Миротворча діяльність Африканського Союзу

У сучасному світі велику роль у підтриманні миру відіграють міжнародні організації. Найбільшою та найвпливовішою є ООН, в яку наразі входить 193 країни. Серед інших великих міжнародних організацій є Африканський Союз (АС).

Африканський Союз є правонаступником Організації африканської єдності. У 1963 році 32 новостворені африканські держави в Адис-Абебі підписали договір про створення ОАЄ, першої континентальної інституції, яка сповідувала філософію панафриканізму. Цілями діяльності ОАЄ були боротьба з колоніалізмом, захист суверенітетів, подолання етнічних протиріч та співпраця між африканськими країнами.

В 1999 році в лівійському місті Сирт, на батьківщині, мабуть, найбільшого провідника панафриканського проєкту, Муаммара Каддафі, була підписана декларація, яка закликала пришвидшити інтеграційні процеси на континенті та дала поштовх створенню Африканського Союзу. Ця організація створена у липні 2002 року під час саміту глав африканських держав у місті Дурбан, Південно-Африканська Республіка (ПАР).

Членами АС стали всі країни-члени ОАЄ. Таким чином членами Африканського Союзу наразі є 54 країни-члени ООН та Сахарська Арабська Демократична Республіка (Західна Сахара), країна частково визнана світовим суспільством. У 2013 році АС призупинив членство Центральноафриканської Республіки (ЦАР), проте країна не виключена з Союзу. Останньою країною, яка доєдналася до АС є Марокко. У 1984 році королівство покинуло лави ОАЄ, через те, що в цю організація визнала Західну Сахару. При утворенні АС Марокко дістало особливий статус у межах Союзу, а у 2017 стало повноправним членом.

Однією з основних цілей АС є підтримання миру та безпеки на континенті. Тому в структурі організації існує Рада миру та безпеки. Це постійнодіючий орган, що має запобігати конфліктам та знаходити рішення щодо розв’язання наявних. Рада складається з 15 членів, які обираються Виконавчою радою АС та затверджуються Асамблеєю (певною мірою ці структури є аналогами Європейської комісії та Ради ЄС відповідно). Члени обираються за принципом регіонального представництва та національної ротації. Отже від кожного регіону Африки (Північна, Західна, Центральна, Східна та Південна) обирається по три члени. Рада миру та безпеки може, за підтримки Ради Безпеки ООН чи без неї, приймати рішення щодо введення в країну-члена Африканського Союзу миротворчих місій.

Першою миротворчою місією Африканського Союзу стала розгорнута у 2003 році в Бурунді AMIB (African Union Mission in Burundi), де з 1972 року тривали сутички між етнічними групами хуту та тутсі, які періодично переростали в геноцид. У 2000 році представники уряду та повстанських угруповань досягли угоди, що влада в країні передається до перехідного уряду, що складається з представників обох етнічних груп. Місія Африканського Союзу була покликана допомогти в створенні нового уряду та передачі йому влади мирним шляхом. У країні було розміщено 2870 миротворців з Ефіопії, ПАР та Мозамбіку. Мандат місії був розрахований на один рік, після чого вона була згорнута та замінена на місію ООН. Водночас контингент Південної Африки лишився в складі місії ООН як Спеціальна оперативна група Африканського Союзу.

Наступною місією АС стала розгорнута в липні 2004 року AMIS (The African Union Mission in Sudan), яка мала добитися сталого припинення вогню між урядовими силами та силами повстанців зі складу Визвольної армії Судану та Руху за справедливість і рівність. У суданському регіоні Дарфур було розміщено 150 руандійських миротворців, проте в Раді миру та безпеки швидко дійшли висновку, що такої кількості військовослужбовців для підтримання миру замало. Загалом до середини 2005 року сили AMIS були збільшені до 7 тис. військовослужбовців. Через мале фінансування та погану матеріально технічну базу AMIS була не в змозі реально підтримувати припинення вогню. У результаті місія АС була згорнута та 31 грудня 2007 року змінена на спільну місію ООН та Африканського Союзу UNAMID (African Union-United Nations Hybrid Operation in Darfur).

У тому ж 2007 році була розгорнута AMISOM (African Union Mission in Somalia), схвалена РБ ООН. AMISOM замінила собою IGASOM, місію з підтримки миру в Сомалі Міжурядового органу з питань розвитку (організація східноафриканських країн). IGASOM була розгорнута, як сила, що мала забезпечити мирний передачу влади до рук Перехідного федерального уряду. Тоді, у травні 2005 року, здавалося, що громадянська війна, яка триває в Сомалі з 1991 року добігає кінця. Проте у 2006 році спалахнув новий її етап, пов’язаний з діяльністю Союзу Ісламських Судів (СІС).

Союз Ісламських Судів був ісламістською організацією, яка захопила контроль над Могадішо, столицею Сомалі, та розглядала миротворців як ворожі сили. Крім того в середині Міжурядового органу з питань розвитку існували протиріччя між Ефіопією та Еритреєю. Ці країни з 1998 до 2018 року перебували у стані війни, хоча бойові дії не вели з 2000 року. Тож IGASOM не могла ефективно виконувати покладені на неї завдання.

У лютому 2007 була розгорнута AMISOM. На той момент Союз Ісламських Судів уже зазнав поразки у боротьбі з урядовими силами та ефіопським контингентом, що підтримував уряд Сомалі. На місію були покладені задачі з підтримки федеральних урядових структур, забезпечення безпеки на території Сомалі та боротьби з уламками СІС, основним з яких стала організація Аш-Шабаб.

Мандат AMISOM першопочатково був розрахований на шість місяців, а сама місія створювалася за взірцем місії в Бурунді. Але Рада миру та безпеки Африканського Союзу швидко прийняла рішення про продовження мандату ще на рік. Так мандат продовжували щоразу ще на рік. У 2019 році AMISOM продовжили до 27 травня 2020 року, інформації про пролонгацію мандату наразі у відкритих джерелах немає, а місія триває й досі.

AMISOM створювалась як миротворча місія, але у 2010 році було прийнято рішення про зміщення акцентів на примушення до миру. Таке переформатування було пов’язано з вибухами в Кампалі, столиці Уганди, відповідальність за які взяла на себе Аш-Шабаб. Як результат, миротворцям було надано право наносити превентивні удари по ісламістах.

Протягом першого піврічного мандату місія мала складатися з дев’яти батальйонів чисельністю у 850 осіб за підтримки морської та повітряної компоненти. Надалі кількість миротворців збільшувалась. Так, РБ ООН резолюцією № 1964 у 2010 році підтримала Африканський Союз у збільшенні чисельності місії до 12 тис осіб, а у 2012 — до 17 731. У 2018 році в складі AMISOM було задіяно понад 21 тис миротворців. Надалі чисельність стала зменшуватися, у 2019 році ─ 20 626 осіб, у 2020 вже 19 626. Таке поступове зменшення відбувається в рамках передачі повноважень у сфері безпеки урядовим силам. Загалом же AMISOM складається з військової та поліцейської компонент. У рамках військової в Сомалі діють контингенти Ефіопії, Бурунді, Кенії, Уганди та Джибуті. Поліцейської — Гани, Кенії, Уганди, Замбії, С’єра-Леоне та Нігерії.

Потрібно зазначити, що AMISOM не є єдиною місією, що діє в Сомалі. З 2010 року в країні присутня збройною місія ЄС. Окрім цього до боротьби з ісламістами в різний час долучалися війська Ефіопії та Кенії, які тимчасово окуповували території цієї східноафриканської країни. Ну, і не варто забувати Сполучені Штати. В Сомалі розміщено від 650 до 800 американських військових, здебільшого зі складу Сил спеціальних операцій США. Американці розосереджені по території країни та проводять рейди на об’єкти ісламістів, також дають цілевказання для американських же повітряних ударів. А ще Сомалі це один з об’єктів турецької експансії в Африці. У Могадішо розташована TURKSOM, військова база та військовий виш, в якому турки здійснюють підготовку командних кадрів сомалійської армії.

Зусилля миротворців та військових контингентів на початку та в середині 2010-х років стабілізували ситуацію в країні та на певний період зменшила активність Аш-Шабаб, проте останнім часом ісламісти відновили свій вплив та повернули контроль над територіями.

Ще однією місію Африканського Союзу стала MISCA (African-led International Support Mission to the Central African Republic), операція з підтримки миру в ЦАР.

MISCA була започаткована в грудні 2013 року одночасно з французькою операцією Сангаріс. Тоді в Центральноафриканській Республіці спалахнула громадянська війна, яка почалася з повстання коаліції мусульманських озброєних угруповань з півночі країни, відомих як Séléka. Згодом боротьба Séléka з урядовими силами переросла в протистояння з християнськими угрупованнями півдня, Anti-balaka. Власне, це протистояння й мала припинити MISCA разом з французами. Але в же у квітні 2014 року місія Африканського Союзу була за рішенням РБ ООН переформатована на місію Організації Об’єднаних Націй, MINUSCA, яка триває й досі. 6 тисячний контингент MISCA, зі складу військових та поліцейських Бурунді, Камеруну, ДРК, Республіки Конго, Габона, Екваторіальної Гвінеї, Руанди, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуару та Сенегалу перейшов у MINUSCA. При цьому операція Сангаріс не була згорнута, а тривала до жовтня 2016 року, а після її закінчення близько 350 французьки військових лишилися в ЦАР для підтримки MINUSCA.

Наразі місія ООН налічує понад 13 тис осіб, 11 650 з яких це військова компонента, ще близько 2 тис — поліцейські, а до складу входять контингенти Бангладешу, Франції, Португалії, Пакістану та інших країн.

Африканський Союз не тільки сам проводить миротворчі операції, а й схвалює місії регіональних африканських організацій, як це було у випадку з IGASOM в Сомалі. До подібних інтервенцій належить місія Економічного співтовариства країн Західної Африки в Малі (AFISMA). Був схвалений мандат для Регіональної цільової групи, яка складається з військових Південного Судану, Уганди, ДРК та ЦАР. Ці сили ведуть боротьбу з повстанським угрупованням Армія супротиву Господа, яка періодично оперує на територіях саме цих країн. У 2008 році Африканський Союз силами Танзанії, Сенегалу та Судану з логістичною допомогою Лівії та Франції здійснив інтервенцію на Коморські Острови, а саме на автономний острів Анжуан. Це була операція Демократію Коморам. В її ході сили АС усунули від влади полковника Мохамеда Бокара, президента Анжуана, який відмовився складати повноваження після програшу виборів у 2007 році. У результаті демократія була відновлена, а Бокар втік з острова та просив притулку у Франції. І тут потрібно зазначити, що Комори це один зі світових чемпіонів з державних переворотів та повстань. З 1975 року, коли Комори дістали незалежність від Франції на островах відбулося понад два десятки переворотів або спроб переворотів. У чотирьох з них провідну роль відігравав один з найвідоміших найманців ХХ століття Боб Денар.

В цілому миротворча діяльність Африканського Союзу виявилася не дуже ефективною, що підтверджується згортанням та передачею мандатів місіям ООН. Винятками є місія в Бурунді, де на момент введення контингенту було досягнуто політичне рішення щодо врегулювання конфлікту та АМІСОМ, яка виявилася порівняно ефективною, з урахуванням того, що не тільки миротворці Африканського Союзу задіяні в Сомалі.