Башар асад повертається на світову сцену

Журнал Newsweek вчора вийшов зі світлинами самопроголошеного сирійського диктатора та шокуючим заголовком «башар асад повертається на світову сцену, перегравши США, здобувши перемогу над ворогами».

Чи дійсно це так, спробуємо розібратися разом з виданням Newsweek.

Трохи нагадаю історію. Десять років тому події «Арабської весни» не оминули і Сирію, і наджорстке придушення мирних протестів сирійським режимом, призвело до початку громадянської війни, яка триває і досі.

Жертвами цієї війни з 2011 року, за різними оцінками, стали понад 600 000 людей, мільйони з сирійців стали біженцями. Ця війна, яка стала найбільш руйнівним конфліктом 21 століття, відома також безпрецедентної кількістю задокументованих фактів застосування хімічної зброї сирійською владою проти свого народу, що призвело до тисяч жертв.

В наслідок війни Сирія опинилася в політично-дипломатичній ізоляції, більшість країн позакривали свої посольства в Дамаску, навіть Ліга арабських країн, впливова організація серед регіональних арабських країн, вигнала асада зі своїх лав восени 2012року.

Однак не зважаючи на міжнародну ізоляцію режим асада не лише вижив за останні 10 років, навіть більше, за допомогою своїх – союзників росії та Ірану, башар асад намагається повернути під контроль решту втрачених територій Сирії у черговій наступальній авантюрі.

Станом на зараз, визнаючи реальність яка сталася, багато країн знов починають робити кроки до відновлення своїх відносин з Сирією. Показовими ознаками стало: відкриття кордону з Йорданією минулого місяця, ОАЕ та Бахрейн вже відкрили свої посольства в Дамаску, а цього місяця ІНТЕРПОЛ знову прийняв Сирію до світового правоохоронного органу після виключення її у 2012 році. В Лізі арабських держав почали обговорювати питання повернення Сирії до її лав.

“Асад залишиться при владі”, – розповів Newsweek колишній посол США в Сирії Роберт Форд. “Неможливо уявити, що сирійська опозиція через силу зброї зможе змусити його піти у відставку. Немає життєздатної альтернативи”.

Зі малоймовірною зміною керівництва, тепер акцент зміститься на те, як інші країни ставляться до Дамаску, – каже Мона Якубіан, колишній аналітик Державного департаменту США, яка сьогодні працює старшим радником з Сирії в Інституті миру США. “Враховуючи стійку підтримку росії та Ірану, асад, ймовірно, збереже свою владу принаймні у середньостроковій перспективі”, – повідомила Якубіан Newsweek.

“Багато країн регіону зрозуміли це, і ми починаємо бачити більш помітні зусилля, щоб адаптувати цю реальність», – додала Мона Якубіан. У міру зближення між Сирією та іншими арабськими країнами поки що не зрозуміло лише те, яку форму приймуть ці зусилля, і, що критично, як відреагують США. Ці всі події, ймовірно, вплинуть на баланс сил у регіоні та за його межами.

Експерти кажуть, що прагнення до регіональної стабільності, схоже, сильніше занепокоєння, щодо залишення асада при владі або звинувачень у масових порушеннях прав людини, які супроводжували його. Хаос у світі породжений COVID-19, економічні та гуманітарні виклики збільшують кількість урядів регіональних країн, які зацікавлені у деескалації конфліктів.

Іншим аспектом цієї дилеми є пов’язаність процесів один з одним. Наприклад, США готови пом’якшити санкції проти сирійського режиму, відповідно до Закону Цезаря від 2019 року, який забороняє іноземним компаніям займатися підприємницькою діяльністю, що підтримує Дамаск. Незастосування частини санкцій дозволить поставляти єгипетський газ та йорданське паливо до Лівану через територію Сирії, який страждає від браку енергії і проблемами пов’язаним з цим.

Мотиви повернення Сирії до складу решти арабських держав були висвітлені у звіті на початку цього року Девідом Шенкером, який до січня був помічником секретаря Державного департаменту США у справах Близького Сходу, а зараз є старшим науковим співробітником Вашингтонського інституту Політика Близького Сходу.

“Досі політика санкцій не дозволяла режиму асада досягти повної перемоги”, – каже Шенкер. “Проте у міру того, як арабські держави будуть переходити до процесу «повернення асада», зберігати санкції буде все важче”.

Різні країни в інтеграції Сирії переслідують, перед усе, власні інтереси. ОАЕ воліє припинити посилення впливу Туреччини і окупацію північних земель. Йорданія – рухається до відновлення торгових шляхів. Єгипет та Ізраїль, сподіваються обмежити закріплення впливу іншої неарабської держави – Ірану.

Однак усі ці події суперечать офіційній позиції США щодо асада та Сирії. Дипломатичні зв’язки між Вашингтоном і Дамаском залишаються розірваними, а їхні посольства закриті, без чіткого шляху до примирення. Проте, принаймні неофіційно, мабуть, відбуваються зміни. “Адміністрація Байдена заявила, що вона не нормалізує відносини з Асадом, але, схоже, більше не відмовляє арабських партнерів від цього”, – сказав Шенкер Newsweek.

З огляду на інші (крім асада) внутрішні проблеми Сирії – курдів, ІДІЛ, повстанців та хімічну зброю, розмови про виведення решти військ США з Сирії безумовно зменшують вплив та довіру до США у регіоні. Хоча вирішення жодної з названих проблем не є простим та однозначним.

Тому можна поки зі впевненістю стверджувати, що непримиренна американська політика, яка ігнорує волю народів, їх культурну спадщину та соціальну структуру, недовіра до народів у регіоні, безперервна відмова від союзників та повне ігнорування інтересів країн регіону перед інтересами Америки – зазнала невдачі.