Пару слів про снаряди

«Огірки», «яблука», «кабани-кабанчики», «валізи»… Що спільного в них? Так у військовому побуті називають снаряди. «Валізу» найчастіше використовують при застосуванні фугасних, а «лом» – підкаліберно-оперених. Слово «снаряд» – похідне від слів «ряд», «порядок», натякає на деякі властивості точних виробів, високого ступеня повторюваності. В англійській літературі використовується термін projectile, який має більш широке застосування.

Найпростіший тип снаряда – «кругляк» – знаряддя пролетаріату, використовувався ще за часів «полювання на мамонтів», його різновид – «бруківка» – також популярний під час «майданів» і в деяких шаріатських країнах. Сучасний снаряд так само далекий від каменя, як електроніка від шумерських камінчиків для рахування. Сучасна технологія використовує спеціальні верстати гарячого видавлювання для виготовлення металевої оболонки снаряда зі спеціально підібраної сталі, вибухових речовин для спорядження снаряда, розробленого пластику для обтюрирующого кільця.

Форма і вага снаряда є предметом спеціально проведених аеродинамічних досліджень на призначеному обладнанні. Напевно, зрозуміло, що розробка боєприпасу – це вінець праці спеціалізованих конструкторських бюро чи лабораторій, і навряд може бути відтворений у гаражі, навіть якщо цей гараж Стіва Джобса.

Давайте почнемо зі сталі. Для уламкового боєприпасу сталь і вибухова речовина утворюють пару матеріалів, ефективність яких залежить від підібраних типів сталі і ВР та визначається більшою мірою емпірично: в лабораторних умовах проводять серію підривів невеликих циліндрів із декількох типів сталі, споряджених різними ВР. Після чого збирають і аналізують утворені уламки. Звичайно, теоретично можна підривати зразки розміром як натуральний снаряд, але тоді розмір спеціального боксу для підриву буде розміром як спортзал. Можна і в полі підірвати снаряд. Єдине, що доведеться зробити, – залучити всіх китайських піонерів для збору металевих уламків боєприпасу. І то ті «кляті» піонери або зберуть не всі уламки, або притягнуть зайве – залишені минулого року деталі трактора «Білорусь». Деякі з читачів, напевно, трохи дивуються: «Чому згадуються такі, начебто, не до слова подробиці?». Це як чеховська рушниця – для того, щоб вистрілити в кінці п’єси. Трохи терпіння.

Отже, сталь і ВР – утворюють пару. Зазвичай, снарядна сталь – це високовуглецева легована хромом або марганцем сталь, що поєднує в собі і стійкість до ударних навантажень, і крихкість для утворення уламкової фракції. Хто бачив снарядні уламки, той зрозуміє, що це страшні шаблезубі шматки сталі, призначення яких вбивати і калічити. Звичайно, можна використовувати і інші типи сталі, трохи м’якші, або взагалі дерев’яні чушки, як торпеди ХVІ ст., але тоді і летальність буде меншою.

Тепер про ВР. Крім того, що вибухова речовина повинна забезпечувати заданий рівень бризантної дії, вона додатково не повинна змінювати свої бризантні властивості упродовж тривалого часу. Снаряди зберігаються на складах десятки років! Після чого усі разом передбачувано ефектно підриваються (якщо йдеться про українські склади). До того ж ВР не повинна змінювати щільності, не може розбухати або стискатися, вбирати вологу. Велика частина виробленої для гірничої справи вибухівки має обмежений термін придатності і не підходить для снарядів. Може так трапитися, що запресований у снаряд якийсь гексоген (аматол, Привіт, Рубін-2017) за пів року розбухне, як гречана каша в чарівному горщику, і полізе з усіх щілин, але нікому буде сказати: «Горщик, не вари!».

Далі, обтюратор. У сучасних снарядах використовують спеціальний пластик, але якщо мова йде про Україну, то доведеться мати справу з мідними поясками. Тут або в українському уряді серйозне лобі безхатченків – збирачів кольормету, або в нас не розвинена відповідна промисловість («про#али всі полімери»). Єдиний плюс мідного поясу перед пластиковим обтюратором в тому, що його можна здати на металобрухт, а з недоліків – те, що мідний пояс стирається об канал ствола гармати й покриває його мідною плівкою, що веде до підвищеного зносу ствола гармати. Для боротьби з обмідненням у порох додають спеціальні добавки, які нейтралізують мідну плівку. Під час пострілу мідне кільце деформується об нарізи ствола, і якщо мідний сплав або товщина кільця неправильно підібрані, то це призводить до підвищеного ударного тиску в комори ствола гармати в початковий момент пострілу. Ну, і до підвищеного зносу теж. Удар припадає і на затворну групу (Богдане, привіт!).

Далі, підривник. Детально про підривники поговоримо наступного разу, а зараз просто зазначимо, що снаряд у зборі називається снаренним, і характеристики снаряду, маса, центр ваги та інше відносяться до снаренного снаряду, тобто до снаряду в зборі. Пам’ятаєте, як в таблицях стрільби, снаряд такий-то, тип підривника такий-то. Індексація на снаряді містить інформацію про тип боєприпасу, рік виготовлення, ваговий знак, номер партії та інше. Одному типу снаряду відповідає одна і та ж технічна документація: креслення виробу, марка сталі, тип ВР, момент інерції, максимально допустимий тиск та ін. Для кожного типу снаряду визначені норми витрат для ураження цілі.

Але в Україні, як у казковій країні, можливо, коли одному типу снаряда відповідають два РІЗНИХ снаряди. І той, і інший – ОФ 29: з різним кресленням, сталлю, ВР. (Приблизно так: – Це що, ОФ29? – Ні, це ОФ29. -А, я думав що це ОФ29.) Звичайно, виникає питання: «Чому тільки два, не три, не чотири і не десять?» Напевно, тому, що Українська Бронетехніка така унікальна одна. Таких більше немає. Так, відверто кажучи, і не треба більше. Однієї вистачає.

Отже, ось фото з випробувань. Що ми бачимо на ньому? А бачимо ми вагу, снаряд і безліч порушень. До речі, порушення тільки ми бачимо, відповідальна установа, яка проводить випробування – ДНВЦ – порушень не бачить, або бачить, але соромиться зафіксувати. Можливо, саме сором’язливість дуже цінується не тільки на тематичних сайтах.

Йдемо далі. Згідно з ГОСТом, до випробувань допускаються боєприпаси з відхиленням не більше одного вагового знака, до випробувань метального заряду – з відхиленням не більше 2-х вагових знаків. Але якщо ви з Рубін-2017, дочірнього підприємства УБ, то вас допускають навіть із відхиленням у 4 вагових знаки, тому що ви гарні й оспівані всіма ЗМІ. І зовсім не тому, що вас з нетерпінням чекають на нарах. Далі ми бачимо, що зважується неснаренний снаряд, тобто без детонатора. Хоча вага снаряда повинна відповідати табличній у снаренному стані. А чому без детонатора? Та тому, що вага детонатора – 270 грамів – додасть зайвий 5-й плюс до вагового знаку. Але 5-ти плюсів не буває! Після 4-х ставиться відповідно літера «Т», що означає «важкий». А снаряди з такою літерою можуть використовуватися тільки за особливим розпорядженням ЦРАУ у випадку війни. Такий факт може серйозно вдарити по комерційної привабливості боєприпасів від УБ у мирні часи. Ось тому й без детонатора.

Не дивлячись на свою короткозорість, автор чітко бачить скрутку: крім прикрученої оживальної частини, боєприпас складається з двох головних скруток. Тобто, пристрій і відповідні креслення цього боєприпасу відрізняються від радянського оригіналу, проте нанесена індексація відповідає оригіналу. Я якось помітив, що в мене сусід до свого «Жигуля» прибив логотип «Mercedes», але ж його «Жигулі» «Мерседесом» не стали. Розумієте? Це ІНШИЙ снаряд! Інший! Можливо, що всьому персоналу ДНВЦ потрібно надати знижку щодо послуг офтальмолога, але навіть на дотик – це інший снаряд: і сталь там інша, і ВР інше! Якщо ж інша сталь і інше ВР, то і момент інерції інший, і центр мас інший, і плече повітряного тиску інше, і властивості інші. Це інший снаряд!

Всупереч усьому виробники стверджують, що все-все-все таке ж, як і у референсу. Той самий сусід з «Жигулями» теж казав: «Вона 200 км «тисне» на 3-ій передачі. А якщо залити 95, то ваще – ховайся!». І були ті, хто вірив.

Із приводу чесності виробника. Ось уривок з інтерв’ю їх директора https://youtu.be/L-LEv5ujbzk?t=253, а ось – фото документа. Офіційна експертиза сталі. І експертиза каже про те, що директор – «пиз…ть на камеру». Це не я так стверджую, це фахівці із відповідним обладнанням. А вони мають підстави. Так ось, снаряд від УБ зроблений зі звичайної сталі 45-50, купленої на найближчій металобазі. А сталь радянського снаряду – спеціальна хромомістка сталь. Воно і зрозуміло, відповідно до кустарної технології від УБ 90% маси чушки йде в стружку, і якщо закуповувати хромомістку сталь по 2 долари за кілограм, то вийде ой як недешево.

Та й навіщо, коли і так зійде. Розчерком пера можна перетворити сталь 45-50 в леговану. А ще можна написати в протоколі, що зібрали всі уламки боєприпасу 152 мм після підриву в полі. Багато чого можна написати. Since fiction від військової держприйомки.

По факту розробили снаряд зменшеної летальності для сусідньої «дружньої» країни, майже для гри у пейнтбол.

Ось ще фотографія із залишком пояску. На ній добре можна побачити проблеми з мідним пояском, якщо, звичайно, ДНВЦ колись бачила пояски без проблем.

І по завершенню трохи цифр: 227. При чому тут 227? ДумайТЕ.