Броньований носоріг: танк Challenger 2

Переданий Сполученим Королівством ротний (14 танків) комплект танків Challenger 2 бере активну участь у визволені Українських територій. Танкісти змогли ознайомитись з цим танком та оцінити його у порівнянні з радянськими зразками які знаходяться на озброєні ЗСУ.

Історія появи

Доктрина використання британцями крейсерських танків завжди була направлена на кращі протитанкові можливості у порівнянні з іншими типами машин. Після закінчення другої Світової війни, тип крейсерських танків залишається і по сьогоднішній день, не дивлячись що, машини почали позначатись як основний бойовий танк. Через особливість британської класифікації танків, аналогом крейсерського танку в інших країнах був середній танк.

Кожен танк який є послідовником крейсерського типу отримував назву, яка починалась з букви C (Cruiser) – Centurion, Chieftain, Challenger.

В середині 1980-х років Британський Королівський бронетанковий корпус відчував нехватку сучасних бойових танків, які на той момент з’явились у Німеччини та США. Танк Chieftain, який знаходився на озброєні з 1962-го року вже не міг похизуватись серйозним бронезахистом та мобільністю. Двигуна Leyland L60 потужністю в 750 кінських сил не вистачало для 58 тонної машини, яка отримала комплект наварної комбінованої броні Stillbrew.

Танк Challenger став глибокою модернізацією Chieftain, який за першочерговим планом розроблявся для іранської армії під назвою Shir 2. Після Ісламської революції, замовлення було анульоване, а зобов’язана на придбання цих танків взяло Міністерство оборони Сполученого Королівства у 1980-у році.

Під час експлуатації Challenger, були виявлені проблеми з встановленням нових оптичних систем і нового захисту. Модернізаційний потенціал танку підійшов до свого піку. Військове командування тиснуло на уряд й міністерство оборони країни, та вимагало розпочати розробку повністю нової бойової машини.

Сформоване міністерством оборони та військовими технічне завдання для створення наступника Challenger та Chieftain у 1984 році, передали компанія Vickers, яка розпочала проєктні роботи по новій машині. У 1986-у році компанія отримала головний фінансовий пакет від уряду, для продовження робіт. Вже у 1987-у році танк отримав своє ім’я – Challenger 2.

За першочерговими планами, Королівський бронетанковий корпус мав отримати близько 1100 нових танків, які мали бути сфокусовані в британській зоні відповідальності у Німеччині. Паралельно з розробкою, уряд почав переглядати кількість танків до замовлення, з першочергових 1100 нових танків, замовлення спочатку скоротили до 727 машин, а ближче до 1990 року уряд уклав твердий контракт на 386 танків Challenger 2.

Перший прототип V1 (06SP87) був готовий у вересні 1989-го року, та відправився на заводські, а також армійські випробування. Машина продемонструвала чудові ходові та вогневі можливості, які ще більше зацікавили військових у її придбанні.

Всього компанія Vickers побудувала дев’ять прототипів танка Challenger 2, які отримали позначення V. Останні вісім прототипів були виготовлені у 1990 році, і теж відправились на всебічні випробування. Крім того, один з прототипів взяв участь у тендері на новий ОБТ для Кувейту у 1991 році, де продемонстрував хороші результати, але програв американському M1A2 Abrams.

Вже у червні 1991-го року Міністерство оборони Сполученого Королівства оголосило перший транш фінансування у 520 мільйонів фунтів на виробництво 127 танків Challenger 2, а також тренувальних танків Challenger 2 DDT. Влітку 1993 року, танк отримав перше експортне замовлення від Оману, який загалом замовив 38 танків за контрактом 1993 та 1997 року.

Перший серійний танк покинув конвеєр у липні 1994 року, а вже у січні 1998-го року перші вісім танків Challenger 2 увійшли до складу Королівського шотландського драгунського гвардійського полку.

Технічні дані

На момент появи, танк ніяк не виділявся серед інших західних ОБТ, і не мав ніяких серйозних переваг у системі керування вогнем та вогневій потужності. Прийнятий на озброєння у 1998-у році, танк навіть встигнув стати трохи гіршим за своїх конкурентів, через використання електронних систем початку 90-х років.

Вогнева потужність

Головним озброєнням танку виступає 120-мм гармата L30A1 довжиною у 55 калібрів. Вона розроблена компанією RAF Nottingham і базується на гарматі L11A1 яка використовувалась на танках Chieftain і Challenger. Гармата має 32 нарізи, та у своєму боєкомплекті використовує підкаліберні снаряди (ОБПС) та бронебійно-фугасні (ХЕШ). Також в наявності є димовий-запальний снаряд.

Гармата розроблена з урахуванням збільшення протитанкового потенціалу, і отримала збільшену жорсткість внутрішнього каналу ствола, для використання потужних зарядів.

Як і його попередник, Challenger 2 отримав комбіновану номенклатуру підкаліберних снарядів яка складається зі снарядів із вольфрамовим сердечником L23A1 та L28A1, а також з сердечником зі збідненого урану L26A1 та L27A1.

Для боротьби з легкоброньованими цілями, піхотою та укріпленнями, в боєкомплекті є снаряд бронебійно-фугасний L31A7. Всього за правилами безпеки, танк у ролі винищувача може перевозити до 14 снарядів цього типу у нижній боєукладці.

Боєукладка танка розрахована на 30 бронебійних снарядів розміщених у кормовій частині корпусу і 16 бронебійно-фугасних розміщених у спеціальних контейнерах в корпусі танка.

Принцип заряджання гармати роздільно-картузний (з жорсткими картузами) та гільзою запалу.

Додатково гармата спарена з кулеметом L94A1 калібру 7.62 мм, а над люком заряджаючого встановлений станок для кулемета L37A2 7.62 мм.

Система керування вогнем

Танк оснащений ТІКС яка працює на шині MIL STD1553B, і керує системою управління військом Battlefield, для обміну інформацією на рівні танкового взводу.

Над командирською баштою встановлений панорамний приціл SAGEM VS 580-10 з інтегрованим лазерним далекоміром та посилювачем зображення для роботи в темноті.

В носовій частині танка встановлений тепловізор TOGS II, зображення з якого виводиться на екран оператора та командира. Він поєднаний з оптичним прицілом та лазерним далекоміром, для ведення стрільби до 10 км. Гармата стабілізована у двох площинах.

Двигун та ходова частина

На Challenger 2 встановлений 12-циліндровий двигун Perkins CV12-6A потужністю 1200 кінських сил та крутним моментом 4126 Нм. Для підтримки роботи всіх електронних систем біля двигуна встановлена допоміжна силова установка Perkins P404C-22 потужністю 38 кВт.

Трансмісія епіциклічна David Brown Santasalo TN54E (6 передач вперед, 2 назад).

Підвіска танка доволі унікальна серед інших ОБТ, замість торсіонів, використовуються гідропневматична підвіска Hydrogas виробництва Horstman , яку легко замінити в польових умовах. Крім цього, плавність ходу танка покращується що зменшує вібрації, та покращує роботу екіпажа під час руху.

Бронювання та додатковий захист

Основна броня танка складається з композитних модулів відомих як Чобхем. Наразі відкритої інформації по цій композитній броні не існує, але виходячи з технічного завдання, де Міністерство оборони Сполученого Королівства вказувало стійкість до радянських снарядів виходить що, башта танка повинна мати еквівалент у 650 мм проти кінетичних боєприпасів, та близько 1000 мм проти кумулятивних.

Додатково на танк можуть кріпитись модулі додаткового захисту “Дорчестер” на борти та НЛД корпусу, а також борти башти. Корма танка при цьому захищена стальними решітками для протидії реактивним гранатометам.

Для протидії самородним вибуховим пристроям, на танк можна встановити систему протидії яка складається з надбаштових антен радіоелектронних перешкод, а також бортових, для створення перешкод безпосередньо в направлені вибухових пристроїв.

Крім того, комплект можна використовувати для глушіння квадрокоптерів, та інших невеликих комерційних дронів.

Бойове застосування

Першим місцем бойового застосування танка став Ірак. Для патрулювання та придушення спротиву був розгорнутий Королівський бронетанковий корпус. Розгортання танкового компонента відбулось у листопаді 2003 року в рамках операції Telic 3. Спеціально для використання Challenger 2 в урбанізованих районах, танк отримав комплект додаткового захисту ROMOR на НЛД та борта корпусу.

За шість років використання танка в Іраку, ні один із них не був втрачений від ворожого вогню, але все ж, один був втрачений від дружнього вогню. Це сталося під час патрулювання, коли один із танків помітив на відстані в 4 км ціль, яку помилково ідентифікував як іракська МТ-ЛБ. Командир танку прийняв рішення відкрити вогонь бронебійно-фугасним снарядом. Після пострілу, снаряд влетів у командирський люк іншого Challenger 2, та вибухнув. Внаслідок цього інциденту загинуло два члени екіпажу, а детонація всередині бойового відділення снаряда спричинив пожежу та детонацію картузів.

Останні шість років в Іраку для танкових підрозділів британців пройшли без серйозних проблем. Танк потрапляв під серйозні обстріли, але завдяки міцній броні, та майстерності британських танкістів, виходив цілим з бою.

Передача Україні

У січні 2023 року уряд Сполученого Королівства анонсував передачу ротного комплекту танків Challenger 2 у кількості 14 одиниць. Перші Українські екіпажі відправились на тренування в тому ж місяці на армійський полігон Бовінгтон, де пройшли комплексну підготовку для керування цими машинами.

Після закінчення навчання, 27 березня екіпажі відправили назад до України. Наразі ці танки знаходяться у складі десантно-штурмових військ, та використовуються на Запорізькому напрямку. Танкісти високо оцінили його протитанкові можливості та систему керування вогнем у порівнянні з радянськими зразками. З мінусів відмічають відсутність повноцінного уламково-фугасного снаряда, який ніколи не вироблявся до цієї гармати.

На жаль, передані танки не пройшли тієї комплексної модернізації, що й англійські машини, через що, відсутні кріплення для навісних модулів додаткового захисту. Але їх встановлення можливе на Українських підприємствах.

Наразі відомий перший випадок знищення першого українського Challenenger 2 під Роботине, Запорізька область. Танк підірвався на міні, після чого по нерухомому танку завдали удару протитанковим ракетним комплексом “Корнет”. Внаслідок вибуху на танку загорілись зовнішні паливні баки. Екіпаж внаслідок підриву на міні не постраждав.

Крім того, у липні 2023 року компанія Babcock повідомила що, буде займатись технічним обслуговуванням та ремонтом британської бронетехніки, яка використовується збройними силами України. Завдяки цій підтримці, парк танків Challenger 2, САУ AS-90, БТР Spartan та іншої бронетехніки можна тримати у постійній готовності та технічній справності.