«Байден заслуговує на звинувачення за розгром в Афганістані» – аналітик з безпеки CNN

Саме з таким заголовком вийшов матеріал Пітера Бергена (Peter Bergen), аналітика національної безпеки CNN.

Група релігійних бойовиків, що їздять на захоплених американських військових машинах, перемагає американських військових, які без бою відмовляються від значної частини своїх спроможностей. «Звучить знайомо?», – запитує Пітер.

Це саме те, що сталося в Іраку після виведення військ США з країни наприкінці 2011 року. Протягом трьох років армія бойовиків ІДІЛ була лише за кілька миль від воріт Багдаду і захопила майже всю північну частину країни, разом з багатьма великим містами.

Тоді віце-президент Джо Байден домовлявся про виведення адміністрації Обами з Іраку.

У 2014 році, після того, як ІДІЛ почала етнічні чистки в Іраку та вбивала американських журналістів та працівників гуманітарної допомоги, тодішній президент Барак Обама скасував це рішення і надіслав додаткову військову підтримку-збільшивши присутність американських військ до 2900.

Тепер Байден головує над повністю власною катастрофою в Афганістані – і такою, яка розгорнулася швидше, ніж були навіть найжахливіші прогнози.

З тих пір, як Байден оголосив про повне виведення США у квітні, таліби захопили вже більше половини з 34 столиць провінцій Афганістану, і знаходяться у менш як сотні кілометрів від Кабулу і контролює найважливішу дорогу країни – шосе Кабул – Кандагар.

«Талібан» контролює більшість території Північного Афганістану, далеко від своїх традиційних опорних пунктів на півдні та сході країни, що свідчить про добре продуману військову стратегію.

На тлі таких трагічних подій, Державний департамент США закликає всіх громадян США “негайно покинути країну”, а Пентагон оголосив, що надішле додаткові 3 000 військовослужбовців для допомоги в евакуації американських дипломатів. Тим часом уряд США також розглядає можливість перенесення свого посольства в аеропорт Кабулу. Очевидно, адміністрація Байдена не хоче повторення знакових образів поспішної евакуації посольства США в Сайгоні у 1975 році. І така аналогія спливає у все більшої кількості матеріалів.

Так само як ІДІЛ в Іраку, таліби також атакують в’язниці по всьому Афганістану і звільняють ув’язнених бойовиків, які приєднуються до них і підсилюють їхні сили. Дипломатичні зусилля, щодо мирних домовленостей з талібами, аналітик називає – «фантазіями» і оцінює ймовірність досягнути такої угоди як нульову.

Причому, політичні поступки, на які йшли для умиротворення талібів, лише спонукали їх до більшої агресії. А зусилля основного перемовника з талібами посла Халілзада, Пітер Берген порівнює з спробою прем’єр-міністра Великобританії Невілла Чемберлена досягти довгострокової мирної угоди з Адольфом Гітлером у 1938 році в Мюнхені на порозі Другої світової війни.

Далі, оцінюється спроба адміністрації перенести дату виведення військ з 11 вересня 2021 року, яка є 20-ту річницю 11 вересня на 31 серпня, щоб не мати негативного PR цієї компанії. Однак весь негативний PR забезпечать таліби, які однозначно будуть святкувати свою велику перемогу в Афганістані і саме 11 вересня.

Насправді, ця перемога джихадистів, для світового джихадистського руху буде такою ж значною, як успіхи ІДІЛ в Іраку та Сирії. Так само, як і того разу, багато тисяч іноземних бойовиків які стали на шлях войовничого джихаду, швидше за все, прибудуть до Афганістану, щоб приєднатися до переможних “святих воїнів” і пройти військову підготовку.

Вони приєднаються до 10 000 іноземних бойовиків, які вже базуються в Афганістані з 20 різних іноземних джихадистських груп, включаючи «Аль –Каїду» та ІДІЛ, за словами посла Афганістану в ООН Гулама М. Ісаки.

«Чи був необхідний повний вихід американців?»,- знов запитує Пітер. Звичайно, ні. В Іраку в країні залишається близько 2500 військовослужбовців США – стільки ж, скільки було в Афганістані на початку цього року.

У липні Байден оголосив угоду з урядом Іраку, яка фактично позначала американські війська в Іраку як “небойовий” військовий персонал, залишаючи їх на місці. Байден міг би застосувати подібний підхід в Афганістані. Але він цього не зробив.

Чому Байден вибрав один шлях в Іраку, а інший – в Афганістані, незрозуміло. Але очевидним є те, що після цього рішення в країні знаходиться на межі краху.