“Бастіон” та інші українські “Гради”

РСЗВ 9К51 «Град» була створена в 1960 р. і офіційно взята на озброєння радянської армії у 1963 р. Її основний компонент – самохідна пускова установка 122-мм реактивних снарядів, яка має 40 трубчастих напрямних і монтується на шасі тривісного автомобіля підвищеної прохідності «Урал-375Д» (така пускова установка позначається 2Б5 або БМ-21) або «Урал-4320» (2Б17 або ж БМ-21-1; з’явилась в середині 1980-х рр.).

«Град» став найбільш масовою РСЗВ періоду холодної війни: до кінця 1991 р. радянська армія отримала 6536 пускових установок, ще 646 виготовили на експорт.

«Гради» в Україні

Після розпаду СРСР в 1991 р. Україна успадкувала щонайменше 378 РСЗВ «Град». Вони знаходились на озброєнні реактивних артилерійських дивізіонів в артполках танкових і мотострілецьких дивізій. Упродовж наступних років Збройні сили України пройшли складний процес скорочення і реоргнаізації. До 2006 р. Сухопутні війська повністю відмовились від дивізій, перейшовши на бригадну організацію. Тепер дивізіони РСЗВ «Град» входили до складу бригадних артилерійських груп окремих механізованих і танкових бригад. Крім реактивного артилерійського дивізіону, така група, як правило, мала ще два самохідно-артилерійських – зі 122-мм САУ 2С1 і 152-мм 2С3.

Дивізіони РСЗВ «Град» мали два варіанти організації. В обох варіантах було по три вогневі батареї, але кількість пускових установок в батареї різнилась: чотири або шість. Таким чином, дивізіон мав за штатом 12 або 18 пускових установок.

«Малі» дивізіони були в 24-й і 72-й окремих механізованих бригадах, а «великі» – в 30-й, 51-й, 92-й, 93-й, 128-й ОМБр а також в 17-й окремій танковій бригаді і 17-й окремій бригадній артилерійській групі. Не мали «Градів» «легкі» бригади (25-та окрема повітряно-десантна і 95-та окрема аеромобільна), а також дві «важкі» – 1-ша ОТБр і 28-ма ОМБр. Всього в цих бригадах за штатом було 150 пускових установок «Град». 6-й навчальний артилерійський полк мав дві пускові установки «Град», вищі військові навчальні заклади – ще п’ять.

Нарешті, 77 РСЗВ цього типу знаходилось на базах зберігання в Шепетівці, Вознесенську і Ніжині. Крім того, дивізіон РСЗВ «Град» входив до 36-ї окремої бригади берегової оборони, утвореної у 2003 р. Це з’єднання, дислоковане в Криму, входило до складу Військово-морських сил України.

Частина РСЗВ «Град» була продана за кордон. За даними реєстру торгівлі зброєю SIPRI, у 2001 р. шість таких систем продали Македонії (нині – Північна Македонія), у 2007-2009 рр. 11 «Градів» отримав Південний Судан, а у 2011 р. 30 пускових установок потрапило до Судану. Деякі джерела вказують на продаж 12 українських РСЗВ «Град» до США, але в реєстрі SIPRI ця трансакція відсутня.

«Верба»

Упродовж двох десятиліть в Україні було зроблено кілька спроб модернізувати РСЗВ «Град». Відрізнялись вони глибиною втручання в первинну конструкцію і ступенем досконалості модернізованих варіантів. Найпростішими були кілька варіантів простої перестановки артилерійської частини бойової машини 2Б5 на нове шасі. Вибір останнього був очевидним – український Кременчуцький автомобільний завод випускав підходящі за вантажопідйомністю автомобілі підвищеної прохідності.

Першою спробою модернізувати «Град» став проєкт БМ-21К, який розроблявся спільно 110-м Харківським авторемонтним заводом і Харківський конструкторським бюро з машинобудування ім. О. Морозова. Розробка його почалась ще у 2001 р. Проєкт передбачав перестановку артилерійської частини на шасі тривісного автомобіля КрАЗ-260 з подовженою чотиридверною кабіною. Назагал проєкт не був складний, однак його реалізація розтягнулась в часі – рішення про виготовлення прототипу ухвалили тільки в грудні 2008 р. Машина була готова в травні наступного року.

Перестановка артилерійської частини на нове шасі позитивно позначилась на ходових параметрах РСЗВ. Запас ходу зріс з 400 до 500 км; потужність двигуна була більшою на третину (240 к.с. замість 180), що сприяло підвищенню прохідності. Завдяки довгій кабіні значно зручнішим стало розміщення екіпажу.

БМ-21К демонструвалась на виставках і парадах, однак серійно не випускалась. В деяких публікаціях навіть стверджувалось, що прототип не був повноцінною бойовою машиною, а лише ходовим макетом – з неробочими механізмами наведення і не під’єднаним пусковим механізмом.

Проєкт БМ-21К після попередньої оцінки визнали неперспективним через застаріле шасі. Паралельно з ним розвивались ще кілька проєктів, які виявились більш вдалими. Використовували вони нове шасі КрАЗ-6322. Автомобіль цей взяли на озброєння Збройних Сил України у 2006 р. Шасі, модифіковане під встановлення артилерійської частини РСЗВ «Град», отримало позначення КрАЗ-6322РА (РА – «реактивна артилерія»).

У 2007 р. Міністерство оборони України уклало з Харківським конструкторським бюро з машинобудування ім. О. Морозова угоду про реалізацію дослідно-конструкторської роботи під шифром «Верба/1», яка передбачала створення модернізованого варіанту РСЗВ «Град» на шасі КрАЗ-6322РА. Роботи затягнулись на багато років – прототип представили тільки в грудні 2015 р. Пояснити, чому реалізація відносно простого проєкту зайняла аж вісім років, неможливо, не враховуючи реалії того часу, і перш за все – хронічний брак фінансування Збройних сил, який став притчею во язицех.

Машина, створена в рамках проєкту «Верба/1», отримала офіційне позначення БМ-21У, хоч в засобах масової інформації і соціальних мережах найчастіше використовується назва «Верба». Так само, як і БМ-21К, вона має довгу п’ятимісну кабіну і артилерійську частину, аналогічну стандартному «Градові».

Важливою складовою дослідно-конструкторської роботи «Верба/1», яка вигідно відрізняє її від інших українських проєктів модернізації «Градів», стало створення поряд з бойовою машиною ще одного елементу – транспортно-заряджальної машини. Вона теж базується на шасі КрАЗ-6322, але з коротокою кабіною. На спеціальних стелажах в кузові цієї машини розміщується 80 реактивних снарядів.

Прототипи БМ-21У і ТЗМ успішно пройшли випробування. В лютому 2019 р. на сайті Державної компанії «Укроборонпром» з’явилось повідомлення про те, що серійним випуском РСЗВ «Верба» буде займатись Державне підприємство «Шепетівський ремонтний завод». На початку листопада 2019 р. представник Міністерства оборони полковник Владислав Шостак заявив на брифінгу, що «Верба» взята на озброєння Збройних сил України. Однак ця заява виявилась передчасною. Відповідний наказ був підписаний міністром оборони Андрієм Тараном лише 27 серпня 2021 р. За ним на озброєння бралась модернізована реактивна система залпового вогню БМ-21У «Град» (не «Верба»!) у складі бойової машини БМ-21У і транспортно-заряджальної машини. Та у війська БМ-21У так і не надійшла. Кременчуцький автозавод – виробник шасі для неї – з 2019 р. знаходився в статусі банкрута. А це закрило йому шлях до участі у виконанні оборонних замовлень…

«Бастіон»

Паралельно з БМ-21К і «Вербою» розвивався ще один варіант модернізації «Граду» з використанням шасі КрАЗ-6322, причому у двох варіантах – зі стандартною довжиною бази і подовженому. Відповідно, були створені два варіанти РСЗВ.

РСЗВ «Бастіон-01» базується на шасі стандартної довжини і за своїми параметрами не відрізняється від типового «Граду». А ось подовжене шасі «Бастіону-02» дозволило розмістити між кабіною і пакетом напрямних стелаж для 40 реактивних снарядів (як це раніше зробили в Чехословаччині, на РСЗВ RM-70). Завдяки цьому можна швидко перезарядити пускову: пакет напрямних розвертається на 180 градусів (назад) і снаряди зі стелажа подаються на пускову установку. Наявність системи швидкої перезарядки дозволяє перезарядити пускову установку за дві хвилини замість семи для стандартної бойової машини без такої системи.

У 2008-2009 рр. виготовили кілька (шість?) прототипів «Бастіонів» в обох варіантах. Усі вони мали однорядну коротку кабіну – хоч на БМ-21К вже апробували довгу кабіну, здатну вмістити увесь розрахунок пускової установки. «Бастіони» випробовувались на полігонах, демонструвались на парадах і виставках, однак коштів на закупівлю цих систем для ЗС України в той час не виділили. Натомість їх експортували до двох африканських країн – Демократичної Республіки Конго (12 пускових установок у 2010 р.) та Сенегалу (шість у 2017 р.). В обох варіантах постачались «короткі» «Бастіони-01». Крім того, до Єгипту в рамках контракту на автомобілі родини КрАЗ-6322 (поставлено понад 500 у 2008-2013 рр.) поставили 36 шасі КрАЗ-63221 (теж коротких) під монтаж артилерійської частини РСЗВ «Град». Самі роботи зі встановлення пакетів напрямних виконали вже в Єгипті.

В другій половині 2014 р. Державне підприємство «Шепетівський ремонтний завод» почало виготовлення РСЗВ «Бастіон-01», використовуючи нові шасі КрАЗ-6322РА і артилерійські частини від бойових машин 2Б5, які перебували на зберіганні. Кількість РСЗВ, виготовлених таким способом, достеменно не відома.

Про експлуатацію РСЗВ «Бастіон» в ЗС України до початку повномасштабної агресії РФ відомо небагато. 24 серпня 2021 р. три «Бастіони-02» взяли участь в параді в Києві на честь Дня незалежності. Тоді було оголошено, що ці системи належать 92-й окремій механізованій бригаді. Перші свідчення застосування таких РСЗВ у відбитті проти російської агресії з’явились в квітні 2022 р. На опублікованому тоді відео помітні дві пускові установки «Бастіон-02», які ведуть вогонь. Характерні ознаки – наявність на дверцятах кабін «довоєнних» кольорових емблем Сухопутних військ – дозволяють припустити, що це ті ж бойові машини, які брали участь в параді 24 серпня 2021 р.

У 2023 р. «Бастіон-02» ще, принаймні, двічі, ставав персонажем репортажів українських медіа. У травні на відео, оприлюдненому політиком Юрієм Мисягіним, показаний залп з бойової машини, на дверцятах якої кольорова емблема замінена простим білим хрестом. А 30 серпня у відеорепортажі «Військового телебачення України» показали бойову роботу двох РСЗВ «Бастіон-02» зі складу 63-ї окремої механізованої бригади. Тут на дверцятах знову помітні старі кольорові емблеми. Тобто, ймовірно, це машини з тієї ж трійки, яка брала участь в параді 2021 року.

В репортажі командир батареї наводить деякі деталі, які стосуються бойового застосування. Розрахунок «Бастіону-02» складається з трьох осіб – командира, навідника і водія. Час перебування на вогневій позиції намагаються звести до мінімуму, одразу після залпу від’їжджаючи в в замасковане місце тимчасового очікування, де перебуває 20-30 хвилин. Якщо не надходить команда на повторний залп, бойова машина переміщується в постійне укриття.

Характерно, що в репортажі не згадується про практичне застосування системи швидкого перезаряджання. Ймовірно, її застосування мало б сенс при повторному залпі з однієї й тієї ж позиції. Однак з огляду на широке застосування противником безпілотників (як розвідувальних, так і ударних), це є надто ризикованим. Перезаряджання здійснюється не на вогневій позиції, а в місці тимчасового очікування. Тому немає сенсу возити з собою понад 2,5 тонни додаткового вантажу у вигляді боєкомплекту для повторного залпу.

Системи «Бастіон-01» теж знайшли застосування в бойових діях, хоч подробиць про це відомо менше. В серпні 2022 р. була зафіксована єдина втрата РСЗВ цього типу. В січні 2023 р. з’явилось відео про застосування «Бастіону-01» 3-ю окремою штурмовою бригадою в боях під Бахмутом – причому у тому ж відео фігурує і «Бастіон-02».

«Берест»

Найбільш глибокою українською модернізацією «Града» стала БМ-21УМ «Берест», створена фахівцями ДП «Шепетівський ремонтний завод» як альтернатива харківській «Вербі». Прототип її, виготовлений за власні кошти заводу, вперше продемонстрували в жовтні 2018 р. в Києві на виставці «Зброя та безпека – 2018». Характерною рисою цієї системи стала відмова від шасі КрАЗ-6322 (яке належало до четвертої ґенерації вантажівок Кременчуцького автозаводу) на користь сучаснішого КрАЗ-5401НЕ (п’ятої ґенерації). Шасі це двовісне, компактніше від КрАЗ-6322, завдяки чому бойова маса РСЗВ «Берест» порівняно з «Вербою» зменшилась на три тонни. Зменшенню габаритів сприяло і розашування кабіни над двигуном. Сама кабіна – довга, чотиридверна. Для стабілізації пускової установки на вогневій позиції служать два гідравлічні домкрати, встановлені перед задньою віссю.

Суттєвої переробки зазнала артилерійська частина, яка на попередніх українських варіантах «Граду» практично не відрізнялась від 2Б5. Свій варіант артилерійської частини для БМ-21У ДП «Шепетівський ремонтний завод» представляв на виставці «Зброя та безпека – 2017». Він відрізнявся елекричними приводами наведення (ручні збережені як резервні). На БМ-21УМ додали ще один ряд напрямних, завдяки чому кількість снарядів в залпі зросла з 40 до 50. Ще однією відмінністю «Береста» стало багате прицільно-навігаційне обладнання. На бойовій машині встановлений балістичний комп’ютер, супутникова навігаційна система СН-4215 українського виробництва (підприємства «Орізон-Навігація»), а також радіостанція «Кенвуд» NX-700. Інтегрована система обміну інформацією на полі бою дозволяє отримувати координати цілі в режимі реального часу. Наведення пускової установки на ціль здійснюється з пульта, встановленого в кабіні, але у випадку несправності можна використовувати звичайний приціл-панораму і ручні приводи наведення.

У 2019 р. Шепетівський ремонтний завод освоїв виробництво напрямних для реактивних снарядів калібру 122 мм. На початку 2020 р. завершились заводські випробування БМ-21УМ і було оголошено про підготовку до передачі «Береста» на державні випробування. Таким чином, в Україні паралельно підійшли до стадії практичної реалізації два варіанти модернізації «Градів» – БМ-21У і БМ-21УМ, причому в обох випадках виробництво мало б здійснювати ДП «Шепетівський ремонтний завод». Слід було зробити вибір, і в лютому 2021 р. прозвучала цілком логічна заява про необхідність створення уніфікованого варіанту модернізації «Граду» з використанням напрацювань по «Вербі» і «Бересту». Однак, як ми вже згадували вище, в серпні 2021 р. було ухвалене рішення про взяття на озброєння саме «Верби». Розробники ж «Береста», зіткнувшись з проблемою відсутності серійного шасі (через банкрутство Кременчуцького автозаводу), почали просувати чеський проєкт БМ-21МТ, який використовує двовісне шасі «Татра» T-815-7T3R2T. Рішення виглядало цілком логічним з огляду на переорієнтацію Збройних сил України на шасі фірми «Татра» заамість КрАЗ (використання їх для берегового ракетного комплексу «Нептун», РСЗВ «Буревій», самохідної гаубиці «Богдана» тощо). Однак реалізувати його до початку російського повномасштабного вторгнення не встигли. Зрештою, українська армія почала отримувати БМ-21МТ, але безпосередньо з Чехії – від фірми «Екскалібур Армі».

«Тайфун» для «Града»

Паралельно з модернізацією РСЗВ «Град» в Україні велась розробка для неї снаряду підвищеної дальності. Ініційована вона була у 2015 р. конструкторським бюро «Південне» в рамках програми «Тайфун», яка передбачала створення реактивних снарядів чотирьох типів: «Тайфун-1» калібру 122 мм для БМ-21, «Тайфун-2» калібру 220 мм для РСЗВ БМ-27 «Ураган», «Тайфун-3» калібру 300 мм для БМ-30 «Смерч» (ця розробка втратила актуальність у зв’язку з розвитком проєкту «Вільха») і «Тайфун-4» калібру 400 мм – для перспективної ракетної системи з дальністю пуску до 280 км.

Снаряд «Тайфун-1» (інше позначення – 9М221Ф) зберіг бойову частину від стандартного снаряду 9М22У (осколково-фугасна, масою 18,4 кг). Але завдяки застосуванню більш потужного двигуна дальність стрільби зросла удвічі – з 20,4 до 40 км.

«Тайфун-1» вперше був показаний на виставці «Зброя та безпека – 2019». В середині 2019 р. відбулись перші випробувальні пуски на мінімальну дальність (5 км). Наступного року почалось освоєння виробництва 9М221Ф на ДП «Павлоградський хімічний завод». У квітні 2020 р. на полігоні Алібей (Одеська область) снаряд випробували на максимальну дальність. У 2021 р. провели ще кілька серій випробувальних пусків, але інформація про постачання снарядів «Тайфун-1» у війська відсутня. Так само немає жодної інформації про випробування керованого варіанту цього снаряду – «Тайфун-1М».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818