Щит півдня: сухопутні системи протиповітряної оборони Південної Кореї 

Збільшення кількості ракетних випробувань балістичних та крилатих ракет Північною Кореєю починаючи 1990-х років, потребувала від Південної Кореї рішучих та радикальних дій для забезпечення власної оборони. Через це, країна розпочала власні спроби створення передових систем протиповітряної оборони, які мають захистити її території від ворожих ракет.

Засоби протиповітряної оборони ПС Південної Кореї

Військово-повітряні сили Південної Кореї єдиний сухопутних компонент збройних сил, який має у своєму розпорядженні зенітно-ракетні комплекси для перехоплення балістичних ракет КНДР. Така структура пов’язана з тим, що повітряні сили мають більший потенціал для забезпечення протиповітряної оборони внаслідок наявності винищувального парку. Крім того, через розміщення військових аеродромів в районах великих міст, системи здатні забезпечити захист як цивільних, так і військових об’єктів.

ЗРК MIM-104 Patriot

Наймасовішою системою, яка може забезпечувати як протиповітряну, так і протиракетну оборону є американські ЗРК Patriot у конфігурації PAC-2 та PAC-3. Всього військово-повітряні сили мають у своєму розпорядженні 9 батарей ЗРК Patriot. Структурно вони поділені між трьома зенітно-артилерійськими бригадами, по три батареї у кожній.

Конфігурація PAC-2 здатна до перехоплення балістичних та крилатих ракет. Максимальна дальність перехоплення ракет версії MIM-104D та E складає 160 км, а висота перехоплення до 32 км.

У конфігурації PAC-3, ракета має більший потенціал у перехоплені швидкісних балістичних цілей, коштом зменшеної маси ракети, потужного прискорювача, нової аеродинаміки, рулів керування та активної ГСН, що забезпечує їй автономне захоплення та знищення цілі на кінцевій траєкторії.

Нова ракета MIM-104F стала у три рази легшою (305 кг) за варіант PAC-1 та PAC-2 (900-910 кг). Це дозволило збільшити загальну кількість ракет  готових до пуску з чотирьох до 16 ракет на одній пусковій установці. Крім того, зменшення маси забезпечили кращі можливості для збільшення маневровості ракети, додатково з встановленими  ракетних імпульсними газодинамічних рулів у кількості 180 одиниць, які дозволяють довернути ракету до цілі.

Зі зменшення ваги, ракета втратила і дальність польоту, яка за повідомленнями виробника складає 80 км по повітряній цілі та 40 км по балістичній цілі з максимальною висотою перехоплення у 36 км. І загалом в цьому немає нічого дивного оскільки ракета була розроблена в першу чергу для перехоплення балістичних ракет.

Через розробку Південною Кореєю аналога ЗРК Patriot, країна не прагне оновлювати системи цього типу, тому, разом із комплексом використовую відносно стару, але ефективну радіолокаційну станцію AN/MPQ-53. Це багатоцільова радіолокаційна станція з пасивною фазованою антенною решіткою (ПФАР) та працює у G або H-діапазонах.

Максимальна дальність виявлення повітряних цілей – 170 км, але крім виявлення цілей, у задачі радіолокаційної станції входить пошук, супроводження, створення радіоелектронних перешкод та найголовніше, наведення ракет MIM-104A/B (PAC-1) та MIM-104C/E (PAC-2), які використовують напівактивну головку самонаведення.

ЗРК Cheolmae-2

Додатково до американського комплексу, Південна Корея розробила власну систему, більш відому як Cheolmae-2. Як би то дивно не звучало, але вона була розроблена разом з російськими фахівцями з концерну “Алмаз-Антей”.

Комплекс Cheolmae-2 розроблений з використанням технологій від російських ЗРК С-350 та С-400. Зенітна ракета була розроблена на основі 9M96E, а її запуск відбувається за принципом “холодного пуску”, так само як це реалізовано на російському С-400.

Комплекс виробляється у двох конфігураціях, це Block 1 – який першочергово розроблений для перехоплення повітряних цілей на дальність до 40 км та висоту від 15 до 20 км та Block 2 – розроблений з можливістю перехоплення балістичних ракет малої дальності. Пускова установка має можливість використовувати вісім транспортно-пускових контейнерів, в які можуть вміщатись обидва варіанти ракети.

Зенітна ракета Cheolmae-2, масою 400 кг розвиває максимальну швидкість до 5 мах, система наведення ракети складається з інерціальної системи, радіокорекції та активної ГСН. Варіант Block 1 оснащений уламково-фугасною головкою, у варіанті Block 2, вона була замінена на кінетичну, для кращого знищення балістичних цілей.

Для пошуку повітряних цілей та наведення зенітних ракет, комплекс використовує розроблену з російськими фахівцями трьох координатну радарну станцію з пасивною антенною фазованою решіткою X-діапазону. Вона забезпечує дальність виявлення цілей до 100 км та одночасно здійснювати наведення ракет по 6 об’єктам, з одночасним супроводженням до 40 цілей.

Структурно ЗРК Cheolmae-2 знаходиться у складі Військово-повітряних сил Південної Кореї, а його штатна батарея складається з однієї радіолокаційної станції, машини управління та чотирьох пускових установок з 32 готовими до пуску ракетами.

На сьогодні, повітряні сили мають у своєму складі 18 батарей Cheolmae-2 Block 1 та 1 батарею Cheolmae-2 Block 2.

Крім Південної Кореї, зенітно-ракетний комплекс Cheolmae-2 експортується до Об’єднаних Арабських Еміратів. Зацікавленість до цієї системи з боку ОАЕ пов’язана як з відносно невисокою ціною, так і з технічною базою, а також модернізаційним потенціалом. 

Закупівля ЗРК Cheolmae-2 відбувається в рамках програми, по створенню ефективної системи ППО, яка має захистити країну від іранського ракетного арсеналу. 

ПЗРК Chiron

Додатковим засобом ППО Військово-повітряні сили Південної Кореї використовують ПЗРК Chiron, ракета якого розроблена на основі ПЗРК “Игла”. Ракета може знищувати цілі на дальності до 7 км, максимальна швидкість 2,1 мах, система наведення складається з інфрачервоної ГСН.

ПЗРК встановлений на станок від французького Mistrale, що робить його більше стаціонарним, а ніж переносним. Маса станка до 25 кг, без урахування ракет.

ЗАК M167 VADS

Додатково, для безпосереднього захисту аеродромів використовується причіпна 20-мм гарматна система M167 VADS, яка забезпечує можливість ефективної боротьби з невеликими дронами та БПЛА противника. Це стало можливе завдяки використанню РЛС супроводження та оптичної системи супроводження, які полегшують роботу оператору.

Засоби протиповітряної оборони Сухопутних військ Південної Кореї

Протиповітряна оборона сухопутних сил більше розрахована на захист військ від невеликих дронів та бойової авіації противника. Насамперед таке обмежене використання систем ППО пов’язане перш за все з тим, що головною загрозою для сухопутних військ є авіація та дрони противника.

ЗРК Pegasus

Єдиним самохідним ракетним комплексом сухопутних сил Південної Кореї є ЗРК Pegasus. Він розроблений на основі французького ЗРК Crotale та має покращений варіант ракети R.440. Ракети використовують доволі примітивну систему радіокомандного наведення, внаслідок чого, ціна ракети нижча, а ніж у ракет с напівактивною та активною головкою самонаведення.

Але, і можливості ракет з радіокомандним наведенням нижчі, а ніж в аналогічних ракет з активною ГСН. Річ у тім, що для наведення ракети, спеціально відведена РЛС, має постійно тримати радіолокаційний контакт з ціллю. У випадку її зникнення з радіолокаційного поля, ракета втратить своє наведення.

Система має пускові кріплення для 8 готових по пострілу ракет, які мають дальність знищення повітряної цілі до 7 км по дальності та 5 км по висоті.

Пошукова радіолокаційна станція забезпечує дальність виявлення повітряних цілей до 20 км, а РЛС-наведення захоплення цілі на відстані до 16 км.

ЗСУ K30 Biho та K263A1

Для кращого прикриття на близьких дистанціях, у складі зенітно-артилерійських батальйонів разом з ЗРК Pegasus може знаходитись ЗСУ K30 Biho, або K263A1.

Зенітна самохідна установка K30 Biho створена, як аналог німецької Gepard та озброєна вдома 30-мм гарматами та 4 ракетами від ПЗРК Chiron. Як і Pegasus, K31 Biho створена на базі бойової машини піхоти K21, що забезпечує взаємозамінність більшості елементів бази.

Крім того, у військах можна зустріти ЗСУ K263A1, яка являє собою змонтовану на базі БТРа K200 – 20-мм гармату Vulcan з РЛС захоплення цілі.

Ефективна дальність обох зенітних самохідних установок не перевищує 5 км, тому, вони використовуються як допоміжні системи для далекобійних ЗРК Pegasus.

Що стосується безпосереднього захисту піхотних та танкових батальйонів, сухопутні сили мають у своєму розпорядженні вже вище зазначений ПЗРК Chiron.

Висновок

За 20 років, Південній Кореї хоч і не самостійно, але вдалося створити власні виробничі потужності для розробки та виробництва систем протиповітряної оборони, які й по сьогодні продовжують модернізуватись та використовуватись. Крім наявних зенітно-ракетних систем, країна створює далекобійні системи L-SAM, які мають прийти на заміну американських ЗРК Patriot у 2026-2028 роках та забезпечити війська вітчизняними системами. Наявність власних розробок, дозволить їм проводити відповідну модернізацію в залежності від поставлених задач та місць базування.