Племена в Сирії змінюють розстановку сил

Останні події на південному сході Сирії та на її північному заході, можуть призвести до перерозподілу точок впливу і змінити ролі основних гравців. Що цікаво, поки з основних гравців лише русня відкрито вступилася за РПК/YPG, в той час як інші Туреччина та США займають вичікувальну позицію. Щоб допомогти краще розібратися в цій темі пропоную аналітичний матеріал Gregory Waters на MEI_Сирія.

Роки тліючої напруженості між Сирійськими демократичними силами (SDF) і місцевим населенням на північному сході Сирії цього тижня переросли в бої, що все ще розростаються на більшій частині Дейр-ез-Зору. Нинішнє насильство було спровоковано арештом SDF 27 серпня Ахмада аль-Хабіля, еміра племені Бакір і командувача Військової ради Дейр-ез-Зору SDF.

Через п’ять днів хаос не має ознак вщухання — насправді, здається, що він поширюється, оскільки все більше міст і кланів беруться за зброю проти SDF. Коріння цієї кризи є багатошаровими та складними, сягають минулих років. Регіон не піддається простим ярликам, але за своєю суттю більшість людей тут палко проти режиму башара аль-асада, а також ІДІЛ — обидва вони скоїли незліченну кількість злочинів проти населення. І якими б не були їхні почуття до SDF, вони протягом багатьох років вимагали прямої взаємодії Міжнародної коаліції під проводом США з місцевими лідерами та громадами.

Описуючи бойові дії як конфлікт між курдами та арабами, ігнорується те, що, по-перше, деякі клани залишаються союзниками SDF, по-друге, а деякі клани в Ракка та Хасеке залишаються осторонь, і по-третє, багато бійців SDF, які загинули цього тижня, є арабами з інших частин країни на північному сході.

Радше за все, нинішнє насильство є відмовою від усієї системи SDF, яка була використана в Дейр-ез-Зорі, а не лише від курдського керівництва. Ці скарги добре задокументовані та сягають минулих років, вкорінені в образливих і експлуатаційних практиках як курдського керівництва, так і багатьох арабських лідерів SDF, які їх підтримують. Вони пов’язані з вбивствами та арештами невинних цивільних осіб, загальної відсутності захисту від нападів ІДІЛ та вбивств, націлених на їх місцевих лідерів та нехтування економікою та основними потребами регіону.

Справа не в тому, що араби страждають від курдського правління, хоча вищезазначені скарги часто можна почути. Арешту Ахмада аль-Хабіля передували роки його співпраці з SDF, коли він влаштовував і як тільки він набрав сили і почав критикувати керівництво SDF, одразу став злочинцем і корупціонером. Навіть після арешту Ахмада аль-Хабіля і закликів до помсти більшість кланів, крім Бакір, заявили про свою лояльність або нейтралітет до SDF. Що підтверджувало в цілому відношення місцевих до Ахмада аль-Хабіля і правдивість висунутих проти нього звинувачень.

Таким чином, у перші 24 години найінтенсивніші бої точилися в містах, що належали членам клану Абу Хаула Бакір. І лише після збільшення кількості повідомлень про невибіркові атаки SDF і зростання кількості загиблих серед цивільного населення почала формуватися ширша мобілізація племінних бійців. У Дамані, під час триденної облоги, курдські спецпідрозділи, нібито вбили сім’ю з чотирьох осіб у помсту за смерть восьми солдатів та їх курдського командира. У перших повідомленнях, широко поширених у соціальних мережах, стверджувалося, що курдський загін проводив обшуки від дверей до дверей, по дорозі вбиваючи та знущаючись над мирними жителями. Проте подальші звіти, здається, вказують на те, що вбивства відбувалися в одному будинку.

Історії про ці смерті та чутки про страти SDF, незалежно від їх правдивості, викликали глибокий резонанс у цих громадах, які протягом багатьох років бачили, як арабські та курдські члени SDF стріляли по мирних демонстрантах і вбивали невинних людей під час операцій проти ISIS. Кожна мертва дитина та кожна нова чутка про страти SDF мобілізує більше чоловіків і робить будь-яку можливість так званого повернення до нормального життя ще більш віддаленою.

Пізно ввечері 30 серпня шейх великої племінної конфедерації Акідат, яка домінує в контрольованому SDF Дейр-ез-Зорі, порушив мовчання. Шейх Ібрагім аль-Хіфл, давній союзник SDF і жертва минулих спроб вбивства ІДІЛ, опублікував аудіозаяву, в якій закликав усі племена та клани в Дейр-ез-Зорі об’єднатися під одним прапором проти SDF. Подібні заклики до міжплемінної єдності не звучали з моменту першого повстання проти Дамаска в 2011 році.

Заклик Хіфла є ключовим поворотним пунктом у цьому конфлікті, імовірно, поклавши край можливості того, що насильство може згаснути саме по собі. Як пише журналіст Мохаммад Хассан, «мотив вступу кланів полягає не в підтримці Ахмада аль-Хабіля […], а в їхньому переконанні, що метою Автономної адміністрації є ліквідація Військової ради Дейр-ез-Зор […] і вбивства мирних жителів під час їхніх військових операцій».

За два дні після цього SDF було вигнано з усіх громад кланів Акідат і Шайтат, що простягаються від річки Хабур (ліва притока Євфрату) до кордону з Іраком. Плем’я Баггара, яке не входить до конфедерації Акідат і члени якого вже давно розділені між кожною стороною війни, залишається розділеним. У той час як деякі члени почали атакувати позиції SDF вранці 31 серпня, інші лідери зробили відверті заяви на підтримку SDF, причому більшість залишилися нейтральними. Пізно ввечері 31 серпня голова Баггари шейх Хашим аль-Башир оприлюднив заяву, в якій закликав до припинення вогню та створення ради шури для проведення переговорів.

Незрозуміло, чи готова будь-яка сторона до розмови, і невідомо, чи зможуть вони знайти спільну мову, якщо це зроблять. Поки місцеві сили продовжуватимуть витісняти SDF з їхніх міст і залишати десятки мертвих, у них буде мало стимулів піддаватися вимогам SDF щодо повернення до нормального життя.

Зі свого боку, керівництво SDF, схоже, не має іншого плану, окрім розгортання додаткових сил і важкого озброєння проти цих громад. Як військове, так і цивільне керівництво Камишли почали називати бійців племен «посібниками режиму асада» та членами «ІДІЛ». Повідомляють, що ймовірно деяка кількість сплячих осередків ІДІЛ приєдналася до бойових дій, представляючи себе бійцями племен, або здійснює власні атаки — проте беззаперечно, що переважна більшість бойових дій ведеться звичайними місцевими жителями.

В підсумку Gregory Waters говорить про делікатне критичне становище, в яке потрапило США з початком бойових дій місцевого населення проти підтримуваного ними адміністративно військового утворення. Хоча нагадаю, що зміна політики США в Сирії відносно SDF відбулася після зухвалого нападу бойовиків ІДІЛ на в’язницю Аль-Сіна міста Гувейран в провінції Аль-Хасеке 21 січня 2022 року, де утримувалися 5000 прихильників та бойовиків терористичної організації. Після розслідування обставин інциденту, стало зрозуміло що плануванню нападу передувала корупція і відверта зрада охоронців SDF.

Наступним важливим наслідком подій в Дейр ез-Зорі є активізація бойових дій в районі Манбіджу на півночі Алеппо і сьогодні почалося в районі Таль-Аб’яд на півночі провінції Ракка. Ці території півночі включені в жаданий 30 км пояс безпеки, який прагне встановити Туреччина на своїх кордонах з Сирією. Поки ситуація там динамічна. Що цікаво, початку попередніх, навіть анонсованих, операцій, заважала позиція США, які відверто не хотися втягуватися в розборки з турками, а ігнорування SDF могло б принести звинувачення у слабкості.

Проте, тут відкрилося вікно можливостей, коли обидва союзники по НАТО можуть вирішити власні проблеми не втручаюсь у конфлікт особисто і вже потім прийняти існуючий статус-кво. Нагадаю, що повідомлялося про планування американцями військової операції на західному березі річки Євфрат в провінції Дейр ез-Зор, з метою блокування суходільних шляхів постачання іранської зброї через Ірак до Сирії. Основним гальмом, яке блокувало цю операцію виступили ти ж самі SDF, які відмовилися брати в ній участь.

Зрозуміло, що вирішення в такий спосіб основних протиріч США та Туреччини по Сирії, значно посилить позицію обох в цьому регіоні і дасть можливість діяти спільно проти сирійського режиму. Цю небезпеку одразу відчула русня, яка вчора почала бомбардувати втрачені позиції SDF і населенні пункти поруч. Знову у цих бомбардуваннях загинули цивільні люди і діти. Останнім штрихом гнилості структур SDF, стало звинувачення з рота офіційного спікера організації у вбивстві п’ятьох дітей турків і виправдання русні.