Urich 
Сергій Березуцький 
Андрій Харук 
Історичні аспекти залучення іноземців в армії різних країн
З давніх часів служба іноземців у національних арміях була поширеним явищем. Це відбувалось у різних формах, як від насильницького включення полонених рабів у свої армії, так і залучення іноземців найманців.
У середньовіччі, майже всі військові конфлікти феодалів, а пізніше національних держав – відбувались з залученням найманців.
В українській історії також є приклади залучення іноземців на військову службу. Таким прикладом є оплачувана військова служба скандинавських воїнів різним князям, на території земель Київської Русі – такі воїни називались Варягами.
Звісно у цьому прикладі є багато нюансів, пов’язаних з державним устроєм того часу – варяги були не лише найманими воїнами , а були інтегровані у державне управління князівств (але це окрема тема, яка не стосується статті). Візантійські джерела називали варягами всіх найманців скандинавів.
Пізніше, в 16-17 сторіччях, вже самі українці у складі козацьких загонів стають популярними найманцями в Європі.
Деякі сучасні приклади залучення іноземців в армію
Залучення іноземців у національні армії було звичним явищем у історії. Це було і в середньовіччі, і в сучасній історії. Описувати всі історичні приклади немає сенсу, позаяк це прямо не стосується теми статті. Але окремо хотілось би розглянути формування та діяльність інтербригад у громадянській війні в Іспанії 1936-1939 років. Цей приклад є де у чому схожим на процеси формування підрозділів з іноземців в Україні. Вивчення іспанського досвіду, дозволило б не повторювати ті помилки, які допускали іспанці.
Громадянська війна в Іспанії поділила країну на два табори: Республіканці – прихильники уряду Народного фронту, різноманітних соціалістичних, комуністичних та анархічних партій і Націоналісти – альянс фалангістів, монархістів і консерваторів, що підтримали військову хунту на чолі з генералом Франко.
Республіканцям надавав військову допомогу Радянський союз, а прихильникам Франко, націонал-соціалістична Німеччина і фашистська Італія.
Республіканці у протистоянні з франкістами відчували нестачу людських ресурсів, і для вирішення цієї проблеми почали створювати інтернаціональні бригади (інтербригади).
Провідну роль у формуванні інтербригад відігравав Комуністичний інтернаціонал – ліва, міжнародна комуністична організація яка керувалась з Москви.
Саме ця організація ініціювала проведення у Празі міжнародної комуністичної конференції, на якій було прийняте рішення про формування інтербригади чисельністю близько 5000 чол.
До формування таких частин були залучені іноземці з 53-х країн світу.
Починаючи з 1936 року були сформовані шість інтербригад (та ряд окремих підрозділів):
11-а інтербригада німецько-австрійська “Thälmann”
12-а інтербригада італійська “Garibaldi”
13-а інтербригада польська «Dombrowski»
14-а інтербригада франко-іспанська “La Marseillaise”
15-а інтербригада змішаного складу («англійський», «американський» , «франко-бельгійський», «слов’янський» та «іспанський» батальйони)
129-а інтербригада змішаного складу.
Цікавим є факт існування у складі польської інтернаціональної бригади ім. Домбровського роти ім.. Тараса Шевченка. Рота складалась з громадян Польщі українського походження.
Бригади намагались формувати за мовною ознакою. Але, як можна побачити з національного складу бригад, набрати іноземців у великій кількості і створити бригади за національною ознакою не вийшло – число бажаючих іноземців було занадто малим для цього.
У підсумку було створено аж шість інтербригад, але з 37-го року, у їх складі було лише 15-25 відсотків іноземців. Тобто реальна кількість добровольців, які вирішили підтримати республіканців була невисокою. Створення аж семи інтербригад напевно було обумовлене бажанням показати масову підтримку комуністів і лівих зі всього світу – якої насправді не було.
За час існування інтербригад (1936-1939 роки), їх загальна чисельність на піку досягала приблизно 35-40.000 людей.
Центром формування інтербригад і штабом звідки вони керувались, стало місто Альбасенте.
Інтербригади мали складну структуру підпорядкування і це створювали проблеми при їх участі в операціях з іншими частинами республіканської армії. Своєрідна «автономність» вплинула і на загальну дисципліну таких частин. Велика кількість представників різних народів створила необхідність у значній кількості перекладачів – для координації між підрозділами в бою.
З 1937-го року, країни, що підтримували республіканців почали вводити обмеження на залучення своїх громадян в якості добровольців. Крім того число іноземців в інтербригадах зменшувалось через загибель та поранення. Це призвело до поступового збільшення іспанців у складі цих бригад. З 37-го року, у деяких інтербригадах відсоток іноземців складав лише 20-25%.
«Іспанізація» інтербригад стикалась зі спротивом, позаяк в цих частинах вже укорінились певні традиції автономності, і вони не хотіли повністю інтегруватись в урядову армію.
Всі ці проблеми тільки загострювались, і весною 1937-го року, політрада інтербригад прийшла до рішення повної інтеграції з урядовою армією. Виконати намічений план не вдалось, оскільки більша частина бригад була на фронті. Міністр оборони І. Прієто взагалі висловлював думку про розформування інтербригад – але його ідея не була підтримана.
У підсумку, урядова комісія з вирішення цих проблем постановила – скоротити число інтербригад до п’яти (поділивши їх в основному за мовною ознакою), передати тилову базу в Альбасенте міністерству оборони, довести відсоток іспанців у інтербригадах до 40-50%.. Змінилась і роль бази Альбасенте. Якщо раніше вона в основному виконувала функції відбору і оформлення добровольців, а також тилового забезпечення, то з 1937-го року акцент змістився на підготовку новобранців. Також були внесені зміни у порядок служби добровольців – для них були посилені соціальні гарантії, зокрема введена 13-ти денна відпустка після кожних шести місяців участі у бойових діях.
В жовтні 1937-го року, командувач армії В. Рохо підписав декрет про реорганізацію інтербригад, у якому нові зміни закріпили юридично. Головним в декреті було те, що інтербригади втратили свою автономність і стали повноцінною структурою народної армії.
Історію формування і недоліки інтербригад не можна коротко описати в одному розділі, для цього більш підійде окрема стаття. Але якщо коротко проаналізувати цей приклад військових формувань з іноземців, то можна побачити ті ж проблеми з якими зараз стикається і українська армія:
– проблеми інтеграції в національну армію (структура підпорядкування)
– мовні та національні проблеми комунікації
– проблеми соціального забезпечення та правового статусу
Міжнародний Легіон та формування з іноземців у Збройних сил України
З початку масштабного вторгнення Україна почала залучати іноземців для служби в Збройних силах. В ЗСУ іноземці проходять службу у Міжнародному легіоні ГУР МО, інтернаціональному легіоні територіальної оборони та деякими окремими підрозділами укомплектованими іноземцями.
Формування з іноземців доволі непогано показали себе в боях. Але загалу більш відомі операції спецслужб з залученням таких підрозділів – це рейди Російського добровольчого корпусу (РДК) на територію Російської федерації.
Проблеми функціонування військових підрозділів укомплектованих іноземцями
– Складна структура підпорядкування: організаційною проблемою функціонування підрозділів іноземців є їх складна і незрозуміла структура. По-перше це підпорядкування всього Міжнародного легіону ГУР МО, хоча більша частина цього підрозділу приймає участь в основному в загальновійськових боях, а не спецопераціях. Звісно, що на фронті ці частини будуть передаватись в оперативне підпорядкування СВУВ/ОТУ – але це вносить тільки ускладнення в підготовку та управління підрозділами.
Також не зрозуміло, навіщо підрозділ з іноземців був створений у складі ТрО , а не підпорядкований наприклад КСВ? І чому в такому випадку не об’єднати всі піхотні частини з іноземців (крім тих , що виконують завдання в інтересах спецслужб) під єдиним командуванням?
– використання переважно у штурмових операціях: підрозділи з іноземців застосовують переважно як штурмову піхоту. Це логічно, і звісно вони не повинні мати якихось переваг над підрозділами ЗСУ, що складаються з українців. Але виключно штурмове застосування створює у людей які там служать, враження, що їх використовують як «розхідний матеріал». При чому наш ворог як «розхідний матеріал» використовую ув’язнених, а ми використовуємо іноземців, частина з яких воює з ідеологічних мотивів. Це знижує мотивацію людей, і суттєво знижує кількість іноземців бажаючих долучитись до ЗСУ. Використання підрозділів іноземців повинно ґрунтуватись на принципах рівноправності з «українськими» частинами.
– відсутність єдиної структури забезпечення і реабілітації:
Важливою проблемою іноземців, яку часто не помічає керівництво ЗСУ є відсутність автономної системи медичної та соціальної реабілітації. Через складну структуру управління (іноземці не служать в одному підрозділі/з’єднанні), мовні бар’єри, бюрократичні бар’єри пов’язані з відсутністю українських документів, відсутність закону що до соціального забезпечення іноземців які проходять службу в ЗСУ – їх медична та соціальне забезпечення ускладнене.
– відсутність структурування підрозділів в залежності від рівня підготовки та кваліфікації:
Іноземці які вступають на службу в ЗСУ мають різний рівень підготовки та кваліфікації. Це не враховується при організації функціонування таких підрозділів. Наприклад, іноземці з країн НАТО можуть мати досвід служби в артилерії чи РЕБ (є спеціалістами у певній сфері військової справа), і їх недоцільно використовувати як звичайну піхоту. Проте в Міжнародному легіоні немає окремих артилерійських частин, чи підрозділів де потрібні спеціалісти з високою технічною кваліфікацією
– відсутність поділу підрозділів в залежності від мотивації:
Більшість іноземців, які проходять службу в ЗСУ мають фінансову мотивацію. 2-3 тисячі доларів непогані кошти для людей з Латинської Америки, чи навіть для поляків. Про те є і добровольці, які окрім грошей мотивовані певними ідеологічними факторами – це кавказці, поляки, деяка частина росіян та інші. Напевно таких людей 20% – але цей фактор необхідно враховувати при формуванні підрозділів у складі Міжнародного легіону.
– відсутність структури рекрутингу за кордоном:
Це ще одна проблема яка заважає збільшити чисельність іноземних добровольців. ЗСУ та інші органи державної влади не ведуть скоординовану, цілеспрямовану роботу закордоном по агітації іноземних громадян на вступ в ЗСУ.
– відсутність структури медійної роботи та популяризації:
Важливою складовою у залученні іноземців до служби в українській армії повинен бути медійний підрозділ у складі Міжнародного легіону. Його задачею повинно бути формування позитивного і популярного образу Легіону
Як посилити ефективність частин укомплектованих іноземцями?
З початком «великої війни» (вторгнення), Україна стикнулась з дефіцитом особового складу в армії. Це очікувана проблема, оскільки наш противник значно переважає нас у людському ресурсі. Друга фаза – перехід до затяжної війни, тільки посилить цю проблему для нас.
Її частковим вирішенням, або принаймні послабленням, могло б бути збільшення залучення іноземців для служби у Збройних силах.
Проблеми залучення та популяризації служби іноземців в ЗСУ описані вище, відповідно збільшення та посилення іноземного компоненту в ЗСУ, залежить від вирішення цих проблем.
1.Для початку необхідно змінити підпорядкування цих частин в ЗСУ. Розділити підрозділи іноземців які виконують задачі в інтересах спецслужб, від підрозділів які використовують в загальновійськовому бою.
Такі підрозділи як РДК, Сибірський батальйон, Легіон «Свободная Россия», Білоруський корпус та деякі інші – залишити у підпорядкуванні ГУР МО, так як вони частіше використовуються саме у спеціальних операціях, у тому числі і на території РФ.
Інші підрозділи Міжнародного легіону та Інтернаціонального легіону територіальної оборони – доцільно об’єднати у одне з’єднання (дивізію чи корпус, в залежності від наявної чисельності) . Таке рішення буде доцільним, оскільки ці частини з іноземців беруть участь в основному у загальновійськових боях. Підпорядкувати цей підрозділ доцільно КСВ або Командуванню об’єднаних сил.
2.Почати формування з’єднання (візьмемо для прикладу дивізію) укомплектованого іноземцями треба почати зі створення автономної системи його забезпечення. Це будівництво (виділення) місць постійної дислокації, приведення їх побутових умов до європейського рівня; будівництво полігонів, навчального центру, центру логістики. Створення власного медичного центру – в якому б проходили лікування та реабілітацію іноземці. Виділення у користування такої дивізії одну або декілька баз відпочинку, які знаходяться у державній власності (наприклад французький Іноземний легіон має свої бази відпочинку, і навіть будинок пристарілих) . Суть цього – зробити для дивізії (корпусу) автономну систему матеріального та медичного забезпечення.
3.Прийняти закон, який регулює соціальне забезпечення іноземців, що проходять службу в ЗСУ. Де чітко визначити пільги які вони повинні отримати, порядок допомоги держави при пораненні (смерті), можливість отримати пенсію чи іншу допомогу. А також порядок отримання українського громадянства. Трапляються випадки, коли іноземцям складно отримати виплати при пораненні, або взагалі їх отримати. Чи встановити статус інвалідності – оскільки у них не має наприклад ідентифікаційного коду чи інших внутрішніх документів, які є у громадян України.
4.Змінити організаційну структуру майбутньої дивізії (корпусу). Така дивізія повинна стати повноцінним з’єднанням сухопутних військ здатним автономно виконувати бойові завдання. Це значить, що дивізія повинна складатись не тільки з піхоти, але й мати свої артилерійські підрозділи, РЕБ, ударних БПЛА, танковий та інші. В комплектуванні технікою, звичайно слід віддавати перевагу західним зразкам.
5.Дивізію слід поділити за мовним та регіональним признакам: це умовний «кавказький полк» – який би об’єднав декілька батальйонів чеченців; умовний «польський полк» – який би об’єднав не малу кількість поляків та громадян балтійських країн; умовний «латиноамериканський полк» – який би об’єднав іспаномовних вихідців з Латинської Америки; умовний «європейський полк» – який би об’єднав англомовних іноземців з західної Європи та Америки, та інші.
Розподілення підрозділів дивізії повинне враховувати мовну (або регіональну) приналежність військовослужбовців. Поєднання носіїв однієї або споріднених мов у один підрозділ, полегшить управління цими підрозділами. При чому робочою мовою дивізії , у перспективі, повинна стати англійська.
6.Створити у складі дивізії (корпусу), структуру яка б відповідала за рекрутинг іноземних громадян. Структура повинна розробити пропозиції що до максимально простого механізму вступу іноземцями на службу (мінімізувавши бюрократичні процедури), і вести іх повний адміністративний супровід при оформленні. Рекрутингові центри дивізії повинні бути присутні як в Україні , так і за кордоном – у тих країнах , які нададуть Україні дозвіл (гласний або негласний) на залучення своїх громадян до служби в ЗСУ. У тих країнах де цей дозвіл не буде надано, агітація повинна вестись в інтернет мережі. Також ця структура повинна взаємодіяти з українськими спецслужбами, для нелегальної вербування іноземних громадян.
В ідеалі, іноземному громадянину, який виявив бажання долучитись до ЗСУ, потрібно лише звернутись до одного з рекрутингових пунктів за кордоном, або сповістити про це українських прикордонників при в’їзді в країну – весь подальший супровід повинна робити вказана рекрутингова служба.
7.Створення у складі дивізії (корпусу) структури медійної роботи. Подібна структура вже існує у складі 3-ї штурмової бригади, вона займається створенням медійного образу бригади і агітацією цивільних поповнювати лави бригади. Цей досвід однозначно є позитивним і його необхідно розширити на закордонну аудиторію, та виділяти достатній фінансовий ресурс для цього.
Як на практиці має виглядати робота медійної служби, та чим вона буде відрізнятись від рекрутингової? Рекрутингова служба дивізії зорієнтована у більшій мірі на адміністративний супровід новобранців при вступі на службу, А медійна служба повинна створювати образ інтернаціональної дивізії – займатись розробкою власних інформаційних ресурсів, знімати сюжети про діяльність дивізії, інтерв’ю з бійцями, роботою з іноземними ЗМІ, сприяння у створенні фільмів про дивізію, контактувати з виробниками фільмів стосовно виробництва медіа продуктів про інтернаціональну дивізію.
Для прикладу можна знову ж таки згадати французький Іноземний легіон. Це звичайне військове з’єднання, яке укомплектоване іноземцями. Але його образ романтизований через фільми, ЗМІ, книги – і це один з факторів (хоч і не головний, головним напевно є громадянство і гроші), який сприяє поповненню легіону іноземцями. Саме такий романтизований образ необхідно створювати і навколо інтернаціональної дивізії ЗСУ.
Що може запропонувати Україна іноземцям? Який образ? Якщо реально оцінювати соціологічний профіль іноземця, який вирішив вступити в ЗСУ, то в більшості випадків це буде людина яка мотивована фінансовою винагородою (це теж нормально). Менша частина іноземців при вступі на службу поєднує фінансовий мотив і ідеологічний мотив. Ідеологічні мотиви також поділяються на декілька груп: це бажання прийняти участь у бойових діях і самоствердження, бажання пригод, бажання помститись росіянам (це характерно для поляків, балтійців, кавказців та інших).
Враховуючи це – інтернаціональна дивізія повинна дати людям те, що вони хочуть. Тим хто хоче грошей – дати гроші (а наявним грошовим забезпеченням ми можемо зацікавити деяких іноземців), а тим, хто хоче пригод і воювати з росіянами – дати таку і можливість.
Відповідно образ дивізії повинен формуватися як місце, де люди можуть отримати бажане. Також у формуванні образу необхідно наголошувати, що війна в Україні, це не конфлікт двох країн – це спроба відновлення імперії, яка несе загрозу Європі і всьому цивілізованому світу. І нашому противнику допомагають у цій війні Китай, Іран та Північна Корея, які теж несуть загрозу своїм сусідам. Тобто ця війна – це війна цивілізованого світу з авторитарними імперіями, що несуть загрозу всьому світу.
Цей образ може стати мотивуючим для іноземців, які вступають на службу з ідеологічних мотивів.
Треба розуміти, що робота медійної структури дивізії, буде зорієнтована в першу чергу на іноземну цільову аудиторію. І тут теж є свої особливості у кожній з країн, в якій потенційно можна набрати поповнення. Медійну роботу треба проводити враховуючи те, що могло б бути позитивно сприйнятим населенням певної країни. Наприклад: якщо створити у складі дивізії арт дивізіон (чи полк) озброєний польськими САУ Краб, укомплектувати його саме поляками і медійно висвітлювати його результативність на фронті – це було б дуже добре сприйнято польським суспільством (або принаймні його частиною). Це виглядало б так, що поляки, на польській зброї гарно показали себе в бою – з багатовіковим противником Польщі.
8.Активна виховна робота. Корисним також є досвід все тієї ж 3-ї штурмової бригади що до виховної роботи. У 3-й бригаді значну роль приділяють виховній роботі, залучаючи до виховної роботи професійних істориків, формуючи свої власні бригадні ритуали.
Цей досвід однозначно треба впроваджувати і у інтернаціональній бригаді.
Виховна робота в дивізії повинна проводитись у кожному підрозділі. Особливу роль відводячи при цьому простому та доступному викладанню історії України, причин та історії війни з Росією. Враховуючи суттєві відмінності в етно-культурному складі дивізії, ця програма повинна бути пристосована під кожну етнічну групу.
Таке ідеологічне виховання буде корисним для України, враховуючи, що більшість ветеранів повернуться у свої країни – але доносити своє враження про війну, будуть виходячи з розуміння нашої історії і причин конфлікту. Це однозначно буде впливати і на громадську думку населення тих країн, куди вони повернуться.
Висновок
Залучення іноземців до служби – стало правильним і дуже корисним рішенням для посилення Збройних сил України. Недоліком підрозділів укомплектованих іноземцями є їх підпорядкування ГУР та ТрО, не враховуючи специфіку задач цих структур. І відсутність єдиного органу їх управління.
Неправильним є і недооцінка потенціалу цих формувань, що призвело до використання їх здебільшого як штурмової піхоти, і їх слабке соціально побутове забезпечення та невизначені в законі соціальні гарантії саме як іноземців. Це призводить до зниження числа бажаючих іноземців – долучитись до ЗСУ.
Виправлення цих недоліків дозволить збільшити кількість іноземців, що висловлять бажання вступити в ЗСУ.
Чіткий правовий статус та порядок проходження служби в ЗСУ на умовах короткотермінових контрактів для іноземців, дозволить більш ширше залучати вузькоспеціалізованих представників приватних військових компаній.
Держава повинна оцінювати стратегічні переваги служби іноземців в ЗСУ. Це не тільки посилення чисельності Збройних сил, але й можливість залучення високопрофесійних спеціалістів , які мають досвід експлуатації сучасної зброї, і на підготовку яких не треба витрачати кошти. Мова йде про спеціалістів РЕБ/РЕБ, артилеристів, зв’язківців, медиків, спеціалістів ІПсО та інші. Окремо слід згадати і бойових пілотів та авіаційних техніків, залучення яких дозволить швидше ввести у бойовий склад нові західні бойові літаки, які ми маємо отримати.
Також треба враховувати позитивні зовнішньополітичні наслідки проходження служби в ЗСУ великої кількості іноземців. Більша частина з них повернеться у свої країни, де будуть об’єднуватись у ветеранські організації (Україна повинна допомагати створювати такі організації за кордоном). Ці соціальні групи зможуть доносити в своїх країнах інформацію про російсько-Українську війну. Це допоможе нашій державі вести зовнішньополітичну діяльність у цих країнах, опираючись на ветеранів, і посилити протидію негативному інформаційно-пропагандистському впливу Росії у цих країнах.
Автор: MARINER
ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"
Навіть разовий донат в 30 грн чи підписка на $1 допоможе нам працювати і розвиватися далі. Спонсоруй незалежне мілітарне медіа - отримуй достовірну інфу.
