Інтерв’ю з Миколою Саламахою про досвід застосування західної бронетехніки в Україні

Микола Саламаха – фахівець в бронетанковій галузі. Ми говоритимемо про застосування бронетехніки у війні на нинішньому етапі війни та про те, що відомо станом на зараз.

Давайте почнемо загальними рисами. Далі будемо уточнювати по видах, типах і по ролі у війні.

Ми отримали від різних країн різні танки. Основні – це те, що ми отримали Challenger 2 від Британії. Експлуатують їх десантно-штурмові війська, у бригаді одна рота.

Challenger 2 це снайперська гвинтівка – надзвичайно потужна, з надзвичайно серйозним захистом. Танки отримали гарно підготовлені екіпажі, які залишились в захваті. Якщо враховувати, що серед членів екіпажів є ті, хто вчився на танк Т-80Б, а потім переучувався на той же самий Challenger 2, то вони все-таки кажуть, що це земля і небо. З врахуванням того, що танк Т-80Б – це самий останній писк моди, який був у час розвалу Радянського Союзу. Кращих були це тільки Т-80УД і Т-80У.

Різниця – це приблизно 20 років відставання танка Т-80Б від Challenger 2. І цим це сказано. Потужність боєприпасів, точність, надійність систем, двигун. Це те, про що ми не мріяли в радянські часи, і це те, чого ми, на жаль, не досягли і в часи Незалежності.

Бронебійні боєприпаси зі збідненим ураном застосовують?

Так, застосовують. Ви розумієте, що знайти достойного противника на полі бою досить важко. Чому? Тому що при впевненій ефективності враження на 80-90% на дальності до 4 км, у нас таких дальностей і не так вже і багато. І по-друге, коли ворог розуміє, що перед ними десантники – вони ж прекрасно розуміють, яка з бригад їх має на озброєнні, то ніхто ж не хоче підставлятися.

Є друга категорія машин, це Leopard 2А4, в різних знову ж таки виконаннях. Перші машини, які ми отримали, це від Норвегії. Після того, частина – те, що отримали від інших країн.

Я приведу той приклад, який я завжди приводжу. В 1985 році, а я знайомився з машиною саме 1985 року виробництва, з норвежським Leopard 2А4, там вже був тепловізор, який працював тоді і працює до цих пір. Я в 1985 році, будучи старшим лейтенантом, командиром танкового взводу, а потім командиром навчального танкового взводу, я такого слова – тепловізор – не знав. Ось вам різниця.

Знову ж таки, так, дуже багато страхів було про те, що він недостатньо захищений, Leopard 2А4. Це неправда. Чому? Якщо Радянський Союз і ізраїльтяни використовували в якості динамічного захисту вибухівку, то німці пішли іншим шляхом. Вони гралися з технологіями британців. Їх ефективність цього нічуть не менша, ніж застосування навісного динамічного захисту типу Контакт-1 чи Контакт-5.

Leopard 1 – це дуже стара машина. Мало того, що вона стара і технологічно, і двигун слабший – він дуже багато років простояв без експлуатації. Тобто виводилися ці танки з експлуатації 30 років тому, 20 років тому. Самі останні виводилися 15 років тому, а далі вони чекали в різних умовах часу, коли хтось їх найде-добереться і почне якось трошки ремонтувати і передавати Україні.

На жаль, таке явище як старіння металу присутнє, та ж сама електроніка старіє теж, тобто всі радіотехнічні пристрої. Це все призвело до того, що нам треба дуже серйозно думати, як тактично грамотно використовувати ці машини, для того, щоб ми їх, по-перше, не втратили і, по-друге, щоб ми не наражали на небезпеку екіпажі цих машин. Хоча ті ж самі Leopard 2А4 отримали «Контакт-1». І я думаю, що зараз на черзі, певно, і наступає час для Leopard 1.

І, що ще дуже цікаво, все-таки 105-мм гармата, британська L7 або ліцензійна німецька, знову ж таки по британській ліцензії, і ті сучасні боєприпаси, які для них розроблені, вони набагато якісніші, ніж 125-мм боєприпаси, які розробив і випускав Радянський Союз.

Leopard 2А6?

Leopard 2А6 – це модернізований Leopard 2А5, а той – це, в свою чергу, модернізований Leopard 2А4. Це чергова версія покращення, командна керованість покращилася, встановили набагато кращу панораму для командира з власним тепловізором.

Іспанці зараз свої Leopard 2А4 модернізують, встановлюють тепловізор і командиру. Німці це зробили і це посилило можливості командира спостерігати за полем бою, виявляти цілі, можливо навіть раніше, ніж навідник може виявити, в любий час доби. І це суттєво посилило. Ну і покращення захисту, ось ті  навісні модульні елементи, вони досить суттєво покращили бронезахист. І ми вже бачили досить багато кадрів, коли ми екіпажі Leopard 2А6 вступають в двобій навіть з двома танками противника і виходять переможцями.

Ви кажете, що Leopard 2А4, попри недовіру, все-таки має хороший захист. Були якісь випадки, які могли б це продемонструвати? 

Був випадок з одною з бригад, під час наступальних дій якої наші танкісти нарвалися на засаду. Ворожа танкова рота Т-62 була схована дуже гарно, при чому була настільки замаскована, що навіть тепловізорами не вдалося виявити – там мати стояли, багатошарові. Вони обстріляли 115-мм бронебійно-підкаліберними снарядами наші танки з відстані близько 800 метрів в лоб – і Leopard 2А4 витримав не одне попадання. Деякі машини – 2 попадання, деякі машини – 3 попадання.

Як електроніка, механізми та екіпаж пережили обстріл?

По-перше, абсолютно все продублювано механічно. Є основний приціл, де дійсно і тепловізійний канал, і електроніка, але є і додатковий так званий резервний приціл, який, за своїми характеристиками, 12-кратне збільшення чи 8-кратне збільшення, але якість настільки гарна оптики, що він абсолютно не гірший, ніж основні приціли на танках радянського виробництва. Тому з цим проблем немає.

Що мене приємно здивувало, ми завжди вважали, що гусениці західних танків, обладнані резиновими подушками, витримувати навантаження при підриві під гусеницею протитанкової міни ТМ-62 чи її аналогів. І якщо підрив під радянською гусеницею такої міни розривав гусеницю, то були випадки, коли гусениця “леопарда” витримувала і два підриви, і навіть три підриви, і танк продовжував повільно рухатися заднім ходом і ховався все-таки за укриття. Тобто ось такі от речі, вони працюють.

Все-таки 115-мм гармата, це вже минуло століття, що до нових викликів на зразок FPV-дронів та протитанкових комплексів таких як «Корнет»?

Якщо дивитися по статистиці, то найбільша кількість втрат бронетанкової техніки – це все-таки артилерія. Потім авіація і дрони, а протитанкові засоби займають дуже невелику нішу. В загальній кількості втрат – це менше 10%.

«Корнети» – це не саме основна одиниця. дрони – це набагато складніше. Чому? Тому що це та технологія, з якою доводиться боротися абсолютно всім. Зараз є три основних способи захиститися від таких речей. Перше – своєчасне виявлення і застосування засобів РЕБ, при чому настільки потужних, щоб втрачали керування дрони, не тільки ФПВ, а й решта дронів. Другий спосіб – це їх розстрілювати всіма можливими засобами, а це розхід боєприпасів. Навіть якщо створювати якийсь загороджувальний вогонь стрілецького відділення чи стрілецького взводу, то це дуже багато патронів треба потратити, щоб збити. І третій – це використання цих «козирків» так званих.

Протидронові надбудови росіяни почали ставити і на виставці показувати, і вже в військах з’явилися навіть елементи динамічного захисту «Контакт-1» зверху над танками, на надбудовах. Вони стараються максимально використовувати всі можливості, які є. Ми теж, певно, дійдемо до цього рано чи пізно. Будемо використовувати ті ж самі якісь поліамідні сітки, при чому перекривати не тільки башту, а можливо і трансмісію, і відділення керування. І ті ж самі події і війна між ХАМАСом і ЦАХАЛом. Ми вже теж побачили на «Меркавах IV» такі ж самі промислово випущені або саморобні дахи над баштами танків, для того, щоб захистити танки. Саме основний метод – це все-таки, певно, буде насичення військ засобами радіоелектронної боротьби, і бажано, щоб кожен танк мав індивідуальний засіб радіоелектронної боротьби.

Як наші справи в цій сфері? Я бачив, деякі волонтери в ініціативному порядку роблять такі системи.

Ми відстаємо у масштабах держави. Ми зараз створюємо комісії, ми оголошуємо про плани і так далі. Не оголошувати треба, а кидати всі зусилля на ліквідацію ось таких вузьких місць у захисті бронетанкової техніки. Ось ці всі речі треба, щоб вирішувала держава. А в нас мова знову йде про волонтерів.

Ви сказали про «Корнети» у відсотковому еквіваленті, а у FPV, наскільки їх велика небезпека?

Я думаю, що не більше 5%, але це тільки початок.

До нас мають заїхати сотні Leopard 1, які не відповідають сучасним вимогам на полі бою через своє бронювання. Ми будемо їх модернізувати?

Максимум, що можна зробити, це використати для добронювання навісний динамічний захист «Контакт-1» та протикумулятивні решітки. Кардинально цю ситуацію не змінить, тому доведеться підганяти тактику використання машин під ті можливості, які є.

Дивіться, ми отримали від Словенії М55, яка за бронюванням трішки краще була. Але ізраїльтяни словенцям модернізували ці машини, динамічний захист. По характеристиках він десь приблизно відповідає «Контакту-1». І в нас на цей батальйон втратив безповоротно лише одну машину, яка не підлягає відновленню як танк, з неї зроблять щось інше.

В принципі, практично до цього самого рівня можна довести і Leopard 1А5. Система керування вогнем там не гірша. Боєприпаси там точно такі ж самі, тому що калібр той самий 105 міліметрів. І в принципі, давайте подумаємо, якщо в мотопіхотній бригаді, в танковому батальйоні взагалі немає абсолютно нічого то це шикарний варіант.

Тобто ми можемо очікувати на динамічний захист, сітку, якісь решітки на танках, так?

Я думаю, що так.

Але в цих машин тонкий бортовий захист, він витримає вибух елементів динамічного захисту?

Ви розумієте, ті ж самі росіяни, використовують для того, щоб ослабити енергію вибуху на корпус, використовують надзвичайно примітивне рішення – ряд металевих трубок, які в якості демпфера працюють.

Коли спрацьовує бойовий елемент захисту її енергія гаситься в тому числі і цими трубками, передача енергії вибуху на основний корпус зменшується настільки, що вони це можуть використовувати навіть на легкоброньованих бойових машинах піхоти БМП-3.

Канадські збройні сили замовляли навісні комплекти невибухового динамічного захисту для посилення Leopard 1, ми можемо теж їх придбати?

Я думаю, що готових таких речей ніхто ніколи на склад не виробляє, тому що це досить дорого. По-друге, 100% впевненості, що хтось купить через 3 чи 4 місяці, ніхто не дасть. Такі речі тільки контрактуються, мало того, ще і 100% аванс можуть попросити.

Андрій Тарасенко, зокрема в своєму блозі, в соцмережах писав, що Leopard 1 ми не впізнаємо». Що це мається на увазі, чи ви щось про це знаєте, якого плану це може бути модернізація, можливо, щось окрім того, що ви вже озвучили?

Я не хотів би це озвучувати.

Що з ремонтом Leopard 2? Щось в Україні відбувається, чи ми одразу їх веземо закордон?

Ремонт – це складний процес. Є таке поняття, як агрегатний ремонт, тобто вийшла з ладу гармата. У нас є екіпажі танкові, які на танкові Т-64Б вже підійшли до заміни другої гармати. Причому цей не ремонтний підрозділ, це екіпаж. Їм потрібен тільки кран і ствол інший. А далі вони самі це роблять.

Приблизно така ж ситуація “леопардами”. Коли ми отримували ці машини, то готували не тільки танкові екіпажі, а і підрозділи для їх ремонту. Тобто якщо там нічого страшного не відбулося і немає пошкоджень корпусу, немає пошкоджень башти, а є тільки такі пошкодження, ну там заміна гусениці, заміна катка, заміна торсіонів, заміна навісного обладнання чи в середині щось, вузли, агрегати – тут питань немає. Це військовий ремонт. Тобто підрозділ отримує ремонтний ті вузли, агрегати, які необхідні. І десь там в тилах бригади, в якомусь місці, відбувається цей ремонт.

Якщо є пошкодження, особливо те, що пов’язано з пробиттями броні, або з дією відкритого вогню на броню – пожежа, певний якийсь період – то це вже завод-виробник повинен визначати. Чи представник заводу-виробника повинен визначати, що далі робити з цією машиною. Чи її доцільно ремонтувати, чи її взагалі можна списувати або використовувати для переробки в якусь іншу машину, яка не буде безпосередньо на полі бою брати участь в якості вогневої одиниці. Тому, як правило, такі машини везуть, скажімо так, на територію наших партнерів. І там відповідні фахівці займаються цими машинами.

Я думаю, що нам і нашим партнерам вистачило розуму укомплектувати ремонтний фонд не по радянських нормативах, коли на танковий батальйон два запасних двигуни і на тому все. Думаю мова про більш серйозні цифри. Тоді такі ремонти не займають довгий час. Якщо таких речей в запасі немає, то тоді доводиться чекати, поки союзники поставлять по тих заявках, які доводиться робити.

А як взагалі з ремонтопридатністю «Леопардів»? Ми бачили танк, в якому вигорів боєкомплект, але вишибні панелі врятували машину від повного знищення.

Якщо це частково, то там да, вже можна міняти башту, а ту відправляти в ремонт, але такі речі дефектуються, спеціалісти визначають доцільність проведення тих чи інших ремонтних робіт. Досить серйозні і складні процедури.

Ви говорили, що немає різниці в ремонті від походження танків: Канада, Португалія, Іспанія – неважливо. Цікаво про шведські танки, чи є якась різниця в експлуатації, чи показали якісь питання?

Шведи виявилися досить вибагливими клієнтами, і в принципі шведські танки, вони все-таки не Leopard 2А4, а швидше всього Leopard 2А5. Добре, що абсолютно всі машини комплектувалися обладнанням однаковим. І якщо там іншої системи кулемет, то це не так важливо. Електроніка вся, приціли, двигун, ходова частина, ходова частина – все це розробляли німці, вони ж і випускали, або хтось випускав по німецькій ліцензії. І тут питань ніяких не виникає.

На минулому інтерв’ю ви сказали про те, що для того, щоб динамічний захист застосувати на Leopard 2, треба рішення конструкторів.

Таке рішення було отримане.

Тобто таке рішення було, це спільно з виробником узгоджувалось і пропрацьовувалось?

Так, ці речі відбулися, і частина Leopard 2А4 зараз, скажімо так, дуже серйозно переобладнані в плані динамічного захисту.

Це в Україні робиться чи закордоном?

В Україні. Мало того, ці комплекти виробляються і комплект приїжджає туди, де дислокується частина. Там на місці виїздною ремонтною бригадою танки модернізовуються.

Чому на західних танках не захищають забаштову нішу? В умовах засилля FPV-дронів це перше місце, куди будуть цілитись всі.

Я думаю, що зараз сітками її почнуть захищати абсолютно всі. Та схема, яка зараз розробляється, вона захищає трошки більше, ніж той комплект модернізації, що зараз існує.

Однак захистити забаштову нішу динамичним захистом неможливо, тому що не дозволяє надто тонка броня. Крім того, не можна навішувати на цю нішу якісь ящики, запасні частини, інструменти і тому подібне. Це питання балансування башти, і це треба з виробником знову ж таки досліджувати.

Тобто ми побачимо ще якусь модернізацію Leopard 2, я правильно розумію?

Я не думаю, що це можна назвати модернізацією. Радше дооснащення.

Як ви оціните зв’язок та командну керованість на західних танках?

Ви розумієте, ми отримали дуже багато різних одиниць, в різних країнах різні радіостанції. Спроба міняти на щось єдине – це, як правило, заміна на ліцензовану «Моторолу», яка називається К-2РБ “Либідь”. Це не військова радіостанція.

Тобто на тих «Леопардах», які до нас приїхали, залишились ті самі рації?

Ну так.

Тобто є проблема з комунікацією між танками?

Ні, між танками, слава богу, проблем немає. Чому? Тому що перше – в підрозділі танки всі однієї країни виробництва. Якщо рота комплектувалася машинами різних країн, то там відповідно працювали, щоб адаптувати це все діло, щоб ліквідувати ці всі проблеми. А от проблема зв’язку з мотопіхотним батальйоном чи з артилерією – тут вже починаються певні проблеми.

То у нас командир танку, як у 2014-му році, вилазить з мобільним телефоном з люку?

Ну, слава богу, зараз до цього не доходить, але довелось ставити до західної радіостанції ще нашу «Либідь».

Про танкові програмовані боєприпаси – ми їх використовували? 

Давайте так, для того, щоб використовувати програмовані боєприпаси треба ставити програматор. Відповідно, це можуть ставити тільки ті, хто розроблював ці боєприпаси, розроблював систему для їх використання. І це або буде робитися під час модернізації, тут, на території України, тобто ці машини треба на якийсь час з поля бою вивозити в якесь місце.

Таке обладнання можна ставити і на інші гармати. Але, в базовому варіанті, з заводу виходить конкретна гармата, яка дозволяє використовувати конкретні боєприпаси. А гармати ті, які були випущені раніше, можна модернізувати до цього рівня. Але ця установка додаткового обладнання – це час, це певні кошти і це наявність такого обладнання. Тому, якщо ми отримали, допустим, партію машин Leopard 2А6, яка може використовувати ці боєприпаси, значить, ці боєприпаси будуть йти саме в цю бригаду, в цей танковий батальйон. Тут питань не буде виникати. Якщо ми захочемо «ще», то тоді нам треба буде піднімати питання, що нам необхідно.

А стосовно бронебійних боєприпасів для Leopard 2?

Ті боєприпаси бронебійні, які Україна отримала від наших західних союзників, вражають абсолютно всю бронетанкову техніку, яка з’являється на полі бою, на дальності ефективного використання гармат танка Leopard 2А4, тобто на дальності 3,5-4 кілометри.

До нас заїжджали німецькі топові або передтопові боєприпаси DM53.

Які недоліки були виявлені в експлуатації західних танків?

Недолік один – їх мало.

Якось проявлялась вага західних танків у 60 тон порівняно з радянськими 45-тонними бойовими машинами?

Перше. Ми їх не використовуємо в таких місцевостях, де настільки велика мережа водних перешкод, що нам треба масово наводити для них якісь переправи або посилювати ті мости, які існують. В нас немає таких місцвостей там, де зараз йдуть бої.

В нас більшість танкових тралів радянські, як і машини, які тягнуть ці трали. Вони можуть транспортувати нову техніку?

Ми отримали певну кількість тягачів з причепами. Я не думаю, принаймні один трал до трьох машин, однак їх використовують і для перевезення ішної важкої техніки. Загалом цього достатньо.

Як західні танки показали себе на наших грунтах, особливо на Донбасі?

Абсолютно вся бронетанкова техніка західних країн розраховувалася, що вона буде експлуатуватися від Арктики і до екватора.

Відомі випадки, коли на донбаських грунтах, там де приходить Т-64 у Т-72 злітає трак з катків.

Це конструктивний недолік саме Т-72. Ви ж розумієте, Т-64 – там конструкція трака така, що вона продавлює грязюку, а катки вузькі, тому бруд не набивається між катком і гусеницею.

На Т-72 каток широкий, він в 3 раза ширше, ніж на Т-64. І ось ця от п”Пляма дотику” катка і гусениці велика, там набивається дуже багато грязюки і це призводить до того, що 2-3 катка піднімаються. Бруд налипає все більше, більше, більше. Рано чи пізно гусениця злітає.

Мало того, Т-64 тягає Т-72 і Т-80B по тій грязюці, тому що вони самі їхати не можуть.

Тобто за Challenger і Leopard 2 такої проблеми не помічено?

Серйозних проблем не помічали. Треба враховувати, що дуже багато застрягань – це помилки водіїв. На всій західній техніці автоматичні трансмісії, які автоматично підналаштовуються під ґрунт і, відповідно, ось тих помилок мінімум. Там трансмісія виправляє помилки механіків-водіїв, тому таких речей набагато менше.

Танки Abrams вже прибули до України?

Вони в якійсь з бригад. Якщо ця бригада поки що не використовується на полі бою і про неї немає ніякої інформації, то ви розумієте, що ні я, ніхто інший вам не скаже, де.

Структура танкового підрозділу в країнах НАТО і у нас відрізняється – у нас менше танків. Як формується танковий підрозділ на західних танках?

Коли екіпажі готувалися там, то вони готувалися діяти в парах. Відповідно, частина членів екіпажів і частина офіцерів, які проходили підготовку, мали бойовий досвід в якості танкістів, частину не мали бойового досвіду. Логічно було б використовувати в тому плані, що вони повинні діяти в парах, так як їх навчили.

Мало того, це все-таки ефективніше і дуже багато командирів підрозділів, навіть вже в наших бригадах, тих, які озброєні танками Т-64БВ і Т-80БВ, і Т-72 різних модифікацій, теж використовують пари.

Українська бронетанкова галузь

З початком вторгнення, ближче до 2023-го року, ми почали бачити на полі бою танки Т-72 невідомої модифікації схожі на Т-72АМТ. Ми ставимо у стрій нові танки?

Само собою.

Вони відрізняються від тих, які ми бачили до початку війни. Тобто, я так розумію, накладаються обмеження через війну. 

Однозначно ми міняємо приціли ТПН-149-23 на тепловізійні приціли. І вони в нас є. Якщо це був танк Т-72Б, на якому не працював приціл 1К13, і ми його відновити не здатні через те, що немає тих чи інших комплектуючих, то тоді ми знімаємо цей 1К13 та ставимо туди ТПН-1ТПВ, зразка 2020 року. Тим самим ми отримуємо танк, який працює в день і вночі з однаковою ефективністю на дальності до 4 км.

Всі українські танки після модернізації отримують тепловізор чи ПНВ?

Всі.

На деяких Т-72 стоять катки від Т-55. У нас дефіцит?

В якийсь певний період, певно, да, це проявлялося, але в нас союзники випускають катки. Ті ж самі чехи на «Екскалібур Армі» – без проблем.

По запчастинам до Т-72 в Європі проблем абсолютно ніяких немає. У тому числі з двигуни – це базовий двигун для дуже багатьох машин, інженерної техніки.

Є чутки, що ми відновлюємо або плануємо відновлювати Т-64А. Ви про це щось знаєте?

Дві речі. Перша річ – двигуни, виробництво двигунів 5ТД втрачене. І друга річ, Т-64А – це приціл ТПД-2-49. Такого прицілу в Україні ніколи не було. Все знову ж таки впирається в першу чергу в наявність запасних частин. Якщо їх немає, то про що може бути мова?

А що у нас з боєприпасами до танків, особливо з підкаліберними? Ми знаємо, що у нас певний час був дефіцит уламково-фугасних і ми почали свої робити.

Знову ж таки, калібр 125 міліметрів – це Китай, це Пакистан, це Північна Корея. Це кілька європейських країн, тому все впирається в те, вчасно виділили гроші парламенти деяких країн на закупку боєприпасів для України чи не вчасно.

Як виглядає усереднений боєкомплект українського танку? Що це за боєприпаси, які пропорції?

Це осколково-фугасні снаряди – 80, іноді 90 відсотків. Пара штук бронебійно-підкалібрних та кілька кумулятивних боєприпасів.

А підкаліберні які в нас зараз використовуються?

Є різні. Є багато танкістів, які десь там в загашнику возять кілька 3БМ42 «Манго». Можуть бути старіші. Є боєприпаси, про які б я не хотів говорити, я не хочу називати виробників. Деякі країни нам постачають боєприпаси через треті країни.

Власне кажучи, це не настільки серйозна проблема. Знову ж таки, якщо прилітає бронебійно-підкалібрний снаряд в верхню лобову деталь танка, не важливо якого, екіпаж вже не думає про наступ. Він відразу включає задню передачу і починає потихеньку рухатися назад. Якщо прилітає ще один – в екіпажу, як правило, вже починаються контузії однозначно. Навіть, якщо броня не пробита. Тому ніхто не чекає прильоту другого снаряду. І не дуже велика різниця, що прилетіло. Коли ти почув, скажем так… ну ладно, проїхали.

Ми на Херсонщині бачили танковий бій, коли наші танкісти просто фугасами нищили танки. Я спілкувався з тим танкістом – він просто злякався і стріляв тим, що було.

Однозначно. Якщо в тебе в каналі ствола вже є осколково-фугасний, ти будеш стріляти. Якщо в тебе взагалі нічого не має, одні осколково-фугасні снаряди, ти будеш стріляти. Герой України Божок три танка ворога осколково-фугасними снарядами знищив.

Яке майбутнє у трофейних танків Т-62, Т-55? Ми бачили, що їх волонтери перероблюють в ремонтно-евакуаційні машини, дехто навіть намагається БМПТ робити.

Я підозрюваю, що буде прийнято централізоване рішення, яке перетворить, певно, всі трофейні машини в БРЕМи та інженерну техніку.

Коли росіяни відчують “танковий голод”?

Що таке танковий голод? Росіяни здатні будуть витаскувати наступного року з загашників корпуси і ставити до строю ще приблизно 1000 одиниць в рік. Це 2024-25 року. У 26-му вже 1000 одиниць в рік не буде, там певно буде 800. У 27-му – 600. Це при тому, що буде продовжуватися війна. А тепер подивіться на втрати.

Росіяни можуть довести виробництво Т-90М десь до сотні одиниць  на рік. А далі дивіться, ось там порядка 200 одиниць Т-80Б вони будуть переробляти в Т-80БВМ. Ще приблизно 200 одиниць вони просто будуть просто ремонтувати. І точно так же з Т-72. Тобто 800.

Ну і Т-62 – Читінський, вірніше Атаманівський бронетанковий ремонтний завод. Ну 10, максимум 13 машин за місяць. Тобто в сумі це якраз приблизно 1000 машин.

Вони постійно ставлять в стрій до сих пір Т-72Б. Де Т-72А? 

А Т-72А різався, коли вони виконували “Договір про звичайні збройні сили в Європі” (CFE). Ну практично все порізали.

Тобто по закінченню танків Т-72Б ми більше не побачимо машин цього сімейства?

Ну не всі ж вони будуть знищуватися на полі бою, якусь частину будуть ремонтувати. Тобто ось цей процес, що вони закінчаться, це довготерміновий період. Запаси танків в найближчі 3 роки в росії точно не закінчаться.

З повною версією у відеоформаті можна ознайомитись нижче. Окрема подяка каналу mortis aeterna за допомогу у транскрибації.