Артилерія Фінляндії: сучасний стан

Нарешті ми добрались до країни, яка має нормальну артилерією, а не дюжину гавбиць в одному дивізіоні. Зрештою, це цілком можна зрозуміти – маючи під боком такого сусіда, фіннам порох треба тримати сухим.

У питаннях забезпечення озброєнням і воєнною технікою Фінляндія в часи Першої холодної війни спиралась на три кити: імпорт з Заходу, імпорт з СРСР і власне виробництво. Але в артилерії це не спрацювало: з Заходу артсистеми не імпортувались, тобто, було лише два джерела надходження. Системи власної розробки я розглядав у статті на варспоті, кому цікаво – може глянути: https://warspot.ru/11705-artilleriya-mirnoy-suomi

Це – найсучасніша система, гармата-гавбиця 155 К 98. Ствол завдовжки 52 калібри, 23-літрова зарядна камора, автономна інерційна навігаційна система, 105-сильний дизель “Дойц” – словом, усі навороти. У 2001-2005 рр. армія Фінляндії отримала 56 таких систем.

А це – її попередниця, 155 К 83. Не така “наворочена” – мотора нема, ствол 39-каліберний. У 1983-1997 рр. поставили 113 екземплярів. Пізніше їх модернізували, встановивши 23-літрову зарядну камору, пристосовану для використання модульних зарядів. Такі системи позначаються 155 К 83-97

Системи К 83 і К 98 перебувають на озброєнні артполків трьох бригад постійної готовності – “Порі”, “Кар’яла” і “Кайнуун”. Теоретично кожен артполк повинен мати два дивізіони по 18 систем, але практично в мирний час розгорнуті лише дві батареї.

Тепер перейдемо до радянських систем. Значна їх частина була куплена на початку 1990-х рр. на розпродажі техніки колишньої Національної народної армії НДР. Як ця “Гвоздика”:

Фінни придбали 72 САУ 2С1, охрестивши їх 122 PSH 74. Постійно в строю – одна батарея, в Єгерському артполку Бронетанкової бригади.

Ще один НДРівський спадок – Д-20 – вже знятий з озброєння, так само як і дві дюжини 2С5, придбаних в СРСР/РФ на початку 90-х. А от причіпні “Гіацинти” 2А36 (24 одиниці) досі знаходяться в арсеналах. Там же про всяк випадок зберігаються 76 130-мм гармат М-46 і майже півтисячі (точніше, 471 екземпляр) 122-мм гаубиць Д-30.

Чеські РСЗВ RM-70 у кількості 36 екземплярів теж потрапили до Фінляндії з Німеччини. Вони позначаються 122 RAKH 89M1.

Коли ж розпродаж влаштували голландці, то фіни купили “на корню” усі їхні 22 системи MLRS, охрестивши їх 298 RSRAKH 06. Ну й правильно – від Гааги до Росії все одно не доб’ють, а ось з Карельського перешийка… Зараз до них докуповують ще й керовані ракети GMLRS.

А це – найновіше придбання, 155 PSH 17, в миру – К9 “Тандер”. Фінляндія купила 48 таких самохідок. Машини вживані, але без пробігу по Європі 🙂 Поставки почались у 2017 р.

З мінометів найсучаснішими є системи AMOS

Двоствольні казнозарядні 120-мм САУ на шасі БТР AMV мають напівавтоматичне заряджання і зовсім не мінометну дальність стрільби – 15 км. Постачання почалось у 2006 р. Замовили 24 системи, але поставили, ніби, тільки 18.

У військах і на складах є 698 120-мм мінометів 120 KRH 92, а 60 старіших 120 KRH 85 використовуються як навчальні – економлять ресурс новіших систем.

Для транспортування 120-мм мінометів використовуються гусеничні транспортери “Сісу” NA-122 GT. Щоправда, їх є лише 27.

21 жовтня 2021 р. Фінляндія частково реалізувала опціон, підписавши угоду про купівлю ще десяти САУ К9 на суму 30 мільйонів євро. Ця партія буде використана для формування самохідної батареї в єгерській бригаді “Кар’яла”. Постачання раніше замовлених 48 САУ завершилось у 2020 р.

У Фінляндії К9 отримала назву Moukari (“Кувалда”). Ці артсистеми надходять на озброєння принципово нових підрозділів – важких панцирно-гаубичних батарей (raskas panssarihaupitsipatteri), в яких значно більший акцент зроблений на системах керування вогнем, управління і зв’язку. Moukari обладнуються бойовою інформаційно-керуючою системою ICS виробництва норвезького “Консберга”. Система ICS встановлюється також на Vidar’ах і Huntsman’ах – норвезькому і австралійському варіантах К9.