Флотські водолази отримали сучасне обладнання

Ні для кого не є таємницею, що грошей, які виділяються сьогодні Збройним Силам України, вистачає лише на нагальні потреби: виплату зарплат, продовольче та частково речове забезпечення і… і, мабуть, усе.  Про закупівлю нової техніки, модернізацію існуючої навіть не йдеться (ми не зачіпаємо квартирного питання).

А це пріоритетні напрямки розвитку збройних сил кожної країни. Адже, якщо ви йдете на противника з луком та стрілами, а він на вас з балістичними ракетами — користі від вашого щита мало… Саме така ситуація зараз загрожує Україні. Уявімо, що у вас застаріла не зброя, а обладнання, що призначене для рятувальних робіт, скажімо так, зі 100-метрової морської глибини, де тиск води може просто розплющити вас. Ви в обладнанні кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя, яке важить приблизно кілограмів 80. І як, ви ще маєте надію повернутись? Напевно, стає смішно від таких слів… та не всім.

Така ситуація склалась в Центрі пошукових та аварійно-рятувальних робіт. Обладнання, з яким змушені працювати наші офіцери та контрактники, застаріло не лише морально, а й фізично. Враження від побаченого не найкраще: громіздкий мідний шолом з маленьким ілюмінатором — “триболтовка”, черевики із заважкими залізними вставками і олов’яні пластини по кілограмів так 15 на спину та груди.

Ось далеко не весь спектр “музейних експонатів”, які повинні знаходитись хіба що в приватних колекціях місцевих антикварів, а не на озброєнні Військово-Морських Сил. А рятувальники працюють…

Вперше в 2004 році під час навчань “Медик-рятівник”, що проходили в Естонії, наші водолази отримали можливість працювати на новому обладнанні VCT-1 разом з американськими водолазами-інженерами. Продовжилась ця співпраця в 2005 році в Грузії. Наші хлопці пройшли досить насичену програму тренувань DIVEX, сплановану американськими колегами. Вперше на юті “Кременця” було встановлено сучасну водолазну станцію, за допомоги якої дайвери і здійснювали свої занурення.

Тоді наші водолази і подумати не могли, що скоро стануть власниками такого обладнання. В 2006 році, напередодні проведення навчань “Сі бриз”, з низкою країн-учасниць була укладена угода про поставку необхідного нового водолазного обладнання Військово-Морським Силам ЗС України як військову допомогу. Згідно з договором протягом шести місяців наші дайвери пройшли навчання в школі водолазів в американському Панама-Сіті, де досконало вивчили застосування спорядження МК-21 та процедуру забезпечення проведення спусків під воду.

Невдовзі на прохання України відгукнулись Королівські ВМС Данії — приблизно на 250 000 євро. Так, в 2007-му було поставлено три комплекти сучасного водолазного спорядження МК-21 та апаратури, необхідної для його роботи. Українські ВМС отримали можливість на належному рівні презентувати свою країну на міжнародній арені не тільки в “триболтовці”.

Осінь 2009-го. Ні, не закуповувала Україна жодного обладнання. Знову допомога. Цього разу американських партнерів — на 300 000 доларів.

Це дуже важливий крок для розвитку Військово-Морських Сил ЗС України. Ми довго очікували на цю допомогу — чотири роки тривав проект. Щоб отримати це обладнання, наші фахівці проходили навчання в США, вивчали англійську, пройшли 3-місячний курс у водолазній школі. На даний час у нас на озброєнні стоїть триболтове водолазне спорядження, що вентилюється. Воно використовується більше 100 років — дуже громіздке і, як ви розумієте, застаріле. На даному етапі ми опрацювали нову угоду на поставку барокамери — це комплексна система для підготовки водолазів, — пояснив головний інженер — водолазний спеціаліст Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт капітан 2 рангу Олександр Коротун.

Пройде ще рік тестувань та перевірок, буде списано не один формуляр і лиш після цієї “бюрократії” спорядження надійде у розпорядження спеціалістів ЦПАРР.

Під час роботи американської делегації нам вдалось поспілкуватись із сержантом 2-го класу (в ЗС України це звання — молодший сержант) водолазом ВМС США Альбертом Алейо. У свої 23 роки він закінчив спеціальну школу водолазної підготовки (два роки) та уже рік як служить у ВМС. За цей рік один раз протягом трьох тижнів брав участь в операції з розшуку “чорних скриньок” потерпілого аварію ІЛ-76 в Уганді. Його заробітна плата становить 50 000 доларів у рік. Провівши прості математичні дії, ви побачите, що це становить приблизно 4150 доларів на місяць. Є над чим замислитись, еге ж!

Співробітництво України із військовими відомствами інших країн є важливою складовою міжнародного співробітництва України і має особливе значення для зміцнення національної безпеки і оборони нашої держави. Україна повинна продовжити розвиток законодавства в цьому напрямку, базуючись на загальних принципах демократії та міжнародного права. В умовах сучасної воєнно-політичної та економічної обстановки інтереси національної безпеки і оборони України вимагають істотного поглиблення стосунків з Організацією Північноатлантичного договору. Іншої дороги немає. А всім противникам вступу України до НАТО варто задатися таким питанням: “Хотів би я, щоб мене рятували за допомогою обладнання, що було зроблене в один рік з лампочкою Едіссона?”.

Андрій ПСУЙ,
“Флот України”