fbpx

3-тя гаубична батарея 55-ї артилерійської бригади у війні на Донбасі

Анексія Криму застала артилерійські частини української армії фактично в стадії напіврозпаду: 11-а артилерійська бригада була розформована, 26-я і 55-а постійно скорочувалися. Зменшувалася матеріально-технічна частина підрозділів, знижувалася боєготовність, комплектація особовим складом була на вкрай низькому рівні. Фактично артилеристи займалися тим, що розстрілювали на полігонах боєприпаси, які йшли на утилізацію. Але з початком війни саме цей факт зіграв на руку – зоставалися артилерісти, які мали достатньо досвіду.

У 55-й артилерійській бригаді, яка базувалася в Запоріжжі, в строю знаходився всього один гаубичний дивізіон. Це був радянський рудимент, а не повноцінний боєздатний підрозділ ЗСУ. В період березня — серпня 2014 року бригада змогла виставити одну штатну гаубичну батарею – 1-у (її бойовий шлях — Чонгар, Довгеньке, Слов’янськ, Красний Лиман, Крива Лука, Попасне, Дебальцеве, Донецьке та Горлівське напрямки) та дві зведені (2-а та 3-а) , які терміново відправили на кордон — 2014 влітку року вони стояли під Дякове на кордоні з Росією, підтримуючи дії 72-ї механізованої і 79-ї аеромобільної бригад.

На початку серпня 2014 року зведені батареї повернули в пункт постійної дислокації частини в Запоріжжі. На той час на полігоні посиленно відбувалось бойове злагодження ще трьох батарей (4-я, 5-я і 6-я) — туди передали терміново відновлені гармати та мобілізованих бійців. З огляду на, що серед мобілізованих військовослужбовців 3-ої хвилі була велика кількість тих, хто прийшов у військкомат добровільно, та й просто свідомих патріотів, можна сміливо стверджувати, що серпень 2014 року стало періодом формування по суті нової 55-ї артилерійської бригади.

Коли в кінці серпня приходить наказ направити 2-ю і 3-ю батарею в зону проведення АТО, зібрати і відновити зведені батареї виявилося неможливим. Тому командування бригади приймає рішення —  «перейменувати» п’яту і шосту батареї в другу і третю, і направити їх на Донбас. Так, 25 серпня 2014 року новостворена 3-тя батарея з шістьма гарматами «Мста-Б» (2А65) виявилася на Старобешівському напрямку. Однак, вже при підході до зони бойових дій, вони стали розуміти що положення на фронті вкрай серйозне.

«Ще в Розівці (Запорізька область) зустріли 5-й батальйон територіальної оборони« Прикарпаття », який самовільно залишав зону АТО. Під Стилої зустріли самохіди 26-ї бригади». Позиції артилеристів були визначені командуванням між селищем Старобешеве і селом Новоектеріновка. Однак тільки прибули і зайняли бойові позиції запорізькі артилеристи відразу ж піддалися обстрілу з РСЗВ «Ураган» з боку Росії. Хоча дісталося і селищу — були жертви серед цивільних, але коли це зупиняло росіян. Втративши всі наявні тягачі та двох чоловік убитими батарея відступила, зустрівши в районі Стила колону 92-ї бригади, яка шла на пробивання «Іловайського котла».

«Наказ забрати гаубиці з вогневої позиції був. Робоча команда з дванадцяти добровольців двічі намагалася повернутися. Перший раз за гаубицями, другий раз — щоб хоча б зняти оптичні прилади і клини затвора. Перший раз не змогли через сильний вогонь, а коли вирушили вдруге, нас на вогневу не пустили бійці 92-ї бригади. Тим самим, по суті врятували нам життя. Гаубиці нам забрати не вдалося».

В результаті командування заднім числом видало наказ про відведення батареї в місце дислокації — в Запоріжжі. Однак вимушена відпустка тривала лише тиждень — надто вже загрозливою була ситуація на фронті.

Отримавши нові гармати з бази зберігання (вони були в солідолі), 1 вересня батарея знову повернулася в АТО — на цей раз під Волноваху, щоб підтримати вогнем рейд десантників. Причому діяли досить ефективно — так, під Старобешеве ними була накрита колона російських танків, які відходили до кордону. Після падіння Новоазовська запорожці готувалися відбивати можливу атаку і на Волноваху. Командування «нарізало» ряд секторів вогню, де наприклад, була знищена колона бойовиків.

Навчені гірким досвідом Старобешеве батарея постійно змінювала позиції, завдаючи ударів кожен раз з нової позиції. Наступною гарячою точкою в бойовій біографії 3-й батареї стали бої за Донецький аеропорт, куди батарея була відправлена відразу ж як відійшла на другий план загроза взяття Волновахи.

Як згадують бійці, росіяни активно використовували БПЛА, які коректували вогонь їх артилерії. Наші ж «боги війни» могли тільки мріяти на той момент про безпілотники. Проте, їх удари були досить точні і завдали противнику великих втрат. Багатьом артилеристам запам’ятався масований удар 6 січня 2015 року, коли черговий наступ на аеропорт бойовиків буквально захлинувся під снарядами запорожців.