БПЛА від МQ-9 “Ріпер” до WJ-600: початок нової ери

Безпілотні літальні апарати (БПЛА) поступово стають авіаційним “мейнстримом” з цілого ряду причин. Сам БПЛА, як правило, набагато дешевше винищувача-бомбардувальника і навіть штурмовика. Підготовка оператора набагато дешевша і простіша, ніж підготовка льотчика, хоча б через набагато більш низькі вимоги до фізичної форми. Крім того, що надзвичайно важливо, втрата апарату не веде до втрати оператора. Відсутність людини на борту дозволяє зменшити розміри БПЛА, а також збільшити діапазон допустимих перевантажень.

    Недолік у безпілотників один, але досить серйозний: можливість втрати зв’язку та відсутність програм, що гарантують успішні автономні дії в будь-якій ситуації. Інцидент із захопленням Іраном секретного американського БПЛА-“невидимки” RQ-170 “Сентінел” показав, що ці недоліки є цілком реальними, а побоювання – обгрунтованими.
    Тим не менш, альтернативи безпілотникам немає і вже не буде. Розвідувальна авіація в багатьох країнах вже повністю стала безпілотної. Причому діапазон апаратів тут потенційно дуже великий: від мікро-і міні-БПЛА до гіперзвукових орбітальних, а також дозвукових стратосферних, здатних літати місяцями і навіть роками.
    Не всі ці ідеї втілені в життя, але робота над ними ведеться дуже активно. При цьому зрозуміло, що практично будь який розвідувальний БПЛА можна доопрацювати в ударний варіант. Це відноситься навіть до малих БПЛА. А гіперзвукові орбітальні бойові БПЛА чудово вписуються в концепцію “швидкого глобального удару”, не будучи, при цьому, одноразовими (на відміну від МБР або БРПЧ).
    Традиційним «передовиком» в області розвитку безпілотної авіації є Ізраїль, де завжди вміли берегти людей і економити гроші. У цій країні створено велике сімейство тактичних розвідувальних безпілотників («Хантер», «Харпі», «Гермес», «Серчер» і багато ін.).
    ЦАХАЛ надзвичайно ефективно застосовувала БПЛА ще в ліванській війні 1982 році, причому там відразу зрозуміли необхідність інтеграції цих апаратів з авіацією і артилерією, тобто передачі розвідданих льотчикам і артилеристам в реальному масштабі часу.
    Маленькі і тихі БПЛА було вкрай складно помітити і збити, тому вони постійно висіли над передовими позиціями сирійців. Якщо ж їх все ж збивали, це не було серйозною проблемою, оскільки апарат був дешевим.
    Американці після цього багато чого запозичили у ізраїльтян, застосувавши безпілотники у війні з Іраком в 1991 р. Власне, першим досвідом використання БПЛА в ЗС США було застосування апаратів «Файрбі» під час В’єтнамської війни.
    Воно було досить успішним, тим не менш, розвитку не отримало, тому через два десятиліття американці були змушені брати приклад з союзників. І йти набагато далі їх, оскільки глобальність американських амбіцій не дозволяла обмежуватися тактичними БПЛА.
    В результаті було створено безліч розвідувальних апаратів. З одного боку – стратегічних, наприклад – RQ-4 «Глобал Хок», який має бойовий радіус 4,5 тис. км, висоту польоту майже 20 км і здатний знаходитися в повітрі без посадки майже 40 год (втім, американці недавно вирішили від нього відмовитися через дорожнечу, яка суперечить самій концепції БПЛА).
    З іншого боку – безліч не тільки тактичних, але навіть міні-та мікро-БПЛА. Безпілотники, що запускаються з руки, повинні стати складовою частиною екіпіровки кожного солдата на полі бою. А БПЛА у вигляді комах повинні проникати буквально в будь-яку щілину.
    Саме наявність широкого діапазону розвідувальних БПЛА, що забезпечують максимальну ситуаційну обізнаність і повністю інтегрованих із засобами управління і поразки, зробила можливою реалізацію концепції мережоцентричної війни, без них вона не може бути реалізована в принципі.
    Цілком природно, що за розвідувальними послідували ударні безпілотники. Вже більше 10 років США успішно застосовують на Близькому і Середньому Сході БПЛА «Предатор», на рахунку цих апаратів тисячі знищених бойовиків “Аль-Каїди” і “Талібану”.
    Правда, дальність польоту і бойове навантаження «Предатор» дуже обмежені, тому він підходить лише для протипартизанської війни.
    Набагато більшими можливостями володіє МQ-9 «Ріпер», що зараз надходить на озброєння. Найперспективнішим на сьогоднішній день представляється палубний БПЛА Х-47В, який за своїми ТТХ буде мало чим поступатиметься бойовим літакам.
    Розробляється ударний мікро-БПЛА Т-RАМ, який буде нести одну 40-міліметрову гранату (правда, він буде одноразовим).
    Те ж можна сказати і про європейські апарати. Зрозуміло, Європа сильно відстає в цьому плані від США і Ізраїлю. Однак зараз для неї бойові БПЛА можуть виявитися гарним замінником бойової авіації, якої у європейців стає все менше, а втрати літаків і льотчиків стають все більш неприйнятними.
    Для протипартизанських і невеликих класичних війн (типу лівійської) безпілотники можуть виявитися найбільш підходящим варіантом, а велику війну Європа не буде вести в будь-якому випадку. «Європейським «Предатором » повинен стати тактичний ударний БПЛА «Барракуда », який офіційно називається “Безпілотний літальний апарат у мережоцентричному оточенні “(Agile UAV within Network-Centric Environments).
    Амбітна програма створення бойового БПЛА-“невидимки” “Нейрон” (приблизний аналог Х-47В), швидше за все, помре через складність і дорожнечу, хоча, перший політ цього БПЛА здійснено восени 2012 року.
    Зрозуміло, в гонку безпілотників включився і Китай. Сьогодні він далеко обігнав в цій сфері Європу і наблизився до США і Ізраїлю. Причому паралельно з розвідувальними китайці відразу розвивають і бойові БПЛА, можливо, компенсуючи цим своє відставання в області ударної авіації.
    Так, бойовий безпілотник WJ-600 не має явних аналогів в світі (навіть у США та Ізраїлі). Він призначений для ведення розвідки, РЕБ і нанесення ударів по наземних цілях, несе не менше двох ракет “повітря-поверхня”.
    Іншим бойовим безпілотником, трохи менших розмірів, є “Ілонг” (“птеродактиль”). Судячи з вигляду, він є точною копією “Предатора”. У зв’язку з цим не можна не відзначити, що американці не передавали його навіть найближчим союзникам, а вже про Китай дивно було б говорити. Очевидно, це черговий видатний успіх китайської розвідки.
    Ще у НВАК є невеликий бойовий безпілотник СН-3, однак  зі значним бойовим навантаженням 640 кг.
    Що стосується розвідувальних БПЛА, то стратегічний апарат, подібний “Глобал Хоку”, Китай презентував ще в 2009 р. А 4 роками раніше на авіаційній виставці в Чжухаї китайці демонстрували БПЛА “Аньцзян”, який був представлений як надзвуковий (або навіть гіперзвуковий) безпілотний винищувач .
    У США нічого схожого немає навіть на рівні концепції. Тут залишається лише вірити, що китайці так нахабно блефують. Необхідно відзначити, що в Китаї чудово розуміють необхідність інтеграції розвідувальних БПЛА з бойовими системами.
    Зокрема, в боєкомплект РСЗВ WS-2 (найдалекобійнішої у світі) входять безпілотники, які безпосередньо забезпечують підрозділи цієї системи розвідданими. Є відомості про те, що новий китайський танк буде оснащений «особистим» безпілотником. Принциповим проривом у розвитку безпілотної авіації стало б створення безпілотного винищувача, це однозначно поховало б всі машини 5-го покоління.
    Однак тут проблема стійкості зв’язку або створення програм для автономних дій є найбільш складною. Втім, практично всі експерти сходяться на думці, що якщо винищувач 6-го покоління взагалі вдасться створити, то він буде або повністю безпілотним, або буде можливе його застосування як в пілотованому, так і у безпілотному варіантах.
    Не можна також виключати можливість переобладнання в бойові БПЛА старих бойових літаків. Вони можуть використовуватися для прориву і придушення ППО противника, в т.ч. і методом виснаження боєзапасу ворожих ЗРК. Такі БПЛА володіли б, по суті, 100 % ефективністю, оскільки кожен апарат приносив би користь. Навіть будучи збитий, не зумівши застосувати власного озброєння, він сприяв би виснаження ППО супротивника, оскільки на нього все одно витрачена, як мінімум, одна ЗКР. Навряд чи безпілотна авіація повністю замінить пілотовану. Але те, що вона в найближчій перспективі стане домінуючою за кількістю апаратів і обсягом виконуваних завдань, не викликає вже жодних сумнівів. Це, в свою чергу, потребуватиме створення абсолютно нових засобів ППО для протидії новій загрозі.