Вітчизняний ОПК

Торік українські підприємства оборонно-промислового комплексу збільшили обсяг виробництва на 158% порівняно з позаминулим роком. Принаймні такі показники наведені у звіті Міністерства промислової політики України. Утім це навряд дає привід спочивати на лаврах. Адже, якщо проаналізувати ситуацію, що склалася, наприклад, в авіаційній галузі, то виникає логічнезапитання – збільшення обсягів виробництва на 177 % – це багато чи мало?

Спробуємо в цьому розібратися.

Так, обсяг реалізації продукції Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (ХДАВП) у 2008 році становив лише 104 млн грн, з яких на експорт припадає 91 млн грн. За кордон постачалися переважно агрегати літака Ан-140-100 для компанії HESA (Іран). При цьому за 2008 рік зі стапелів цього авіапідприємства так і не вийшло жодного нового літака.

Минулого року реалізовувалися агрегати літаків Ан-140 та Ан-148 як для компанії HESA, так і для підприємств- виробників Ан-148 у Росії та Україні. Крім того, торік ХДАВП нарешті передало лівійським замовникам два з трьох літаків Ан-74ТК-300, що були замовлені для вищих посадових осіб цієї країни ще 2003 року. Однак поставка цих літаків відбулася не у визначені терміни.Третій літак передбачено передати Лівії вже в першому кварталі поточного року. При цьому варто зауважити, що завершити складання літаків вдалося лише завдяки підтримці уряду, який виділив ХДАВП та Київському авіаційному заводу “Авіант” 700 млн грн. Надані кошти дозволили добудувати ще один Ан-148, який через недофінансування простоював протягом трьох років.

Аналогічна ситуація утворилася і з контрактом на поставку літаків до Єгипту. Нагадаю, ще 2003 року ХДАВП виграло тендер на поставку дев’яти літаків Ан-74Т-200А та Ан-74ТК-200А для силових структур цієї країни. Перший Ан-74Т-200 після проведення відповідної сертифікації був переданий замовнику

у вересні 2005 року. Після чого через фінансові негаразди виконання контрактів постійно відтерміновувалося. Як наслідок, другий літак прибув до Каїру лише наприкінці грудня минулого року.

Директор ХДАВП Анатолій М’ялиця зауважив, що єгипетська сторона високо оцінює технічні характеристики нашого літака і тому планує замовити ще до двох десятків машин цієї моделі. Але навряд чи це відбудеться раніше, ніж ми виконаємо зобов’язання за попереднім контрактом.

До того ж, несвоєчасне виконання міжнародних контрактів позначається на іміджі держави. Так, наприклад, поточного року провідна лівійська  авіакомпанія Air Libya і французька ATR підписали контракт на поставку двох літаків ATR 42-500, які є безпосередніми конкурентами українського    Ан-140. Переорієнтуватися на інших виробників, попри від-чутні переваги наших літаків, Лівія змушена була саме через необов’язковість українських виробників авіатехніки.

З огляду на це, збільшення обсягів виробництва в авіаційній галузі на 177% навряд чи можна вважати досягненням. Адже протягом минулого року складено лише 4 нові літаки. І це при тому, що у 80-ті роки минулого сторіччя лише Київський авіаційний завод “Авіант” кожні два дні складав новий літак, а в його цехах працювало близько 6000 авіабудівників. Нині виробництво літаків в Україні інакше як “штучним” і не назвеш. Адже згідно з даними, наведеними РНБОУ, потреби авіаційного комплексу України, починаючи з 2002 року,задовольнялися лише на 19,8%.

Утім, на думку голови ради директорів ВАТ “Мотор Січ” В’ячеслава Богуслаєва, для рентабельного серійного виробництва конкурентоспроможних літаків з держбюджету необхідно виділяти 1,5 млрд грн щорічно. Звичайно, сума чимала.Але ці кошти дозволять створити на авіаційних підприємствах нові робочі

місця, що, безумовно, позитивно вплине на розвиток економіки країни в цілому. Минулого року підприємствам вітчизняного ОПК вдалося укласти доволі вигідні контракти. Так, ДК “Укрспецекспорт” уклало контракт на суму понад 80 млн дол. США на постачання літаків для потреб Іраку в межах розпочатої програми модернізації ВПС цієї країни. За наявною інформацією, йдеться, зокрема, про поставку 6 військово-транспортних літаків Ан-32, що перебувають у різних ступенях готовності на стапелях Київського заводу “Авіант”. Причому перший літак ВПС Іраку мають отримати вже у вересні поточного року. У разі, якщо замовник буде задоволений співпрацею, вона може бути продовжена.

Військово-транспортний літак Ан-32 створений на базі Ан-26 з урахуванням експлуатації на погано обладнаних аеродромах у гірській місцевості. Він також спеціально адаптований для робіт в умовах спекотного клімату та високогір’я.

Механізація робіт із завантаження-розвантаження і наявність турбогенераторної силової установки для електроживлення і запуску двигунів забезпечують йому автономну експлуатацію на необладнаних аеродромах. Шасі з пневматиками низького тиску й високе розміщення двигунів при злеті та посадці дозволяють експлуатувати літак з ґрунтових аеродромів і майданчиків.

Основне призначення Ан-32 – перевезення вантажів. Він також може використовуватися для перевезення людей, десантування за допомогою парашутів як особового складу, так і вантажів, а також в якості санітарного літака. Максимальна злітна вага останньої модифікації Ан-32В-200 становить 28,5 тонни. Крейсерська швидкість – 470-530 кілометрів на годину. Дальність польоту з вантажем у 5 тонн – 2000 км. Максимальна вантажопідйомність сягає 7,5 тонни. Додаткові підвісні баки об’ємом 3000 літрів дозволяють збільшити дальність польоту до 3200 км. Довжина злітно-посадкової смуги – 1500 м.

Підписано також контракт на суму 400 млн дол. на ремонт та модернізацію Ан-32 для потреб Індії. А це – понад 100 літаків, 40 з яких будуть відремонтовані та модернізовані безпосередньо в Україні. Перші крилаті машини мають надійти на підприємства України вже у березні поточного року. Головним виконавцем робіт будуть АНТК ім. Антонова та завод N 410 цивільної авіації. До співпраці також  частково залучатиметься й Київський завод “Авіант”. Після виконання умов контракту технічну документацію передадуть на завод BRD-1, що в Канпурі, решту літаків модернізовуватимуть на індійських підприємствах за участю наших фахівців.

Крім того, ДП “Завод ім. Малишева” підписав контракт на виробництво 400 бронетранспортерів БТР-4, що призначений для транспортування військовослужбовців мотострілецьких підрозділів армії Іраку. Він має модульну конструкцію системи захисту, обладнаний базовим модулем “Грім” з гарматою калібру 30 мм, автоматичним гранатометом, кулеметом 7,62 мм і чотирма пусковими установками для протитанкових ракет. Машина може вести бойові дії як удень, так і вночі, в умовах різних кліматичних поясів (діапазон

температур від – 40 до + 55 градусів за Цельсієм), а також бездоріжжя. Вартість цієї угоди оцінюється в межах півмільярда доларів США.

Згадане підприємство також виконує експортний контракт, підписаний у квітні 2008 року, на поставку до Китаю силових агрегатів з трансмісією для встановлення на танк МВТ-2000. Як зазначає керівництво заводу, контракт виконується згідно з графіком, утім, як і розрахунки китайської сторони за вже виконані роботи.

Нині ж ДП “Завод ім. Малишева” бере участь у міжнародному тендері щодо модернізації бронетехніки для збройних сил Єгипту. Зокрема йдеться про модернізацію БТР “Топаз” та танків Т-62, що перебувають на озброєнні армії Єгипту.

Загалом торік наша держава підписала контракти на поставку озброєння та військової техніки на загальну суму 1,5 мільярда доларів США. Найбільш “ходовими” товарами вітчизняного ОПК стали ракети, газові турбінні установки для кораблів та бронетехніка. А серед пріоритетних напрямків розробок озброєння для іноземних замовників – засоби радіоелектронної боротьби та розвідки, радіолокатори, пасивні засоби виявлення літальних апаратів тощо.

Отож, попри кризові явища в державі, оборонно-промисловий комплекс України має досить непогані напрацювання. При цьому головне – вміло скористатися наявними можливостями, не зволікати з виконанням узятих на себе зобов’язань за вже укладеними контрактами, щоб формувати позитивний імідж нашої держави, утримувати свої позиції на міжнародному ринку озброєнь. Іншого шляху немає…

Олександр УСТИМЕНКО

управління оборонного планування штабу

Командування сил підтримки ЗС України,

Полковник

Газета “Народна Армія”