Кримський міст: історія, значення, оборона та ураження

Кримський міст, він же Керченський міст або ж міст через Керченську протоку.

Це надважливий логістичний і транспортний вузол Російської Федерації, який з’єднує Краснодарський край з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим.

Сьогодні був знищений один з прольотів автомобільної частини мосту, тому доречно поговорити про його історію, стратегічне значення, оборону та спроби знищення.

Це ж було вже!

Ідея сполучити Крим та Росію мостом через Керченську протоку зовсім не нова. Плани стосовно побудови транспортної артерії через Керч звучали за часів Російської Імперії та першого двадцятиріччя Радянського Союзу.

У обох випадках плани зірвала війна, у випадку з Російською Імперією – Перша світова, у випадку з Союзом – Друга.

Першою країною, якій вдалося побудувати переправу, стала нацистська Німеччина. 14 червня 1943 року окупанти відкрили через Керч канатну дорогу, якою можна було перевозити до тисячі тонн вантажів за добу для потреб 17 армії.

Весною 1943 року Адольф Гітлер наказав розпочати будівництво капітального мосту, який повинен був мати залізничне та автотранспортне полотна.

Його основним завданням стала логістика, планувалося, що новий міст допоможе німецьким військам під час вторгнення у Іран через Кавказ.

Але будівництво тривало недовго, бо контрнаступ Червоної армії змусив припинити роботи і підірвати недобудований міст разом з канатною дорогою.

Канатну дорогу відновили у лютому 1944 року, згодом її розібрали та перебазували в Карпати, де так і не змонтували.

25 січня 1944 року, ще до звільнення Керчі, радянська влада вирішила будувати залізничний міст через протоку. Роботи планували завершити до 15 липня того ж року.

Для захисту будівництва та переправи використовували 470 зенітних гармат, 294 зенітних кулемети, 132 прожектори, 96 винищувачів та 2 станції радіолокації РУС-2.

Будівництво мосту тривало 7 місяців, перший потяг проїхав по ньому 3 листопада 1944, але на той час міст ще не був добудований.

Через складні метеоумови та нереалістичні терміни будівництво розділили на декілька черг.

Під час одного з штормів баржа з бетоном протаранила міст, що призвело до руйнування естакади. Тоді  А. Холін та І. М. Павлов у своїй телеграмі від 26 грудня 1944 написали:

“Протягом 15 днів шторм не припиняється. Вітер від 7 до 10 балів. Вся естакада зледеніла. Воду перекидає через естакаду. Не можемо зняти з берега буксир “Арарат” та плавкран. Йде бойка паль на естакаді. Вітер збиває людей, їх міняємо за 4 години, більше не витримують. З води роботи вести не можна. Хвилі до 2 метрів. Шпренгелі скінчилися. Раніше 2 тижнів відновлення моста не закінчиться”.

Взимку в протоку нагнало кригу, яка 18 лютого 1945 року зруйнувала 32 опори. Відновлення, що означало фактичну перебудову мосту з початку, вимагало величезних фінансових витрат, які Радянський Союз в повоєнні роки не міг собі дозволити.

Влада СРСР ухвалила рішення про розбір мосту. Опори, що заважали судноплавству, у тому регіоні розбирали до 1968 року.

Але на цьому радянська епопея з мостом не закінчилася: ідея побудови подібної транспортної артерії не вщухала, у 1947-48 роках на підготовку будівництва нового мосту витратили 24 млн рублів, додатково на будівництво виділялося 50 млн рублів.

У 1950 році проєкт закрили, віддавши перевагу паромній переправі.

Анексія Криму та будівництво нового мосту

Спільні українсько-російські плани щодо будівництва мосту, який об’єднає Крим одним транспортним вузлом з Росією, обговорювалися з 2006 року.

У 2008 році про ініціативу почали говорити на рівні прем’єр-міністрів, тоді ж Росія включила побудову мосту до своєї транспортної стратегії.

У 2010 році президент-втікач Віктор Янукович та російський президент Дмитро Мєдвєдєв підписали договір про побудову мосту через Керч.

7 грудня 2013 року уряди країн підписали угоду про спільні дії з організації будівництва мосту. Кабінет міністрів України затвердив угоду в січні 2014 року.

У день незаконного тимчасового включення Криму в склад РФ росіяни розпочали конкурс на будівництво мосту, цинічно посилаючись на затверджений договір.

Будівництво розпочалося у лютому 2016 року, а 15 травня 2018 року в експлуатацію ввели автомобільне полотно.

А 23 грудня 2019 року запрацював залізничний шлях мосту.

Характеристики мосту та його значення

Транспортний вузол складається з двох паралельних мостів – залізничного і автомобільного. Вони починаються на Таманському півострові, проходять Тузлинською косою та островом Тузла і завершуються в Керчі.

Довжина транспортного переходу в межах проєктування – 19 км, залізничного мосту – 18,1 км, автомобільного – майже 17 км. Ширина проїжджої частини зі смугами безпеки – 23,1 м.

Пропускна спроможність мосту – 40 тисяч автомобілів на добу. Залізничний міст може пропускати потяги вагою до 7,1 тисяч тонн, щодоби кількість потягів може доходити до 47 пар.

Така пропускна спроможність робить міст надважливою транспортною артерією, яка забезпечує логістику як військових так і цивільного населення.

Міст та паромна переправа до повномасштабного вторгнення були єдиними переправами, що забезпечували Крим. Набагато менша, несуттєва частка припадала на повітряне перевезення.

Сьогодні росіяни пропонують їхати через “безпечні” тимчасово окуповані території, які прострілюються артилерією Сил оборони України.

Після першого удару по мосту, що стався 8 жовтня 2022 року стався справжній логістичний і транспортний колапс.

Крім того, Кримський міст є певними “воротами” у Азовське море, які відрізають доступ до нього ВМС України та значно ускладнюють прохід торгівельних суден.

Оборона мосту

Кримський міст належить до переліку стратегічних об’єктів першої категорії, тому він повинен мати потужну систему оборони.

Росіяни стверджують, що Кримський міст має багатошарову оборону, що складається з комплексів ППО та ПРО, протидиверсійних катерів, берегових ракетних комплексів, загону бойових плавців та Росгвардії.

Біля самого мосту розміщені зенітні ракетно-гарматні комплекси “Панцырь”, до охорони залучені комплекси С-400 “Триумф”, що розгорнуті в Феодосії.

Комплекси ППО та ПРО доповнені загонами з ПЗРК, що розміщені на трьох пунктах нагляду і охорони.

За словами російських пропагандистів, міст охороняють РЛС “Подсолнух” та РЛС раннього попередження ракетного нападу “Воронеж”.

З обох сторін мосту розміщена система контролю акваторії “Плавник” разом з гідролокаторами.

Також, якщо вірити росіянам, міст охороняють протичовнові літаки Ил-38 та винищувачі Су-27.

Міст охороняє 39-тий морський загін (в/ч 6942) та 115-та окрема бригада спеціального призначення (в/ч 6942) Росгвардії, що розміщені у місті Керч.

Крім них, на пропускних пунктах працюють співробітники прикордонної служби ФСБ та представники місцевої поліції.

Морська компонента представлена протидиверсійними катерами “Грачонок”.

Також на схемі від росіян чомусь присутній малий ракетний корабель “Штиль”, що на момент складання схеми у 2018 році вже перебував у резерві і готувався до утилізації.

Крім того, як стверджують росіяни, міст захищений протикорабельними береговими комплексами “Бал” та “Бастион”, а огляд з космосу забезпечує супутник “Космос-К”.

Росіяни розмістили судна-мішені проєкту 436БИС біля Керчинського мосту для протидії протикорабельним ракетам.

Перша атака

Зранку 8 жовтня 2022 року, приблизно о 6:05 на Кримському мосту стався потужний вибух, одночасно з вибухом, на сусідньому залізничному полотні проїздив поїзд з легкозаймистими матеріалами, вогонь охопив і його.

За версією російського Національного антитерористичного комітету, причиною підриву стала вантажівка з вибухівкою. У мережі опублікували відео моменту вибуху, який потрапив на камери відеоспостережень.

Від вибуху постраждало автомобільне полотно мосту. Деякі ділянки обвалені в море. Рух по мосту був повністю зупинений.

Зупинка руху по мосту призвела до транспортного колапсу, сотні вантажівок і легкових автомобілів встали у багатокілометрові затори, єдиним способ дістатися Криму була паромна переправа, що не могла впоратися з таким навантаженням.

Ввечері 8 жовтня російська влада заявила, що відкрила рух поїздів і легкових авто Кримським мостом по вцілілих ділянках. При цьому автобуси не пускали, їх обіцяли перевезти поромами.

Відновлення мосту розпочалося фактично одразу після руйнування його секцій. Перші супутникові знімки, що підтвердили початок відновлювальних робіт з’явилися 13 жовтня, вони завершилися 5 грудня.

Є декілька версій того, чим саме був уражений Кримський міст. Одна версія стверджує, що це була вантажівка з вибуховою речовиною, яку не побачили сканери на в’їзді до мосту.

Друга версія каже, що вантажівці не пощастило і вона опинилася не в той час і не в тому місці, а вибух стався через детонацію підводного дрона-камікадзе, на який буцімто вказує спінення води під однією з опор перед вибухом.

Третя і малоймовірна версія – це ракетний удар, фейкові кадри якого розповсюджувалися у соціальних мережах.

Друга атака

В ніч на 17 липня 2023 року на Кримському мосту пролунав вибух. Заявлено, що він стався в районі 145-ої опори з боку Краснодарського краю.

Мешканці Керчі повідомляли, що чули два вибухи – о 03:04 та 03:20 за місцевим часом.

Міністерство транспорту РФ запевнило, що опори мосту не зруйновані, а пошкоджене дорожнє полотно на прольотах мосту і відновленню воно не підлягає.

Місцеві ресурси повідомляють, що зупинено роботу поромної переправи між окупованим півостровом та Кубанню. Крім того тимчасово зупинено рух потягів по мосту.

Пізніше севастопольські медіа повідомили про залишки знищених дронів, які викинуло на берег міста. Вони схожі на гідроцикли з встановленими на них 120-мм мінами.

Чи могли ці дрони атакувати й Кримський міст – невідомо. За припущеннями Андрія Риженка, маса бойової частини для підриву подібної конструкції повинна складати від 300 до 500 кілограмів.

Наслідки

Пропускна спроможність мосту дає ворогу можливість перевозити десятки тисяч тонн вантажу щодня.

Знищення або тимчасове виведення з ладу Кримського мосту означає перерізання основи транспортної артерії Криму, позбавлення його безперебійного постачання провізії і палива.

Також це означає перенесення військової логістики для угруповань військ на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей через Донеччину.

Вже зараз російська влада пропонує цивільному населенню їхати та перевозити вантажі через “безпечні” тимчасово окуповані території України.