Греція не пускає Албанію в ЄС через проблеми в Іонічному морі

Греція та Албанія є країнами-членами НАТО, які досі формально перебувають у стані війни. Після того, як Італія з території окупованою нею Албанії напала на Грецію наприкінці жовтня 1940 р., грецький уряд прийняв закон «Про судові дії ворогів та конфіскації консервативних активів ворогів». Документ більш відомий під назвою «Закон Греції про війну з Албанією», який до сьогодні зберігає свою чинність, бо його дію ніхто не скасовував. Ситуація є досить абсурдною, оскільки Албанія станом на жовтень 1940 р. перебувала під контролем Італії і албанський уряд не оголошував війни Афінам. Утім, документ досі існує, про нього час від часу згадують, коли Албанія та Греція намагаються вирішити двосторонні суперечки у своїх відносинах.

Спірні 12 миль

Кордони між Грецією та Албанією встановилися після Балканських війни 1912 – 1913 рр. та Лондонської міжнародної конференції 1913 р. Згодом уряди обох держав ухвалили угоди про кордони – у 1925 та 1926 рр. Остаточна делімітація кордонів відбулася саме у 1926 р., але у 2008 р. міністр закордонних справ Греції Нікос Коціас заявив, що албано-грецький кордон в Іонічному морі потрібно переглянути.

І Греція, і Албанія підписали Конвенцію ООН з морського права, яку ще називають конституцією у морському праві. Відповідно до Конвенції, кожна з країн має право розширити свої територіальні води до 6 миль. Пізніше кількість миль у Іонічному морі грецька влада збільшила вдвічі – до 12 миль, посилаючись на міжнародне морське право.

Була і інша причина – економічна. Греція хоче отримати значні енергетичні ресурси, які є на цій спірній ділянці Іонічного моря. Там знайшли поклади газу та нафти – 4 млрд. м3 нафти та 1,5 млрд. м3 газу.

Конфлікт, здавалося б, вирішився у 2009 р. підписанням двосторонньої угоди про розмежування континентального шельфу та інших морських зон відповідно до міжнародного права між Грецією та Албанією.

Утім, Соціалістична партія Албанії, яку тоді очолював Еді Рама (зараз діючий прем’єр країни), звернувся до Конституційного суду з проханням визнати документ недійсним. Серед аргументів Рами та його соратників було апелювання до того, що кордони вже були визначені раніше і причин для їхнього перегляду немає. Окрім того, лунали звинувачення у неправильній підготовці угоди та непрозорому процесі підписання документу.

Конституційний суд Албанії у 2010 р. скасував цю угоду. В остаточному рішенні було відзначено, що угода 2009 р. не відповідає Конвенції з морського права та Конституції Албанії і порушує принцип справедливості щодо морських кордонів. У рішенні суду йшлося про те, що принцип справедливості має враховувати не тільки континентальні шельфи обох держав, особливі економічні зони, а також особливості територіальних вод і специфіку морських узбережь. Конституційний суд наголосив, що угода має, відповідно до положень Конвенції про морське право, враховувати довжину узбережжя кожної країни, його форму, наявність чи відсутність островів та скель і їхню природу.

У рішенні також підкреслено, що питання островів Корфу, Лазаретто, Ерекуса та Отоноі необхідно розглядати окремо. Конституційний суд наголосив, що юрисдикцію над Корфу та незаселеними трьома іншими островами Афіни отримали незаконно.

Тирана виступає проти подібного розширення грецьких морських кордонів, бо вони будуть занадто близько проходити поруч із її виключною економічною зоною та континентальним шельфом. Також албанські фахівці кажуть, що незаселені острови в Іонічному морі не є еквівалентом континентальному шельфу. В якості пропозиції спеціалісти радять двом країнам підписати окремі угоди щодо цих островів та малих територіальних вод. Це, на їхню думку, пришвидшить підписання остаточної угоди між Грецією та Албанією стосовно кордону в Іонічному морі.

Чи допоможе Міжнародний суд ООН?

Тирана мала піти на підписання угоди у 2009 р., бо вже тоді подала заявку на вступ до ЄС і готувалася стати новим членом Північноатлантичного альянсу. Маючи “під боком” приклад Північної Македонії, якій Греція роками блокувала вступ до НАТО і початок перемовин з Євросоюзом, албанська влада, скоріше за все, вирішила перестрахуватися. Тому і була підписана угода 2009 р. про морський кордон. Вже після приєднання до НАТО почався процес перегляду документу, що призвело до визнання його неконституційним.

З 2010 до 2021 рр. відбулися декілька офіційних зустрічей прем’єрів Греції та Албанії, але жодного разу сторонам не вдалося дійти згоди.

Про неврегульованість морських кордонів можуть тривалий час не згадувати, допоки не виникають ситуації із кораблями у спірних територіальних водах. Після подібного інциденту у 2020 р. країни погодилися, що необхідно звернутися за міжнародною допомогою у питанні морської юрисдикції. Відповідні документи країни передали до Міжнародного суду ООН у жовтні 2021 р. За два роки ситуація не змінилася.

Прем’єр-міністр Албанії Еді Рама неодноразово заявляв, що компромісу не буде. Він наголошує, що є чіткий юридичний процес зі своїми правилами та процедурами, яких мають дотримуватися сторони. Рішення Міжнародного суду ООН сторони зобов’язані виконати, коли воно буде.

Попри заяви Еді Рами, можна припустити, що Албанії, можливо, прийдеться йти на поступки, щоб уникнути блокування євроінтеграції з боку Афін. Сайт BalkanInsight та новина агенція Анадолу писали, що у 2011 р. в пресі з’явилися дипломатичні депеші Сполучених Штатів. В них стверджувалося, що Греція нібито тиснула і шантажувала Албанію щодо підписання угоди 2009 р. Якби цього не сталося, то Греція обіцяла застосувати право вето стосовно майбутнього розширення Євросоюзу.

Афіни вже демонстрували, наскільки можуть бути “впертими” у питаннях, які торкаються сусідніх країн. Північна Македонія змушена була змінити назву (до 2018 р. країна мала назву – Колишня Югославська Республіка Македонія), аби отримати членство в НАТО. Можливо, у випадку з Албанією греки теж будуть до кінця відстоювати власні позиції та тиснути на Тирану. Тим більше, що Афіни перебувають в кращому становищі, ніж Албанія.

За час, що минув з моменту підписання та розірвання першої угоди про морські кордони, Греція встигла встановити базову лінію власних територіальних вод і заявила про їхнє розширення з 6 до 12 миль. Відповідне рішення прийняв парламент країни, посилаючись на Конвенцію ООН з морського права. Визначення базової лінії призвело до обмеження албанських територіальних вод. При цьому Албанія не має чітко визначеної базової лінії і координат вихідних ліній у морі, що робить кордони її територіальних вод невизначеними.

Подібна непідготовленість албанської сторони може зіграти проти неї у Міжнародному суді. Хоча Тирана може скористатися принципом справедливості, про який йшлося у рішенні Конституційного суду у 2010 р. Якщо застосувати цей принцип, то суд має встановити справедливі кордони між державами, враховуючи базовий рівень територіальних вод Греції. Албанії було б вигідніше дотримуватися угоди 2009 р., коли Афіни вимагали розширити територію в Іонічному морі тільки на 6 миль, а не на 12 миль, як це сталося через 14 років.

Насамперед, сторони мають бути готовими до виконання рішення, яке винесе Міжнародний суд ООН. Для Албанії це набагато важливіше, ніж для Греції. Підозри щодо можливого шантажу Афінами Тирани перед вступом до НАТО на 100% не підтверджені. Аби не ставити просування вперед до ЄС у залежність від невирішеного територіального конфлікту, Тирана має бути готова до швидкого виконання рішення Міжнародного суду ООН, як тільки воно з’явиться.

Це допоможе і виконувати вимоги Єврокомісії щодо проведення реформ всередині країни, і врятує від повторення долі Хорватії. Загреб тривалий час мав територіальну суперечку з Любляною і постійно уникав її вирішення, за що і поплатився. Словенія упродовж декількох років блокувала вступ Хорватії до Євросоюзу.

Формально сторони домовилися, що і відкрило Загребу двері до ЄС у 2013 р. Утім, остаточна угода про морський кордон між Словенією та Хорватією досі не підписаний. Наврядчи такий варіант є прийнятним для Афін, грецька влада має принципові позиції щодо своїх кордонів та історичної спадщини. Відповідно, Тирана звичайними усними домовленостями не обійдеться.

Головне фото – сайт keeptalkinggreece.com