Як розмовляти з сербами про Україну

Переклад статті Da li nam je Ukrajina prijatelj?, яку опублікував сербський портал Danas.rs 22 березня 2023 р.

Сербське суспільство оброблене російською пропагандою. На українців і Україну серби дивляться крізь призму наративів, продиктованих кремлем. Змінити таке бачення складно, бо інформація з москви підбирається спеціально під кожну цільову аудиторію сербського читача/слухача/глядача. Теж саме з контентом для соціальних мереж. Але це не означає, що доносити правду до сербів не потрібно. Це важкий процес, який має бути системним і тривалим. Ключові аспекти, на які потрібно звертати увагу при розмові з громадянином Сербії, якраз стаття Danas, і наводить. Акценти зроблені на поясненні сербам позиції України щодо незалежності Косова, авіаційної компанії НАТО проти СРЮ у 1999 р., на спільних територіальних втратах, і на участі українців у звільненні території Югославії від німців у Другій світовій війні. Саме ці теми у Сербії сприймаються досить емоційно, їх постійно використовує росія в якості головних пропагандистських наративів, розповідаючи неправду про Україну.

Через рік після початку війни в Україні (багато журналістів та експертів в Сербії, і не тільки, вважають, що росія почала воювати проти нашої держави з 24 лютого 2022 р.) в Сербії все ще ведеться дуже сильна пропутінська та антизахідна пропаганда, через що частина громадян досі вважає агресію росії в сусідній країні виправданою та законною. Помітним є зростання антиукраїнського наративу та поширення різноманітних стереотипів, особливо після анексії Криму у 2014 році.

Неправдиві наративи про Україну поширювалися в сербських ЗМІ та соціальних мережах ще до того, як російські війська вторглися в Україну 24 лютого минулого року. 

Від того, що Україна вчинила геноцид, до звинувачень у розповсюдженні нацизму в українській політиці та суспільстві, який підтримує влада в Києві, і все це з метою прославлення росії та дискредитації України.

Пропагандистські прийоми, спрямовані на те, щоб формувати сприйняття громадян, включають також приховування фактів, які не підтверджують цю пропаганду.

Таким чином, важливі факти стосунків між сербами та українцями, які Демостат виклав у своєму тексті, в Сербії не обговорюються.

Україна не визнала незалежності Косова

Україна – одна з небагатьох європейських країн, яка не визнала незалежність Косова.

Невдовзі після того, як Косово проголосило незалежність, тодішній президент України Віктор Ющенко заявив, що Україна не визнає Косово і що ця позиція базується на національних інтересах країни та міжнародному праві.

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко тоді заявила, що Україна має кілька сусідніх країн, які стикаються з територіальними проблемами, і що, перш ніж приймати якесь рішення, вона хоче знати, чи стало Косово вже нормою, звичайною практикою чи унікальною подією.

У грудні того ж року міністр закордонних справ Володимир Огризко на засіданні ОБСЄ заявив, що Україна ніколи не піде на компроміс щодо територіальної цілісності жодної держави.

Через два роки, у червні 2010 року, тодішній президент України Віктор Янукович зазначив, що ніколи не визнавав незалежність Абхазії, Південної Осетії чи Косова, оскільки це є порушенням міжнародного права.

Тому Україна не визнавала Косово ще до того, як опинилася в подібній ситуації в 2014 році, коли росія анексувала Крим, а проросійські сепаратисти взяли під контроль Донбас.

Після початку війни в Україні у 2022 році тема визнання Україною Косово згадувалася кілька разів.

Народний депутат України Олексій Гончаренко подав до парламенту законопроєкт про визнання незалежності Косово та запустив петицію про визнання Україною Косова.

Після того, як Гончаренко під час свого візиту до Приштини лобіював те ж саме, український парламент дистанціювався від його заяв і позицій.

Посольство України в Сербії у зв’язку з аналогічними зверненнями минулого року зазначило в заяві, що принципова позиція України щодо її ставлення до територіальної цілісності та суверенітету Сербії є загальновідомою.

Україна однією з перших засудила бомбардування СР Югославія НАТО

Вже 25 березня 1999 року Україна засудила бомбардування Союзної Республіки Югославія з боку НАТО, яке розпочалося напередодні.

Бомбардування також засудили тодішній президент України Леонід Кучма, прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко, а також спікер парламенту.

Верховна Рада України вимагала, серед іншого, негайно застосувати всі засоби політичного впливу на НАТО, щоб припинити бомбардування СР Югославії.

Крім того, міністр закордонних справ України (Борис Тарасюк) та міністр оборони (Олександр Кузьмук) прибули до Белграда вже 27 березня 1999 року, лише через два дні після початку бомбардування.

Україна також намагалася бути посередником у югославській кризі, але вона не мала достатнього політичного впливу.

Під час бомбардувань НАТО українці надсилали гуманітарну допомогу громадянам Сербії та Чорногорії, а також косовським біженцям у Македонії.

Окрім керівництва України, солідарність з Югославією висловили й громадяни України.

У великих містах України відбулися антинатівські демонстрації із засудженням бомбардувань, а також протести перед посольством США у Києві.

Президент України Леонід Кучма 20 квітня 1999 року вніс до ООН пропозицію щодо розв’язання косовської проблеми, в якій вимагав припинити авіаудари, вивести югославські війська з Косово та припинити військові дії косовських албанців.

Він також спрогнозував розгортання миротворчих сил ООН, до складу яких увійдуть солдати з країн, які не брали участі в бомбардуваннях НАТО, а потім проведення міжнародної мирної конференції, на якій буде вироблено політичне вирішення косовського питання на основі 10 пунктів Конвенції Контактної групи та політичних домовленостей з Рамбуйє.

Союзники через втрату території

Україна проголосила незалежність від Радянського Союзу в 1991 році.

У лютому 2014 року росія анексувала Крим, територію, де більшість населення становлять росіяни. На референдумі 97% тих, хто брав участь, проголосували за приєднання Криму до росії.

Значна частина міжнародної спільноти не прийняла результати референдуму, і в 2014 році ЄС запровадив санкції проти росії. Восени того ж року владімір путін приїхав до Белграда.

У 2014 році проросійські сепаратисти взяли під контроль Донбас, територію, яка також є переважно російською (чергове уточнення: за даними перепису 2001 р. у Донецькій обл. проживало 56,9% українців, 38,2% росіян. Навіть у 1989 р. українців тут було більше – 50,7%, кількість росіян становила 43,6%. Луганська область на 2001 р. – 58% українців, 39% росіян. Для порівняння у 1989 р. українців було 51,9%, а росіян 44,8%). 

Відтоді триває конфлікт (навіть опозиційний медіа ресурс Danas не може написати, що в Україні війна) між українською армією та військами, підтримувані росією.

Сербія двічі голосувала проти резолюцій ООН щодо Криму, що викликало розчарування представників України в Белграді.

Однак у 2014 році Сербія внесла зміни до Кримінального кодексу та запровадила покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років для громадян, які беруть участь у війнах за кордоном.

Відтоді було засуджено кількох громадян Сербії, які брали участь у конфліктах на боці проросійських сепаратистів на Донбасі.

Коли владімір путін у лютому 2021 року визнав незалежність українських територій Луганська та Донецька, які були захоплені, Сербія не засудила це, що викликало розчарування тодішнього українського посла, який сказав, що очікував, що Сербія засудить цей крок.

Тоді ж Вучич заявив, що Белград засудить визнання росією незалежності сепаратистських регіонів, коли президент України Володимир Зеленський по телебаченню засудить бомбардування НАТО.

Після початку агресії росії проти України Вучич заявив, що Сербія повністю підтримує територіальну цілісність України, але не запроваджуватиме санкцій.

Сербія неодноразово голосувала за Україну в ООН, але досі не запроваджує санкцій.

Українські війська також брали участь у визволенні Белграда у 1944 році

В операціях по звільненню Белграда і Сербії від фашистської Німеччини у 1944 році брали участь війська 3-го і 2-го Українських фронтів, що перебували в складі Червоної Армії.

Під час Белградської наступальної операції частини 3-го і 2-го Українських фронтів, у складі яких 65—70% становили українці, їхні втрати становили понад 18 тис. чоловік.

Генерал Володимир Жданов, який разом з Пекою Дапчевичем і Федором Толбухіним очолював югославські та радянські війська у звільненні Белграда від нацистів, був українцем. Він народився в Києві і пішов добровольцем до Червоної Армії.

P.S. Сербські медіа вкрай рідко пишуть статті, де б висвітлювалися проблеми, підняти сербським порталом Danas. Це медіа теж грішить часто – не пише, що рф розв’язала війну в Україні, називає війну конфліктом, кризою. Це загальна тенденція для усього медіа ринку Сербії. Є й інша проблема – послуговування проросійськими джерелами, тому достовірність фактів (як це було із даними по населенню Луганської і Донецької областей) грішить. Але цим грішать не тільки сербські опозиційні медіа, а чорногорські, хорватські, чеські, словацькі тощо. Утім, це не має заважати доносити українські наративи до сербів чи громадян інших країн. Голос рашистських пропагандистів досі сильний у світі, але через їхнє павутиння брехні мають і звучати українська правда про Крим, Донбас, воєнні злочини кремлівського режиму.