E pluribus unum або «з багатьох – єдині»

Твердження, що Сполучені Штати Америки є одним з найбільш важливих стратегічних партнерів України, мабуть, вже мало в кого може викликати сумніви. Проте, чомусь, питання ефективної, об’єднаної комунікації та просування українських інтересів в нашій країні досі не обговорювалось належним чином. На початку листопада 2018 року Посол України в Сполучених Штатах Америки Валерій Чалий розповів^[1], що “посольство останнім часом стикалося з проблемою, коли українські політики шкодили державі своїм спілкуванням у США». При всіх недоліках, які я бачу в роботі наших іноземних представництв, я можу стверджувати, що аби говорити непродумані та неглибокі речі американській стороні про Україну, Вам не обов’язково бути українським політиком. За даними Держстату України 32 660 осіб відвідали Сполучені Штати в 2017 році і хочемо я чи пан Чалий того чи ні, але всі ці люди грали роль послів України у відповідних величинах.

З 2014 року я регулярно відвідую Сполучені Штати Америки, супроводжуючи делегації українських професіоналів під час їхнього перебування там в рамках освітньої програми. Декілька років тому в мене була делегація високопосадовців, які провели чотири дуже насичених дні (близько п’ятдесяти зустрічей) на Капітолійському пагорбі. Під час першої такої зустрічі з американським конгресменом кожен з делегатів старався як слід: дуже довго розповідав про себе, свою роботу, не забуваючи зазначити свою різницю від інших делегатів або виділити роботу власної команди. Деякі пішли ще далі і почали розповідати про свою партійну приналежність і о, небеса, намагались змусити вже сонного конгресмена пригадати того чи іншого політичного лідера України. З точки зору ефективної комунікації цю зустріч краще було б не проводити взагалі, але вчасно зроблені висновки і корегування дій дозволяє будь-який досвід перетворити в позитивний. Отже, я, бігаючи підземними коридорами будівлі Конгресу між зустрічами, відчайдушно і швидко намагалася пробудити в своєї делегації бажання показати себе людьми, до яких представники американського парламенту захочуть прислухатися. Ми обговорили нашу комунікаційну стратегію та випрацювали спільний меседж, який будемо доносити протягом наступних днів. Подальша наша робота стала більш злагодженою та синхронізованою, що призвело до започаткування нових партнерств, які успішно існують досі.

Мені поки важко уявити, як представники української діаспори в США, нашої держави та громадського сектору проводять спільну конференцію, на якій обговорюють та визначають ключові меседжі України до США, але це може тому, що мене з дитинства не приваблювало читати фантастику. Якби ж ми дійсно цього хотіли, то мені здається, вірними кроками було б проаналізувати досвід країн, які входять в десятку^[2] за витратами на вплив політик у Вашингтоні і чий досвід був би нам релевантний – Ізраїль, Китай та Канада, наприклад. Ми можемо прочитати книгу Голди Меїр про її візити до США під час яких вона зібрала рекордні суми від діаспори, коли Ізраїль виборював власну незалежність та обстоював власні кордони або ж дізнатися більше про діяльність Jewish Agency for Israel з Конгресом та Сенатом США. Вивчити цей досвід з погляду добре виконаної роботи в лобіюванні інтересів своєї держави та прямої роботи з діаспорою. Сайт неурядової організації  The Center for Responsive Politics дозволяє перевірити та порівняти суми витрат на лобіювання Ізраїлю та України, але я думаю оперування різницею між цими цифрами не є коректним, враховуючи різницю в економічному розвитку двох країн. До речі, матеріали сайту також дають можливість вивчити методи роботи ізраїльського лобі протягом останніх 20 років.

Я продовжую вірити, що це саме ті речі, які мають бути взяті до уваги та обговорені і зроблено це має бути негайно, бо війна триває вже 5 страшних років, а нашу країну, окрім ворогів, роздирає певна когорта українських політиків, яких якщо хтось і мав би слухати, то це тільки психологи на приватних консультаціях.

Вважаю, що нам не слід думати, що американський уряд візьме і вирішить всі наші проблеми. Нам варто самим здійснити важку і наполегливу роботу, щоб мати позитивний результат. Просування інтересів України закордоном є запорукою нашого успіху на світовій арені, але він є майже неможливим без налагоджених комунікаційних стратегій та чітко сформульованих меседжів. Об`єднавши наші зусилля ми можемо зробити так, щоб українське слово зазвучало на Капітолійському пагорбі з новою силою. Тож не піддаваймося спокусі йти на чвари через малі розбіжності, а фокусуймось на великій перемозі миру та безпеки.

E pluribus unum або «з багатьох – єдині».