Підводний флот КНДР і що йому потрібно від Росії

Продовжуючи серію матеріалів про те, що Корейська Народно-Демократична Республіка, більш відома як КНДР чи Північна Корея, може отримати від співпраці з Росією, ми не могли оминути тему підводного флоту, що є одним із найбільших у світі.

Про флот, як і загалом про різні аспекти країни, інформації мало, але якщо брати звіт Пентагону за 2021 рік[1] про військову потужність КНДР, то кількість підводних човнів оцінюється в 70 одиниць, а у звіті Nuclear Threat Initiative оцінка коливається від 64 до 86 підводних човнів[2]. Для порівняння у Сполучених Штатах, чия чисельність флоту офіційно відома, називають 71 одиницю[3].

З цієї кількості у КНДР більшість — це малі та надмалі прибережні підводні човни. Їхнє завдання полягає від мінування прибережних територій, здійснення торпедних атак до доставки диверсійних груп. Відомі представники: надмалі підводні човни класу Yugo водотоннажністю до 110 тонн, підводні човни класу Yono водотоннажністю 130 тонн та Sang-O, 370 тонн водотоннажності. Саме один із них, як уважають, випустив торпеду CHT-02D[4] по південно-корейському корвету ROKS Cheonan, коли загинули 46 членів екіпажу.

Відносно своїх габаритів та технічних характеристик (дизель-електричні підводні човни без повітряно-незалежної силової установки) вони мають відносно невеликий радіус дії. Він обмежується водами Японського та Жовтого морів.

Тут треба трохи відступити і нагадати, що флот КНДР має розділення на «Східний» (зона відповідальності — Японське море) та «Західний» (зона відповідальності — Жовте море). Але навіть перехід від одного флоту до іншого для зазначених класів підводних човнів майже неможливий.

Середні дизель-електричні підводні човни радянського походження

Проєкт 633

Середні підводні човни представлені зразками проєкту 633 (за західною класифікацією — Romeo), що побудовані у Радянському Союзі та в Китаї, а також на власних корабельнях.

Загальна кількість Romeo оцінюється приблизно у 20 одиниць. Причому попри те, що в СРСР їх почали будувати ще наприкінці 50-х, у КНДР нібито останні зразки виготовили ще в 1990-х роках. Тобто наявні зразки можуть бути в абсолютно різному технічному стані.

Nuclear Threat Initiative наводить дані, що КНДР прагне придбати сучасні гідролокаційні та радіолокаційні технології, щоб модернізувати деякі з наявних підводних човнів класу Romeo[2].

У 2020 році депутат із Комітету з розвідки парламенту Республіки Корея (Південна Корея) озвучив інформацію про будівництво двох підводних човнів — потенційних носіїв балістичних ракет, один з яких був модернізацією проєкту 633.

Дослідник морської тематики HI Sutton тоді припустив, що модернізована субмарина зможе нести до трьох балістичних ракет вертикального старту (варіант А на інфографіці):

Згодом до модернізації цього проєкту ще повернемося.

Проєкт 629

Ще одним проєктом субмарин радянського походження, який нібито є у Північної Кореї, називають 629. Багато ресурсів наводять це як доконаний факт, проте якогось підтвердження наявності саме у боєздатному стані знайти не вдалося.

За доступною інформацією, у січні 1994 року Росія продала 10 субмарин проєкту 629А для утилізації [5]. Про це японській газеті Tokyo Shimbu повідомив офіцер Тихоокеанського флоту ВМФ РФ. Згодом у російському оборонному відомстві відмовилися це коментувати, натомість в МЗС підтвердили.

Після скандалу в російському флоті запевняли, що всі човни будуть утилізовані під наглядом російських офіцерів, хоча західні аналітики тоді зазначили, що навіть при розпилі субмарини інженери з КНДР зможуть здійснити зворотну розробку.

У Південній Кореї це викликало занепокоєння, адже на той час північнокорейські ракети Nodong-1, створені на основі радянських Р-17 «Ельбрус», могли бути модернізовані для використання в пускових установках Д-4 підводних човнів проєкту 629А (Golf II). Від початку вони використовували ракети Р-21, що мали довжину 12,9 метрів, натомість наявна у КНДР ракета була 15,5 метрів.

За понад 30 років після тих подій на озброєнні КНДР не було помічено жодного підводного човна цього проєкту. Тому, ймовірно, вони або справді були утилізовані, або під міжнародним тиском Росія скасувала угоду.

Середні дизель-електричні підводні човни власної розробки

Уточнимо, що це класифікація за західною термінологією, бо через відсутність офіційного найменування їх називають за назвами міст, в яких розташовані корабельні, де їх вперше помітили.

Наприклад, кораблі класу Najin — за назвою портового міста Наджин, фактично з агломерації Расону. Навіть дотепер точна назва цих кораблів не відома.

Ситуація з приховуванням військових розробок, зокрема щодо підводних човнів, змінилася з приходом до влади Кім Чен Ина, за каденції якого у столиці навіть відкрили постійну експозицію сучасної військової техніки КНДР. Західні аналітики змогли за фрагментами фотографій дізнатися назви багатьох видів північнокорейського озброєння. Також стали публічними назви спущених на воду підводних човнів та навіть висвітлювалися самі спуски на воду. Але про все по-порядку.

Підводні човни класу Sinpo

Як і щодо проєкту 629, щодо підводних човнів класу Sinpo є дуже багато інформації, яка підтверджує те, що вони розроблялися спільно з російськими підводними човнами різних класів.

Колишній керівник Академії оборонних наук Корейської Народно-Демократичної Республіки, який брав участь у розробці ракет КНДР і втік у 2014 році, заявив, що Північна Корея придбала у Росії два 3000-тонні підводні човни у 2004 та 2012 роках через інші країни. [6] Він також сказав, що кораблі вже добудовані та оснащені чотирма пусковими установками для балістичних ракет і зберігаються на підприємстві в Сінпхо, яке офіційно називається так само, як виробник котлів.

Усі підводні човни, що були тут побудовані або принаймні вперше помічені поблизу, отримали класифікацію Sinpo від назви міста Сінпхо латинською.

Про першого представника класу стало відомо 17 жовтня 2014 року з публікації H I Sutton[17], який помітив на оновлених супутникових знімках раніше не відомий підводний човен КНДР, що є носієм балістичних ракет. Згодом інформація почала з’являтися і в інших публікаціях, та саме його іноді називають субмариною класу Gorae або Sinpo-B.

Згодом він порівняв декілька супутникових знімків, а також приклав декілька фото з невідомим підводним човном та випробувальних пусків балістичних ракет із підводної платформи.

Спочатку він припустив, що субмарина є носієм двох балістичних ракет підводних човнів (БРПЧ), на наступних інфографіках клас Sinpo давався як одиничний.

Упродовж 2014—2017 років у КНДР здійснили щонайменше 12 пусків БРПЛ Pukguksong-1 (за західною термінологію KN-11, дослівний переклад — «Полярна зірка 1»), хоча щодо деяких були питання у дослідників (на одному з оприлюднених знімків за першим пуском розпізнали роботу ракетного двигуна на рідкому паливі, хоча в подальшому на всіх ідентифікували з твердопаливним двигуном).

Для пусків використовувався занурювальний стенд для випробування підводних запусків ракет, створений за прикладом радянських ПСД-4 та ПСД-5/7, довжина яких становила 24 метри, а ширина 8,6 метрів. На «Мілітарному» можна прочитати матеріал про будівництво такого на верфі західного флоту КНДР.

Призначення таких стендів — відпрацювання технології підводного пуску без використання підводних човнів. Серед плюсів — дешевший варіант, ніж будувати безпосередньо підводний човен для цього, і, мабуть, найважливіше — безпека у разі виникнення позаштатних ситуацій при пусках.

Пропаганда КНДР заявляла, що всі пуски Pukguksong-1 здійснювалися з підводного човна та були успішними. Натомість розвідки Сполучених Штатів та Південної Кореї повідомляли про часткові запуски з підводної платформи та періодично невдалі випробування з пошкодженнями підводного човна.

Проте пуски 24 серпня 2016 року[7] та 11 лютого 2017 року[8] були успішними. Обидві ракети пролетіли на відстань понад 500 км, увійшовши в зону розпізнавання ППО Японії.

Саме на честь пуску 24 серпня 2016 року підводний човен класу Gorae або Sinpo-B отримав офіційну назву, яка згадується в офіційних джерелах: 8.24 Yongung, або «Субмарина-герой 8.24», що частково підтверджує дані іноземних розвідок про лише частковий успіх попередніх пусків.

Подальший розвиток підводних човнів варто так само розглянути в контексті ракетної програми КНДР, про яку буде окремий матеріал, зважаючи на потенційне отримання технологій від Росії.

У 2017 році здійснили декілька випробувань двоступеневої Pukguksong-2 (KN-15), як заявляється, з підводного човна 8.24 Yongung, хоча тут є деякі сумніви через різні габарити з KN-11 за довжиною. Тому існує вірогідність використання під час пусків занурюваного стенда.

Про єдині пуски наступного покоління двоступеневої БРПЧ Pukguksong-3 (KN-26), що публічно продемонстрували 12 лютого 2017 року, стало відомо 2 жовтня 2019 року[9]. Вона візуально мала той самий діаметр, що і попередниця, але більшу довжину і потребувала іншої пускової. Всі зазначені ракети мають максимальну дальність 2000—2500 км.

А тепер повернімося до модернізації підводних човнів проєкту 633. Дослідник H I Sutton називав показаний у 2019 підводний човен у критому елінгу заводу в Сінпхо, глибоко модернізований Romeo саме як носій KN-26 [10]:

Частина човна на фото була заблюрена, саме там, за припущенням, розташовані пускові шахти для балістичних ракет. Проєкт цього підводного човна отримав позначення як Sinpo-C.

Відтоді інформації про цей та інші човни від КНДР не було. Про них згадували лише у контексті випробувань нових БРПЧ.

Але вже 6 вересня 2023 року в Північній Кореї на корабельні Понгде в Сінпхо на східному узбережжі відбулася урочиста церемонія спуску на воду підводного човна з офіційною назвою «Герой Кім Гун Ок» та бортовим номером 841.

Він був не тільки найбільшим за розмірами з тих, що колись будувалися у КНДР, а й заявляється як перший підводний човен — носій ядерної зброї.

Для запуску ракет змонтовано десять вертикальних пускових установок із сухим стартом: чотири великого діаметру (ймовірно, для БРПЧ сімейства Pukguksong та потенційно пізніших розробок) та шість меншого (ймовірно, 533 мм для запуску крилатих ракет Pulhwasal-3-31, випробувальні підводні пуски яких відбулися у січні цього року).

Дослідник HI Sutton у своєму матеріалі «Новий ракетний підводний човен Північної Кореї: “Герой Кім Гун Ок”» наводить аргументи, що це глибока модернізація проєкту 633[11].

Він звертає увагу на конструкційні зміни в корпусі та припускає, що субмарина позбулася торпедних апаратів, стала коротшою, а носова частина — більш округлою:

За дев’ять днів він публікує свою нову роботу «Подальший аналіз нових ракетних підводних човнів Північної Кореї», у якій ідеться про те, чи є «Герой Кім Ган Ок» тією самою субмариною, яку демонстрували в 2019 році[12].
Порівняння зображень виявляє значні відмінності.

Як зауважує дослідник, якщо це той самий підводний човен, то його двічі перебудовували, а попутно змінювали дрібні деталі. Простішим поясненням є те, що є щонайменше дві субмарини класу ROMEO, які проходять модифікацію.

І на цьому етапі ми повертаємося до інформації, озвученої південнокорейським депутатом із Комітету розвідки парламенту Південної Кореї в листопаді 2020 року, у якій ідеться про будівництво двох підводних човнів. Щоправда, лише одна з них називалася як модернізація проєкту 633, а інша мала бути нового типу. Проте це не виключає неточності в розвідувальній інформації.

Зважаючи на комплект озброєнь обох варіантів модернізації, можна пояснити двома варіаціями переобладнання. Одна спрямована на будівництво «стратегічних», а друга — складання «тактичних» ракетних підводних човнів. Проте обидва можуть мати ядерну зброю, тому термін «тактичний» є умовним. Ключовою у відмінності озброєнь є можливість нести тільки ударне озброєння у вигляді балістичних та крилатих ракет у випадку «Герой Кім Ган Ок» або ж певну кількість балістичних ракет та торпед для ударів по кораблях супротивника.

Проміжний висновок

Попри обмежені матеріальні та технічні ресурси КНДР змогла розвивати своє кораблебудування у галузі підводних човнів за різний рахунок: купівля зразків у різному стані через треті країни, шпигунство в різних країнах тощо.

Звичайно, маючи тісні зв’язки з СРСР, їхня розвідка могла відносно успішно працювати в пострадянських країнах, щоб отримати цікаві їй технології. Не винятком була і Україна. Наприклад, у 2011 році в Житомирі виявили північнокорейського шпигуна, що хотів дізнатися певні технології українського ракетобудування.[13]

Російські фахівці з Державного ракетного центру їздили до Північної Кореї навчати місцевих інженерів, а також продали їм конструкторську документацію на ракетні вироби. Про це під час інтерв’ю для програми #ЗАУГЛОМ розповів генеральний-конструктор Московського інституту теплотехніки, герой Росії, академік Юрій Соломонов.

Далі його пряма мова:

Станом на сьогодні будування субмарин залишається на рівні модернізації наявних зразків для можливого подальшого їх залучення до стратегічних завдань. Більшість ракетних комплексів підводного базування мають і сухопутні варіанти, дальності яких вистачає, щоб загрожувати сусідам — Південній Кореї та Японії.

Тож для впевненого виходу на стратегічний рівень, щоб загрожувати Сполученим Штатам, КНДР може знадобитися військово-технічна допомога Росії. В чому саме, спробуємо розібратися нижче.

Можливі варіанти співпраці з Росією

Технології для модернізації підводних човнів

Насамперед Росія може допомогти КНДР із критичними компонентами для модернізації підводних човнів проєкту 633. Це сучасні комплекси навігації, гідроакустики, гідролокації, радіолокації, зв’язок, повітряно-незалежні енергетичні системи тощо.

Попри те, що зазначені російські технології не є передовими у світі, вони вже відпрацьовані та експлуатуються на різноманітних підводних човнах ВМФ РФ чи в інших країнах, куди були реалізовані.

Окремо варто зауважити, що у випадку підводних човнів розвиток гідроакустичних засобів виявлення зробив критичним показник шуму. Тому навіть при глибокій модернізації 633 проєкту в його конструкцію не закладені рішення для зменшення шумності роботи.

Цей аспект наводить на думку про можливість передачі КНДР або окремих технологій, які вони намагатимуться адаптувати до своїх субмарин, або навіть самих субмарин чи їхньої технічної документації для виробництва у Північній Кореї.

Передача підводних човнів

Можливості модернізації можна розглядати довго, а от виробництво чи передача зі складу флоту підводних човнів, або тих, що незабаром будуть виведені чи були виведені, видається найімовірнішим швидким варіантом збільшення можливостей КНДР.

У ніші дизель-електричних підводних човнів, яким є проєкт 633 у КНДР, Росія використовує пізніші проєкти. Це 877 «Палтус», 636.3 «Варшавянка» та 677 «Лада».

Проєкт 877 — це побудовані у 1980—1990-х роках підводні човни, які вважаються найменш шумними дизельними підводними човнами на озброєнні Росії.

«Палтуси», окрім Росії, ще є в Алжирі, Індії, Китаї, Польщі, М’янмі та Ірані. Колишній користувач — Румунія, хоча там він офіційно класифікується як тренувальний корабель у резерві до активної служби.

Поступово виводяться з експлуатації, іноді пропонуються іноземним замовникам для продажу як нові, так і списані з російської армії. Їм на зміну прийшов проєкт 636. Окрім Росії, 636 експлуатується в Алжирі, В’єтнамі та Китаї.

Ще один проєкт дизель-електричних підводних човнів 677 «Лада» створювався як розвиток проєкту 636 та є наймолодшим представником. Однією з головних його переваг називають меншу вартість будівництва та експлуатації. Єдиним експлуатантом субмарин є Росія, будівництво експортного варіанту наразі заморозили.

Якщо розглядати можливості швидкої передачі, то «Лада» перебуває на останньому місці: їх побудовано буквально декілька одиниць. Ще декілька будуються на замовлення для ВМФ РФ. «Варшавянка» — відносно новий проєкт, та у разі передачі це буде корабель, який просто зараз перебуває у складі флоту, що теж малоймовірно.

А от ситуація з «Палтусом» інакша, і як уже згадувалося, вони пропонуються іноземним замовникам для передачі. Для прикладу, у 2014 від двох списаних відмовилася Індонезія.[14] Тоді у ЗМІ аргументували це незадовільним технічним станом після двох років простою біля причальної стінки, а технічні роботи оцінені як занадто витратні. Проте часто кораблі при безплатній передачі проходять ремонт за кошти отримувача. А оскільки КНДР передає Росії не тільки боєприпаси та техніку, а й особовий склад, у разі теоретичної передачі всі роботи можуть бути проведені за кошти того, хто передає.

Лише у Тихоокеанському флоті ВМФ РФ (ТФ ВМФ РФ) їх було п’ять одиниць, одна з яких Б-190 «Краснокаменск» виведена з експлуатації у вересні 2023 року. Тобто вже просто зараз на найменш віддаленій відстані від КНДР є підводний човен, що потенційно може бути переданий їй. Щодо решти «Палтусів» в ТФ ВМФ РФ, то вони побудовані на початку 1990-х і також очікується їх поступове виведення з бойового чергування на списання.

Тобто у разі розгляду передачі підводних човнів найшвидшим вірогідним варіантом була б якраз передача спочатку Б-190, а потім решти човнів ТФ ВМФ РФ проєкту 877 для КНДР.

Чи можуть такі підводні човни бути небезпечними для флотів Південної Кореї, Японії та США у регіоні? Безумовно, це відносно сучасні субмарини з великою автономністю, дальністю ходу, тихохідністю.

Та чи хоче КНДР, опираючись на напрям модернізації проєкту 633, мати ці субмарини? Відповідь радше ні, ніж так, і от чому. Модернізація полягала в будівництві пускових для запуску балістичних ракет із підводних човнів. Тільки в січні-лютому 2024 року були продемонстровані пуски крилатих ракет Pulhwasal-3-31 з підводних платформ. Усі зазначені російські проєкти дизельних субмарин потенційно можуть здійснювати запуск крилатих ракет «Калибр». У 636.3 це передбачено штатно через торпедні апарати. У 877 після модернізації зі встановленням інтегрованої системи «Club-S», а в 677 вже серійні підводні човни можуть запускати через торпедні апарати та є проєкти з вертикальною пусковою установкою на 10 ракет.

А названі російські зразки дозволяють оперувати у «водах зеленої води»[15], тобто створювати загрозу для кораблів і суден на військово-морських базах, розташованих у зазначених країнах, але не на базах США на тих же Гаваях чи Гуамі, вже не кажучи про континентальну частину країни.

Зараз флот КНДР значно обмежений у своїх операціях на невеликій відстані від узбережжя, які проводяться здебільшого у територіальних водах і тільки іноді у виключній економічній зоні. Скажімо, у 2016 році КНДР втратила одну зі своїх субмарин разом з екіпажем поблизу однієї з двох баз підводних човнів Північної Кореї в Японському морі.[16] Розвідки США чи інших країн не навели жодних деталей, чи вдалося знайти якісь уламки човна північнокорейським морякам.

Тому є певні сумніви, що в сучасному стані північнокорейський підводний флот може проводити якісь операції, окрім диверсійних, чи виконувати місії у спірних морських районах на невеликих відстанях від своїх баз.

Але якби перед флотом КНДР зараз стояло завдання панування у «водах зеленої води», то замість носіїв балістичних ракет зусилля були б зосереджені на створені більш автономних, тихохідних, з більшою дальністю ходу тощо.

Тож можливість отримання підводних човнів висока, але вона не в пріоритеті військово-політичного керівництва Північної Кореї. Що з пріоритетного може надати Росія, окрім зазначених компонентів для підводних човнів?

Атомні підводні човни

Розгляньмо розвиток радянського кораблебудування підводних човнів. Першим і єдиним масовим представником дизель-електричних субмарин були судна проєкту 629. Історію з ним ми вже описали окремо. То що ж лишається?

Радянський Союз, а потім Росія, зосередилися на будівництві атомних субмарин як носіїв балістичних ракет. 8 жовтня 2024 року джерела у військовому відомстві Південної Кореї повідомили виданню Yonhap [18], що Північна Корея розпочала будівництво своєї найбільшої субмарини, яка, за припущеннями південнокорейської розвідки, може стати першим атомним підводним човном КНДР.

Цьому передувала заява Кім Чен Ина у січні 2021 року, що «проєкт нового атомного підводного човна досліджено, і він перебуває на етапі остаточної перевірки».[19] Тоді він також повідомив, що проєктні роботи щодо озброєння та бортових датчиків уже завершено.

Зважаючи на активізацію співпраці між КНДР та Росією, чи могла остання допомогти в ядерних технологіях для створення атомних реакторів для підводних човнів? Опираючись на понад 60-річний досвід створення атомних підводних човнів Росією, технічна відповідь: так. У її інженерів колосальний досвід у створенні водно-водяних реакторів. Питання лише в тому, чи піде на такий крок військово-політичне керівництво.

Щодо водно-водяних реакторів, то радянські інженери розробили декілька поколінь із високозбагаченим за 235-м ізотопом двоокисом урану як ядерним паливом:

• перше — серії ВМ-А з потужністю теплового реактора 70 МВт;
• друге — серія ВМ-4 з потужністю теплового реактора 90 МВт;
• третє — серія ОК-650 з потужністю теплового реактора 180—190 МВт.

Щодо північнокорейських інженерів, то вони мають великий досвід ядерних досліджень. Варто нагадати, що перший ядерний науково-дослідний центр в Йонбені за сприяння СРСР запрацював у 1964 році, а вже за рік там ввели в експлуатацію ядерний реактор ИРТ-2000 радянської розробки потужністю 2 МВт. В 1985 році там запустили графіто-газовий реактор. Сама співпраця розпочалася раніше: у 1956 році Північна Корея уклала з Радянським Союзом «План співпраці в галузі ядерних досліджень», щороку направляла десятки вчених до московського «Об’єднаного інституту ядерних досліджень» у Дубні і була його учасником до 2015 року, коли участь північнокорейських учених призупинили.

Хоча згаданий заклад і не бере прямої участі у створенні ядерної зброї, а його напрям є дослідницьким, все ж участь учених із КНДР свідчить про великий науковий досвід у цій сфері, що виявився у створенні ядерної зброї в країні та, ймовірно, атомної силової установки для субмарин.

Зважаючи на це, Росія могла б надати як саму документацію, так і допустити північнокорейських інженерів до інститутів військового спрямування, як-от науково-дослідний конструкторський інститут енерготехніки імені Доллежаля (рос. Научно-исследовательский и конструкторский институт энерготехники имени Н. А. Доллежаля), що ще з 1950-х років є головним розробником корабельних установок для атомних субмарин російського флоту [20] для передавання відповідного досвіду. Таке вже практикувалося на прикладі ракетної програми, про що згадувалося вище.

Усе це сумарно дозволить створити КНДР атомні підводні човни з великою автономністю та дальністю ходу, що дасть можливість використовувати великий спектр озброєння вже по континентальній частині США, а не тільки по їхніх союзниках у Східноазійському регіоні, де розташовані американські бази.

Висновок

Співпраця двох тоталітарних держав у сфері підводного флоту може значно погіршити безпекову ситуацію у Східноазійському та Тихоокеанському регіоні для союзників та самих Сполучених Штатів. Навіть безплатне надання цивільних матеріалів, як-от продовольство та продукція цивільного характеру для КНДР дозволяє додатково направити на військові потреби обмежені кошти країни. Тоді як передача технологій та матеріалів військового характеру, а за потреби і самих засобів змістить регіональну безпеку проти наявних там демократій.

Джерела:

1. NORTH KOREA A GROWING REGIONAL and GLOBAL THREAT MILITARY POWER, 2021, https://www.dia.mil/Portals/110/Documents/News/NKMP.pdf
2. North Korea Submarine Capabilities, 19.08.2024, https://www.nti.org/analysis/articles/north-korea-submarine-capabilities/
3. Submarine Force Facts, https://www.sublant.usff.navy.mil/About-Us/Submarine-Facts/
4. Results Confirm North Korea Sank Cheonan, 10.05.2010, https://www.dailynk.com/english/results-confirm-north-korea-sank-c/
5. Chronology of North Korea’s Missile Trade and Developments: 1994-1995, https://nonproliferation.org/chronology-of-north-koreas-missile-trade-and-developments-1994-1995/
6. кор. Колишній високопосадовець Північної Кореї: «Північна Корея вже володіє двома 3000-тонними підводними човнами», 27.04.2016, https://imnews.imbc.com/replay/2016/nwtoday/article/3954702_31361.html
7. North Korea fires submarine-launched ballistic missile towards Japan, 24.08.2016, https://www.reuters.com/article/us-northkorea-missiles-idUSKCN10Y2B0
8. North Korea fires submarine-launched ballistic missile towards Japan, 13.02.2017, https://www.reuters.com/article/us-northkorea-missiles-nk-idUSKBN15R10O/
9. North Korea Finally Unveils the Pukguksong-3 SLBM: First Takeaways, 03.10.2019, https://thediplomat.com/2019/10/north-korea-finally-unveils-the-pukguksong-3-slbm-first-takeaways/
10. Unusual Submarine Likely To Increase Threat From North Korea, 02.10.2020, https://www.navalnews.com/naval-news/2020/10/unusual-submarine-likely-to-increase-threat-from-north-korea/
11. North Korea’s New Missile Submarine: Hero Kim Gun-ok, 08.09.2023, http://www.hisutton.com/North-Korea-Submarine-Hero-Kim-Gun-ok.html
12. Further Analysis Of North Korea’s New Missile Submarines, 17.09.2023, http://www.hisutton.com/North-Korea-Submarines-Compared.html
13. The North Korean spies Ukraine caught stealing missile plans, 01.09.2017, https://edition.cnn.com/2017/08/24/europe/ukraine-north-korea-spies/index.html
14. “Индонезия отказалась от покупки российских подлодок”, 14.03.2014, https://lenta.ru/news/2014/03/14/subs/
15. Green-water navy, https://en.wikipedia.org/wiki/Green-water_navy
16. North Korea ‘Lost’ a Submarine and We Have No Idea What Happened, 25.01.2024 https://nationalinterest.org/blog/buzz/north-korea-%E2%80%98lost%E2%80%99-submarine-and-we-have-no-idea-what-happened-208859
17. Un-Boot, 17.10.2014 http://www.hisutton.com/Un-Boot.html.
18.Military detects apparent signs of N. Korea building possible nuclear-powered submarine: lawmaker,  8.10.2024 https://en.yna.co.kr/view/AEN20241008003451315
19. On Report Made by Supreme Leader Kim Jong Un at 8th Congress of WPK, 9.01.2021, https://kcnawatch.org/newstream/1610155111-665078257/on-report-made-by-supreme-leader-kim-jong-un-at-8th-congress-of-wpk/
20. НИКИЭТ отметил 65 лет со дня основания, 17.10.2017 https://strana-rosatom.ru/2017/10/17/byt-tolko-pervym/