Чому Мінінфраструктури та міністр Омелян шкодять ВМС України?

В умовах війни все суспільство мусить мобілізуватися задля підтримки армії та відсічі агресії. З 2014-го року українці, як ніхто інші, відчули на собі, що це значить – збирати кошти та купувати бронежилети та шоломи, везти за сотні кілометрів їжу та медикаменти, передавати китайські рації та європейську вживану форму. А що ж держава? Звісно, у 2014-му від держави складно було вимагати швидких та якісних рішень. Соціально-економічна криза, порожній бюджет, міжнародна непевність та занепокоєність були серйозними чинниками щоби не чекати на державу, а проста закачавши рукава працювати для фронту. Для перемоги!

Здавалося б, за п’ять років війни держава мала б стати ефективним та дієвим механізмом задля посилення війська та відсічі агресії. Все для фронту, все для перемоги! Але – ні. Не склалося. В 2019-му році, Міністерство інфраструктури України, на чолі з Володимиром Омеляном, відверто саботує посилення Військово-морських сил України! Близько двох років флот обиває пороги чиновників Мінінфраструктури в намаганням отримати від них багатоцільове аварійно-рятувальне судно «Олександр Охрименко»!

З жовтня 2017-го року Командування ВМС України активно працювало над тим, щоби державне підприємство «Адміністрація морських портів України», що входить у підпорядкування Мінінфраструктури, передало для потреб вітчизняного флоту вкрай потрібне багатоцільове судно. Було опрацьовано сотні документів, проведено десятки комісій та нарад, узгоджено з різними управліннями та департаментами всередині самого Генерального штабу та Міністерства оборони, опрацьовано механізм безпосередньої передачі і… Нічого. Процес фактично завмер на рівні заступників міністра Омеляна. Одне вольове рішення державного чиновника – і флот поповниться вкрай потрібним судном!

Що таке «Олександр Охрименко»?

Багатоцільове аварійно-рятувальне судно проекту 2262 (тип «Светломор») побудовано 10 листопада 1987 року в Сінгапурі на верфі  Keppel Fels. Заводський номер В211, початкове ім’я – «Светломор-4». Є четвертим корпусом цього проекту. Судно призначене для пошуково-рятувальних робіт у відкритому морі чи океанській зоні. У 1991-му році відійшло Україні. В кінці 1992 року було зачислене до експедиційного загону аварійно-рятувальних та підводно-технічних робіт Чорноморського морського пароходства. У 2012-му році перейменовано на «Олександр Охрименко» та передано до Морської аварійно-рятувальної служби (МАРС), а згодом було передано до Адміністрації морських портів України. З 2016-го року фактично не експлуатується.

Тактико-технічні характеристики:

Водотоннажність: 1258 тон (порожнім) 2258 тон (повна)
Довжина: 61 м
Ширина: 14 м
Осадка: 3,7 м (порожнім), 4,5 (повним)
Висота борту: 6 м
Енергетична установка: дизельна, Wartsila 8R22HFD (2 по 1300 кВт); 3 дизель-генератори Volvo Penta (по 190 кВт)
Дальність ходу: 5800 миль
Швидкість: до 12 вузлів (6 вузлів економічний хід)
Автономність: до 30 діб
Екіпаж: 26 осіб (проектна), 37 максимальна (по кількості місць в каютах)

У 2015-17 х роках «Олександр Охрименко» пройшов капітальний та доковий ремонт. За результатами Акту обстеження технічного стану, який проводили представники ВМС України, визначено, що судно перебуває у справному технічному стані, технічні засоби навігації в наявності та в строю. Засоби зв’язку в строю. Наявна водолазна станція, барокамера та інше водолазне майно для виконання підводних робіт. Використання у складі ВМС можливе відразу після передачі флоту, без проведення суттєвих додаткових дій.

Командування ВМС України планує використовувати «Олександра Охрименко» для виконання таких завдань як:

• пошук та надання допомоги аварійним надводним кораблям, підводним човнам, суднам та літальним апаратам. Рятування їх екіпажів.
• пошуково-рятувальне забезпечення кораблів ВМС
• виконання водолазних робіт
• протимінне забезпечення
• комплексне забезпечення кораблів та суден в морі та віддалених пунктах базування (наприклад, о. Зміїний)
• ліквідація наслідків техногенних катастроф (стихійних лих)
• проведення гідрографічних, науково-дослідницьких та інших спеціальних робіт

Загалом, це досить широкий спектр завдань які нині покладаються на 28-й дивізіон пошуково-рятувальних суден. Подібного універсального судна у вітчизняному флоті ніколи не було. Наявний плавсклад дивізіону –  після окупації Криму та втрати там значної кількості матеріально-технічних засобів – старі (50-70-х років) судна та катери які ніяк не здатні виконувати ті завдання що перед ними ставить держава. Більшість з них потребують списання та не підлягають подальшій експлуатації. До прикладу, після проведення випробувальних пусків перспективної протикорабельної ракети “Нептун” весною 2019-го року, її пошук після приводнення здійснював санітарний катер “Сокаль”! Виконання непрофільних завдань стало нормою для більшості суден ВМС, адже сучасних та технічно справних плавзасобів немає. Фактично, одне судно має більший потенціал аніж у всіх суден та катерів 28-го дивізіону!

Окремо варто виділити те, що “Олександр Охрименко” має необмежений район плавання і може ефективно використовуватися не лише у Чорному морі, але й у Середземному чи інших куточках світового океану. На сьогодні у складі ВМС України є лише один корабель, який здатен на подібне – фрегат “Гетьман Сагайдачний”. Наявність у складі флоту подібного багатоцільового судна могло б суттєво підвищити автономність дій ВМС у віддалених куточках океану в перспективі.

Також, суттєвим є і модернізаційний потенціал «Олександра Охрименко», який дозволив би у майбутньому ще більш розширити його можливості щодо проведення водолазних та інших робіт та виконувати поставлені завдання.

Тернистий шлях передачі судна

З  2016 року на буксир накладено арешт щодо проведення на ньому ремонту в 2015 році (під час якого було вкрадено частину коштів).  У листопаді 2017 року портом Південний, після клопотання ВМС, прийнято рішення щодо передачі судна до складу ВМС та відповідно проінформовано  Адміністрацію морських портів України щодо цього рішення. Того ж місяця було проведено обстеження буксиру представниками ВМС щодо визначення його технічного стану. У грудні 2018 року проведена спільна робота ВМС та Мінінфраструктури щодо визначення фактичного стану судна, про результати якої повідомлено відповідні правоохоронні органи. 20 грудня 2018 року відбулося зняття арешту з буксиру (це було головною перепоною щодо передачі його флоту). У січні 2019 року Міністерство оборони повторно ініціює питання перед Мінінфраструктури щодо передачі судна та готує весь необхідний пакет документів щодо прийому-передачі зі свого боку. Мінінфраструктури починає затягувати процес та починає висовувати вимогу щодо передачі з боку Міноборони вантажних автомобілів для Укравтодору (!!!). Фактично, коли розпочався переговорний процес, Мінінфраструктури не висувало жодних додаткових вимог до Міноборони, оскільки не вірили, що МОУ доб’ється відміни арешти з боку суду. Однак, як тільки головна перепона зникла з’являються додаткові вимоги до силового відомства!

Цікавим є ще те, що кожного року, на судно яке не використовується (просто стоїть біля стінки) витрачається близько 16 млн грн державних коштів! Вони йдуть на зарплатню екіпажу, оплату причальної стінки (яка могла б здаватися в оренду і заробляти кошти), паливно-мастильні матеріали, електроенергію та інше. Щороку держава ще й втрачає мільйони гривень! Чи вигідно це комусь? Питання лишається відкритим…

Абсурдність ситуації з «Олександром Охрименком» складно пояснити логікою. Держава, що перебуває в умовах війни та веде активне протистояння на морі має у своїй власності судно, яке вкрай потрібне іншій державній інституції – Військово-морським силам, які і є частиною тих сил, що стримують подальшу агресію Росії. Власник судна – державне підприємство «Адміністрація морських портів України» готове передати судно ВМС. ВМС готові судно забрати. Здавалося б, чому ж тоді воно ще передано ВМС? І тут в гру вступає український чиновник!

Так, саме чиновники міністра Омеляна знаходять причини гальмувати, переносити чи відкладати процес який фактично можна завершити за один день. Навіть швидше – прийняти рішення і підписати давно підготовлені документи!

Чому державний службовець, який має служити в інтересах держави, яка перебуває у стані фактичної війни саботує посилення одного з важливих гравців з боку держави у цій війні? Напевно, варто запитати у ще міністра Володимира Володимировича Омеляна.

Замість висновків

ВМС України перші прийняли на себе удар російської агресії, болісний, але повчальний. Якщо ми хочемо мати вихід до моря та вважатися морською державою ми маємо утримувати військовий флот. З 2014 року мільйони українців по всьому світу вкладають свої кошти, сили та час у те, щоби Україна стала міцніша. В тому числі ці кошти йдуть на дооснащення кораблів та суден флоту, закупівлю водолазного спорядження, засобів зв’язку, навігації та інших важливих речей які держава поки не може самостійно закрити. І це не потребує якихось додаткових пояснень чи виправдань. Народ все розуміє і продовжує роботи свою справу. Але постає велике питання, чому один (чи декілька?) чиновників дозволяють собі саботувати посилення тих, що п’ять років захищає наш та їх спокій?!

#ЗапитайтеОмеляна