Річковий флот в українських реаліях

У лютому 2022 року річкова Україна зустрічала повномасштабне російське вторгнення без річкової флотилії.

Це призвело до того, що російський десант почувався впевнено, а українські сили не могли завдавати відчутних ударів у прибережній зоні.

У масштабних бойових діях великі армії стикаються з тим, що їм потрібен флот для переміщення річковими артеріями.

Роль річкового флоту полягає у транспортуванні десанту, підтримці піхоти, евакуації, патрулюванні водних шляхів, ураженні сил супротивника та забезпеченні припасами ізольованих позицій.

Зазвичай такий флот складається з катерних тральщиків, артилерійських, сторожових, десантних катерів, річкових моніторів, швидких човнів, транспортних суден для логістики тощо.

До вторгнення річками України опікувалися Морська охорона прикордонників, Держгідрографія, поліція на воді та Державна служба України з надзвичайних ситуацій, яка має катери для гасіння пожеж та порятунку людей.

У кожної з цих установ є власний флот.

Морохорона використовує різні озброєні патрульні катери для контролю кордону.

Держгідрографія використовує гідрографічні судна та відповідає за навігаційно-гідрографічне забезпечення.

Поліція на воді, пересуваючись човнами, вилучає риболовецькі сітки, незаконно видобуту рибу, виявляє наркопосіви, незаконний видобуток надр, перевіряє документи та рятує людей.

За пів року до вторгнення на річці Дніпро поблизу Київського річкового вокзалу сили сектора безпеки навіть проводили навчання із залученням різних катерів та човнів.

Тоді заявлялося, що сили оборони знають, як якісно захищати національні інтереси держави на річках. Проте під час повномасштабних бойових дій цих засобів виявилося недостатньо.

Шлях до річкової флотилії

Ще у 2013 році в Одесі починають формувати дивізіон річкових кораблів. Завершити його комплектування хотіли у 2014 році.

Новий дивізіон мав нести службу на прикордонних річках, озерах, лиманах, а також на зовнішніх рейдах та у прибережних акваторіях.

Спочатку з’єднання планувалося озброїти першими двома броньованими артилерійськими катерами «Гюрза-М», які почали будувати на київському заводі «Ленінська кузня» (зараз «Кузня на Рибальському») у жовтні 2012 року.

Усього до 2017 року планувалося збудувати 9 суден. Проте початок війни Росії проти України у 2014 році все змінив.

Нові малі броньовані артилерійські катери проєкту 58155 ВМС ЗС України також мали замінити артилерійські катери ДПСУ, які вже почали списуватися тоді.

Проте у новій реальності вирішують зосередитися на формуванні й оснащенні морської піхоти, відновленні боєздатності угруповань у морській економічній зоні України, тому менше звертали увагу на річкову проблематику.

У 2022 році відсутність річкової флотилії призводить до того, що Сили оборони мають менші розвідувальні, десантні, протиповітряні та інші операційні можливості.

Командувач ВМС віцеадмірал Олексій Неїжпапа розповідав, що з початку повномасштабної війни жодних сил і засобів ВМС на річці Дніпро не було.

Доходило до того, що росіяни навіть десятками гелікоптерів пробували заходити на Гостомель, використовуючи річку Дніпро як орієнтир.

Усі події перших боїв показали переваги і недоліки української оборони. У червні 2022 року в Україні створюють річкову флотилію на Дніпрі.

Спочатку мобілізували кілька цивільних суден, на які поставили доступне озброєння – насамперед кулемети калібру 12,7 мм. Також вони були перефарбовані у характерний камуфляж.

Формально дивізіон входить до складу Військово-морських Сил, проте в оперативному відношенні перебуває у підпорядкуванні Сухопутних військ.

Дивізіон мав вести розвідку, відповідати за протиповітряну оборону та патрулювання Дніпра на північ від столиці, здійснювати транспортні перевезення, а також доставляти та евакуювати групи спеціального призначення або висаджувати річковий десант.

Потім річкову флотилію посилили десантним катером SHERP the SHUTTLE, американськими катерами Sea Ark Dauntless, українськими малими броньованими артилерійськими катерами (МБАК), лоцманськими катерами тощо.

Для Дніпровської флотилії потрібно десятки сучасних катерів, сотні осіб особового складу та декілька великих баз на Дніпрі, звідки здійснюватиметься патрулювання у прибережній зоні та на річках.

Виклик для окупантів

З проблемами відсутності малого річкового флоту на Херсонському напрямку стикаються російські військові.

У 2022 році розпочалися удари снарядами з HIMARS спочатку по Антонівському мосту, а потім і по росіянах на Каховській греблі та наведених окупантами понтонних переправах через Дніпро.

Це дуже ускладнює російську логістику. Росіяни починають залучати катери, які мають допомагати зі встановленням переправ.

Також українські безпілотники починають знищувати швидкісні десантні катери на Дніпро-Бузькому лимані.

Після відступу з Херсона окупанти починаються красти у цивільних приватні плавзасоби для власних потреб.

Відсутність забезпечення з боку міноборони РФ та використання ненадійних цивільних човнів призводить до значних втрат серед окупантів.

Інколи вони не в змозі навіть завести старі мотори цивільних човнів, щоб своєчасно піти від берега.

Основна потреба стає в човнах завдовжки 6–8 м. Такий човен має бути швидкохідним, глісуючим, захищеним і мати можливість оснащення озброєнням за модульним принципом.

Росіяни починають замислюватися про безекіпажні катери для цього театру бойових дій.

Вони потрібні для спостереження та моніторингу ситуації, для запуску безпілотників, ретрансляції зв’язку, радіоелектронної боротьби та багатьох інших завдань.

Битва за плацдарм

Після визволення Херсона в театрі бойових дій розгортається битва за острови і плавні на Херсонщині.

Дніпро в цій місцині досить широкий: від 700 метрів до 2 кілометрів, і течія доволі сильна.

Острови стають перевалочним пунктом у логістичному маршруті. Вони дають можливість для подальшого тактичного просування.

Володіння островами дають контроль над річкою, місце для закріплення, зберігання провізії, пункт для сортування поранених тощо.

Деякі острови нагадують справжній воєнний В’єтнам із джунглями.

Для десантування на окупованому березі треба подолати човном Дніпро, тобто проплисти приблизно кілометр відкритою місцевістю та продрейфувати у плавнях.

Також часто доводиться тягти човен на десятки метрів, щоб дістатися глибших вод.

Українські човни починають уражати з мінометів, дронів та артилерії із засідок.

Флот човнів українським силам доводиться поповнювати з різних джерел. Інколи звертаються до благодійних фондів.

З часом українським силам на малих катерах та надувних човнах вдається десантуватися у Кринках та зайняти плацдарм.

Проте для подальшого просування з плацдарму необхідні більші сили, які вже виходять за межі річкових.

Американський досвід

Часом як приклад наводять дії армії США на річках у В’єтнамі з активним застосуванням бронекатерів.

Однак слід розуміти, за яких умов це здійснювалося: цілковитої інформаційної та значної військової переваги США.

Американці контролювали повітряний простір та використовували саме авіацію для доставки основної частини припасів.

Збільшуючи свою військову присутність у В’єтнамі, американці зіткнулися з необхідністю вести бойові дії на річках країни.

На відміну від джунглів, тропічні річки під час бойових дій завжди давали можливість перекидати людей і вантажі набагато швидше і простіше.

З цієї причини за років війни у ​​В’єтнамі основна водна артерія країни Меконг, його притоки та рукави часто ставали ареною бойових дій.

Наявні бойові катери та кораблі погано підходили для цієї мети: вони були надто великі і мали занадто велику осадку.

Тому у США довелося оперативно розробити невеликі та недорогі катери, оптимізовані для несення патрульної служби на водних шляхах В’єтнаму.

Також для цих річок США мали плавучі бази, які підтримували річкові штурмові групи та навіть могли приймати гелікоптери.

Наймасовішим зразком на озброєнні річкової флотилії стали річкові патрульні катери PBR. Вони використовувалися у В’єтнамі з березня 1966 року до кінця 1971 року.

Невеликий катер із фібергласовим корпусом та алюмінієвою надбудовою PBR мав на озброєнні спарки 12,7-мм кулеметів на турелі з бронещитом у носовій частині катера, такого ж одиночного кулемета (або 40-мм автоматичного гранатомета) у кормі та два 7,62-мм кулемети по бортах.

Часто озброєння посилювали, застосовуючи спарені установки 12,7-мм кулемета і 81-мм міномета або 20-мм гармати.

Більшу вогневу міць і підвищену захищеність порівняно з PBR мали річкові штурмові катери підтримки ASPB.

Цей тип катера був розроблений спеціально для застосування у В’єтнамі.

Катер ASPB при водотоннажності 26 т мав довжину 15,3 м, ширину 4,7 м та осадку 1,1 м.

Стандартне озброєння складалося з двох 20-мм гармат у броньованих баштах у носовій частині катера та на надбудові, двох 7,62-мм кулеметів за бронещитами у кормовій частині палуби та двох 40-мм автоматичних гранатометів.

Ці штурмові катери виявилися дуже корисними на Меконгу: крім патрулювання та вогневої підтримки, вони застосовувалися як імпровізовані тральщики.

З-поміж плавзасобів, що були у складі флоту, найбільш придатними для дій на річках виявилися десантні катери (через їх малу осадку).

Найпоширенішими були катери типу LCM-6, спочатку створені для перекидання особового складу та техніки між десантними кораблями та узбережжям.

Для дій на Меконгу створено кілька спеціальних модифікацій LCM-6. Масово застосовувалися транспортні бронекатери АТС (Armoured Troop Carrier).

Такий катер був стандартним LCM-6 із броньованою надбудовою, що захищала екіпаж і десант від куль і уламків. Носова рампа, що полегшувала десантникам висадку на необладнане узбережжя, зберігалася.

Деякі катери мали навіть вертолітні майданчики – мабуть, це були найменші гелікоптери в історії воєн. Частину АТС переобладнали на катери управління, забезпечені додатковими засобами зв’язку.

Прізвисько Zippo (за відомою маркою запальничок) закріпилося за катерами АТС, озброєними вогнеметами.

Нарешті, «моніторами» називали катери вогневої підтримки АТС, на додачу до стандартного набору легкого озброєння гаубиці, що отримали 105-мм (у броньованій башті) та 81-мм міномет.

Деякі LCM-6 застосовувалися як судна постачання – паливозаправники, що забезпечували дії річкових ескадр у відриві від основних баз.

Знайшли застосування в річкових силах і більші десантні катери типу LCM-8. Деякі з них переобладналися на «монітори», озброєні 105-мм гаубицями, 40-мм зенітками та малокаліберною зброєю.

Декілька LCM-8 застосовувалися як транспортно-евакуаційні, доставляючи малі катери PBR до пунктів ремонту та повертаючи назад у частини.

Також від 2003 року патрульні катери американців працювали в дельті Тигру при вторгненні до Іраку і далі, з 2007 року — у середній течії Тигру та на Євфраті (до 2011 р. – понад 6000 патрулювань).

Станом на 2008 рік у складі ВМФ США діяли три річкові ескадрильї.

Перша річкова ескадрилья (RIVRON 1) була розгорнута в Іраку у квітні 2007 року і була замінена Другою річковою ескадрильєю (RIVRON 2) у жовтні 2007 року. Третю річкову ескадрилью (RIVRON 3) було створено у липні 2007 року.

Основне завдання полягало в тому, щоб не допустити використання морського середовища як місця нападу, притулку для повстанських дій чи незаконного перевезення зброї, людей та матеріалів.

Перспективи флоту

Україна – річкова країна, і річкова флотилія відіграватиме важливу роль.

Проте для якісної роботи флотилії потрібна ефективна робота органу управління усіма катерами та кораблями на річках.

Складовою річкового флоту України стають і десантні катери, яки здатні транспортувати піхоту та припаси.

Також важливою складовою мають стати нові бойові катери для патрулювання, захисту важливих об’єктів річкової інфраструктури, а також протидії імовірним висадкам десантних засобів супротивника.