Один проти чотирьох: танковий бій в степах Херсонщини

5 жовтня 2022 року 2 штурмовий батальйон 128 окремої гірсько-штурмової бригади та придані танки 17 окремої танкової бригади проводили штурмові дії в рамках загальної наступальної операції у полях між населеними пунктами Дудчани та Нова Кам’янка Херсонської області. Напротивагу їм спротив чинила 34 окрема мотострілецька бригада ЗС Росії.

Російські збройні формування організовано проводили відступ під тиском наступаючих українських сил, 34 ОМСБр займала проміжні рубежі оборони.

Зустрічний бій

Як розповідає один із учасників тих подій, в якийсь момент 4 рота 2 батальйону наздогнала росіян. Їм довелось майже сходу увійти у прямий контакт з супротивником (геолокація).

“Ми просувались і в один момент на нас виїхав їх резерв у кількості чотирьох танків“, – розповідає боєць 128 ОГШБр з позивним “Сокіл”.

У цей час бійці рухались вперед у складі колони із двох БМП-2, яку очолював приданий танк Т-64БВ 17 ОТБр. Вчасно зреагувавши на виявлену підрозділом аеророзвідки загрозу, техніка відстріляла димову завісу, сховавшись з поля зору росіян.

“Ми використали задимлення, тому ворог не зміг побачити, що ми продовжили рух у їхньому напрямку“, – продовжує “Сокіл”.

Український Т-64БВ, пришвидшивши темп, рушив уперед до самого кінця посадки під прикриттям дерев, у той час як БМП звернули вліво. На зустріч танку зеркально вирушили два російські Т-90С, один з яких йшов позаду за ним із великим відривом.

Український танк дістався дерев першим та дуже швидко порівнявся із російським Т-90С з власним ім’ям “Гучи”. Слідуючий за ним другий танк в цей час пересік лише третину шляху.

Завдяки дронам 4 батальйону 128 ОГШБр екіпаж Т-64БВ був зорієнтований та правильно скоординувався аби прийняти бій.

“Наша аеророзвідка була у повітрі, тому коли наш танк виїхав на рівень російського, танкіст вже був зорієнтований. Він дочекався та зловив [ворожий танк] між деревами у посадці“, – розповідає “Сокіл”.

Двома пострілами уламково-фугасними снарядами (!) Т-64БВ поцілив у борт ворожому танку та вивів його з ладу.

Успішно знешкодивши перший танк, Т-64БВ змістився під прикриттям дерев та кущів у сторону аби уникнути вогню у відповідь. Проте російський Т-90С, що рухався слідом за першою машиною, побачивши втрати, розвернувся та попрямував назад.

Відступаючу машину прикривали вогнем два інших танки, що залишились на рубежі. Постійно маневруючи, вони стріляли на відстані по позиціям де зупинились бійці.

У цей час командиру роти 128 ОГШБр вдалось викликати вогонь артилерії. Підтримку бійцям 4 роти забезпечував один 120-мм міномет. Розрахунок самостійно виявляв та вів вогонь по вказаним цілям за допомогою власного безпілотника.

Одночасно з цим, через густі насадження Т-64 не зміг вести прицільний вогонь, тому навіднику танку фактично довелось стріляти наосліп крізь посадку за вказівками по рації від ротного оператора безпілотника. Таким чином йому дивом вдалось пошкодити ще один танк.

Спільними зусиллями українським воїнам вдалось відтіснити ворога. Вже під час відходу друга уражена машина задимілась та, пізніше, зайнялась.

Фінал дня

Після виснажливого сповненого боями дня 4 рота зайняла звільнені позиції, після чого їх замінив “свіжий” стрілецький батальйон.

Результатами дня стали два знищених російських танки та вбитий екіпаж Т-90. Окупантам довелось відтягувати свої сили далі на південь та облаштовувати там нові позиції у кількох кілометрах від втраченого ротного опорного пункту.

Подяка за допомогу у написанні матеріалу бійцям 128 окремої гірсько-штурмової бригади та безпосередньо воїну з позивним “Фізик“!