Про новітню російську САУ “Мальва”

Наприкінці жовтня міноборони рф отримало першу партію нових САУ 2С43 «Мальва». Що ж це за система і наскільки вона зможе посилити артилерію нашого ворога?

Дата «народження» «Мальви» наразі лишається невідомою. Десь в середині минулого десятиліття в РФ почалась реалізація дослідно-конструкторської роботи під шифром «Набросок», орієнтованої на сторення кількох нових самохідних артсистем. Зміст роботи не надто афішувався, але у 2019 р. стало відомо, що однією з цих систем є колісна САУ в модному нині форм-факторі TMG – саме у ньому виконані добре знана нам самохідка «Цезар», наша «Богдана», словацька «Єва» та ціла низка інших сучасних артсистем. Російський девайс отримав позначення 2С43 і традиційне для радянської номенклатури «квіткове» ім’я – «Мальва».

У2020 році з’явились перші фото нової САУ, а наступного року прототип передали на державні випробування. Планувалось завершити їх за півтора року – десь до кінця 2022 р. Хоч вкластись в цей термін не вдалось, відставання виявилось на диво невеликим – якийсь рік. Чи не криється в цьому певна «сирість» артсистем?

Чому вдалось створити нову САУ так (відносно) швико? Одна з причин – використання відпрацьованої артилерійської частини, гармати 2А64 від САУ 2С19. Та це ж і зумовило анахронічність її характеристик.

Довжина ствола «Мальви», яка становить лише 47 калібрів, і малий об’єм зарядної камери вкупі з застарілими боєприпасами призвела до того, що максимальна дальність стрільби становить тільки 24,5 км (активно-реактивним снарядом – 29 км). Це суттєво менше, ніж в сучасних західних артсистем і нашої «Богдани», які мають 155-мм стволи завдовжки 52 калібри. І це при цьому, що росіяни мають власну 52-каліберну гармату 2А88, щоправда в скрєпному калібрі 152,4 мм, яка використовується в САУ 2С35 «Коаліція-СВ».

Та з огляду на те, що від появи «Коаліції-СВ» минуло вже добрих десять років, а серійний її випуск досі не розпочався (було лише повідомлення про завершення у жовтні 2023 р. державних випробувань) з цією системою далеко не все гаразд. Тим більше, що вантажопідйомність шасі БАЗ-6610-027 цілком вистачило б для монтажу 2А88.

Чотиривісне шасі для «Мальви» створене Брянським автозаводом належить до родини «Вощіна». Воно обладнане дизелем ЯМЗ-8424.10 потужністю 470 к.с. Артилерійська частина винесена за задю вісь. Це далеко не оптимально з точки зору розподілу маси і збільшує габаритну довжину машини (вона сягає 13 м), однак дозволяє в перспективі замінити ствол довшим без виходу за габарити. Бронювання обмежене лише кабіною екіпажу – артилерійська частина не захищена. Але й без цього маса САУ з боєкомплектом на 30 пострілів чималенька – 32 тонни. Щоправда, запорєбріковим майстрам було простіше, ніж європейським: над ними не тяжіє вимога «геркулесосумісності», тобто здатності САУ у форматі TMG вписатись у вантажопідйомність і габарити вантажної кабіни транспортного літака С-130 «Геркулес». За порєбріком просто немає транспортних літаків у 20-тонному класі вантажопідйомності. Їхній основний літак військово-транспортної авіації Іл-76 має вантажопідйомність 40 тонн, тобто цілком може транспортувати «Мальву».

Отже, що ж вийшло в підсумку? Важка і габаритна САУ, яка за балістичними характеристиками суттєво поступається західним системам. Наприклад, «Цезар» у тривісному варіанті важить менше 18 тонн, має габаритну довжину 10 м, а б’є на 40 км. Тобто в її нинішньому вигляді «Мальва» не здатна буде забезпечити перевагу над сучасними артсистемами західного виробництва чи нашою «Богданою».

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9