Дрони зроблені в Україні: розвідники, бомбери та далекобійні камікадзе

Коли ми говоримо “дрон” чи “безпілотник” під це поняття підпадає величезна кількість засобів. Вони різного типу, виконують різні задачі. Всі мають різні характеристики в залежності від призначення.

В цьому матеріалі ми зібрали інформацію про ті безпілотники, які виготовляються в Україні та тут і зараз впливають на ситуацію на фронті.

З 2014 року безпілотники присутні на полі бою і еволюція їх застосування у російсько-українській війні заслуговує на окрему монографію, але інтенсивність бойових дій вносить корективи.

Наймасовіші дрони початку цієї фази війни це комерційні або цивільні коптери “DJI Mavic”. Вони зробили великий внесок у звільнення півночі України.

В інтерв’ю Мілітарному керівник інструкторського напрямку з БПЛА Фонду “Повернись живим” Гліб розповів, що у лютому 2022 року ворог практично не мав таких засобів, а використовував саме безпілотники “Орлан”, які мають зовсім інші задачі – це розвідка в тилу.

“Оборона Києва фактично починалася на “Mavic-2”, а закінчилася на “Mavic-3”. І “Mavic-2” були там може десятки, ну сотня, може дві сотні на всю оборону, а “Mavic-3” пішли вже тисячі“, – розповів Гліб.

Крім того, в арсеналі українських сил вже були “Лелека”, “Фурія” та бомбери типу R-18.

Впродовж цих майже двох років активних бойових дій кількість типів БПЛА зросла в десятки разів – частково за рахунок допомоги від західних партнерів, але в основному це безпілотники, які виготовляють в Україні.

Зараз більше 200 українських компаній виготовляють різні типи безпілотники. Цей ринок живий, він формується, в тому числі з урахуванням бойового досвіду. БПЛА адаптують до роботи в умовах застосування засобів РЕБ, вдосконалюють оптику та зв’язок.

Окрема перевага українських виробників – швидкий зворотний зв’язок між оператором та виробником та можливість ремонту техніки.

Розвідники

БПЛА “Лелека-100”

Про переваги цього розвідника розповідає військовослужбовець ЗСУ та військовий консультант  Фонду “Повернись живим” Ріко.

Він працював з цим розвідувальним бортом протягом кількох місяців. Ріко зазначає, що “Лелека” може літати при такому вітрі, коли інші “крила” не піднімають.  Хоча такої характеристики, як “стійкість до вітру” не існує.

“Можливо сказати «допустимий вітер». Максимальний вітер в метрах на секунду, це льотна характеристика. В «Лелеці», якщо я не помиляюсь, вказано 12 м/c, але по факту можна й 18 м/c. Я літав при сталому вітрі 19 м/c, були пориви 20-21 м/c. Вона реально працює й виконує завдання в дуже сильний вітер. Бували дні, коли в повітрі – тільки “Лелеки”. Все інше не запускали, бо могло пошкодитись“, – каже Ріко.

За словами військовослужбовця будь-яка польова майстерня, навіть зроблена нашвидкоруч, з мінімальним набором інструментів, впорається з ремонтом цього БПЛА. Компоненти легко замінити, а необхідні для ремонту матеріали є в загальному доступі й коштують недорого.  Безпілотник має потужний двигун, який дозволяє реалізовувати такі маніпуляції.

“Є такий показник ТТХ як максимальна злітна маса. “Лелека” може працювати і з більшою, набагато більшою“, – розповідає Ріко.

Також Ріко підкреслює, що найбільш “травматичними” для БПЛА “Лелека” є зліт – він запускається з рук, і посадка – “на живіт”. Помилка на цьому етапі практично завжди означає “краш”. Тому збільшення тривалості польоту означає зменшення кількості зльотів/посадок на добу, а тому – ризиків розбити борт.

Зв’язок з наземною станцією ще одна важлива характеристика. У будь-якому безпілотнику можна перервати зв’язок борта зі станцією керування, але важливо як він поводиться у цьому випадку. “Лелека”, якщо втрачає зв’язок, виконує останню команду, а потім, коли якийсь час команд немає, повертається “додому”. Як тільки зв’язок відновлюється, бортом можна керувати. Все це передбачено налаштуваннями.

Також БПЛА може самостійно здійснити посадку, якщо закінчився заряд батареї. Безпілотник не падає, планує. Якщо на момент вимкнення двигуна він перебуває на висоті одного кілометра, може пропланувати на відстань у десять кілометрів, і протягом цього часу зберігається керування.

“Лелека” – стандартний розвідувальник-коригувальник.

З висоти кілометра його вже не чути, а специфікація камери дозволяє заглянути буквально у всі закутки.

“Усі задачі, які до 50 км, де потрібно провести розвідку й відкоригувати, це він. Навіть якщо це замасковано – він робить фото в якості 4К. Камера обертається на 360 градусів – в усі боки. Тобто, вона може подивитися в будь-яку сторону, під хвіст, під консолі, вперед. Дрон може спуститися нижче й заглядати в проїзди. Він може дивитися рівно під себе – не всі БпЛА так можуть, і в цьому її плюс. “Лелека” має теплову камеру – вона може виконувати завдання вночі, при чому на досить низьких висотах. Я знаю екіпажі, які літають на 200 метрів висоти. І через таку малу висоту вони можуть порахувати кількість осіб у посадці, наприклад“, – каже Ріко.

Є в БПЛА “Лелека” і що доопрацювати. Наприклад, програмне забезпечення. Час від часу трапляються баги, і вони можуть коштувати втрати борта.

“Воно не відмовляє, але трапляються збої. Бац – і компас розвернувся на 180 градусів. І, якщо ти до цього не готовий, як я був у свій перший політ, борт летить тобі в тил, ти просто не розумієш, що відбувається, не попереджуєш дружні РЕБ, ППО, і він там десь сідає. Це стосується різних речей, але врешті все впирається в програмне забезпечення. Більше проблем немає. Розробникам потрібно просто працювати над програмним забезпеченням“, – каже військовий.

Разом з тим, “Лелека” вимагає високого рівня досвідченості від екіпажу, розуміння всіх процесів: від радіоелектроніки до метеоумов. Чим досвідченіший екіпаж, тим легше керувати цим бортом.

Виробник, компанія DeViro, має свою школу пілотів, де готує екіпажі. Ці безпілотники прийняті на озброєння у 2021 році. Їх закуповує держава та благодійні фонди.

Нещодавно компанія презентувала новий безпілотник “Leleka LR”.

“Лелека”, за визначенням керівника інструкторського напрямку з БПЛА  фонду “Повернись живим” Гліба  –  безпілотник бригадного рівня.

“Лелека” може здійснювати крім коригування артилерії бригадної такі задачі, як спостереження, моніторинг ситуації на полі бою… Безпілотники типу “Лелеки” є майже в кожній бригаді, я не скажу в кожній, 100 відсотків, що є декілька бригад в яких не вистачає таких безпілотників, або немає взагалі зараз за рахунок їх новосформованості, або залученості в бойові дії. Але “Лелеки” або їх аналоги (БПЛА передані в рамках міжнародної допомоги, – ред.) є в більшості бригад зараз, держава їх активно закуповувала протягом цього року“, – зазначив Гліб.

БПЛА “Валькірія”

Ще один безпілотник бригадного рівня – “Валькірія”. БПЛА такого типу, на думку Гліба мають бути у кожної артилерійської батареї.

“Валькірія” – найдешевший безпілотник в своєму класі. Водночас він вимагає від оператора більше уважності під час польоту та в обслуговуванні, ніж дорожчі “крила”.

З цими БПЛА розвідник 45-ї артилерійської бригади Василь Дубовий працює вже близько року.

Такі безпілотники підрозділи отримують різними способами –  їх купують благодійні фонди, на них збирають кошти на краудфандингових платформах. Це дозволяє отримати більшу кількість дронів.

“Умовно, на сто тисяч доларів купити або 13 “Валькірій”, або дві “Лелеки”. Зрозуміло, що під певні задачі нам потрібна саме “Лелека”, а для інших категорій задач ми можемо використовувати більш бюджетний засіб. За рахунок більшої їх кількості, підрозділ довший час матиме ці засоби“, – каже Василь Дубовий.

Перша лінія противника насичена великою кількістю засобів ППО  – “Стріла-10”, “ТОР”, “Оса”. Тому часто українські “крила” потрапляють під удар. Тож розвідникам вигідно мати велику кількість недорогих засобів.

У цьому безпілотнику здебільшого використовуються компоненти невійськового призначення. Їх вдале поєднання та програмне забезпечення дозволяє досягти потрібного функціоналу. Василь Дубовий також підкреслює, що “Валькірія” має хороший доопрацьований радіозв’язок з резервними каналами управління:

“Валькірія” з бюджетного сегменту, компанія гарно доопрацювала радіолінки, й минулої зими ми виконували завдання в околицях Бахмута, Соледару, з певною глибиною в сторону противника в декілька десятків кілометрів. Ми завжди мали керованість цього борта, і, моя суб`єктивна думка, він на той період серйозно домінував над деякими іншими типами БпЛА, які втрачали зв`язок. Але це було саме в той період, адже противник шукає нові способи протидіяти, і виробникам треба бігти за тим, щоб випереджати противника. Чи буде «Валькірія» така ж конкурентна через три-чотири місяці, буде залежати від виробника – наскільки вони тримають темп по R`n`D, аналізують ситуацію, отримують зворотній зв`язок від екіпажів і роблять на основі цього наступну версію“.

За словами Василя Дубового, один з екіпажів його підрозділу виконав місію з “Валькірією” на 46 кілометрів при значно нижчих технічних характеристиках. Але треба зважати на те, що “витискати” такі показники з безпілотника можуть тільки досвідчені пілоти.

“У нас були випадки, коли ми без відеоканалу виконували глибоку місію, просто розуміючи швидкість руху, напрямок. Потім розшифрували відео. Ось так всліпу можна виконувати місію з розвідки“, – каже військовий.

“Валькірія” при втраті зв’язку повертається до наземної станції або продовжує виконувати місію – це залежить від налаштувань.

Серед того, що можна було б покращити у цьому безпілотнику – камера. “Валькірія” передає відео в режимі реального часу, але це фіксована камера без наближення. Тому важко захопити ціль та дослідити деталі, треба вивчати відзнятий матеріал, а це забирає більше часу. Наразі компанія виробник вже має прототип з камерою, яка нівелює основний недолік, поки він на етапі тестування і в серійне виробництво не запущений.

Василь Дубовий зазначає, що на полі бою таких безпілотників потрібно якомога більше. Все що закуповувала держава треба помножити в кілька разів. БПЛА цього сегменту частіше втрачаються та ламаються – за один місяць інтенсивної роботи екіпаж може втратити два крила. Водночас такими дронами легше наситити фронт, а виробники можуть їх виготовляти в більших кількостях.

“Виробники крил дорогих сегментів мають дуже лімітовані спроможності. Вони не можуть, виробляючи вчора 30 крил в місяць, почати виробляти 500 чи 800. Ключова проблема здебільшого – постачання комплектуючих. А в частині задач, які треба виконувати – не обов`язково летіти саме “Лелекою”. Приїхав підрозділ на нову ділянку – треба загальне ситуаційне ознайомлення, ключові точки зосередження ворога, ключові фортифікації і ще нічого коригувати не треба. А ворог буде зустрічати. І, обираючи дорожчий засіб, можемо одразу потрапити на зону, прикриту ППО. То краще з`ясувати, що нас збиватимуть, на дешевих засобах. Тому й потрібні крила бюджетного сегменту“, – підкреслює Василь Дубовий.

БПЛА Shark

Український розвідувальний БПЛА “Shark” виконує деякі задачі, які дають під “ScanEagle” – значно дорожчий безпілотник від компанії Boeing.

Ріко, консультант фонду “Повернись живим” розповідає, що “Shark” заміняв “ScanEagle” або виконував паралельну задачу.

“Shark”  – безпілотник корпусного рівня. Він може виконувати задачі оперативного угруповання військ. Так його визначає керівник інструкторського напрямку з БПЛА Фонду “Повернись живим” Гліб.

“Тобто він може виконувати задачі кількох бригад. За рахунок доволі тривалого часу перебування в повітрі, останній рекорд на Shark здається 277 хвилин (станом на 25 жовтня, – ред.) і великого радіуса дії – 80 км, він може виконувати задачі цілого корпусу, цілого оперативного угруповання військ“, – каже він.

Перевагою цих БПЛА є те, що вони прості в керуванні, а багато процесів в них автоматизовані. Shark злітає за допомогою катапульти, а приземляється на парашут, що також мінімізує ризики пошкодження.

Програмне забезпечення постійно вдосконалюється, компанія-виробник Ukrspecsystems постійно на зв’язку з військовими, іноді в режимі реального часу під час польоту.

Камера на БПЛА “Shark” має певні обмеження кутів і не може повністю обернутися навколо своєї осі. Але натомість вона має стабілізацію, а також автоматичне захоплення цілі і супроводження.

“Ти відлітаєш від якоїсь цілі, а арта хоче відпрацювати ще декілька пострілів. “Лелека” вже спокійно летить звідти, дивиться «під хвіст», коригує вже на відстані 3-4 км. Shark собі такого дозволити не може – він змушений робити кола або вісімку довкола цілі в такій ситуації. Це трохи обмежує його роботу, але не зменшує“, – каже Ріко, консультант фонду “Повернись живим”.

“Shark” також може повернутися “додому”, коли втрачає зв’язок з пілотом, а якщо зробити певні налаштування – може перед цим виконати останню команду.

Безпілотник плавно сідає, якщо розрядилася батарея. Цим процесом можна управляти, Ріко порівнює цю функцію з круїз-контролем в автомобілях.

Українські БПЛА такого класу за своїми характеристиками можуть меньше часу перебувати у повітрі порівняно з західними зразками. Водночас вони дешевші, а отже ними можна наситити фронт, щоб компенсувати цей показник.

“Так, по часу в повітрі наші з закордонними не зрівняються, але на нашому БпЛА можна зробити три посадки, замінити батареї і виконати ту ж задачу. Тобто, працює той же світловий день, хоч і з паузами. Поки замінюють батарею – ділянку спостереження може прикрити інший борт“, – каже Ріко.

Нагадаємо, фонд “Повернись живим” передав військовим 25 комплексів – це 75 БПЛА, 25 пунктів управління та 25 пускових установок. Вони вже працюють на фронті.

Про їх ефективність розповів керівник інструкторського напрямку з БПЛА Гліб. Каже, що безпілотники себе дуже непогано проявили за рахунок надійного зв’язку, часу в повітрі та великого радіуса дії. Також він зазначив, що жоден з бортів не було втрачено за рахунок дії ворожого РЕБ, є збиття, але РЕБ не заважає безпілотникам виконувати своє завдання. Також на результативність впливає навченість екіпажів.

“Ми маємо хороший досвід виявлення ворожих засобів ППО, ворожих засобів радіорозвідки, радіоподавлення, ті самі РЛС, штаби противника і так далі. Ми  підтверджуємо, виявляємо, передаємо координати на HIMARS, тобто на старшого старшого начальника. І вони, звісно за можливості, їх уражають. Я думаю, що кожен з Shark, які ми передали вже мінімум кілька разів навів HIMARS по дуже хороших цілях“, – каже Гліб.

Якщо порівнювати українські БПЛА з виготовленими за кордоном, вітчизняні значно виграють в ціні, а отже і в кількості, якою можна наситити фронт. Важлива складова для успіху місії –  навченість операторів.

“Недостатньо просто дивитися в екран. Недосвідчений пілот може нічого не помітити, але там може бути, наприклад, слід від техніки. Ти підеш по цьому сліду – вийдеш на базування, або на колону. Арта її накриє. Безпілотник – це і є та крапля, яка робить море “, – зазначає Ріко.

Українські важкі “бомбери”

Ще один тип дронів, які використовують українські військові на фронті – це великі коптери, які можуть доставляти боєзаряд вагою близько 10 кг на відстань 10+ кілометрів.

Один з найвідоміших безпілотників цього типу R-18, його використовували у бойових діях і до початку цієї фази війни.

Разом з тим зараз з’явилися нові зразки дронів подібного типу. Про них далі і піде мова.

“Вампір”, якого прозвали “Баба Яга” 

Близько дев’яти місяців оператор роти ударних безпілотних авіаційних комплексів “Ахіллес” Андрій “Боксер” працює на ударному дроні “Вампір”. За його словами, цей БПЛА найкраще себе зарекомендував на Бахмутському напрямку під агресивним РЕБом. Безпілотник має хорошу точність, радіозв’язок, а тепловізійну камеру військовий характеризує як “майже таку, як у Мавіка”.

“Боксер” розповідає, що “Вампір” має два режими польоту. Перший – легший і комфортніший в управлінні: безпілотник рухається по супутниках, по карті. В цьому режимі він може стабілізуватися й досить точно влучати в ціль, скидаючи боєприпас. Але в умовах, коли працює ворожий РЕБ, “Вампір” також може виконувати завдання “в ручному режимі”.

“Тобто, тобі треба запам’ятовувати, куди ти летиш. Бо карти в тебе немає, компас теж буває не коректно працює, і ти летиш по орієнтирах. І повертаєшся так само“, – розповідає «Боксер».

Працювати саме в таких бойових умовах підрозділ “Ахіллес” нині навчає й інших операторів.

Переваги такого бомбера це в першу чергу точність.

“Артилерія так прицільно бомбити не може, “Вампір” точніший. Розліт – 5-7 метрів. А снаряд вагою в три кілограми, якщо падає в п`яти метрах, то це дуже неприємно. Якщо такий снаряд впаде за кілька метрів від бліндажа – у мене є відео, як росіяни просто випадають з цього бліндажа і падають метрах у двох“, – каже “Боксер”

Він може нести різні типи боєприпасів, вантажопідйомність – до 15 кілограмів, але від навантаження залежить і дальність його польоту.

“Вампір” несе до 10 кілограмів на дистанцію 10-12 кілометрів. Як і передній край ми можемо бомбити – 3-4 кілометри, так само й цілі, які знаходяться на 7-8 кілометрах, – розповідає Боксер.

Саме цим безпілотником Андрій здійснив свою давню “бойову” мрію:

“У мене мрія була – танк розбити повністю. І вона в мене здійснилася. Нещодавно на Бахмутському напрямку (Кліщіївка, Андріївка – зараз уже звільнені) на цьому напрямку виїхали шість танків, точніше, чотири танки і дві БМП, почала артилерія їх розбивати, і один танк виїхав в поле – там буквально до передніх позицій нашої піхоти лишалося 80-100 метрів. Його дістати нічим не могли, там мінне поле – дійти не можна було. Росіяни втекли. Вночі ми вилетіли на Вампірі, як тільки потемніло, і нам вдалося влучити в задній відсік танку. І одним боєприпасом підірвати танк – розлетівся повністю, відірвало башту“.

З перехватів розмов росіян “Боксер” дізнався, що вороги називають поміж собою “Вампір” Бабою Ягою, а ще відкрили полювання на цей безпілотник: тому, хто його зіб’є, обіцяють 30 днів відпустки.

“Кажан” лякає окупантів

Кирило Верес, командир батальйону К2 54 ОМБр, тестував третій за рахунком випущений борт “Кажан”. Каже, два дні вчився на місці дислокації, телефоном з розробниками. А тоді – одразу в бій.

Через його руки пройшло кілька модифікацій, і з зими минулого року безпілотник почали використовувати у підрозділі. Каже відтоді “Кажан” став нічним кошмаром росіян.

“Він піднімає досить велику вагу на велику дальність. До 11 кг на 8-10 км. Коли ми літаємо на важку техніку, кілометрів 12, ми можемо з собою взяти 3-4 боєприпаси вагою 1-1,5 кг“, – каже Кирило Верес.

За словами командира, його підрозділ працює на напрямку, де ворожий РЕБ один з найсильніших по всьому фронту. І при цьому безпілотник летить до 12 кілометрів:

“12 км – це можна дістати до їх ствольної артилерії спокійно. Тобто, наш дрон б’ється з їх артилерією вночі. Мені цього достатньо“.

На точність “Кажана” впливає багато факторів, наприклад погодні умови, але це компенсується навченістю екіпажа. Підрозділи набувають досвіду з застосування дрона та його адаптації до реальних умов на полі бою. Такий безпілотник дає можливість механізованому підрозділу  мати свої керовані й дешеві снаряди на дистанцію до 10 км. Тепловізійні властивості камери Кирило Верес оцінює як “досить приємні” й зазначає, що це оптимальний баланс ціни та якості. “Кажаном” знищують усе, до чого можуть дістати.

“Всю броньовану техніку, танки, БМП, МТЛБ, машини підвозу, автомобільну техніку, артилерію. Тільки наш підрозділ знищив Д-30, Д-20, одна МСТА-Б, МТ-12. Нарощення й встановлення мінних полів також цей дрон робить“, – підкреслює Кирило Верес.

Також цим безпілотником відбивають штурмові дії піхоти противника.

“У нас була така задача – ми знищували техніку ворога в сусідньому батальйоні, яку не добили вдень. І в цей час ворожа піхота пішла на штурм сусіднього батальйону. Це було у 200 метрах від нашого маршруту. Хлопці відігнали їх у стрілецькому бою, а ми прилетіли й добили. І просто знищили половину всієї групи за один виліт“, – зазначив командир підрозділу К2.

Навчитися літати на “Кажані” можна порівняно швидко, розповідає Кирило Верес. Його підлеглі й самі вже навчають екіпажі просто в бойових умовах. Потрібно днів 5, і 2-3 бойових вильоти у складі досвідченого екіпажу – це для тих, хто вміє літати хоч на якомусь типі БПЛА. З нуля – два-три тижні.

Звісно покращувати безпілотник є куди, наприклад, ємність акумулятора. Кирило Верес говорить, що хотілося б на 20% більше. Та основне для операторів таких дронів – це збільшення кількості бомберів.

“Бити ворога потрібно не тільки в будні, а й у вихідні. 24/7. А коли ти їх б’єш з ранку до вечора – їм таке в голову не лізе“, – каже командир батальйону К2 54 ОМБр.

Кирило Верес зазначає, що на початку вторгнення його підрозділ не маючи таких засобів знищив у боях 100 одиниць техніки, якби такі дрони з’явилися раніше це могло б бути і 500 і 600 ворожих цілей.

Роль ударного нічного дрона на полі бою

Звісно це не всі безпілотники такого типу, які використовують українські військові. Є також ті, які зараз в процесі розробки, але водночас застосовуються на фронті. Наприклад проєкт “Shoolika”, який є серед учасників defense tech кластеру Brave1.

Керівник інструкторського напрямку з БПЛА Фонду “Повернись живим” Гліб зазначає, що такі засоби є ефективною рухомою платформою для точної “доставки” боєприпасів.

Бомбери ефективні проти техніки, яка стоїть в зоні досяжності. Разом з тим ці дрони досить великі, їх добре чутно і добре видно, тому вони працюють здебільшого вночі. Водночас  розвивати такі платформи є куди.

“Якщо такі безпілотники будуть “тягати” інші безпілотники або керовані боєприпаси – це цей недолік прибирає і ми отримаємо умовний Bayraktar тільки менших масштабів, який важче збити ППО, який може долетіти до тієї ділянки де він в безпеці, або піднятися на велику висоту, там на півтора кілометра, скинути з півтора кілометра плануючий боєприпас, який за допомогою пілота або автоматично “докручується” на потрібну ціль і від такого вже буде на порядок складніше захищатися“, – зазначає Гліб.

Удари по території ворога

Перераховані вище безпілотники працюють на лінії фронту, але є в арсеналі українських сил ті, які долітають на територію Росії.

З лютого 2022 року тільки за інформацією з відкритих джерел зафіксовано понад 450 ударів глибоко в російському тилу. Ворог вміло приховує інформацію, але важко не помітити “слона в кімнаті”, який уражає російські аеродроми, нафтобази або хмарочоси “Moscow City”.

Рекорд по дальності польоту оцінюють у 950+ км.

Інформації про ударні дрони, які уражають цілі на території ворога не багато. Це пов’язано в першу чергу з безпекою та з тим, щоб ворог не зміг розробити та застосовувати засоби протидії.

Вся інформація оприлюднена далі з відкритих джерел.

“Лютий”

У листопаді 2023-го фото моделі безпілотника опублікувала заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості Анна Гвоздяр. Під фото був допис із закликом приєднуватись до команди Мінстратегпрому, а на світлині – кіт Сирський й “непримітно” – модель БпЛА. На ній є характерна емблема, назва “Лютий” та напис “Аз воздам”.

Фото безпілотника з таким зображенням на носі вперше оприлюднили восени минулого року. 

У січні 2023 року речниця ще ДК “Укроборонпром” Наталія Сад повідомила, що ударний пройшов низку випробувань.  З публічних заяв відомо, що він може долати відстань у 1000 км та нести корисне навантаження вагою 75 кг.

В червні 2023 року з’явилася інформація про застосування цього БПЛА. В цей період було багато повідомлень про ураження цілей на території РФ, ймовірно частина з них на рахунку “Лютого”.  Тактико-технічні характеристики цього безпілотника залишаються невідомими. На моделі немає оптико-прицільної станції чи пілонів для розміщення малогабаритних боєприпасів, але оприлюднене фото це тільки модель.

Міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін, звітуючи про стан українського ОПК в грудні 2023, повідомив, що Україна вже спроможна виробляти на рік більше 1000 безпілотників дальністю 1000+ км. Ймовірно, йдеться саме про “Лютий”.

UJ-26 “Бобер”

Це також дрон-камікадзе великої дальності, виробництва компанії “УкрДжет”.

Перші фото “Бобра” оприлюднив блогер Ігор Лаченков в травні 2023 року. Кошти на них зібрали в рамках збору на ударні БПЛА для ГУР спільно з “Говор Хелп”, який оголосили в грудні 2022-го. 

Цей безпілотник також виявився однією зі складових частин проєкту “Back Box”, який реалізував Фонд “Повернись живим” спільно з Ігорем Лаченковим для Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

“Бобрів” також закуповує Фонд Сергія Притули. Благодійники придбали для сил оборони України 50 таких БПЛА. 

Сергій Притула також озвучив вартість “Бобра”, вона складає 108 тисяч доларів США, або 4 млн гривень. Та закуповують ці безпілотники не тільки фонди та волонтери.

За словами директора благодійного фонду “Повернись живим” Тараса Чмута для сил оборони такі засоби купують різні державні структури у рамках своїх бюджетів.

Також Тарас Чмут підкреслив, що виріб еволюціонував від задуму яким міг бути такий безпілотник до того, який він зараз.

“Ми дійшли з одного виробу до “дідуся “Бобра”, а потім еволюціонували до “Бобра”. Тобто у нас створюється, або створилася своя школа, це дуже грубо. Тобто своє виробництво. Це не штучний продукт, в сенсі його не роблять там п’ять і місяць, або там 10 в місяць. Це серійне виробництво, його можна розгортати“, – розповів Тарас Чмут в одному з ефірів “Мілітарного”. 

БПЛА сконструйований за аеродинамічною схемою “качка”. Це дозволяє йому змінювати висоту польоту, щоб проходити зони дії ППО або змінювати ціль без втрати підйомної сили.

Дальність польоту близько 800 км.

Відомо, що ці дрони завдавали ударів по Москві та Підмосков’ю. Також “Бобри” виконував завдання на окупованій території України, зокрема в Криму.

У фонді “Повернись живим” також повідомили, що цими дронами було уражено завод із виробництва електроніки для ракет типу Х-31, Х-35 та Х-59, які запускають із літаків тактичної авіації.

Крім того, “Бобер”  влучив у сховище, де зберігалися ракетні частини до балістичних ракетних комплексів “Іскандер”.

UJ-22 Airborne 

Це багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс також виробництва “УкрДжет”. Вперше його показали у червні 2021 року на міжнародній виставці озброєнь “Зброя та безпека — 2021”.

З оприлюдненої ще тоді інформації відомо, що безпілотник може нести некеровані авіаційні бомби для ураження живої сили противника та бронетехніки. Йшлося про доопрацьовані для скидання з БПЛА 82-мм міни, а проти бронетехніки – головна частина реактивної гранати адаптована для скидання з дрона.

Окрім боєприпасів, дрон UJ-22 Airborne може брати також фотоапарат та оптико-електронну станцію. Заявлена дальність польоту – до 800 км, тривалість – до 14 годин. Максимальна швидкість – 160 км/год.

28 лютого 2023 з’явилося повідомлення про знайдений поблизу селища Губастово (неподалік міста Коломна) у Московській області безпілотник. В ньому впізнали український UJ-22 Airborne.

#Russia: A Ukrainian UKRJET UJ-22 UAV crashed close to the Voskresensk gas compressor station in the Kolomensky district of #Moscow Oblast.

It would've travelled 600km+ if launched from Ukrainian territory- possibly the deepest attempted Ukrainian drone strike of the war. pic.twitter.com/N4rSYZ6mMV

— 🇺🇦 Ukraine Weapons Tracker (@UAWeapons) February 28, 2023

Це за 460 км від кордону з Україною, у 100 км від Москви.

Зазначають, що UJ-22 Airborne, може виконувати польоти в будь-яку пору року, вдень та вночі, в простих і складних метеоумовах, в умовах активного використання противником засобів радіоелектронної боротьби.

Ймовірно, як і інші безпілотники UJ-22 Airborne зазнав змін та вдосконалювався з урахуванням використання його в бойових умовах. Як саме – наразі невідомо.

“Морок”

Інформація про цей БПЛА з’явилася восени 2023 року, тоді Служба безпеки України повідомила про збір на 33 ударні безпілотники “Морок”, щоб влаштували в Росії “справжній “Морок”.

Журналісти видання The Economist у статті про українські ударних БПЛА повідомили, що удар по аеродрому під Новгородом у серпні цього року був здійснений за допомогою ударних дронів. Ймовірно і “Морок” брав у цьому участь. Тоді росіяни втратили один Ту-22М3. У статті вони послалися на українського військового з позивним “Детектив”, який бере участь у розробці та застосуванні цих БПЛА.

Інформацію про характеристики цього дрона оприлюднили Фонд Сергія Притули і волонтери Сергій Стерненко та Ігор Лаченков під час оголошення збору на ще 100 таких безпілотників. 

“Морок” може долати відстань до 800 км і здатен нести навантаження у 30 кг. Вартість одного – 1,75 млн грн.

Судячи з оприлюднених фото це одномоторний БПЛА зі штовхаючим гвинтом у хвостовій частині, який побудований за нормальною аеродинамічною схемою.

Хвостове оперення двобалкове, обернене V-подібне. Силова установка використовує двигун внутрішнього згоряння.

Ще одне зображення “Морока” з’явилося в листопаді цього року. Його також оприлюднили волонтери. На безпілотнику візуально відсутні оптичні прилади, що може говорити про використання вже традиційної схеми управління польотом за допомогою інерційної системи з корекцією по сигналах GPS без залучення оператора.

Але остаточної інформації про характеристики цих БПЛА наразі нема.

*****

Звісно це не вичерпний список українських дронів. Це ми ще торкалися теми FPV-дронів. Українські виробники розроблять засоби для розвідки, ударні засоби для фронту та ураження стратегічних цілей.

Тож далі буде…