“Циркон” — насправді модифікований “Оникс”?

Російська гіперзвукова ракета «Циркон» — один зі стовпів російської пропаганди та об’єкт технологічної гордості. Втім, чи справді це «гіперзвук» та нова розробка?

Про роботу над протикорабельною ракетою 3М22 російські ЗМІ заговорили у 2011 році. Головною її перевагою мала стати гіперзвукова швидкість, яка давала б можливість обходити системи протиракетної оборони та безперешкодно уражати ворожі судна.

За весь час розробки і до початку випробувань російські відомства жодного разу не представили макетів або графічних зображень «Циркону», тримаючи зовнішній вигляд у таємниці.  І це зрозуміло, адже вони можуть видати загальні відомості та можливий профіль польоту ракети.

Уперше короткочасна поява надтаємної російської розробки відбулася лише у 2020 році, коли під час випробувань ракети відзняли її запуск із фрегата «Адмирал Горшков» в акваторії Білого моря.

На відео показаний запуск ракети сигароподібної форми з тупим «ковпаком» у носовій частині, подібним до тих, що встановлюються на ракетах 3М55 «Оникс». Єдине призначення цієї деталі — захист кільцеподібного повітрозабірника в носовій частині від потрапляння сторонніх об’єктів.

Старт ракети виконується по-мінометному з використанням твердопаливного прискорювача, який виводить ракету на траєкторію польоту та розганяє до мінімальної робочої швидкості надзвукового прямоточного повітряного реактивного двигуна.

Після відпрацювання стартовий твердопаливний двигун згорає в трубі фюзеляжу, а «ковпак» у носовій частині відстрілюється, відкриваючи повітрозабірник. Після цього запускається основний реактивний двигун. Момент перемикання можна відстежувати за зникненням полум’я у хвостовій частині ракети.

Достовірні параметри «Циркону» невідомі, а заявлені характеристики є сумнівними з огляду на агітаційно-пропагандистську політику російського міністерства оборони. Тим не менше, загальні значення можна вирахувати, спираючись на характеристики периферійного обладнання.

Так універсальна вертикальна пускова установка 3С14 на фрегаті «Адмирал Горшков», з якої був виконаний пуск ракети 3М22, має комірку заввишки 10 метрів та завширшки метр. Втім, сама ракета має бути меншою з урахуванням допусків та розміру транспортно-пускового контейнера.

Вивчення уламків

Наразі «Мілітарний» має фотографії бойової частини, елементів фюзеляжу, обшивки та паливного бака ракет, збитих 25 березня над Києвом.

Знайдена бойова частина значно менша за ту, що використовується у схожих російських надзвукових протикорабельних ракетах. За габаритами вона сягає 400 мм у діаметрі та 450 мм у довжину.

Методом зважування всіх знайдених уламків визначили, що її вага наближається до 150–200 кг, з яких вибухівка становить близько 40–80 кг.

Корпус бойової частини виготовлений зі сталі. Її стінки досить тонкі, однак ближче до носової частини товщі з розрахунку на потужний удар при зіткненні.

Таке рішення схоже на конструкцію напівбронебійної БЧ «Оникса» та традиційне для ПКР, перед якими не стоїть задача пробивати товсту броню чи бетонні укріплення.

Також знайшли паливний бак ракети. За словами джерела, від виявлених частин ішов запах дециліну — висококалорійного рідкого ракетного палива.

Найімовірніше, йдеться про залишки його потужнішої версії «Децилин-М». У 2016 році росіяни заявили про застосування цієї речовини у складі перспективних зразків гіперзвукового озброєння.

«За останні роки російська армія взяла на постачання пальне «Децилин-М», котре дасть можливість збільшити дальність застосування стратегічних крилатих ракет на 250—300 км. Його планують використовувати як паливо для реактивних двигунів нових гіперзвукових стратегічних крилатих ракет», — заявив заступник міністра оборони РФ Дмитро Булгаков.

Варто зауважити, що обшивка паливного відсіку виконана, зокрема, з невідомих композитів. Також на фото можна побачити верхній «м’який» шар із невідомого матеріалу, котрий може бути частиною теплоінтерфейсу для ізоляції від нагрівання, що виникає при польотах у щільній атмосфері на надзвукових швидкостях.

Інший великий уламок ракети був ідентифікований як хвостова частина «Циркону». Вона та її закрилки виконані з титану, як і більшість інших вузлів ракети.

Попри відламані закрилки візуально хвостова частина повторює контури ракети «Оникс». Втім, варто зауважити, що ця частина має низку дрібних відмінностей.

Підсумовуючи здобуту від отриманих уламків інформацію, кадри запуску ракети та аналізуючи раніше оприлюднений українським інститутом КНДІСЕ звіт щодо уламків лютневого «Циркону», можна зробити певні висновки.

Насамперед, «Циркон» оснащений рідкопаливним прямоточним реактивним двигуном. Наразі немає зображень уцілілої носової частини ракети, однак, опираючись на інші ознаки, можна вважати, що в ній розміщений кільцевий повітрозабірник, що проходить крізь усю ракету аж до реактивного двигуна.

Конструктивно ракета виконана за класичною схемою з розміщенням систем наведення та вибухівки у головній частині, паливного баку в центрі та двигуна в кормовій частині. Її габарити, попередньо, розташовані в межах 8—9 метрів.

Викладений вище опис свідчить про те, що ця ракета є глибокою модифікацією 3М55 «Оникс». Однак є і значні відмінності: в ній широко застосовуються титанові сплави та композити, діаметр головної частини дещо менший за більшу частину корпусу, бойова частина значно легша за ту, що використовується в 3М55.

Крім того, на більшості знайдених уламків виявили заводське лазерне гравіювання «3М22», «3Л22», котре красномовно свідчить про тип використаного боєприпасу.

Профіль польоту та перехоплення «Цирконів»

25 березня ракети 3М22 збив зенітний комплекс Patriot PAC-3. Вони були запущені з території Кримського півострова та подолали відстань близько 600 кілометрів, досягнувши столиці України.

Враховуючи відсутність повідомлень місцевого населення про морські пуски, можна припустити, що вони були здійснені з наземних мобільних установок. Для цього, ймовірно, залучили прототип нового ракетного комплексу для «Цирконів», що був виготовлений у 2022 році.

Достеменно профіль польоту ракети досі невідомий. Однак, згідно з власними джерелами «Мілітарного», на фінальному відрізку польоту швидкість ракети знижується до 3 Махів, завдяки чому її можливо збити.

Різке уповільнення можна пояснити необхідністю виходу ракети із «хмари плазми», котра утворюється від нагрівання корпусу при польоті в щільних шарах атмосфери на гіперзвукових швидкостях (>5 Мах). Така плазма утворює «непробивний» кокон для радіовипромінювання, через що у ракети відсутній будь-який зв’язок та можливість застосування радіолокаційної системи наведення.

Зі свого боку, це також може бути опосередкованим підтвердженням застосування активної радіолокаційної ГСН у «Цирконі». Її використання було очікуваним з огляду на головну задачу, поставлену перед ракетою: боротьба з ворожими кораблями.

За словами керівника лабораторії військових досліджень КНДІСЕ Андрія Кульчицького, застосування «Цирконів» виявило їх низьку точність, оскільки вони використовувалися не за прямим призначенням.

І справді, беручи за дійсність використання в «Цирконі» системи наведення з АРЛГСН та інерційною системою, його спроможність влучно завдавати ударів по наземних цілях залишатиметься обмеженою. На практиці похибка такої ракети може сягати 300 метрів.

То «Циркон» чи «Оникс»?

Спираючись на отримані дані, можна зробити обґрунтоване припущення, що застосовані в Україні ракети 3М22 є подальшим розвитком ще радянської надзвукової протикорабельної ракети 3М55 «Оникс», що була створена наприкінці 1970-х років. Це істотно змінює погляд на цей ракетний проєкт, спростовуючи тезу про застосування гіперзвукового глайдера та технології Scramjet.

Нові швидкісні характеристики ракети, котрі значно перевищили можливості «Оникса», найімовірніше, були досягнуті завдяки значному полегшенню ракети, котре включало навіть зменшення бойової частини. Також нова ракета мала отримати потужніше паливо та новий прямоточний двигун, орієнтований на більші швидкості.

Більша швидкість «Циркону» означає, що в українських розрахунків протиповітряної оборони залишається менше часу на реагування у разі обстрілу, проте ракета все одно залишається у досяжності для західних систем протиракетної оборони.