Morser 16 – новий швейцарський самохідний міномет

Історія створення нового самохідного міномета для армії Швейцарії тягнеться вже добрих три десятиліття. На початку 1990-х були сформульовані вимоги до нової системи, які включали кілька основних пунктів:

• калібр 120 мм з можливістю використання боєприпасів різних виробників;
• маса артилерійської частини не більше 1500 кг;
• обслуговування розрахунком з чотирьох осіб;
• наявність механізму заряджання;
• наявність системи управління вогнем та інерціальної навігаційної системи;
• мінімальна дальність стрільби 500 м, максимальна – 10000 м.

У 1994 р. почалось проєктування міномета «Бігхорн», який мав би відповідати цим вимогам. Випробування його затягнулись аж до 2012 р. і завершились… закриттям програми. Конструкцію «Бігхорна» так і не вдалось довести до пуття, міномет не відповідав більшості вимог замовника.

Того ж року фірма RUAG почала проєктування нового міномета «Кобра». Конструктори радикально переробили противідкатні пристрої (максимальна сила віддачі знизилась на чверть – з 400 до 300 кН), передбачили можливість автоматичного коректування після кожного пострілу та внесли низку інших удосконалень. 2016 р.

«Кобру» продемонстрували міністрові оборони Швейцарії, але виріб був ще «сирий», хоч армія і замовила того ж року 32 самохідних міномети під позначенням Mörser 16. Військові випробування прототипа вдалось почати тільки в березні 2020 р. Постачання ж серійних мінометів з цієї партії заплановане на 2024-2045 рр.

Разом з мінометами замовлені 16 машин управління (як і Mörser 16, вони використовують шасі БТР Piranha III+) і 12 транспортерів боєприпасів (на базі броньованих вантажівок). Контракт передбачав опцію на 16 додаткових мінометів, яка була реалізована у квітні 2023 р. Ця партія постачатиметься з 2026 р. Зараз обговорюється питання закупівлі ще 16 Mörser 16, завдяки чому кількість таких систем буде доведена до 64-х.

Так через півтора десятиліття в армії Швейцарії знову з’являться самохідні міномети (останні з понад 120 120-мм самохідних мінометів Pz Mw 64/91 на шасі БТР М113 були зняті з озброєння ще у 2010 р.).

БТР Piranha III+, використаний як шасі для Mörser 16, має класичне компонування: праворуч в передній частині корпусу знаходиться моторно-трансмісійне відділення, ліворуч – робоче місце водія. За ним розташовується командир. Водій і командир користуються індивідуальними люками, які відкриваються назад, і мають по три перископи. Два інші члени екіпажу – навідник і заряджальник – в похідному положенні знаходяться в кормовій частині корпусу, спинами до бортів. Доступ до бойового відділення забезпечує рампа в задній стінці корпусу.

Силова установка Піраньї ІІІ – шестициліндровий дизель «Вольво» С13 потужністю 520 к.с. з коробкою передач ZF 7HP902S (сім передач вперед і дві – назад). На шосе машина може розігнатись до 110 км/год, а запас ходу сягає 750 км.

Бойове відділення закрите згори великим двостулковим люком. Міномет «Кобра» встановлений на поворотній плиті. На Mörser 16 застосовується варіант зі стволом завдовжки 2 м, але існує і варіант «Кобри» з вкороченим стволом (1,6 м). Маса артилерійської частини – відповідно, 1350 або 1200 кг, максимальна дальність стрільби – 9000 або 7000 м (мінімальна становить 500 м). Міномет гладкоствольний.

Система дульнозарядна, з механізмом заряджання. Практична швидкострільність становить 4 постріли за перші 20 секунд, 10 постр./хв при кортокочасному веденні вогню і 6-8 постр./хв – при тривалому.

«Кобра» теоретично забезпечує круговий горизонтальний обстріл (власне, на 360º він опертатись не може – кут повороту становить 190º праворуч і ліворуч), але практично цей показник залежить від шасі. Mörser 16 може вести вогонь в діапазоні 90º – по 45º праворуч і ліворуч від поздовжньої осі машини. Діапазон кутів вертикального наведення – від 40 до 85º, але нижній параметр, знову ж таки, залежить від конструкції шасі. Приводи наведення – електричні, швидкість наведення – 17 град./с як в горизонтальній, так і у вертикальній площині.

Замовник спеціяльно обумовив можливість використання Mörser 16 не лише сучасних боєприпасів, але й старих запасів, які залишились від Pz Mw 64/91. Це зумовило необхідність проведення стрільбових випробувань для складання таблиць стрільби під старі міни. Проводились вони у Швеції, на полігоні Ельвдален. П’ять типів мін, для кожної – вісім різних зарядів і три положення ствола – справа досить марудна. Навіть з застосуванням сучасної техніки (радарів і комп’ютерів) довелость зробити 1227 пострілів.

«Кобра» може вести вогонь в режимі псевдозалпової стрільби MRSI – тобто, одночасного влучання в ціль кількох мін, випущених з одного міномета. В армії Швейцарії Mörser 16 будуть інтегровані з системою управління вогнем артилерії INTAFF.

Що характерно: поки армія Швейцарії возилась з випробуваннями, вдалось продати першу партію «Кобр» за кордон. Покупцем став Оман, який купив 12 екземплярів для встановлення на шасі чотиривісних бронетранспортерів турецького виробництва FNSS PARS III.

На прикладі Mörser 16 ми бачимо, назагал, типовий сучасний самохідний міномет – модульний, з механізованим заряджанням, але назагал традиційної дульнозарядної конструкції. Альтернативою є баштові казнозарядні системи на кшталт польського «Рака» або ж оригінальні баштові дульнозарядні – типу шведського «Мьйольнера». Та все ж вони складніші і за визначенням – дорожчі від «Кобри».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9