Дитяча праця, золото та іранські запчастини: як влаштований російський завод “шахедів”?

Безпілотники Shahed-136 стали символом російського тероризму та нічних атак в українському небі. Однак досі їх виробництво перебувало під покровом таємниці.

Але 4 лютого 2024 року ця ситуація змінилася, коли група хакерів PRANA Network оголосила про успішний злам електронної пошти підставної компанії Sahara Thunder, що пов’язана з Корпусом вартових ісламської революції. Компанія, що стала посередником між Росією та Іраном, мала у своєму розпорядженні низку документів, які проливають світло на стан виробництва безпілотників та інші важливі деталі, пов’язані з цим.

З вилучених паперів вдалося дізнатися, що в Росії вже у квітні 2023 року запрацював завод зі складання безпілотників з іранських запчастин, який, однак, до 2025 року має перейти на повністю закритий цикл виробництвом вже із російських комплектуючих.

Проєкт «Лодка» з налагодження виробництва ударних безпілотників, який коштував Росії 108,5 млрд рублів, передбачає побудову заводу та виробництво на його потужностях 6000 дронів упродовж 2,5 років.

З детального звіту «Мілітарного» щодо знайдених документів ви дізнаєтесь як Росія використовує дитячу працю, де розташований та як влаштований завод із виробництва «шахедів», скільки насправді коштує Shahed-136 та які дрони росіяни планують локалізувати у майбутньому.

Завод безпілотників у Росії

У 2024 році до виробництва іранських безпілотників у Росії залучена ціла мережа підприємств, які відповідають за випуск механічних частин, фюзеляжу, певних елементів електроніки тощо.

Проте, опираючись на оприлюднені папери, можна зробити висновок, що головними підрядниками проєкту є АТ «ОЕЗ ППТ Алабуга» та компанія «Алабуга Машинери». Саме вони відповідають за кінцевий результат та контактують з іранською стороною. Про це можна судити з транзакцій на оплату товарів, у яких вони виступають платником та кінцевим отримувачем.

На потужностях «Алабуга Машинери», що розташовані в особливій економічній зоні «Алабуга» (вул. Ш-2, будівля 5/12, приміщення 110), виготовляють фюзеляж, двигун та працюють з електронікою. Там же відбувається кінцеве складання.

Виробничий комплекс вартістю 12 млрд рублів (131 млн доларів) розміщений на базі індустріального парку «Синергия», котрий надає виробничі площі для підприємства.

Свого часу «Алабуга» була створена як пільгова податкова зона для локалізації виробництв іноземних компаній (3M, Ford, Air Liquide, Saint-Gobain, Drylock Technologies тощо). З накладенням масштабних санкцій всі ці підприємства пішли з ринку. Водночас промислова база та вся необхідна інфраструктура вже була створена, тому об’єкт було переформатовано під нові потреби.

Опираючись на план налагодження виробництва, можна говорити про те, що роботи над проєктуванням підприємства, постачанням верстатів та розгортанням виробничих ліній почались в січні 2023 року та тривали до квітня, коли була запущена перша лінія з крупновузлового складання.

Саме виробництво розміщене на кількох поверхах однієї будівлі. В них розгорнуто три паралельні лінії виробництва фюзеляжів, а також лінію кінцевого складання, де у готовий корпус встановлюється паливна система, механічні елементи та електроніка.

Вивчити схему підприємства у гарній якості можна за посиланнями 1 та 2.

Кожна лінія складається з кількох ділянок, на яких виконують конкретну операцію. Порядок лінії такий:

• Відділ викроювання, де відбувається нарізка вуглецевого полотна
• Відділ виклеювання, де відбувається формування деталі
• Відділ механічної обробки
• Фарбувальна камера

Також в цеху є склад із матеріалами, зона контролю якості, а також відділ кінцевого складання.

У цій же будівлі на одному з поверхів розгорнуто виробництво авіаційних поршневих двигунів MD550 та іншого механічного обладнання для безпілотників. Про це можна судити зі знайденого плану заводу, а також окремого додатку з розшифровкою зазначених зразків обладнання.

План потужностей повністю повторює схему одного з поверхів (ліва частина) заводу «Алабуга машинери», що зображена вище.

У знайдених паперах немає іншої інформації про цей об’єкт. Однак на плані присутня позначка «Альбатрос» – таку саму назву має російська компанія, що виготовляє безпілотники та у 2023 році розгорнула свої потужності в «Алабузі».

Юридична особа «Альбатроса» зареєстрована за тією ж адресою, що й «Алабуга машинери», що також підтверджує версію про розміщення підприємств в одній будівлі.

Зі знайдених документів також опосередковано випливає факт присутності на території економічної зони «Алабуга» підприємства площею 10 000 м², яке працює з електронними компонентами та програмним забезпеченням для іранських безпілотників. Але його точне місце розташування не згадується.

Проєкт заводу в Алабузі передбачає виробничий цикл, який здатен забезпечити випуск 10 виробів на добу при трьохзмінному режимі роботи. Річний же темп виробництва, за планами, мав вийти на 2500 виробів на рік.

Усі потужності з виробництва безпілотників були розгорнуті іранською стороною «під ключ» упродовж 4-5 місяців на базі вже готової інфраструктури. Іран повністю або частково передав усе необхідне, включно зі станками, лініями з виробництва та складання.

Усі перелічені у списках станки, що були надіслані до РФ, мають іноземне походження. Зокрема, присутні вироби з Тайваню (Chiah Chyun CT2-52YM) та Китаю. Низка інших проходить під альтернативною назвою компанії-посередниці (наприклад, «iMachine G-207»).

Виробництво та вартість Shahed-136

Згідно з укладеною в листопаді 2022 року угодою, Росія у перспективі кількох років планує повністю локалізувати виробництво безпілотників Shahed-136. У більшості документів вони проходять під спеціальним шифром як “моторная лодка типа Dolphin 632”.

Початково іранська сторона оголосила вартість кожного поставленого безпілотника – 23 млн рублів за одиницю (375 тисяч доларів). Однак під час переговорів було досягнуто домовленості на рівні 12 млн рублів за борт при замовленні 6000 одиниць (193 тисячі доларів).

Графік локалізації передбачає передачу виробничої документації та програмного забезпечення в день оплати авансу розміром 36 млрд рублів (ймовірно, листопад–грудень 2022 року).

Після цього, за планом, виробництво фюзеляжів мало бути налагоджено в Алабузі на 4 місяць (квітень), часткове виготовлення та збирання із готових комплектуючих двигунів та авіоніки – на 12 місяць (грудень), системи ракетного старту та бойової частини – на 16 місяць (квітень 2024).

Упродовж перших трьох місяців від моменту оплати авансу Іран зобов’язався доставляти по 100 машино-комплектів БПЛА на місяць, а впродовж наступних 27 місяців – по 211 комплектів. Загалом, за 30 місяців, або ж за 2,5 роки Іран має передати 6000 комплектів БПЛА.

Станом на кінець грудня 2023 року російський завод мав випустити 1 932 ударних безпілотника.

Серед файлів була знайдена виробнича документація, а саме документи СОП – архів стандартних операційних процедур, що є, фактично, інструкцією для працівників із докладним покроковим описом кожного етапу виробництва.

Зокрема, в них описується повний цикл виробництва всіх елементів фюзеляжу Shahed-136. Також є інструкції з дефектування виробів та кінцевого складання безпілотника.

Детальніше про технологію виробництва Shahed-136 можна прочитати тут.

Варто зауважити, що в одній із презентацій, що присвячена фінансовому плануванню виробництва безпілотників Shahed-136 у Росії, зазначені пропорції витрат на різні частини виробництва у перерахуванні на один безпілотник.

Згідно з нею, за умови повної локалізації очікувана собівартість виробництва безпілотника становитиме 4,4 млн рублів (48,8 тисяч доларів). Витрати розподіляються таким чином:

• Фонд оплати праці — 1,9 млн рублів
• Інші витрати — 400 тис. рублів
• Бойова частина — 300 тис. рублів
• Електронні компоненти — 500 тис. рублів
• Оснастка та метал — 800 тис. рублів
• Композити — 500 тис. рублів

Причому вартість реалізації, тобто та ціна, за якою вони будуть передані замовнику, становитиме 14,9 млн рублів (165,5 тисяч доларів). Вірогідно, такий розрив пояснюється закладеними виплатами за ліцензійне виробництво, додатковими витратами та інвестиціями у підприємство.

Підготовка персоналу та залучення робочої сили

Згідно з укладеним у листопаді 2022 року договором, російська сторона мала отримати повний комплект виробничої документації та курс підготовки фахівців. Для навчання персоналу було передбачено 300 тисяч людино-годин навчання в Ірані та ще 300 тисяч – у Росії, на території «Алабуги».

У період з 4 до 8 квітня російська делегація укотре відвідала Іран. Там фахівці з авіоніки та виробництва фюзеляжу, а також ІТ-спеціалісти організували навчання працівників.

У паперах є згадка про видачу ключовим керівникам засобів захищеного зв’язку для налагодження постійного контакту «Алабуга-Тегеран».

Робочий персонал

Згідно з інформацією у презентації, що стосувалася формування робочого персоналу для виробництва, підприємство запустило першу зміну зі складання безпілотників вже у проміжку між травнем та квітнем 2023 року.

Завод розрахований на цілодобову роботу у три восьмигодинні зміни. Кожна зміна має штат працівників у кількості 882 людей (810 на першу половину 2023 року).

Проєкт передбачає, що підприємство працюватиме 365 днів на рік. Зазначається, що вихідні офіційно є, однак «робота триває з підвищеною оплатою праці для робочих спеціальностей та студентів».

Згадка про «студентів», найімовірніше, стосується розміщеного на території «Алабуги» навчального закладу «Алабуга Политех», що готує російських та іноземних студентів на технічні спеціальності. Сам навчальний заклад не приховує, що навчання включає активне залучення учнів до роботи на місцевих підприємствах.

Ця інформація підтверджується опублікованою в червні 2023 року статтею видання «Новая Газета», в якій повідомлялось, що до виробництва безпілотників Shahed-136 залучаються діти віком 15-17 років – студенти «Алабуга Политех».

Зокрема, йдеться про студентів із країн Африки та Азії: Уганди, Ефіопії, Танзанії, Нігерії та Пакистану. У штатному розписі, який опинився у розпорядженні журналістів, вони «сортувалися» як «мулатки», «таджики» та «фахівці».

Така сама термінологія була помічена і в документації російського підприємства, де обговорюється проблема з найманням працівників.

“Низький фонд оплати праці мулатного модуля, кандидати відмовляються через низьку зарплатню“, – йдеться у документі.

За інформацією видання, залучені до роботи на заводі студенти отримують зарплатню у діапазоні 30-40 тисяч рублів, залежно від виконання плану (330-430 доларів). Крім того, понаднормова робота насправді ніяк не компенсується.

Погана оплата праці, а також віддаленість підприємства є причиною дефіциту кадрів і серед фахових спеціалістів.

Логістика з Ірану

Логістичне забезпечення трансферу технологій та готових виробів, а також фінансові операції здійснюються через іранську компанію-посередника Sahara Thunder, яку група хакерів Prana Network пов’язує напряму з “Корпусом вартових ісламської революції”.

Також у файлах присутні накладні та договір на постачання зареєстрованою в ОАЕ компанією Generation Trading FZE різного обладнання та сировини (сталь, нікель) на десятки мільйонів доларів.

Згідно з документами, у 2023 році планувалось поставити 2000 комплектів запчастин з «дружньої країни» до Алабуги на загальну суму у 17 млрд рублів, або ж 199,6 млн доларів (тут і надалі для конвертації валют використано середньорічний у 2023 курс рубля до долара 85,16:1), а також “обладнання та технологій” на загальну суму 102 млрд рублів, або ж 1,197 млрд доларів.

Для постачання комплектуючих та обладнання до “Алабуги” з Ірану, який у документах замасковано називають Ірландією, було розроблено три маршрути в межах так званого транспортного коридору «Север-Юг»: Транскаспійський, Західний та Східний.

Транскаспійський маршрут передбачає активне використання морських перевезень через Каспійське море із залученням російських, іранських, казахських, туркменських та азербайджанських портів:

• Росія (Астрахань, Оля, Махачкала)
• Іран (Ензелі, Ноушехр, Амірабад)
• Казахстан (Актау, Курик)
• Туркменістан (Туркменбаши)
• Азербайджан (Алят)

Західний маршрут є повністю сухопутним та передбачає перевезення вантажів з Ірану до РФ через Азербайджан. Маршрут пролягає таким чином: Казвін – Решт – Астара – Баку – Самур – Махачкала – Астрахань.

Східний маршрут також сухопутний та перетинає Туркменістан та Казахстан. Маршрут пролягає таким чином: Горган – Акяйла – Берекет – Жанаозен– Мангістау – Бейнеу – Макат – Атирау – Астрахань.

Із документації відомо про використання Транскаспійського маршруту: з порту “Амірабад” морським шляхом вантажі доставляються у порт “Махачкала”, звідки вони транспортуються до місця призначення автомобільним або залізничним транспортом.

Для доставки морем використовують стандартні 20-ти або 40-футові контейнери, в які завантажують чотири або вісім ящиків відповідно. Пізніше ящики перевантажують у вантажні автомобілі або на залізничний транспорт.

Вартість доставки одного ящика оцінюється у 82-90 тисяч рублів (приблизно $960-1050 ), а терміни становлять 16-24 діб залежно від обраного типу транспорту та маршруту. При цьому більшу частину вартості становить перевезення морем.

Першочергово для організації морських перевезень розглядалися компанії ООО “Сармат”, ГК “Эдванс Шиппинг” та ООО ТФ “ВТС-Экспедирование”, але пізніше була обрана компанія ООО “Евразия шиппинг”, яка організовувала перевезення великих партій вантажів (50-40-футових контейнерів) з іранського порту Амірабад до Махачкали.

Показовим є той момент, що ця компанія має зв’язки з міністерством оборони РФ через компанію-посередницю. Компанія “Евразия шиппинг” перебуває у прямому управлінні АО “Спецтранслизинг”, генеральним директором якої є Філатов Антон В’ячеславович (ИНН 772443028394), який у минулому був генеральним директором групи компаній ООО “Оборонлогистика” та засновником АО “НИИ ССАУ”.

“Оборонлогистика” – це логістична компанія, створена в структурі Міноборони РФ, задачею якої є “гарантоване забезпечення потреб Міноборони Росії в галузі транспортування, зберігання та виробництва продукції військового та спеціального призначення”. Зокрема, ця компанія визначена єдиним постачальником транспортних послуг для Міноборони РФ з доставки вантажів у тимчасово окупований Крим, Калінінградську область, Арктичну зону та Далекосхідний регіон.

Зі свого боку, АО “НИИ ССАУ” – це “Научно-исследовательский институт Систем связи, автоматизации и управления”, який з гордістю повідомляє на своїй сторінці, що “всі розробки документуються відповідно до ГОСТу, роботи здійснюються під контролем військового представництва міністерства оборони РФ”.

“Евразия шиппинг” володіє лише одним кораблем – “Сулак” (ІМО: 9462859). Він хоч і є відносно невеликим вантажним кораблем загального призначення, але здатен перевозити певну кількість контейнерів.

Тож оскільки у Каспійському морі, згідно з даними моніторингових сервісів, відсутні спеціалізовані контейнеровози, ймовірно, що саме “Сулак” залучається до перевезення вантажів в інтересах Алабуги. На підтримку цього припущення також можна навести факт, що згідно з історією переміщень на морських моніторингових сервісах, цей корабель у 2019-2022 роках виконував перевезення у Чорному та Середземному морях, але у грудні 2022 року був перегнаний до Каспійського моря і відтоді виконує там перевезення між російськими та іранськими портами (за винятком одного заходу в казахстанський порт у травні 2023 року).

Фінансування проєкту

Опираючись на дані з опублікованих документів, у листопаді 2022 року між РФ та Іраном був укладений договір на постачання до “Алабуги” комплектів для складання 6000 безпілотників та оплату за передачу технологій, програмного забезпечення, обладнання та навчання персоналу на загальну суму 108,5 млрд рублів (1,75 млрд доларів). З них 72 млрд рублів з 50% передоплатою припадає на самі дрони та 36,5 млрд за ліцензію.

Водночас, згідно з іншим документом, у 2023 році “Алабуга” мала заплатити 17 млрд рублів, або ж 199,6 млн доларів (тут і надалі для конвертації валют використано середньорічний у 2023 курс рубля до долара 85,16:1), а також за закупівлю “обладнання та технологій” на загальну суму 85 млрд рублів (997,5 млн $) без ПДВ.

З отриманих документів до кінця не зрозуміло, як ці дві суми перетинаються між собою, тому робити твердження про точну суму, яку росіяни мали переказати іранцям за налагодження виробництва з кінця 2022 і впродовж 2023, ми не можемо. Проте можна, базуючись на наявних документах, стверджувати, що вона вимірюється у діапазоні 102-210,5 млрд рублів (1,197 – 2,465 млрд доларів).

Враховуючи значну суму грошей та те, що обидві країни перебувають під санкціями, їм доводиться вдаватися до досить неортодоксальних способів оплати у вигляді бартеру. Так, серед іншого була опублікована низка документів (1, 2, 3), які свідчать щонайменше про два випадки передачі партій золотих зливків від компанії “Алабуга Машинери” до іранської компанії Sahara Thunder, яка є посередником у цій історії.

Загалом у цих двох транзакціях було передано 3 856 198 грамів (3,85 тонн) золота у зливках на загальну суму 224,8 млн доларів. Що, втім, очевидно, не покриває повну вартість угоди.

Обмін технологіями

Цілком імовірно, що в межах угоди були залучені й інші форми бартеру. Наприклад цікавість викликає візит іранської делегації на підприємства холдингу АО “Технодинамика” (в минулому “Авиационное оборудование”) у складі державної корпорації “Ростех”, який відбувся 5-13 березня 2023 року.

Втім, також не виключено, що метою візиту було не ознайомлення з необхідними для них технологіями, а інспекція російських підприємств, які могли б бути залучені для виробництва локалізованих складових Shahed-136.

Також варто згадати, що Іран підтвердив угоду про отримання від Росії ударних гелікоптерів Ми-28, винищувачів Су-35 та навчально-тренувальних літаків Як-130.

Локалізація нових моделей безпілотників

Інтереси російського військово-політичного керівництва щодо виробництва іранських безпілотників не обмежуються одним лиш Shahed-136. Серед знайдених документів присутні відомості про вивчення питань з випуску більш просунутих зразків, що були представлені Іраном лише в останні роки.

Мова йде про плани локалізації безпілотників оснащених реактивним двигуном, системою захоплення цілей, дронів-ретрансляторів та розвідувальних БПЛА.

У період з 4 до 8 квітня 2023 року російська делегація відвідала Іран. Однією із цілей поїздки була демонстрація можливостей “лодок 236 с seeker, 236 реактивный, 107 (разведчик/подарочный)“. В інших документах вони також проходять під іншими шифрами як MC-236, MC-237 та 107B/С.

Відповідно до шифрів, у паперах мова йде про Shahed-236 з оптичною станцією, Shahed-237 з реактивним двигуном та розвідувальний дрон Shahed-107.

Згідно зі звітом, який виклали представники делегації після завершення поїздки, було вивчено роботу зазначених вище дронів.

Автори документу зазначають, що на квітень 2023 року на російському заводі були створені всі необхідні умови для локалізації виробництва зазначених вище дронів.

Передбачається, що адаптація виробництва під випуск нових зразків безпілотників відбудеться “з найменшими витратами та в стислий термін“, оскільки здійснюватиметься на тих самих лініях, що і Shahed-136 (фюзеляж, двигун, авіоніка).

Була згадана і орієнтовна вартість безпілотників (ймовірно, для РФ):

• МС-236 з ГСН – 900 тисяч доларів
• М-237 реактивний – 1,4 млн доларів
• 107 розвідувальний/ударний– 460 тисяч доларів

Судячи з інших записів, для нормальної роботи керованого ударного дрону “МС-236” (модель з ГСН) також може бути налагоджений випуск версії безпілотника Shahed-236 із двигуном внутрішнього згорання та станцією ретрансляції зв’язку, яка дозволила б збільшити дальність роботи.

Детальніше про нові безпілотники можна прочитати у статті тут.

Очевидно, що за умови погодження та укладання нових контрактів випуск показаних вище дронів в Росії тривалий час відбуватиметься в рамках крупновузлового складання із готових іранських комплектуючих.

Крім того, залишається відкритим питання доцільності локалізації розвідувальних безпілотників серії Shahed-107 при наявності на озброєнні РФ аналогічних зразків.

Виражаємо вдячність за допомогу у написанні матеріалу Дмитру Шумлянському!