В Україні розробили баражуючий боєприпас “Хрущ”

Українські винахідники розробили баражуючий боєприпас, який можна запускати з іншого безпілотника.

Інформацію про проєкт ударного комплексу «Хрущ» опублікували на платформі Brave Inventors та на 24 каналі.

За задумом дрон-носій має підняти баражуючий боєприпас з кумулятивним зарядом та при наближенні до цілі від’єднати боєприпас, який попрямує на противника.

Комплекс складається з пульта управління, дрона-носія та самого баражуючого боєприпасу.

В залежності від цілі, вибирається тип заряду, який кріпиться на «дроні-камікадзе»: 82 мм міна осколково-фугасної дії, ПГ-7ВЛ кумулятивний заряд, ТБГ-7В термобаричний заряд.

Проєкт «Хрущ» запустили винахідники з 67-ї окремої механізованої бригади. Над розробкою комплексу працювала ціла команда винахідників.

Система створена таким чином, що баражуючий боєприпас може виконувати бойові завдання і самостійно – без дрона-носія.

Причому якщо переважно схожі моделі БпЛА відправляють у політ за допомогою спеціальних установок, то бойового «Хруща» помічник оператора може запустити з руки.

Однак є суттєва різниця між тим, щоб підняти його вручну чи на носію. У другому випадку дрону-камікадзе не потрібно витрачати запас батареї для набору висоти.

Загалом ця система працює для того, щоб збільшити дистанцію роботи. А основна ідея полягає у тому, щоб не просто підняти дрон, а ще й посилити сигнал.

Річ у тому, що на певній відстані від цілі, наприклад, через географічні особливості локації може зникнути відеозв’язок з ударним дроном.

А оператору БпЛА дуже важливо бачити місцевість, аби за потреби відкоригувати політ та навести баражуючий боєприпас на потрібний об’єкт. У такому випадку і приходить на допомогу дрон-носій.

Цей апарат оснащений ретранслятором, який може передавати якісніший сигнал. Відповідно, в оператора є більше часу для того, щоб прицілитися та знищити мішень.

Розробники змогли «запакувати» його різноманітними запобіжниками й компонентами, які допомагають апарату самостійно орієнтуватися у просторі, запамʼятовувати траєкторію свого польоту і дистанційно зводити боєприпас.

Для виробництва «Хруща» розробники використовують пінопласт, фанеру, спеціальні плівки та клейонки. А роз’ємом для бойової частини слугує ПВХ-труба.

При цьому кожна деталь апарата виготовляється з особливою ретельністю та відповідно до вимог аеродинаміки.

Команда працює над створенням вже 6 прототипу ударного дрона. Його конструкцію перероблюють для того, аби апарат був легшим, компактнішим та ніс більшу корисну вагу, тобто бойову частину.

Наразі у розробників є 2 типи ударних дронів, які працюють на відстані 10 та 20 кілометрів. На 10 кілометрів апарат несе бойовий заряд вагою 1,5 кілограма, на 20 кілометрів – 2,7 кілограма.

Найскладніше – це зафіксувати ціль та спрямувати дрон у піке. А далі потрібно просто довести баражуючий боєприпас до об’єкта, який потрібно уразити.

За словами розробників, без оподаткування та логістики собівартість дрона, який працює на 10 кілометрів, становить 1,5 тисячі доларів, а на 20 кілометрів – 2 тисячі доларів.