Полювання на першу за півстоліття нову гвинтівку Армії США

Армія США не міняла свою піхотну зброю вже 50 років. Спроби замінити сімейство піхотних гвинтівок М-16 суттєво покращеними розробками неодноразово терпіли поразку, внаслідок чого солдати  і морські піхотинці у ХХІ ст. йдуть у бій зі зброєю, що з’явилася тоді, коли покоління їхніх батьків воювало у В’єтнамі.

Ера М-16 як найдовговічнішої стандартної піхотної гвинтівки американської армії може скінчитися вже в кінці цього року, коли Сухопутні війська оголосять результати відбору кандидатів для конкурсу на «індивідуальний карабін».

Декілька компаній очікують на відповідь Армії щодо цього конкурсу. Тут змагаються: «Adcor Defense», «Colt Defense», «FNH USA», «Heckler & Koch» і «Remington».

Період змагань триває вже два роки. Конкурс розпочався у 2011 р.,  оголошенням про прийом пропонованих зразків, які нині перебувають на стадії випробувань. У 2013 р. очікується рішення Збройних сил щодо того, якій гвинтівці вони віддадуть перевагу.

Визначившись із тим, яка зброя найкраще відповідає поставленим вимогам, Збройні сили проведуть аналіз вигод і витрат. Це дасть змогу оцінити, чи вигідно їм придбати гвинтівку, і якщо так, то яким буде остаточний план висування.

Грег Улш, віце-президет з військових операцій у FNH USA [Fabrique Nationale d’Herstal USA–  збройна фірма «Національна фабрика в Естралі»  –  філіал у США – прим. перекладача ], повідомив, що компанія може лише здогадуватися про наміри армії. Уже пройшло більше 10 місяців, і ніхто з його компанії, яка також виробляє М-16 для Сухопутних військ, не чув від військових ані слова.

«Звичайно ми неймовірно сильно хочемо дізнатися, що відбувається, – сказав Улш, –  На нашу думку, в нас чудова гвинтівка».

Подібні думки висловив кожен представник компаній, що змагаються за контракт . Для більшості з них це вже третій раз, за стільки ж  десятиліть, коли вони пропонують армії альтернативу М-16.

У 1980-х програма «Сучасна бойова гвинтівка» (Advanced Combat Rifle program) породила кілька прототипів, проте, жодного з них не визнали кращим за М-16. Програму згорнули й відновили як Проект з розробки об’єктивної індивідуальної бойової зброї (Objective Individual Comba tWeapon development project), результатом чого знову було декілька різноманітних дослідних зразків, жоден з яких не поставили на конвеєр.

Скасувавши ці програми, Збройні сили розпочали співробітництво з німецьким виробником зброї «Хеклер і Кох» (Heckle r& Koch) в розробці системи ХМ-8. Розробка зупинилася в 2005, а дещо пізніше того ж року співробітництво згорнули, оскільки, знову ж таки, ХМ-8 не змогла достатньо перевершити М-16.

Солдати, які користуються М-16 і все більше й більше М-4, вельми задоволені цією зброєю, хоч вона й має вади, які було виявлено протягом війн минулого десятиліття. Про це журналу «Національна безпека» повідомив діючий «зелений берет» на умовах анонімності.

«Головна перевага М4 – це те, що вона вже у нас є, – сказав він. – Нам не потрібно знову вчитися стріляти, розбирати й чистити щось нове».

Виробники «Кольт» і FNHзробили деякі вдосконалення М-4 і М-16, засвоївши уроки війн в Іраку й Афганістані. Уцілому, гвинтівки, що застосовуються в даний момент, мають важчий, , ніж у базових моделях, ствол. Важчий ствол підвищує точність, забезпечує вищий темп безперервної стрільби і запобігає корозії та ушкодженням.

Проте, за його словами, наявна конструкція вразлива до заклинення від пилу і бруду, а дія принципу вільного затвора (gas-blowbackoperation) забруднює її значно більше, ніж нова, поршнева (piston-operated) конструкція, яка вимагає менше догляду. Армія також потребує зброї із взаємозамінними стволами різної довжини, пристосованими до обох рук елементами управління та покращеною точністю на більших дистанціях.

За те, щоб задовольнити цю потребу, змагаються гвинтівки Adcor Defense BEAR Elite, Colt ACC-M(sometimes called the ACM), FN FNAC, Heckler& Koch HK416 і Remington ACR.

Зразки загалом представляють два шляхи: вдосконалення верхньої і нижньої частин ствольної коробки (т.зв. верхнього й нижнього ресивера) М-16 з покращеними стволом і приладдям або створення з чистого аркуша моделі, яка схожа на АR-15, але з акцентом на полімерно-пластикове оздоблення і модифікацію операційної системи зброї (weapon’s operating system) для того, щоб підвищити влучність, ергономіку і дотримати принципу модульності.

Усі претенденти, порівняно з нинішньою гвинтівкою, містять низку вдосконалень, багато з яких швидко стануть  стандартними промисловими елементами, які задовольняють бажання як військових, так і цивільних стрільців. Це монолітні верхні ресивери з вільним стволом і поршнева система (piston operating system).

Вільний ствол (free-floating barrel)– це ствол, який жодною точкою  не прилягає до цівки. Це убезпечує від передачі пошкоджень і зносу від зовнішньої цівки чи ствольної накладки до ствола. Монолітний верхній ресивер – це така ствольна коробка, яка разом з планкою оптичного прицілу та цівкою являє одне ціле з металу чи полімеру. Цим досягається більша точність та міцність гвинтівки.

«H&K», «Colt» і «Adcor» – усі ці гвинтівки є продовженням базової моделі карабіна М-4. «FNH USA» і «Remington» обрали другий шлях, поєднуючи багато елементів архітектури М-16, але з ширшим використанням полімерів і точнішим налагоджуванням операційної системи гвинтівки та ергономіки.

«Remington» об’єднався з «Bushmaster» і «Magpul Industries Corp» для виробництва їх «Сучасної бойової гвинтівки» (Advanced Combat Rifle, ACR). Ствол, цівка і приладдя створені за модульним принципом, тому можна підібрати відповідну конфігурацію для різноманітних бойових завдань: від короткоствольного карабіна для ближнього бою до точної снайперської системи з довшим стволом. Серед її переваг: можливість вести повністю автоматичний вогонь, незворотна рукоятка затворної рами, суцільна вільна ствольна накладка, система планок для встановлення додаткового обладнання і елементи управління, пристосовані для стрільби з обох рук.

Подібно до інших учасників тендеру, ACRмає газово-поршневий (gas-piston) принцип дії. Її виробляють вже протягом двох років, і вона пройшла до другого туру армійських випробувань для конкурсу на найкращий індивідуальний карабін, повідомив Джон Дей, віце-президент з оборони і забезпечення правопорядку компанії «Remington Defense».

«Задум такий, що це чистіший принцип дії, тому що гази від згорання пороху відводяться зі ствола замість того, щоб використовуватися далі», – сказав Дей.

Деякі частини Корпусу морської піхоти та Спеціального призначення Сухопутних військ уже використовують HK-416. Її ствольна коробка та принцип дії майже ідентичні М-4, для якої пропонують модифікаційний комплект. Цей варіант допоміг би зменшити вартість закупки великих партій гвинтівок, тому що можна було б використати наявні ствольні коробки.

Кевін Ленгевін, директор відділу розробок фірми «Кольт», оголосив, що запропонований компанією на тендер зразок є «продовженням» М-4, яку вона вже виробляє, а не створеною з нуля конструкцією.

Модель «Col tACC-M» це загалом стандартна М-4, перебудована у відповідності до останніх вимог армії. У неї суцільний верхній ресивер і елементи управління для обох рук.

«Сучасний карабін Фабрік Насьйональ» (Fabrique Nationale’s Advanced Carbine, або FNAC) поєднує обидва ці елементи конструкції. Схожу гвинтівку використовує Управління спеціальних операцій (УСО) вже 10 років.

У 2002, ФН відповіла на запит УСО щодо гвинтівки, яка була б «на крок попереду», ніж те, чим на той момент користувалися Сухопутні війська: яку можна було б повністю обслуговувати і змінювати конфігурацію під час багатоцільових бойових завдань, і яка була б надійною, легкою і простою в експлуатації.  Компанія FNH USA є північноамериканською філією FN Herstal, чия штаб-квартира розташована поблизу м. Льєж у Бельгії.

«МК-16 пропонує низку переваг поряд з М-4, – відзначив «зелений берет». – «Її перемикач режимів вогню і ручка затвору пристосовані як для шульг, так і для правшів. Вона комплектується глушником і має дещо кращу ергономіку, більш підходящу для стрільця. Також поршнева система робить її чистішою й потенційно більш надійною. Дехто скаржився, що МК-16 виглядає трохи «пластмасово», що не викликає почуття надійності, але це всього лиш  особисті смаки стрільців»

МК-17, властиво та сама гвинтівка, тільки зроблена під більший набій, також доступна для військ спецпризначення. Проте, маючи вибір, спецназівці не завжди роблять його на користь новішої, «навороченої» гвинтівки FN.

«Вона не розповсюджена, – каже «зелений берет». – Більшість до сих пір обирає М-4. По суті, МК-16 не дає того вибору переваг, що М-4, якщо ви не шульга. МК-17 добра альтернатива, тому що вона зроблена під більший набій».

Спочатку полімерно-металева гвинтівка із хромованим стволом і газово-поршневою системою була задорогою для оснащення всієї армії, проте її могли собі дозволити кілька бійців спецназу, що полюбляли її більше, ніж М-4, зазначив Улш.

Вартість є головною перешкодою для закупки сотень тисяч гвинтівок для лінійних військ. Тоді як держава може собі дозволити невелику кількість високоякісної, точної зброї для Управління спеціальних операцій, на думку Ленгевіна, придбати її для всіх Сухопутних військ – непомірно дорого. Коли стандартний ствол до М-4 коштує біля 100 доларів, вартість металевої заготовки снайперського ствола може досягати 300 доларів навіть без обробки.

Так було у випадку, коли Сили спеціального призначення почали використовувати спеціальну гвинтівку «SOF Combat Assault Rifle» (SCAR, бойова штурмова гвинтівка Сил спеціального призначення) 10 р. тому.

«Коли ми почали виробляти ці моделі, ми використовували найбільш передове обладнання і матеріали, що зробило їх дуже дорогими, – каже Улш. – Тепер обладнання втратило новизну, відтак вартість упала до того рівня, який ми можемо запропонувати всій Армії».

«Зміна конструкції системи зброї на зразок М-16 – це не проста заміна металевих частин полімерними аналогами для зменшення маси. Тут є вторинні та третинні наслідки, спричинені заміною кожної з кількох дюжин деталей, які проектуються й виробляються з точністю до мікрона», – додає Дей.

Як і з будь-яким спорядженням, командування армії хоче, щоб нова гвинтівка була легшою і надійнішою за поточні зразки. Компанії, що полюють на контракт, зауважили це і стали використовувати легкі метали і полімери, щоб забрати зайву унцію зі своїх рушниць. Але переваги носіння легкого спорядження не завжди добре відбиваються на самій зброї.

«Потрібно дійсно поглянути на проблему в комплексі. Можна взяти й змінити один елемент і сказати: ось воно, – зауважує він. – Отже, я полегшив свій автомат на півтора фунта. Чудово. Але що мені довелося принести в жертву?».

Улш пішов ще далі і припустив, що конструювання стрілецької зброї дійшло до межі своїх фізичних можливостей: подальше зменшення маси карабіна розміру, як М-4,  відбиватиметься негативними наслідками.

Представник «Кольта» Ленгевін з ним погоджується:  «Гвинтівка на даний час – це, по суті, лише алюміній і сталь. Тут є баланс щодо зменшення чи збільшення ваги. Трохи більше за шість фунтів – ось найоптимальніша маса для хорошого володіння зброї. Кожен хоче зброю полегше; ви одержуєте легку зброю, якою стає тяжче володіти, і плече стрільця, оптичні прилади та інше оснащення одержують більшу віддачу».

Яка б компанія не виграла контракт, за словами Дея з «Ремінгтона», якщо справді Збройні сили вирішать замінити свою основну гвинтівку, нагородою переможцю буде не тільки прибуток, а й  гордість.

«На мою думку, це найбільша честь, яку може мати виробник зброї, – відзначив він. – Це також велика відповідальність – знати, що виробленими тобою гвинтівками чоловіки й жінки будуть захищати себе й цілу країну. Уже здійснено чимало технологічних досягнень, тож пора дати солдату, матросу і морському піхотинцю найкращу гвинтівку, яку можна створити».

Ден Парсонс

Джерело: журнал “National Defence” (США)

Переклав Ігор Бігун