ПЗРК: зброя, яка знищує російські крилаті ракети і не тільки

Майже за два роки після початку широкомасштабного вторгнення в Україні вже звикли до застосування ПЗРК для знищення ворожих літаків та гелікоптерів, але ця зброя відіграє далеко не останню роль у знищенні ворожих крилатих ракет та ударних безпілотників.

Зазвичай ці комплекси ППО лишаються “в тіні” на фоні новин та заяв про передачу Україні чергового ЗРК Patriot чи IRIS-T SLM, тому у цьому матеріалі буде більш ширше розказано про них та появу окремих зразків на озброєнні Сил оборони.

Попри те, що розробниками переносних зенітно-ракетних комплексів закладалася можливість перехоплення крилатих ракет, на практиці це реалізувати виявилося не так просто.

На час повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року, основними ПЗРК, які перебували на озброєнні Сил оборони України були радянські «Игла-1» та «Игла».

Перед самим вторгненням, Литва і Латвія почали передавати Україні переносні зенітні ракетні комплекси Stinger американського виробництва. Також уряд Польщі вирішив поставити ПЗРК Piorun.

Радянський спадок

Переносні зенітно-ракетні комплекси «Игла-1» та «Игла» є засобами безпосереднього прикриття військ і об’єктів від ударів повітряного нападу противника. Ці комплекси ППО перебувають на озброєнні різних підрозділів та частин Сил оборони України.

Також цими та іншими моделями ПЗРК озброєні окремі мобільні вогневі групи, які були сформовані у війську після російського вторгнення. Для боротьби в першу чергу з гелікоптерами, крилатими ракетами та ударними дронами окупантів.

«Игла» і «Игла-1»

Розробка переносного зенітного ракетного комплексу 9К38 «Игла» розпочалася на початку 1971 року. Паралельно з цим розпочалася робота над спрощеним варіантом комплексу 9К310 «Игла-1». На зенітній ракеті для цього комплексу вирішили застосувати доопрацьовану теплову головку самонаведення (ГСН) від ракети ПЗРК «Стрела-3».

Кожен такий комплекс складається з одноразового транспортно-пускового контейнера та пускового механізму і вбудованим радіолокаційний запитувач «свій-чужий», щоб випадково не збити свій літальний апарат. В контейнері знаходиться одноступенева зенітна керована ракета з твердопаливним двигуном та тепловою головкою самонаведення (ГСН), а також стартовий двигун, задачею якого є виштовхати ракету з контейнера.

При використанні таких ПЗРК оператор за допомогою оптичного прицілу на пусковій установці виявляє, а потім супроводжує повітряну ціль поки вона не буде захоплена головкою самонаведення ракети. Як тільки інфрачервоне випромінювання повітряної цілі починає сприйматися приймачем головки самонаведення, спрацьовують візуальний і звуковий індикатори, які повідомляють оператора про фіксацію та захоплення цілі. Після цього оператор визначає коли потрібно здійснити пуск зенітної ракети.

Спочатку спрацьовує стартовий двигун зенітної керованої ракети, який виштовхує ракету з транспортно-пускового контейнера на безпечну відстань від стрільця. Після цього спрацьовує маршовий двигун ракети і вона починає  політ у напрямку цілі. Ураження повітряного об’єкта відбувається без участі оператора, ракета все робить сама. Варто зазначити, що наразі більшість ПЗРК використовують саме таку систему наведення.

Ракети з цих комплексів ППО можна запускати з будь-якої непідготовленої відкритої території, з окопу, кузова автомобіля, з залізничної платформи і навіть з водойми.

ПЗРК «Игла-1» з ракетою 9М313 був прийнятий на озброєння радянської армії у березні 1981 року. Вага ракети – 10,8 кілограмів, бойова частина – 1,17 кг. Комплекс має дальність ураження цілей типу літак чи гелікоптер – 1000-5000 м на висоті 10-2500 метрів.

Своєю чергою комплекс «Игла» з зенітною керованою ракетою 9М39 прийняли на озброєння у 1983 році. Ракета забезпечує ураження цілей на дальності 1000-5200 метрів та на висоті 10-2500. Маса ракети 10,6 кг, а бойової частини – 1,17 кг.

Модернізація

У 2020 році Міноборони повідомили, що на озброєння ЗСУ прийняли модернізований ПЗРК «Игла-1» під індексом «Игла-1М». Якісно нові характеристики модернізованих комплексів ППО мали забезпечуватися за рахунок нових вітчизняних модифікацій головок самонаведення. Оновлена ГСН повинна була підвищити ймовірність ураження цілі та значно збільшити дальність стрільби по об’єктах на зустрічних курсах. Однак чи є модернізовані ПЗРК на озброєнні – не відомо.

Також минулого року благодійний фонд “Повернись живим” профінансував модернізацію шести пускових установок ПЗРК «Игла» для підрозділів, які прикривають важливі об’єкти української інфраструктури.

Пускові переносних зенітних ракетних комплексів перебрали, перевірили та замінили частину компонентів на більш сучасні та високотехнологічні. Це значно підвищило надійність цих ПЗРК.

Також благодійна організація “Фонд Сергія Притули” закуповує тепловізори, які за допомогою розробленого фахівцями КБ “Технарі” спеціального кріплення, встановлюють на ПЗРК «Игла» українських військових.

Таке рішення суттєво розширює спроможності мобільних груп ППО котрі протидіють постійним нічним атакам російських ударних дронів та крилатих ракет.

Міжнародна допомога

За місяць до російського повномасштабного вторгнення, Литва і Латвія вирішили надати Україні переносні зенітні ракетні комплекси Stinger американського виробництва в межах військової допомоги.

У середині лютого литовські інструктори почали навчання українських військових застосовувати ці засоби протиповітряної оборони.

У рамках міжнародної військової допомоги ПЗРК Stinger Україні передавали й інші країни Заходу, найбільше – Сполучені Штати Америки.

FIM-92 Stinger — переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) з інфрачервоною головкою самонаведення розробки американської компанії General Dynamics. Цю зброю наразі виготовляє оборонна компанія Raytheon Technologies.

Серійне виробництво комплексу розпочалось 1978 року, а в 1981-му Stinger почали надходити на озброєння армії США. За час випуску ПЗРК постійно модернізували для покращення бойових характеристик.

ПЗРК призначений для ураження як на зустрічних, так і на догінних курсах гелікоптерів та літаків противника, що летять на малих і гранично малих висотах. Перехоплення може відбутися також в умовах впливу природних і штучних теплових перешкод.

Стартова вага зенітної ракети – 10,1 кг, маса бойової частини – 3 кілограми. Дальність ураження цілі – 4,8 км (8 у версії FIM-92E). Висота ураження – 3500 метрів.

Окрім того, для ураження ворожої повітряної цілі, українські військові застосовують здвоєну пускову установку ПЗРК FIM-92 Stinger Dual Mount Stinger (DMS), яка дозволяє вести протиповітряну оборону з фіксованої наземної позиції або з транспортного засобу.

Установка має власне джерело живлення, охолодження головок самонаведення ракет та власні прицільні пристрої. Оператор ПЗРК має можливість отримувати дані для стрільби через систему обміну інформацією, наприклад, від РЛС.

Американський самохідний зенітно-ракетний комплекс малої дальності AN/TWQ-1 Avenger також озброєний ракетами Stinger. Система використовує шасі армійського позашляховика HMMWV.

Україна отримала такі комплекси в межах військової допомоги від США навесні минулого року. Перед цим військовослужбовці ЗСУ пройшли відповідне навчання.

На ЗРК встановлено два контейнери по 4 ракети FIM-92 Stinger, зенітний кулемет Browning M2 калібру 12,7 мм та оптико-електронну станцію. Avenger може однаково якісно може працювати за будь-яких погодних умов та у будь-який час доби.

А на початку лютого 2022 року, уряд Польщі прийняв рішення передати ЗСУ ПЗРК Piorun.

ПЗРК Piorun є глибокою модернізацією польського комплексу Grom, який у свою чергу є копією радянського ПЗРК «Игла». Комплекс виробляє оборонна компанія MESKO S.A.. У ході модернізації чутливість інфрачервоної головки самонаведення збільшили в чотири рази. Ракета має бойову частину вагою 1,82 кг і може уражати повітряні цілі на висоті до 4000 м і дальності до 6500 м. Він також може знищувати невеликі повірятні цілі, такі як БПЛА, за рахунок безконтактного підриву.

Ці ПЗРК почали надходити до Війська Польського у грудні 2018 року. Ракети Piorun також використовуються у ЗРК Poprad і PSR-A Pilica.

Українські військові неодноразово успішно застосовували ці переносні зенітно-ракетні комплекси для знешкодження російських літальних апаратів, в тому числі розвідувальних безпілотників.

У березні 2023 року у районі Берестового Бахмутського району, бійці 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» за допомогою польського ПЗРК Piorun уразили російський штурмовик Су-25.

Starstreak і Martlet

У березні 2022 року Велика Британія заявила про намір надати ЗСУ ПЗРК для боротьби з російською авіацією. Тодішній міністр оборони Бен Уоллес оголосив, що країна надасть Україні зенітні ракети Starstreak. Вже у квітні українські військові завершили навчання з використання цих ракет.

Вперше комплекс застосували в Луганській області. Тоді було уражено російський ударний гелікоптер Ми-28Н.

Переважно ракети Starstreak використовують у боєкомплекті самохідного ЗРК Stormer HVM на гусеничному шасі. На рахунку цих комплексів велика кількість знищених безпілотних апаратів противника.

Згодом стало відомо, що Британія передала і ракети Martlet. Українські десантники у квітні показали відео збиття російського розвідувального безпілотника за допомогою цієї зброї.

LMM Martlet – легка багатоцільова ракета, створена компанією Thales Air Defense для потреб військових Великої Британії. Її починали розробляти як ракету “повітря-земля”.

Однак нині існують варіанти для застосування з повітряних, морських та наземних платформ для ураження широкого спектру цілей. У тому числі у варіанті ПЗРК.

Сама ракета має вагу 13 кг, довжину – 1,3 м, діаметр – 76 мм. Кумулятивно-уламкова бойова частина має масу 3 кг, при стрільбі по повітряній цілі підривається неконтактним лазерним підривником.

Особливістю LMM Martlet є використання двоканальної системи наведення – лазерної та інфрачервоної на кінцевій ділянці наведення. Двоступеневий твердопаливний двигун забезпечує ракеті швидкість – 1,5 Мах і дальність – 8 км.

Mistral

Збройні Сили України отримали на озброєння переносні зенітно-ракетні комплекси Mistral. Ще у квітні 2022 року Норвегія ухвалила рішення про передачу таких засобів ППО. Їх, зокрема, почали використовувати мобільні вогневі групи та бійці танкової бригади.

Mistral – переносний зенитно-ракетний комплекс, що призначений для ураження цілей на малих висотах типу гелікоптер та літак. ПЗРК був розроблений у Франції та прийнятий на озброєння сухопутних військ у 1987 році. Комплекс складається з: зенітної ракети в герметичному транспортно-пусковому контейнері, пускову установку у вигляді триноги з прицільними засобами та сидінням стрільця-оператора, систему «свій-чужий» і джерело живлення.

Зенітна керована ракета оснащена інфрачервоною головкою самонаведення, що дозволяє уражати повітряні цілі з тепловою сигнатурою. Стартова вага ракети – 18.7 кілограмів. Осколково-фугасна бойова частина ракети має масу 3 кг. Найсучасніша версія комплексу Mistral 3 забезпечує перехоплення широкого діапазону повітряних цілей на відстані від 0,5 до 7,5 км та висотах до 3 км у складних метеоумовах та будь-який час доби.

RBS-70

Українська армія отримала і шведські ПЗРК RBS 70. У березні 2023 року з’явилося фото використання цього озброєння бійцем 88-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

У липні стало відомо, що RBS 70 отримала на озброєння 47-а окрема механізована бригада “Маґура”. Зенітники бригади у серпні минулого року за допомогою цього комплексу збили російський гелікоптер Ка-52 у Запорізькій області. Наразі невідомо, хто передав Україні цей тип озброєння.

Переносний зенітно-ракетний комплекс RBS-70 розроблений у Швеції компанією Bofors Defence (зараз Saab Bofors Dynamics) і представлений 1977 року. Сьогодні використовується п’яте покоління стстеми – RBS-70 NG. Комплекс має на озброєнні декілька типів зенітних ракет – Rb 70 Mk.1, Mk.2 та Bolide. Від цього залежать і бойові характеристики системи.

Комплекс призначений для знищення низьколітаючих цілей, та забезпечує перехоплення на дальності до 5000-8000 метрів та на висотах до 3000-5000 метрів.

RBS-70 обслуговується трьома військовослужбовцями: оператор, заряджаючий та командир. Вага пускової установки становить 35 кілограмів, вона оснащується оптичним візиром та тепловізором. Вага зенітної ракети у транспортно-пусковому контейнері – 24 кг. Загальна вага комплексу близько 100 кг, що унеможливлює пуск з плеча. Час розгортання комплексу – 45 секунд, перезаряджання можна виконати менш ніж за 5 секунд.

Наведення ракети відбувається по лазерному променю, який забезпечує високу точність та не реагує та авіаційні теплові та дипольні пастки. Максимальну швидкість польоту ракети близько 2000 км/год.

Додатково, комплекс може працювати з радіолокаційними станціями Giraffe, що забезпечує своєчасне виявлення повітряних цілей на більших відстанях та дає можливість обслузі комплексу підготуватися до перехоплення.

Перехоплення крилатих ракет

Україна наразі єдина країна у світі, яка масово успішно застосовує ПЗРК для збиття крилатих ракет під час російських обстрілів міст та інфраструктури.

З початком широкомасштабного російського вторгнення для швидкого посилення протиповітряної оборони Сили оборони почали створювати мобільні вогневі групи.

Для їхнього пересування здебільшого використовують позашляховики, на які встановлюють великокаліберні кулемети та зенітні гармати малого калібру. Також такі групи посилюються бійцями з переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК) різних моделей, які Сили оборони отримують у межах військової допомоги від інших країн.

Подібне рішення дає свої результати, на рахунку вогневих груп ППО велика кількість збитих російських ударних безпілотників типу Shahed і крилатих ракет.

Не рідко ракети збивають за допомогою ПЗРК. Цьому є достатньо відеопідтверджень, які публікують самі військові.

Для отримання таких результатів працюють сотні військових, які постійно відстежують переміщення ворожих літаків, гелікоптерів чи крилатих ракет та дронів противника.

Мобільність ПЗРК як типу зброї у поєднанні з тактикою застосування мобільних вогневих груп, робить ці комплекси дуже ефективними у прикритті повітряного простору України в тому числі від крилатих ракет та ударних дронів. І як результат у звітах Повітряних Сил ми бачимо повідомлення про успішну роботу у тому числі і розрахунків ПЗРК.