані, при цьому два літаки були збиті сирійськими ЗРК. В той час типовий склад авіагрупи французького авіаносця включав 16 літаків «Супер Етандар», 10 «Крусейдерів», три розвідники «Етандар IVP», сім протичовнових літаків «Алізе» і кілька гелікоптерів.

В 1990-х рр. «Супер Етандари» періодично з’являлись над Балканами. Зокрема, в 1999 р. літаки флотилії 11F завдавали ударів по наземних цілях під час війни проти Югославії. З грудня 2001-го до липня 2002 р. літаки флотилії 17F з палуби атомного авіаносця «Шарль де Голль», що знаходився в Оманській затоці, завдавали ударів по цілях в Афганістані. У 2004, 2006-2008 і 2010-2011 рр. «Супер Етандари» знову з’являлись над Афганістаном – кілька таких літаків періодично базувалось у Кандагарі. Одним з головних завдань «Супер Етандарів» у цих операціях була підсвітка цілей для КАБ з лазерним наведенням, які скидались мисливцями «Рафаль». Навесні 2011 р. «Супер Етандари» з палуби «Шарль де Голль» взяли участь в операції «Харматтан» у Лівії, а наприкінці 2015 р. – в операції «Шаммаль» проти бойовиків угрупування «Ісламська держава» в Іракові та Сирії. Ця операція стала останньою в кар’єрі французьких «Супер Етандарів» – в липні 2016 р. їх зняли з озброєння.

Аргентина в 1981-1983 рр. отримала 14 «Супер Етандарів», якими укомплектували 2-гу винищувально-штурмову АЕ. До початку англо-аргентинського конфлікту прибуло лише п’ять машин, а їх пілоти не встигли освоїти техніку польотів з авіаносця «Бентісінко де Майо». Тому аргентинські «Супер Етандари» діяли з берегових аеродромів, до того ж, досить ефективно. 4 травня 1982 р. ракетою «Екзосет», запущеною з такого літака, був потоплений британський есмінець «Шеффілд», а 25 травня двома такими ж ракетами – контейнеровоз «Атлантік Конвеєр», який використовувався для транспортування авіатехніки.

Хоч єдиний аргентинський авіаносець з 1992 р. не виходив в море, а у 1997 р. взагалі був списаний, ВМС Аргентини продовжили експлуатацію «Супер Етандарів». Їх пілоти підтримували свою кваліфікацію, періодично беручи участь у навчальних польотах з американських авіаносців та з бразильського «Сан-Паулу» (колишнього французького «Фош»). Спроби придбати у Франції обладнання для модернізації «Супер Етандарів» закінчувались невдачами через протидію з боку Великої Британії.

У 2010-х роках в складі авіації ВМС Аргентини залишалось 11 літаків цього типу, однак далеко не всі з них були боєздатними. Та аргентинське керівництво усіляко намагалось утримувати в строю бодай частину «Супер Етандарів». Про глибину кризи, в якій опинились збройні сили Аргентини внаслідок кількох десятиліть непродуманої економічної політики, свідчить такий факт: після списання у 2015 р. останніх «Міражів ІІІ» та «Фінгерів» жменька флотських «Супер Етандарів» лишилась єдиними аргентинськими номінальними винищувачами!

У 2017 році Аргентині вдалось закупити у Франції ще п’ять вживаних «Супер Етандарів», а також вісім запасних двигунів, багато інших запчастин і тренажер – за якихось 12,5 млн євро. Літаки доставили в Аргентину у 2019 р., однак в стрій так і не змогли ввести: «Супер Етандари» комплектуються катапультними кріслами британської фірми «Мартін-Бейкер». А на постачання продукції військового призначення до Аргентини досі діє британське ембарго – тож до цих крісел не вдалось придбати піропатрони. Зрештою, у травні 2023 р. авіація ВМС Аргентини остаточно списала свої «Супер Етандари».

Україні планується передати не ветеранів Фолклендської війни, а ті п’ять колишніх французьких літаків, яких так і не ввели в стрій.

У 1983 р. п’ять «Супер Етандарів» орендував у Франції Ірак – як тимчасовий захід до надходження у 1985 р. нових літаків «Міраж F1». Ці машин брали участь у «війні танкерів», здійснивши кілька десятків атак на судна у Перській затоці. Один літак (за іншими даними – два) був втрачений, а решту повернули Франції.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818