Як і чим озброюють Крим. Частина третя – допоміжний флот

З 2014 року Росія розпочала активне переозброєння Чорноморського флоту та мілітаризацію тимчасово окупованого Криму. У першому матеріалі з циклу ми знайомили читачів з тим, як відбувається оновлення бойової компоненти Чорноморського флоту з 2014 по 2018 рік. Друга частина стосувалася оновлення бойового складу у 2018 році. Якщо ж нові фрегати чи підводні човни це, зазвичай, медійно помітний процес, то оновлення допоміжного флоту, зазвичай, лишається в тіні або ж охоплює вузьке коло спеціалістів.

Що таке «допоміжний флот»? Це сукупність суден та катерів які призначені для підтримки та забезпечення дій бойових сил у базі та в морі (на всіх віддалях від берегу), проведення пошуково-рятувальних, водолазних та гідрографічних робіт , підготовку особового складу. Забезпечення кораблів у морі всі видами необхідного – від палива і провіанту до ракет і торпед. Також, важливою функцією допоміжних сил є транспортування вантажів, техніки чи особового складу до віддалених театрів бойових дій (наприклад, з материкової частини Росії до баз у Сирії). Окремо варто виділити судна та катери які призначені для науково-дослідницької діяльності та дослідження глибин світового океану. У Росії вони відносяться до закритої та утаємниченої організації ГУГИ – Главное управление глубоководных иследований, що замикається на Міноборони Росії та не входить безпосередньо до ВМФ.

Фактичне оновлення Чорноморського флоту розпочалося на рубежі 2011-2012 років з оновлення допоміжних сил. До окупації Криму поповнення новими кораблями та суднами у Севастополі блокувалося Україною. Тому, нові корпуси надходили до баз на континенті – Новоросійську та Темрюку. З 2011 по 2013 рік флот отримав дослідне судно «Селигер», 6 рейдових буксирів проекту 90600 та корабельні щити (для відпрацювання стрільб).

Спробуємо проаналізувати оновлення допоміжного флоту росіян. Враховуючи різноманіття проектів суден та катерів, аналіз проведемо по ключовим напрямкам переоснащення флоту.

Пошуково-рятувальні сили – 15 одиниць  –

«Саяны», «Капитан Гурьев», «Профессор Николай Муру», «СБ-739», «РВК-762», «РВК-764», «РВК-767», «РВК-771», «РВК-1045», «РВК-1112», «СМК-2094», «СМК-2169», «СМК-2171», «РВК-1149», «РВК-2159»

Пошуково-рятувальні сили – важлива компонента будь-якого флоту. У складі Чорноморського флоту зведені у:

• 145-й загін рятувальних суден (Севастополь) – 19 суден та катері
• 183-й дивізіон рятувальних суден (Новоросійськ) – 12 суден та катерів

Їх завдання – всебічна підтримка та забезпечення дій флоту як у Чорному морі так і у океанській зоні. Надання допомоги кораблях, що зазнали лиха (у тому числі підводним човнам), буксування, гасіння пожеж та зняття з мілини, проведення водолазних робіт тощо. Сфера застосування та діяльності пошуково-рятувальної служби більш ніж велика. Протягом останніх 5-ти років Росія ввела 14 нових корпусів та перевела одне судно з Тихоокеанського флоту.

Рятувальне судно проекту 05361 – 1 одиниця – «Саяны»

У 2015 році, у зв’язку з поповненням Чорноморського флоту 6-ма новини підводними човнами, було прийнято рішення перевести рятувальне судно «Саяны» з Тихоокеанського флоту на Чорне море.

«Саяни» є 2-м у серії з 2-х суден проекту 05361. Будувалися на Виборзькому суднобудівному заводі. Проектант – ЦКБ «Балтсудопроект». Судно є носієм підводних рятувальних апаратів. Призначене для пошуку, позначення та обстеження затонулих об’єктів і проведення рятувальних операцій (в першу чергу на підводних човнах) з використанням підводних апаратів.

Закладено 1 червня 1982 року, заводський №574. Спущено на воду 20 травня 1983 року. Здано в експлуатацію 24 листопада 1983 року. Увійшло до складу Тихоокеанського флоту. Повний комплект апаратів і шукачів був встановлений в 1984 році.

Для пошуку затонулих об’єктів використовується комплексний буксований телекерований шукач «Трепанг-2» для глибин до 2 км. Для подальшого обстеження затонулих об’єктів передбачалася установка «Палтус» для роботи на глибинах до 6 км. Також, на судні встановлені телекеровані підводні апарати «Пантера» і «Тайгер» та унікальний глибоководний апарат «АС-28» проекту 1855.  Судно обладнане засобами гідроакустики для визначення свого місця і місця підводного апарату, для підводного зв’язку і для виявлення підводних об’єктів.

Входить до 1-ї групи 145-го загону рятувальних суден з базуванням на Севастополь.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 6780 (стандартна), 7980 т (повна)
Довжина: 132 м
Ширина: 17,3 м
Осадка: 5,97 м
Енергетична установка: дизельна одновальна, 1 дизель 5ДКРН62/140-3 на 6100 к. с.
Швидкість: 16,6 вузлів
Дальність ходу: 6500 миль (при 14 вузлах)
Автономність: 30 діб
Екіпаж: 84 осіб (додаткове розміщення до 40 осіб)

Рятувальні буксирні судна проекту 22870 – 3 одиниці –

«Профессор Николай Муру», «Капитан Гурьев», «СБ-739»

Серія рятувальних буксирів проекту 22870 будується на «Астраханском судоремонтном заводе» з 2011 року і до тепер. Проектант – КБ «Вымпел» (Нижній Новгород). На сьогодні збудовано 5 корпусів (3 увійшли до Чорноморського флоту), 6-й перебуває у стадії добудови на воді.

Призначені для буксирування та зняття з мілини кораблів і суден, гасіння пожеж, евакуації людей і надання медичної допомоги постраждалим. Може використовуватися для подачі електроенергії на аварійний корабель і підтримки його на плаву, виконання водолазних робіт, а також збору нафтопродуктів з поверхні моря, виконання пошукових і дослідницьких робіт. Під час проведення рятувальних операцій судно може додатково прийняти на борт до 36 осіб.

Буксир оснащений водолазним комплексом від компанії “Тетис-ПРО”, що дозволяє забезпечувати роботу одночасно трьох водолазів на глибині до 100 метрів. Також, наявний роботизований пошуково-рятувальний комплекс на базі телекерованого підводного апарату “Фалкон 1000”. Судно обладнане системою динамічного позиціонування, і може точно знаходитися над заданою точкою роботи незважаючи на хвилювання моря, течії чи вітер. Для збору нафтопродуктів є цистерни на 125 куб. м., 560 метрів бонових загороджень, скіммер і катер-бонопостановщик.

Рятувальне обладнання – лебідка, гак, вантажопідйомні пристрої, 1 водолазний комплекс з барокамерою, засоби пожежогасіння (3 лафетних ствола продуктивністю по 500 м³/год). Для дистанційного обстеження є керований підводний апарат “Марлин-350” з глибиною роботи до 400 метрів.

«Профессор Николай Муру» прийнято до складу флоту 10 червня 2015 року та зачислено до 183-го дивізіону рятувальних суден (Новоросійськ).

«СБ-739» прийнято до складу флоту 7 березня 2017 року та зачислено до 1-ї групи 145-го загону рятувальних суден (Севастополь).

«Капитан Гурьев» прийнято до складу флоту 20 грудня 2018 року та зачислено 183-го дивізіону рятувальних суден (Новоросійськ).

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 1200 т (стандартна), 1670 т (повна)
Довжина: 57 м
Ширина: 14 м
Осадка: 3,2 м
Енергетична установка: 2 електродвигуна «Шорх» KL6538-AS06 по 2720 к. с.; 3 ДГ по 1520 кВт, 2 ДГ по 200 кВт, 2 ДГ по 100 кВт; 2 носові підрулюючі пристрої
Швидкість: до 14 вузлів
Автономність: до 20 діб
Екіпаж: 26 осіб (додаткове розміщення до 36 осіб)
Озброєння: відсутнє

Рейдові катери комплексного аварійно-рятувального забезпечення проекту 23040 – 6 одиниць –

«РВК-762», «РВК-764», «РВК-767», «РВК-771», «РВК-1045», «РВК-1112»

Масова серія катерів комплексного забезпечення проекту 23040 будується з 2013 року. Виробник – «Завод Нижегородский Теплоход». На сьогодні побудовано 20 одиниць, з яких 6 несуть службу у Чорному морі. Проект призначений для водолазних робіт на глибинах до 60 метрів при хвилюванні моря до 3-х балів. Навяний один водолазний комплекс з барокамерою. Вони можуть виконувати пошук, огляд та дослідження за допомогою штатного малогабаритного телекерованого підводного апарату та буксованого гідролокатора. Завдяки пожежному лафету можна використовувати катери для гасіння пожеж на кораблях чи берегових об’єктах. Також, їх можна використоувати для відкачки води з аварійних суден та забезпечення їх електроживленням.

Катери однопалубні із сталевим корпусом із льодовим посиленням, з одноярусною алюмінієвої надбудовою, двохвальною дизельною енергетичною установкою з гвинтами фіксованого кроку та носовим пристроєм, що підрулює. Катери оснащені системою динамічного позиціонування. Все це дозволяє йому впевнено працювати на зовнішніх рейдах і за їх межами з віддаленням від берега до 50 миль.

«РВК-762», «РВК-764», «РВК-767» та «РВК-771» входять до 183-го дивізіону рятувальних суден (Новоросійськ)

«РВК-1112» входить до 2-ї групи 145-го загону рятувальних суден.

«РВК-1045» входить до складу Водолазної школи підготовки рятувальників та водолазних спеціалістів (бухта Карантинна, Севастополь) 907-го об’єднаного навчального центру ВМФ.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 100 т (стандартна), 118 тон (повна)
Довжина: 28,09 м
Ширина:  5,56 м
Осадка: 1,5 м
Енергетична установка: 2 дизелі по 600 к.с.; 2 вали
Швидкість: до 13,7 вузлів
Дальність: 200 миль (при 10 вузлах)
Автономність: 5 діб
Екіпаж: 3 + 5 (водолазна група)
Озброєння: відсутнє

Рятувальні багатофункціональні катери проект 23380 – 3 одиниці –  «СМК-2094», «СМК-2169» та «СМК-2171»

Катери проект 23380 будуються крупною серією з 2014-го року на «КАМПО» у Орехово-Зуєво. На сьогодні збудовано 15 корпусів. Три перебувають у будівництві. Катери будуються у двох версіях – варіант для підводно-технічних робіт («СМК-2094», «СМК-2169») та аварійно-рятувальних груп («СМК-2171»).

Проект призначений для комплексного забезпечення поточної діяльності на річках, портах і в прибережній морській зоні в якості багатофункціональної платформи – носія спеціалізованого обладнання і технічних засобів. Багатофункціональність катера досягається за рахунок застосування змінних функціональних модулів, виконаних на базі стандартних 10-20 футових морських контейнерів, що закріплюються на палубі і укомплектованих спеціалізованими технічними засобами. Це значно розширює спектр завдань, що вирішуються. Модулі можуть бути укомплектовані: водолазним спорядженням та обладнанням для підводних робіт; водолазною або медичною барокамерою; обладнанням для надання медичної допомоги; протипожежними, водовідливними і рятувальними засобами.

Залежно від складу обладнання катери можуть виконувати функції: водолазного катеру, пошуково-рятувального катеру, катеру забезпечення систем фізичного захисту, пожежного катеру чи нафто-сміттєзбирача.

Конструктивно представляє із себе гладкопалубное сталеве судно-катамаран, з двоярусною сталевою надбудовою, зміщеною до носової частини. Головна енергетична установка – дизель-гідравлічна, з приводом від двох судових дизелів IVECO потужністю по 280 кВт. Житлово-побутовий блок складається з двох 4-місних кают, санвузла, душової кабіни і кают-компанії з місцем для розігріву їжі. Морехідність до 4-х балів. Автономність по запасу палива 3 доби. Максимальна маса вантажу, що розміщується на палубі – 20 тон.

На катері розміщений комплекс вантажопідйомного обладнання – гідравлічний кран-маніпулятор вантажопідйомністю до 5 тон і вантажна стріла з механічною лебідкою вантажопідйомністю до 250 кілограмів, що дозволяє проводити вантажно-розвантажувальні роботи без використання берегової вантажної техніки.

«СМК-2169» та «СМК-2171» входять до 2-ї групи 145-го загону рятувальних суден (Севастополь).

«СМК-2094» входить до складу Водолазної школи підготовки рятувальників та водолазних спеціалістів 907-го об’єднаного навчального центру ВМФ (бухта Карантинна, Севастополь).

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 101 т (стандартне), 109 т (повне)
Довжина: 21,4 м
Ширина: 9 м
Осадка: 1,31 м
Енергетична установка: дизельна, 2 дизелі по 380 к.с.
Швидкість: до 10 вузлів
Дальність: 250 миль (при 10 вузлах), 340 миль (економічним ходом)
Автономність: 3 доби
Екіпаж: 3 + 5 осіб водолазної команди
Озброєння: відсутнє

Водолазні катери проекту 14157 – 2 одиниці – «РВК-1149» та «РВК-2159»

Водолазні катери проекту 14157 будувалися серією з 8 корпусів з 2012-го по 2015-й рік. Проект розроблений КБ «Вымпел». У складі Чорноморського флоту перебуває два катери – «РВК-1149» та «РВК-2159». Катери призначені для проведення та забезпечення водолазних робіт у портах, рейдах та прибережних районах на глибинах до 60 метрів при хвилюванні моря до 5-ти балів.

«РВК-1149», заводський номер 108. Закладено 27 травня 2014 року. Передано флоту 30-го вересня 2015 року. Будівництво здійснено на Московському ССРЗ. «РВК-2159» заводський номер 106. Закладено 19 грудня 2013 року.  Передано флоту в 2015-му році.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 79,7 т (стандартне), 82 т (повна)
Довжина: 25 м
Ширина: 4,8 м
Осадка: 1,4 м
Енергетична установка: дизельна одновальна, 415 к.с.; 2 ДГ по 40 кВт
Швидкість: до 12 вузлів
Дальність ходу: 200 миль
Автономність: 7 діб
Екіпаж: 3 особи + 5 осіб водолазної команди
Озброєння: відсутнє

«Дослідники глибин» – кораблі ГУГИ та 184-й науково-дослідної бази ВМФ – 7 одиниць –

«Селигер», «Краб», «Афалина», РК-496, РК-544, РРК-2174, РРК-2175

Чорноморський філіал Головного управління глибоководних досліджень базується Темрюку, порту в південній частині Азовського моря на континентальній частині Російської федерації. Робота та завдання цієї структури засекречені, однак пов’язані з дослідженнями глибин та морського дна, гідрографією, випробовуванням спеціальних технічних засобів, озброєння та військової техніки тощо. Головним кораблем ГУГИ на Чорному морі є дослідне судно «Селигер» проекту 11982. Розроблене Центральним морським конструкторським бюро «Алмаз», закладене у 2009 році, спущене на воду у липні 2011, а 25 грудня 2012 вступило до строю. Судно обладнене водолазним комплексом з барокамерою, автономним робочим снарядом типу АРС-600 та дистанційно керованими підводними апаратами. Ймовірно, на судні встановлено обладнання яке дозволяє йому працювати на глибинах до 6000 метрів, а силова установка забезпечує так зване «динамічне позиціонування» – можливість лишатися в одній точці моря незважаючи на течію, вітер чи хвилювання води.

Весною 2017 року «Селигер» спільно з іншими кораблями ЧФ брав участь у досліджені стану та можливостей по підняттю розвідувального корабля «Лиман», який затонув 27 квітня неподалік Босфору.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 1040 тон (1117 тон повна);
Довжина: 60,6 м;
Ширина: 10,8 м;
Осадка: 3,4 м;
Енергетична установка: 2 електродвигуна (гвинторульові колонки) “Роллс Ройс” 12FP по 950 к.с., 3 дизель-генератори ВА-840 по 840 кВт, 2 дизель-генератори ВА-280 по 280 кВт;
Швидкість: до 13,5 вузлів;
Дальність ходу: 1000 миль;
Автономність:
Екіпаж: 16 осіб + можливе додаткове розміщення 9 осіб;
Озброєння: відсутнє;
Рейдовий буксир спеціального призначення «Краб» відноситься до масового для росіян проекту рейдових буксирів 90600.  Спочатку судно іменувалося РБ-45 та було закладене в 2010 році на «Ленинградском судостроительном заводе «Пелла». Заводський номер 927. Спущено на воду 31 травня 2011 року, після чого внутрішніми водами був перегнаний до Темрюка. 6-го жовтня буксир увійшов до складу флоту. На сьогодні входить до складу ГУГИ та базується на Темрюк.

У 2013-му році відбулася модернізація РБ-45 та перейменування його у «Краб». В ході модернізації було встановлено занурювану гідроакустичну станцію (ГАС) а також багатофункціональний мобільний комплекс моніторингу поверхні дна «Корвет МК МПД-300». До складу комплексу входить безпілотний підводний апарат з гідролокаторами та відеокамерами. Глибина ефективного виявлення об’єктів у декілька сантиметрів складає 300 метрів.  Встановлене обладнання дозволяє досліджувати морське дно а також створювати 3D-зображення дна.

У 2016-му році судно брало участь у пошуках уламків літака Ту-154, що розбився біля Сочі з російськими військовими.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 417 тон
Довжина: 25,4 м
Ширина: 9,3 м
Осадка: 3,3 м
Енергетична установка: дизельна, 2 дизеля С32 ACERT по 1015 к.с.
Швидкість: до 12 вузлів
Екіпаж: 8 осіб +
Озброєння: відсутнє
Рейдовий буксир спеціального призначення «Афалина» належить до рейдових буксирів проекту 16609 та був закладений на «Ленинградском судостроительном заводе «Пелла» 21 січня 2015 року. Заводський номер 630. Спущено на воду 9 липня 2015 року, а вже 23 листопада було включено до складу флоту.

Судно входить до складу 184-ї науково-дослідної експериментальної бази ВМФ у Севастополі, створеної росіянами на базі «Державного океанаріуму» Збройних сил України. «Афалина» також оснащена багатофункціональним мобільним комплексом моніторингу поверхні дна «Корвет МК МПД-300». Окрім дослідження морських глибин, судно здатне виконувати і функції рейдового буксира, а саме: буксирування та кантування в порту, рейдах та прибережних районах, зняття з мілини, тушіння пожеж на плавучих об’єктах та берегових спорудах, перевезення вантажів, участь у пошуково-рятувальних операціх тощо.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 504 тони
Довжина: 28,8 м
Ширина: 9,5 м
Осадка: 4,3 м
Енергетична установка: дизельна, 2 дизелі Caterpilar 3512B-HD по 1775 к.с, 2 гвинто-рульові колонки US 205/3625 FP Rolls-Royce з ГФШ в насадках
Швидкість: до 12 вузлів
Екіпаж: 8 осіб
Озброєння: відсутнє

Робочі рейдові катери проекту СП-1150 – «РРК-2174» та «РК-2175»

Два малі рейдові катери побудовані на судноверфі «Мнев и К» у Санк-Петербурзі у 2015 році. Катери мають алюмінієвий корпус, малу осадку та носову апарель. Призначені для доставки вантажів, персоналу майна на морські та берегові об’єкти, а також, для забезпечення підводних робіт. Обидва катери входять до 184-ї науково-дослідної експериментальної бази ВМФ у Севастополі.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 9,3 тони (стандартна), 10,7 тон (повна)
Довжина: 13,5 м
Ширина: 3,5 м
Осадка: 0,6 м
Енергетична установка: 2 дизелі по 350 к.с. MarineDiesel, 2 ВРК с ГФШ
Швидкість: до 27 вузлів
Дальність: до 250 миль
Автономність: 1 доба
Екіпаж: 2
Озброєння: відсутнє
Вантажопідйомність: до 5,5 тон або 10 осіб

Також, до складу 184-ї бази у 2016-му році було введено два рейдових катера «РК-496» та «РК-544» проекту БЛ-820 «модифікація 2». Проект рейдових катерів розроблено ООО «ПКФ Мнев и К» в Санкт-Петербурзі. Катери призначенні для вирішення широкого кола завдань в прибережних районах плавання так і у відкритому морі, при умові базування на крупних кораблях. Матеріал корпусу – алюміній (Амг-5М).

Окрім 2-х катерів у 184-й базі подібні катери помічалися у 388 Морському розвідувальному пункті та загонах ПДСЗ. Також, у якості роз’їзних вони використовуються на ракетному крейсері «Москва», СКР «Сметливый», та можливо, інших кораблях.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 2,5 т (стандартна), 4 т (повна)
Довжина: 8,65 м
Ширина: 2,25 м
Осадка: 0,5 м
Енергетична установка: дизельна, 320 к.с.
Швидкість: до 35 вузлів
Дальність: до 200 миль
Екіпаж: 1 чол
Озброєння: відсутнє
Вантажопідйомність: 1500 кг або 12 осіб

Транспорти та танкери – 5 одиниць –

«Вологда-50», «Двиница-50», «Казань-60», «Кызыл-60», «ВТН-73»

Чорноморський флот – ключовий елемент логістики військового контингенту Росії у Сирії. Для забезпечення «Сирійського експресу» у 2015-му році Росія купила 4 цивільних судна. Вони є ключовими у доставці озброєння, техніки та особового складу з континентальної Росії. Всі 4 судна входять до 2-ї групи 205-го загону управління допоміжного флоту.

«Вологда-50» – транспортне судно “Haci Mustafa Torlak” було закладено 24 квітня 1984 року на судноверфі Denizcilik Bankasi T.A.O. (Туреччина). Передано замовнику в червні 1985 року (заводський №2). У майбутньому 9 разів змінювало ім’я.

Призначення – перевезення загальних вантажів та контейнерів. Обладнане 3-ма трюмами для перевезення загальним обсягом 9769 куб. м. Для вантажно-розвантажувальних робіт на палубі є 3 крана Luken (на 12, 9 і 6 т). Шестициліндровий дизель Zgoda-Sulzer потужністю 3199 кВт при 530 об/хв. працює на 1 гвинт регульованого кроку. Це забезпечує судну довготривалу швидкість в 10 вузлів. Для забезпечення електроенергією використовуються 2 дизель-генератора по 252 кВт та1 стояночний дизель-генератор на 80 кВт.

У 2015 р судно “Dadali” (IMO: 8220759, MMSI: 518616000, прапор Островів Кука) було викуплено у турецькій компанії-оператора Bulkhan Shipping & Trading Ltd. (Стамбул, Туреччина) в інтересах ВМФ РФ. На початку осені 2015 року увійшло до складу Чорноморського флоту та перейменовано у “Вологда-50”.

«Двиница-50» – транспортне судно «Kemah» було побудовано в Туреччині на судноверфі Camialti Shipyard в 1985 році (IMO 7500578, MMSI 271000812). Призначення – перевезення загальних вантажів та контейнерів. Для цього обладнане 3-ма трюмами для перевезення різних вантажів загальним обсягом 7633 куб. м. Максимальне навантаження на трюми становить 7,5 т/м². Для вантажно-розвантажувальних робіт на палубі судна є чотири 10-ти тонних крана Liebherr. Головна енергетична установка – дизельна, 9-ти циліндровий дизель Stork Werkspoor 9 TM 410 потужністю в 3000 кВт при 570 об/хв. Який працює на 1 вал з гвинтом. Для забезпечення судна електроенергією використовуються 3 дизель-генератора Sulzer 5AL 25/30 по 685 кВт, та один стояночний дизель-генератор MAN на 75 кВт.

У 2015 р судно було викуплено у турецькій компанії-оператора Deval Shipping & Trading (Туреччина) в інтересах ВМФ РФ. На початку осені 2015-го увійшло до складу флоту як «Двиница-50»

«Казань-60» – суховантаж-рефрижератор проекту M-050C (тип «Георгій Агафонов») класу “ріка-море” був замовлений в Австрії для Дунайського пароплавства СРСР для роботи на Дунаї. Серія з 10 суден будувалася в 1986-1988 роках на «Osterreichische Schiffswerften AG Linz-Korneuburg» в австрійських містах Корнейбург (7 корпусів) та Лінц (3 корпуси).

Загальна місткість вантажних приміщень становить 3064 куб.м., місткість по контейнерах: 20 футові – 96 одиниць, 40 футових – 32 одиниці. Також, можливо дообладнання двома знімними палубами для перевезення автомобілів.

Судно знаходилося в Українському Дунайському пароплавстві (IMO: 8805494, MMSI: 272892000) з портом приписки Ізмаїл, використовувалося в основному для контейнерних перевезень. У 2015 році змінило прапор (Україна) на новий (Монголія), з перейменуванням в “Geo” (MMSI: 457284000). У подальшому було викуплено російською стороною у нового власника. У 2015 році увійшло до складу Чорноморського флоту з перейменуванням в “Казань-60”.

«Кызыл-60» – цивільний суховантаж китайської побудови, призначений для перевезення загальних вантажів. Судно оснащене двома розсувними трюмами з розмірами 19,31 на 12,60 м і 25,95 на 12,60 м заввишки в 8,14 м. Суховантаж може використовуватися для контейнерних перевезень – місткість судна становить 327 контейнерів (20-ти футових ).

Суховантаж “Tong Xing” побудований на судноверфі Jiangsu Yangzijiang Shipyard (заводський №3271) у Цзяньін, Китай, в 1996 році. В подальшому судно було перейменовано декілька разів. Крайня назва – «Smyrna».

“Smyrna” під прапором Вануату (IMO: 9149952, MMSI: 577212000) з портом приписки – порт Віла, власник – Troy Shipping & Tourism, Стамбул, Туреччина, було викуплено російською стороною у власника в 2015 році.

Малий морський танкер «ВНТ-73» проекту 03180

Судно призначене для забезпечення суден різними видами палива, збору нафтових та стічних вод з суден і плавучих об’єктів, збору з твердого сміття і харчових відходів, перевезення та постановки буїв, обслуговування плавучих засобів навігаційного огородження, ліквідації аварійних розливів нафти, перевезення вантажів. На суднах використовуються роздільні танки, що можна мити. Це дозволяє одночасно перевозити різні види рідких вантажів, і в разі потреби, в найкоротший час проводити їх зміну. Судна проекту 03180 оснащені сучасним обладнанням – для руху і управління використовується поворотний гвинто-рульовий комплекс Rolls-Royce US 155, що приводиться від двох дизель-генераторів Caterpillar С32. Також, є носовий підрулюючий пристрій тунельного типу, TAC 75, фірми ABS, потужністю 75 кВт.

Танкер оснащений наступними системами: прийому і видачі палива, забруднених нафтою і стічних вод стаціонарними зануреними насосами, система підігріву вантажу паровими підігрівниками, автономна для кожного танка; газовідвідна система вантажних танків, система мийки вантажних танків стаціонарними мийними машинами, і система водопінного гасіння двома лафетами стволами.

Малий морський танкер “Луга” був закладений на «Ленинградский судостроительный завод «Пелла» (заводський №303). Спущений на воду 11 січня 2014 року. Того ж року отримав нове ім’я – «ВТН-73». 4 березня 2015 року танкер було зачислено до списків флоту. Наразі входить до складу 3-ї групи 205-го загону управління допоміжного флоту, з базуванням на Південну бухту Севастополя.

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 2290 т (повне)
Довжина: 49,9 м
Ширина: 14 м
Осадка: 5 м
Енергетична установка: 2 дизелі по 1320 к.с., 2 гвинто-рульові колонки
Швидкість: до 9 вузлів
Дальність ходу: 1500 миль
Автономність:
Екіпаж: 14 осіб
Озброєння: відсутнє
Вантажопідйомність: 1200 т

Буксири – 3 одиниці – «РБ-365», «РБ-412», БУК-2190

З 2010 року Чорноморський флот активно поповнюється новини буксирами. Так, до 2014-го було включено 5-ть рейдових буксири проекту 90600 «РБ-43», «РБ-389», «РБ-391», «РБ-392», «РБ-398».

З 2014-го до сьогодні флот поповнився ще двома буксирами проекту 90600 – «РБ-365» та «РБ-412» а також одним буксирним катером «БУК-2190» проекту 04690.

Рейдові буксири проекту 90600 з азимутним принципом руху призначені для виконання буксирувальних та кантувальних операцій в порту, на рейдах і прибережних районах, зняття з мілини кораблів і суден, гасіння пожеж на плавучих об’єктах і берегових спорудах, перевезення вантажів, розмивання льоду.

Буксири забезпечені льодовим поясом (посилення корпусу в районі ватерлінії) і відносяться до посиленого льодового класу. Палубне обладнання включає в себе носову якірно-буксирно-швартові електро-гідравлічну лебідку, буксирний гак типу GMH (тяга на гаку до 35 т), електро-гідравлічний палубний кран. У рух буксир приводиться двома повноповоротними гвинторульовими колонками Rolls-Royce. Система зовнішнього пожежогасіння включає два лафетних ствола по 300 м³/год, та систему водяних завіс. Система пожежогасіння може також працювати в якості пожежного насоса: на палубі розташовані дві магістралі, до яких при необхідності можна підключити вісім пожежних рукавів. Круговий огляд з рубки і управління джойстиками замість звичайного штурвала дозволяє буксирам здійснювати буксирування в будь-якому напрямку руху з високою точністю.

«РБ-412» був прийнятий до складу флоту 21 травня 2014 року. «РБ-365» було прийнято до складу флоту у серпні 2014 року. Обидва входять до 1-ї групи суден 205-го загону управління допоміжного флоту з базуванням на Південну бухту Севастополя.

Буксирний катер проекту 04690 виконаний на основі цивільного буксира типу RAscal 2000 (розроблений в КБ Robert Allan Ltd (Ванкувер, Канада). Фактично  є ліцензійною копією з деякими змінами для військового замовника.

Призначений для виконання буксирувальних та кантувальних операцій в порту, на рейдах, річкових і морських акваторіях, а також для гасіння пожеж та інших функцій. Корпус сталевий, рубка виконана з панорамним склом для полегшення виконання робіт. Застосування двох азимутальних рушіїв дозволило кардинально поліпшити маневреність судна. Палубне обладнання включає носову якірно-буксирно-швартовочну лебідку Fluidmecanica з тяговим зусиллям 33 кН, а також буксирний гак SWL (200 кН) з пристроєм швидкої віддачі. Кран-маніпулятор Palfinger РС 2300MB V1 вантажопідйомністю 280 кг на вильоті стріли 5 м дозволяє проводити різні вантажно-розвантажувальні роботи. Для гасіння пожеж наявна система зовнішнього пожежогасіння FFS (продуктивність – до 100 м³/год, 2 водяних монітора, система водяних завіс).

«БУК-2190» був закладений на «Ленинградский судостроительный завод «Пелла» (заводський №462). Спущений на воду 22 вересня 2017 року. 22 серпня 2018 року був включений до складу флоту. Наразі входить до складу 4-ї групи 205-го загону управління допоміжного флоту, з базуванням на бухту Південна (Севастополь).

Катери зв’язку – 2 одиниці – «Сапсан» та «КСВ-2155»

Катери зв’язку виконують досить спеціифічну функцію. Зазвичай, це «яхти» керівного складу флоту чи керівництва держави, які використовують для урочистих подій (паради, вшанування полеглих моряків тощо).

З 2014-го року до складу 115-ї комендатури охорони та обслуговування управління Чорноморського флоту було введено 2 судна: «Сапсан» проекту 21270 та «КСВ-2155» проекту 1388НЗ. Обидва базуються на Севастополь.

Катер зв’язку «Сапсан» розроблено КБ «Алмаз». Закладено 19 серпня 2015 року. Введено до флоту 8 квітня 2017 року.

«КСВ-2155» розроблено на базі катерів-торпедоловів та радіаційної і хімічної розвідки проекту 1388. Закладено в 2011 році на Сокольській судоверфі (заводський №402). Вступив до строю 19 квітня 2014 року. На борту встановлено станцію супутникового зв’язку «Центравр-НМ1».

 Гідрографи – 1 одиниця –  БГК-2150 «Юрий Белов»

Катери проекту 19920 (шифр “Баклан”) були розроблені КБ «Вымпел» в Нижньому Новгороді. Призначені для виконання гідрографічних і лоцмейстерских робіт в прибережних районах: розвідка водних маршрутів, гідрографічні проміри, постановка, знімання і обслуговування плавучих засобів навігаційного обладнання, зйомка рельєфу дна тощо.

Конструктивно представляє сталевий однопалубний катер з безперервною головною палубою, подовженим баком, розвиненим півбаком, прямим форштевнем і транцевой кормою. Рубка і машинне відділення розташовуються в середній частині катера. Борти обладнані елементами жорсткості корпусу – привального брусами. Для вантажно-розвантажувальних робіт є кранова установка вантажопідйомністю 3,5 тони. Морехідність до 5 балів. До складу гідрографічного обладнання входять: багатопроменевий ехолот з комплексом збору і обробки інформації, промірний ехолот, профілограф гідрографічний, система вимірювання параметрів качки, вимірювач швидкості звуку в воді, автономний гідрологічний зонд та  автоматизований мареограф.

БГК-2150 «Юрий Белов» закладено 14 травня 2014 року на СБЗ “Вымпел” в Рибінську (заводський №01844). Спущено на воду 05 липня 2016 року, а 24 грудня 2016 року був включений до складу флоту. У 2017 році катер отримав ім’я «БГК-2150 «Юрий Белов». Входить до складу 47-го гідрографічного району (Севастополь).

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 320 т
Довжина: 35,44 м
Ширина: 7,8 м
Осадка: 2 м
Енергетична установка: 2 дизеля Deutz BF6M 1015MC по 337 к.с.
Швидкість: 11,5 вузлів
Дальність ходу: до 1000 миль
Автономність: до 10 діб
Екіпаж: 11 осіб
Озброєння: відсутнє

Інші допоміжну судна – 5 одиниць – дослідне судно «Виктор Чероков», великі корабельні щити «БКЩ-30», «БКЩ-31» та малий «МКЩ-54», самохідний морський кран «СПК-46150»

Дослідне судно «Виктор Чероков» проекту 20360ОС побудоване на основі морського транспорту озброєння проекту 20360. Призначене для серійних та контрольних випробувань різноманітного торпедного озброєння та засобів гідроакустичного придушення.

Закладено в 2007 році на «Окской судноверфи» (заводський №1802) в якості другого плавучого крана-навантажувача (військового транспорту) проекту 20360 «Дубняк». Головний корпус передали флоту із запізненням на рік, у 2010-му. Під час його експлуатації було виявлено ряд помилок, допущених проектувальниками, тому будівництво другого судна було призупинено.

У 2013 році було прийнято рішення про добудову судна на суднобудівному заводі “Волга” в Нижньому Новгороді в якості дослідного судна по доробленому проекту 20360ОС. Тоді ж отримав ім’я «Віктор Черокі». У 2014 році КБ “Вымпел” розробило робочу конструкторську документацію. Добудова відновилася в 2015 році. Повторно судно спустили на воду в грудні 2015 року. Увійшло до складу Балтійського флоту 19 липня 2016 року.

У вересні 2017 року судно було переведено на Чорноморський флот. Організаційно входить до складу 58-ї групи суден забезпечення (Феодосія).

Короткі ТТХ:
Водотоннажність: 1985 т
Довжина: 61,5 м
Ширина: 15,8 м
Осадка: 3,5 м
Енергетична установка: дизель-електрична, 2х600 к.с., 2 вала
Швидкість: до 10,5 вузлів
Дальність ходу: до 3000 миль
Автономність:
Екіпаж: 22 особи
Озброєння: 2х1 533-мм торпедні апарати, 1х2 400-мм торпедні апарати

Морський самохідний плавучий кран «СПК-46150»

Плавучий кран призначений для транспортування, установки і зняття, а також ревізії рейдового обладнання; навантаження і розвантаження вантажів загального призначення; підйому для докування і спуску на воду суден, катерів і яхт вагою до 150 тон; установку, перестановку, зняття плавпричалів тощо. Також, передбачено перевезення вантажів на верхній палубі (масою до 200 т в порту).

Проект розроблений “Спецсудопроект” м. Санкт-Петербург. Оснащується електрогідравлічним повноповоротним краном з фірми Liebherr. Вантажопідйомність основного підйому – на вильоті 9,4-26 м – 150 тон, а на вильоті 26-43 м – 83,2 тони. Вантажопідйомність допоміжного підйому на вильоті 11,5-48,1 м становить 35 тон. На плавкрані розташовано 12 кают для особового складу – чотири одномісних і вісім двомісних, кожна з яких обладнана душем і санвузлом. Є кают-компанія та камбуз. ГЕУ дизель-електрична, рух забезпечують дві гвинто-кермові колонки з гвинтами фіксованого кроку в насадках.

“СПК-46150” закладено 28 листопада 2014 року в Санкт-Петербурзі (заводський №908). Спущений на воду 8 квітня 2016 року, в серпні-вересні 2016 року під буксирами здійснив межфлотскій перехід навколо Європи в Севастополь. Прибув 26 вересня 2016 року та входить до 1-ї групи 205-го загону управління допоміжного флоту, з базуванням на Південну бухту Севастополя.

З середини листопада 2016 року по кінець січня 2017 року плавкран працював в порту Тартус (Сирія), забезпечуючи облаштування та розширення російської військово-морської бази.

Великі корабельні щити «БКЩ-30», «БКЩ-31» та малий «МКЩ-54»

Судно спеціальної побудови проекту 436Б. Призначене для бойової підготовки кораблів флоту. Являє собою сталеве безекіпажне судно-мішень катамарани типу. Для підвищення непотоплюваності обидва корпуси розділені на численні водонепроникні відсіки, а висота надводного борту зроблена мінімальної. На палубі встановлено вертикальні щогли з розтягнутою між ними сіткою. На верхівках щогл встановлюються в особливому порядку до 11 кутових радіолокаційних відбивачів, з різними висотами розташування і різною площею. Їх застосування суттєво підвищує радіолокаційну помітність судна, і дозволяє відпрацьовувати наведення на нього протикорабельних ракет, та корабельні артилерійські стрільбові радіолокаційні станції.

Малий корабельний щит проекту 455 призначений для тих смаих завдань, що і великі щити.

Великі корабельні щити “БКЩ-30” та “БКЩ-31” побудовані у 2014 році в Сокальському, “Сокольская судноверф” та увійшов до складу Чорноморського флоту. “МКЩ-54” побудовано того ж року.

Також, “МКЩ-55”, який було введено до Чорноморського флоту разом з “МКЩ-54” на навчаннях було фактично знищено та списано у 2017 році.

Короткі ТТХ:

Висновки:

З 2014 року Росія посилила Чорноморський флот не менше як 38-ма одиницями допоміжного флоту. Це в два рази більше аніж допоміжний флот ВМС України! Загалом до складу ЧФ РФ входить близько ста допоміжних одиниць. У той же час, з 2014-го року до моменту написання матеріалу Росія списасала не менше 17 одиниць допоміжного флоту. Таким чином, відбувається не лише якісне оновлення сил флоту, але й кількісне.

Основні напрямки розвитку умовно можна розділити на три:

• транспорти для забезпечення військ у віддалених територіях (в першу чергу Сирії)
• рятувальники та водолази
• рейдові судна для забезпечення флоту у базах та ближній морській зон

У перспектиі допоміжний флот має поповнитися у 2019-2020 роках:

1. Судном тилового забезпечення “Всеволод Бобров”
2. Самохідним морським краном проекта 02690
3. Рейдовим буксиром проекту 90600
4. Рятувальним бурсирним судном “СБ-742”
5. Морським буксиром “Сергей Балк”

та іншими одиницями. Також, за потреби, можливе перекидання корпусів з інших флотів.

Нарощування Чорноморського флоту має стимулювати нарощення потенціалу ВМС України – як головного чинника забезпечення безпеки України у Чорному морі.