fbpx
Стратегічний дрон “Глобал Гоук”. Частина 2 – “Тритон”
Андрій Харук Андрій Харук Військовий історик, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Останні публікації автора

Стратегічний дрон “Глобал Гоук”. Частина 2 – “Тритон”

RQ-4 Global Hawk Авіація БпА (Безпілотні апарати) США

Ну що, продовжуємо? Хто прогавив першу частину нашого серіальчика Слуга народу Глобал Гоук – дивіться тут. Сьогодні поговоримо про “Тритон” – морський варіант “Глобал Гоука”.

На початку ХХІ століття “Глобал Гоуком” зацікавились ВМС США. В лютому 2003 р. вони купили два трошки модифікованих RQ-4A Block 10 задля перевірки їхньої придатності для патрулювання над морем. Програма отримала назву GHMD (Global Hawk Maritime Demonstration), а в 2009 р. її перейменували на BAMS-D (Broad Area Maritime Surveillance – Demonstrator). Тим часом, в травні 2007 р. “Нортроп Грумман” представив маринізовану версію RQ-4В Block 20 – RQ-4N – на конкурс ВМС США на морський патрульний безпілотник за програмою BAMS. У квітні 2008 р. RQ-4N був оголошений переможцем конкурсу. ВМС надали йому позначення MQ-4C, а у вересні 2010 р. – назву “Тритон”.

В рамках етапу розвитку і демонстрації (SDD – System Development and Demonstration) програми BAMS виготовили три прототипи MQ-4C. Перший з них здійснив свій перший політ з аеродрому Палмдейл на Флориді 22 травня 2013 р.

Порівняно з “сухопутним” “Глобал Гоуком” його морський варіант відрізняється зміцненою конструкцією крил, наявністю системи запобігання обледенінню передньої кромки крила і повітрозабірника двигуна, а також системою захисту від ударів блискавок. Кардинально іншим є склад бортового обладнання. Зараз “Тритони” експлуатуються у конфігурації IFC3 (Integrated Functional Capability 3). Її складовими є радар “Нортроп Грумман” AN/ZPY-3 з антеною з активним електронним скануванням, оптико-електронну головку “Рейтеон” AN/DAS-3 з телевізійною і термовізійною камерами, а також лазерним віддалеміром-цілевказувачем, приймач автоматичної системи ідентифікації суден та станцію виявлення, локалізації й ідентифікації РЛС “С’єрра-Невада” AN/ZLQ-1.

Літаки RQ-4A BAMS-D слугували для випробувань бортового обладнання, підготовки пілотів і операторів та кваліфікаційних випробувань системи. В 2009 р. одного з них перебазували в Аль-Зафру (ОАЕ), звідки дрон здійснив кілька бойових вильотів. У 2011 р. ВМС США отримали з ВПС три екземпляри RQ-4A Block 10, які також використовувались в рамках програми BAMS-D. З п’яти апаратів BAMS-D три вже втрачені: один розбився через технічну несправність 11 червня 2012 р. біля узбережжя штату Меріленд, другого збили іранці над Ормузькою протокою 20 червня 2019 р. (за іранськими даними – власним ЗРК “Хордад-3”, за американськими – комплексом С-125 радянського виробництва), а третій розбився 26 листопада 2019 р. під час старту з авіабази Аль-Зафра внаслідок зіткнення зі стороннім об’єктом на злітно-посадковій смузі. Два вцілілих дрони цієї модифікації планується використовувати до 2023 р.

Функції випробувальних і навчальних машин перейняли три БПЛА MQ-4C SDD, які в 2014-2015 рр. надійшли на озброєння випробувальної ескадрильї VX-20 (Патаксент-Рівер, шт. Меріленд). Випробування “Тритона” успішно завершились в серпні 2016 р. Це відкрило шлях до початку малосерійної продукції (LRIP – Low-Rate Initial Production). Вже у вересні ВМС США замовили перші три серійні MQ-4C. Всього ж на даний час флот замовив 16 таких апаратів. В 2021 і 2022 фінансових роках замовлення призупинені – ВМС хочуть дочекатись готовності нової версії бортового обладнання IFC4, яка додатково включатиме апаратуру радіотехнічної розвідки. Завдяки цьому “Тритони” переймуть на себе завдання, які досі виконують пілотовані літаки ЕР-3Е ARIES II. Загалом же флот планує придбати до 2032 р. аж 68 “Тритонів”. Разом з пілотованими літаками Р-8А “Посейдон” вони становитимуть основу морських патрульних і розвідувальних сил. При цьому в строю буде знаходитись не більше трьох десятків MQ-4C – решта перебуватиме в резерві. Чому така пропорція? Річ у тім, що ВМС США планують використовувати “Тритони” надзвичайно інтенсивно: очікується, що в будь-який момент часу в повітрі на патрулюванні в різних регіонах світу знаходитиметься п’ять таких БПЛА. Це призведе до “спалювання” ресурсу БПЛА в рекордному темпі. Тобто, їм буде потрібна заміна. Як бачимо, навіть такі складні і недешеві апарати розглядаються американцями як витратний матеріал.

БПЛА Northrop Grumman MQ-4C Triton ВМФ США

28 жовтня 2016 р. на авіабазі Джексонвілл (шт. Флорида) була сформована ескадрилья VUP-19 – перша стройова ескадрилья “Тритонів”. Першого MQ-4C їй довелось чекати до листопада 2017 р., а у квітні 2018-го прибула друга машина. Однак в ніч з 12 на 13 вересня 2018 р. ескадрилья зазнала першої втрати – один з БПЛА був настільки серйозно ушкоджений під час посадки, що його довелось списати. В січні 2020 р. VUP-19 досягла початкової бойової готовності, після чого два її “Тритони” перекинули на о. Гуам для підтримки операцій 7-го флоту США. Це стало першим “заморським” розгортання MQ-4C. За планом ескадрилья має досягти повної бойової готовності в третьому кварталі 2022 р. Після цього ВМС США сформують другу стройову ескадрилью “Тритонів” – VUP-11. Базуватиметься вона на аеродромі Відбі Айленд (шт. Вашингтон). Кожна з цих ескадрилей за штатом матиме 12 БПЛА.

To be continued…


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 4149 6293 1808 2567

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255


Побачили неточність чи маєте чим доповнити матеріал? Напишіть нам: info@mil.in.ua

Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook
Twitter
YouTube
Телеграм
Viber


RQ-4 Global Hawk Авіація БпА (Безпілотні апарати) США

Останні публікації автора