Критична точка поки не пройдена. Але вона вже близько.

Чи достатня сума, закладена в держбюджеті-2010 для армії?

Вона більше, ніж була в минулому році, але набагато менше, ніж сума бюджетного запиту Міністерства оборони. Ми просили 19,8 мільярда гривень (1,83% ВВП) – це мінімально необхідний бюджет для розвитку армії. Нам виділили лише 13,4 мільярда. У зв’язку з цим на утримання армії піде 70% коштів за умови стовідсоткового наповнення спецфонду, хоча повинно йти не більше 50-60% виділених коштів. Але сьогодні ми маємо абсолютну підтримку влади, в першу чергу президента України – Верховного Головнокомандувача Віктора Януковича. Міністерство оборони планує отримати впродовж року додатково 785 мільйонів гривень за рахунок стабілізаційного фонду, на що ми дуже сподіваємося.

Скільки, в ідеалі, має виділятися грошей для армії?

Є загальносвітова практика – на армію виділяється від 1,5% до 3% ВВП. Напередодні кризи у Польщі цей показник становив 2%, Болгарії – 2,6%, Туреччини – 4%, Росії – 3,2%. Для української армії два останні роки були найважчими за всю її історію. У 2008 році фінансування склало 0,99% від ВВП, а в 2009 – 0,91%! Той бюджет, який нам дали – це 13,4 мільярда і він може задовольнити потреби армії лише на 67,9% від мінімальних. Ми порахували, що якщо б нам виділяли хоча б 2% від ВВП, то цього мало б вистачити не тільки на підтримку, але і на поступовий розвиток. Звичайно, ми розуміємо, що країна обмежена у своїх фінансових можливостях і спробуємо використовувати виділені гроші найбільш ефективно. З іншого боку, в Україні ніколи не давали армії необхідного бюджету. Це правда. У країні існує Програма розвитку збройних сил на 2006-2011 роки. Через недофінансування ця програма втратила свою актуальність. Збройні Сили України недоотримали по ній 12 мільярдів гривень. Ми не змогли перейти на цифровий зв’язок, не ліквідували непотрібні армії склади і арсенали – коштів на утилізацію не було виділено в потрібних обсягах. Не був впроваджений аутсорсинг невластивих армії функцій. Відповідно ми не змогли скоротити особовий склад до показників, визначених Програмою.

Як ви оцінюєте бойову підготовку наших військових?

Минулого року фінансування бойової підготовки було скорочено у 6 разів у порівнянні з 2008 роком. Так що в цьому році нам треба не допустити падіння рівня підготовки, стабілізувати стан Збройних Сил. Ми сконцентрували ресурси на головних напрямках: силах спецпризначення, силах негайного реагування, чергових частинах протиповітряної оборони важливих державних об’єктів та миротворчих контингентах, що дозволило виконати завдання, покладені на Збройні Сили України.

Скільки реальних годин літає український пілот, стріляє солдатів, управляє танком механік-водій?

Якщо говорити коротко і відверто: ці показники невисокі. Набагато нижчі, ніж ті, які свого часу були заплановані керівними документами. У цей складний для економіки країни період ми знаходимо способи для того, щоб наш особовий склад не втратив кваліфікацію. Існують методи тренувань, які не вимагають вкладення значних коштів: командно-штабні навчання, заняття на тренажерних комплексах, в центрах імітаційного моделювання.

Контрактна армія може стати вирішенням проблем?

Це складне питання. Перехід на контракт не повинен бути самоціллю. Це тільки спосіб збільшення професіоналізму і боєздатності військ. А от для того, щоб контрактна армія стала професійною, треба створити відповідні умови. Зараз контрактник першого року, з урахуванням надбавки, отримує 1000 гривень при середній заробітній платі в країні (у лютому) 1955 гривень. Максимальна зарплата, можлива для солдата-контрактника – це 1800 гривень. Для цього він повинен прослужити 15 років і знаходиться у званні старшого прапорщика. І це стосується не тільки солдат і сержантів, а й офіцерів, які також проходять службу на умовах контракту. Такий перехід буде самообманом.

Наскільки у розвитку наша армія відстала від армій розвинених країн?

Критична точка поки не пройдена. Але вона вже близько. Величезні проблеми у нас з матеріально-технічним переоснащенням. Наприклад, Росія за своєю програмою повинна до 2020-2025 року на 60% модернізувати техніку. В Україні є ряд дуже хороших технічних розробок. Це танк «Оплот», сучасні радіолокаційні комплекси і ракетне озброєння, боєприпаси. Проблема в тому, що через відсутність грошей ці розробки не можуть піти в серію. Звичайно, трохи допомогти змогли б іноземні контракти, але з ними виходить порочне коло – немає грошей і озброєння не йде у виробництво, іноземні замовники дивляться на те, що техніка не використовується в армії країни – розробника і побоюються її замовляти.

Скільки техніки українська армія закупила в останні роки?

74% техніки, що стоїть на озброєнні армії, перебуває в експлуатації більше 20 років і практично вичерпала свій ресурс. В 2006-2009 роках було закуплено 56 модернізованих танків БМ «Булат», 87 автомобілів КрАЗ-6322. Зараз у виробництві на замовлення Збройних сил перебувають 10 танків «Оплот» і ще 29 «Булатів». Але цього зовсім недостатньо. Напрямок технічного переозброєння армії профінансовано лише на 30,7%. За 19 років незалежності України на озброєння прийнято понад 100 зразків військової техніки. Але, на жаль, жоден з них помітно, на рівні стратегічного компоненту, не посилив оборонні можливості країни.

У той же час колишній міністр оборони Юрій Єхануров під час відеоконференції в Фокусі розповів про те, що на армійських складах до цих пір знаходиться близько 30 тисяч старих автомобілів, 60-70-х років.

Це правда. Тільки автомобілів не 30 тисяч, а 25 тисяч, радянського виробництва. Для використання у ЗС вони непридатні, оскільки відпрацювали свій ресурс. Все це майно треба списувати і продавати. Але ця робота йде черепашачими темпами: у 2009 році було реалізовано тільки 257 автомобілів. Сьогодні Кабінетом Міністрів України проводиться робота для практичної ліквідації цієї проблеми.

У лютому Росія затвердила нову Військову доктрину, в якій закріплено можливість нанесення ядерного удару, а НАТО характеризується як організація, що “порушує міжнародні домовленості, в тому числі за рахунок планів по розширенню блоку”. Це доктрина чимось погрожує Україні?

Україна і Росія – давні партнери. Ми завжди знаходили і надалі будемо знаходити можливості для врегулювання розбіжностей виключно мирно, шляхом політичного діалогу. Крім того, на початку 90-х років Україна відмовилася від ядерної зброї, отримавши гарантії безпеки від найпотужніших ядерних держав – Росії, Великобританії і США. Це закріплено в Будапештському меморандумі 1994 року. І я не бачу причин, з яких Росія може порушити домовленості.

Добре, тоді скільки днів наша армія зможе протриматися у випадку вторгнення гіпотетичного супротивника зі Сходу? Модернізована грузинська армія в серпні позаминулого року протрималася недовго, м’яко кажучи.

Я проти такої постановки питання. Наші сусіди – це наші партнери. У нас немає ворогів. Але у випадку їх потенційного появи, наша армія зможе дати гідну відповідь.

А хто ці потенційні вороги?

Таких країн немає. Ще раз повторю, ми дружимо з усіма сусідами. До гіпотетичного супротивника можна віднести умовну державу, яка має до нас територіальні претензії або намагається диктувати нам внутрішню політику. Армія нам потрібна не для наступу, а для захисту суверенітету. Крім того, справ у армії вистачає і без війни. Ми беремо участь в антитерористичних та міжнародних миротворчих операціях, беремо участь у ліквідації стихійних лих і виконуємо безліч інших завдань.

Скажіть, чи вплине підписання домовленостей по Чорноморському флоту на співпрацю України з НАТО?

Ні, не вплине. Я недавно зустрічався з військовим керівництвом ЄС і НАТО. Ніякої прив’язки наших відносин до договору про флот немає. Вони однозначно сказали, що це наші внутрішні питання.

З точки зору армії, вступ України в НАТО – це благо чи ні?

Я військова людина і для мене важлива не політика, а рівень підготовки моїх солдатів і офіцерів. Зі вступом повинні розбиратися політики – але співпрацювати з НАТО нам необхідно. У Європи накопичено величезний досвід з реформування та підготовки армії, так що у нас немає необхідності винаходити велосипед.  Крім того, у нас є можливості виконувати спільні завдання, проводити навчання. Це покращує боєздатність нашої армії. Та й просто було б абсурдом, якщо б одна з найбільших країн Європи не брала б участь у забезпеченні регіональної безпеки.

З Росією військова співпраця така ж плідна?

Нам би хотілося її поліпшити. Відносини між нашими арміями непогані, але, по-моєму, вони можуть стати краще. Я зустрічався з начальником Генштабу РФ і ми домовилися про зустрічні візити, намітили напрямки, за якими будемо співпрацювати. Це спільні навчання, навчання наших військовослужбовців у Росії і російських в нас, використання нашого летовища НИТКА в Євпаторії: на ньому російські льотчики можуть відпрацьовувати посадку на авіаносці. І Україна, і Росія зацікавлені у співпраці.

ФОКУС