Вільха: зброя-привид чи gamechanger?

В Україні вже довгий час говорять про вітчизняну реактивну систему залпового вогню “Вільха”, шлях якої розпочався у 2016 році.

Було проведено велику кількість випробувань і система отримала свій розвиток у вигляді ракет з більшим радіусом ураження та навіть зенітної ракети.

Але як це часто буває, за цей час масового виробництва ракет спільнота так і не побачила.

Історія “Вільхи”

“Вільха” – це українська 300-мм реактивна система залпового вогню, що розроблена КБ “Луч” на основі радянської РСВЗ 9К58 “Смерч”. Її основна відмінність – це використання сучасних високоточних ракет сімейства Р624, що на відміну від своїх радянських попередників мають набагато більші дальність та точність ураження цілей.

Офіційна історія системи розпочинається у 2016 році, про проєкт з розробки вітчизняної високоточної РСВЗ було оголошено 27 січня 2016 року на засіданні РНБО.

Подейкують, що проєкт “Вільха” став результатом багатостраждальної програми зі створення ОТРК “Сапсан”. У ті часи постало питання заміни ОТРК “Точка-У” та РСЗВ “Смерч”. Обидві системи повинні були розміщувати на єдиній платформі та мати вертикальні пускові установки.

Тоді планувалося, що пускова установка замінника “Смерча” буде мати 8 направляючих, для порівняння, “Смерч” має 12.

У 2013 році тодішній міністр оборони Павло Лебедєв заявляв, що за 5 років КБ “Луч” за власний кошт створило ефективніший ракетний комплекс, що мав кращі тактико-технічні характеристики і його серійне виробництво мало розпочатися у 2014-2015 роках.

Можна припустити, що Лебедєв мав на увазі “Вільху” або систему, на основі якої вона була створена.

Випробування ракет сімейства Р624 провели 22 березня 2016 року, тоді заявлялося, що пуски пройшли успішно і ракета уразила ціль.

Пізніше, 26 серпня, відбулися нові випробування “Вільхи” на полігоні біля села Тузли, в рамках випробувань система здійснила 14 успішних пусків.

Ще один етап випробувань відбувся 26 травня 2017 року в присутності п’ятого президента України, наступний – відбувся 22 грудня 2017 року.

Про завершення державних випробувань “Вільхи” стало відомо 25 квітня 2018 року, пізніше, 24 серпня, система взяла участь у параді до Дня Незалежності України.

Вже у жовтні генеральний директор КБ “Луч” Олег Коростельов заявив, що “Вільху” прийняли на озброєння та направили на серійне виробництво, а у грудні стало відомо, що держава замовила близько 100 ракет.

“Вільха-М”

Логічним кроком по розвитку потенціалу комплексу стало збільшення дальності його ураження з поступовим виведенням у нішу оперативно-тактичних ракетних комплексів.

Таким рішенням стала модернізована ракета Р624-М, що отримала назву “Вільха-М” і її розвиток, що отримали індекси Р624-М1, Р624-М2 та назви “Вільха-М1” і “Вільха-М2” відповідно.  Поповненням сімейства стала ракета “Вільха-Р” з касетною бойовою частиною.

Про завершення етапу створення і початок випробувань модернізованого сімейства ракет офіційно повідомили 4 квітня 2019 року. Вони відбувалися на полігоні на Одещині.

Тоді ж секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що ракети “Вільха-М” взяли на озброєння Збройних сил і розгорнули їх виробництво. В подальшому випробування проводилися 23 травня, 24 липня, 30 серпня 2019 року та 30-31 березня, 25 квітня 2020 року.

В ході випробувань ракета довела здатність уражати цілі на відстані у 110 кілометрів з максимальним відхиленням від цілі до 15 метрів.

Конструкція та особливості ракет

Ракети виконані у габаритах своїх радянських “родичів”, але мають більшу масу за рахунок використання електроніки, засобів управління ракетою в польоті та іншої бойової частини.

За деякими даними, вага ракети складає від 900 та 1000 кілограмів, а за іншими – до 800. Для порівняння, ракета 9М55К до “Смерча” важить 800 кілограмів.

Така ж тенденція зі збільшенням ваги снаряда через додавання електроніки, іншої бойової частини та органів управління торкнулася й російський аналог “Вільхи” під назвою “Торнадо-С”.

Виробник заявляє, що всі компоненти нових ракет є вітчизняними, включаючи систему управління, бойову частину, двигун та паливо.

Ракета складається з системи наведення, системи управління, системи прийняття сигналів супутникової навігації, запобіжно-виконавчого механізму, бойової частини, імпульсних газодинамічних двигунів управління, двигуна та соплового блоку.

Під час пуску ракети вилітає з направляючої зі швидкістю близько 30 метрів на секунду, після виходу її траєкторія стабілізується одноразовими імпульсними газодинамічними двигунами.

На ракету ззовні блоку управління по колу у декілька рядів змонтовано 90 таких двигунів, вони спрацьовують за долі секунди після виходу.

Далі ракета некерована до апогею своєї траєкторії, коли ракета починає знижуватися розкриваються аеродинамічні рулі, які керуються командами системи управління, яка приймає сигнали від глобальної системи навігації та власної інерціальної системи.

Ракети використовують тверде паливо, стабілізатором якого, найімовірніше є каучук. Підтвердженням цього можуть слугувати “іскри”, що являють собою невідпрацьовані згустки палива.

Швидкість ракети на кінцевій ділянці траєкторії в межах 3,4 махів, при максимальній дальності ураження ракета набирає висоту близько 30 кілометрів.

Номенклатура ракет

Сімейство “Вільхи” складається з 5 ракет:

• Р624 “Вільха” – базова версія, що має бойову частину вагою у 250 кілограмів і дальність ураження до 70 кілометрів.
• Р624-М “Вільха-М” – версія, що має бойову частину вагою у 170 кілограмів і дальність ураження до 130 кілометрів.
• Р624-М1 “Вільха-М1” – модифікації ракети Р-624-М з бойовою частиною вагою 170 кілограмів та дальністю ураження до 154 кілометрів та інший варіант з бойовою частиною у 236 кілограмів та дальністю ураження до 121 кілометра;
• Р624-М2 “Вільха-М2” – існує у двох версіях з масою бойової частини 170 кілограмів та дальністю ураження до 141 та 202 кілометрів;
• Р624-Р “Вільха-Р” – версія, що має касетну бойову частину.

Пускова установка “Вільхи”

Пусковою установкою “Вільхи” слугує шасі МАЗ-543 і направляючі РСЗВ “Смерч”. “Вільху” від “Смерча” можна відрізнити по наварному кожуху, що закриває частину направляючих. Однак, судячи з опублікованих відео, не всі установки мають такий кожух.

Через велику зношеність наявних МАЗ-543 планувалося перенести пускову установку на чотирьохвісне шасі КрАЗ-7634 з колісною формулою 8х8, таку модель показали на виставці IDEX-2019.

Пізніше, у грудні того ж 2019 року, компанія “Архітектон” показала “Вільху” у броньованому варіанті на тому ж шасі КрАЗ-7634.

Основною проблемою є зношеність направляючих до “Смерча”, заміни яким на сьогоднішній день немає.

Бойове застосування “Вільхи” у російсько-українській війні

КБ “Луч” у березні 2022 року офіційно підтвердило застосування “Вільхи” по росіянам. Тоді заявлялося, що система здійснила півсотні влучних пусків ракетами Р624.

Тоді ж було підтверджено факти знищення десятків одиниць бронетехніки, систем ППО, засобів РЕБ, мобільних командних пунктів.

Враховуючи невелику кількість виготовлених ракет, за перші місяці повномасштабної війни їх запаси могли вичерпатися.

Більше офіційних підвтерджень застосування РСЗВ не публікувалося, хоча в мережі з’являлися відеоматеріали з пусковими установками РСЗВ “Смерч” та характерними для “Вільхи” іскрами під час пуску ракети.

Також у російському сегменті інтернету публікувалися фотографії уламків ракет, які точно можна ідентифікувати як Р624 через імпульсні газодинамічні двигуни.

Крім того, жителі Бєлгорода публікували фото уламків збитих невідомих ракет, що за діаметром, товщиною корпусу та кольором нагадують частини ракет “Смерча” або “Вільхи”.

Деякі пострадянські країни та країни Близького сходу мають у своєму розпорядженні РСЗВ “Смерч”, що стрімко застарівають та вже не відповідають сучасним вимогам.

До прикладу, дружній Азербайджан має 30 “Смерчів”, Алжир – 18, Індія – 42, Кувейт – 27, а Емірати – 6.

Використання українських ракет дозволить цим країнам кратно збільшити потенціал своїх “Смерчів” а для деяких – отримати бюджетний оперативно-тактичний ракетний комплекс.

У липні 2021 року Коростельов заявив, що КБ “Луч” вже виготовляє “Вільху” для Об’єднаних Арабських Еміратів.

А на початку листопада 2021 року з’явилася інформація про переговори збройних сил Арабської Республіки Єгипет з КБ “Луч”, щодо закупівлі системи “Вільха-М”.

Якщо ж український оборонно-промисловий комплекс зможе налагодити випуск направляючих, експортний потенціал “Вільхи” зможе значно розширитися.

Зенітна ракета на базі “Вільхи”

Несподіваним розвитком РСЗВ “Вільха” стала можливість створення на її основі зенітного комплексу “Корал”.

У березні 2020 року КБ “Луч” представило проєкт нового зенітного ракетного комплексу середньої дальності із дальністю ураження цілей до 100 кілометрів.

Планується, що ракета буде стартувати з ТПК комплексу С-300, який виробляється в Україні. Контур управління ракетою близький до того, що вже відпрацьовано в ході модернізації ЗРК С-125 для Анголи.

На ракеті може бути встановлено вітчизняну напівактивну або активну радіолокаційну головку самонаведення з інерціальною системою наведення й лінією передачі даних.

Висновок

За належного фінансування проєкту та державних закупівель ракет “Вільха” у далекобійних модифікаціях, система може стати одним з засобів стримування на ряду з оперативно-тактичними ракетними комплексами та цілком може змінити “правила гри” у регіоні.

Крім того, “Вільха” має хороший експортний потенціал через свої характеристики і низьку, по відношенню до інших схожих систем, ціну. Вона слугуватиме серйозним посиленням ракетного арсеналу азійських, близькосхідних, африканських і можливо навіть європейських країн.