Порт Рієка: чи має Угорщина на нього право

У першій публікації про Угорщину та прем’єр-міністра Віктора Орбана вже була згадка про відмову політика приєднатися до санкцій ЄС проти рф, бо країна не має прямого виходу до моря. Аби Угорщина, за словами Орбана, мала Рієку, яку відібрав Тріанонський мир 1920 р., то подібних проблем не було. Відповідну заяву угорський прем’єр зробив на початку травня 2022 р., коли обговорювався шостий пакет санкцій Євросоюзу проти рф. У відповідь на це хорватське МЗС викликало посла Угорщини для пояснень. Прем’єр-міністр Андрей Пленкович в інтерв’ю медіа висловив занепокоєність подібними заявами Орбана, відзначивши, що вони не сприяють добросусідським відносинам між країнами.

Маніпуляція чи незнання історичних фактів?

Свою політику і до першої прем’єрської каденції, і у наступні Орбан вдало вибудовую та проводить, спираючись на “тріанонську травму”, від якої угорське суспільство страждає досі. Королівство сербів, хорватів і словенців, а потім Югославія, за Тріанонською угодою 1920 р. отримало Західний Банат, Бачку, Прекмур’є, Меджимур’є, Південну Славонію та порт Фіуме (сучасна Рієка). Зараз ці землі поділені між Словенією – Прекмур’є, Сербією – Банат і Бачка, Хорватією – Меджимур’є, Рієка, частина Барані (більша у складі Угорщини), Славонія. Документ був підтверджений у 1947 р. в Парижі. 

Коли Орбан згадав про Рієку, то вважав, що Угорське королівство на 1920 р. володіло і містом, і портом. За свідченням Хорватського історичного архіву це не так. 11 травня цього року на сторінці цієї установи у соціальній мережі Фейсбук був опублікований пост, який спростовував заяву Орбана щодо приналежності Рієки до Угорщини. На основі цього матеріалу хорватські медіа написали низку статей та новин, щоб спростувати слова угорського прем’єра. 

Документ, який виклали у Фейсбук, свідчить про те, що 20 липня 1870 р. хорватський Сабор (парламент) ухвалив щодо Рієки закон про особливий статус. Через декілька днів імператор підписав закон, у якому було написано про спільне управління містом-портом та хорватсько-угорським узбережжям, де головним був губернатор Рієки. Питання міста-порту залишалося не вирішеним до розпаду Австро-Угорської імперії. 

Передумови такої ситуації склалися ще у 1868 р., коли був укладений хорватсько-угорський договір щодо порту. У документі йшлося про те, що питання Рієки та її округів мають вирішувати два парламенти. В Угорському королівстві із цим не погодилися, там був прийнятий змінений текст договору, де зазначалося про приналежність Рієки до угорської корони. В Хорватії ж залишився старий текст угоди. Плутанина із документами, які обидва парламенти так і не узгодили, зберігалася декілька десятиліть, допоки не розпалася імперія Габсбургів. 

Подібні факти чи то ігноруються в Угорщини, чи спеціально замовчуються. Утім, Віктор Орбан вдало маніпулює історичними фактами, які є тригерами для угорців в межах Угорщини і за її межами. Утім, варто відзначити, що хорватські угорці (загальна кількість за переписом 2011 р. становить 14048 чоловік), які проживають, здебільшого, у Східній Славонії, Бараньї, Сремі, Істрії, частині Загор’я та Загребі, не є проблемою для внутрішнього життя Хорватії. Протилежна ситуація спостерігається у Сербії, де угорців більше ніж чверть мільйона (проживають, головним чином, у Воєводині). Тут ще декілька років тому спостерігалися міжетнічні зіткнення та злочини між угорцями та сербами. Угорська діаспора у Воєводині має досить широку автономію, що дещо знизило градус міжетнічної напруги в останні роки. Ситуація покращилася і через те, що діючий президент Сербії Александар Вучич та прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан є друзями та мають спільні погляди на розвиток власних держав. 

Гра в карти

Заява угорського прем’єра щодо Рієки не стала політичним скандалом для хорватського суспільства. Пленкович та МЗС відреагували так, як і було потрібно. Серйозної проблеми з цього не робилося, хоча і варто було б. Це не перший раз Орбан дратує хорватів непрямим бажанням переглянути умови Тріанонської угоди.

У червні 2019 р. (4 червня, якраз на 99 річницю Тріанона) угорське Міжнародне бюро інформації на своєму сайті опублікувало карту Угорщини до підписання Тріанонського миру. На зображені п’ять рук роздирають Угорщину, що символізує країни, яким відійшли угорські території – Підкарпатська Русь (нинішнє Закарпаття) та Словаччина до Чехословацької Республіки, Бургенланд – Австрії, Трансильванія та Східний Банат – до Королівства Румунія, Хорватія, Воєводина та Західний Банат – до Королівства СХС. Окремо Угорщина відмовилася від прав на порт Рієку, визнала незалежність Чехословаччини та Королівства СХС. Таким чином, після 1920 р. угорці були позбавлені прямого виходу до моря. Це зруйнувало традиційні торговельні та економічні зв’язки з іншими державами.

Наразі території колишньої імперської Угорщини перебувають у складі Сербії, Словаччини, Словенії, Хорватії, України, Румунії, Австрії. Тільки дві з цих держав висловили занепокоєння щодо карти на сайті Міжнародного бюро інформації Угорщини. Це були Словенія та Хорватія. Інші країни протест висловили, але не так голосно як хорвати чи словенці. 

Хорватське МЗС заявило, що публікувати подібну карту не припустимо, бо це може викликати ревізіоністські тенденції в угорському суспільстві. Словенський прем’єр Мар’ян Шарец був більш категоричним. Він назвав появу карти відродженням фашизму та небезпекою для країн. Солідарність із прем’єром Словенії продемонстрував і президент Борут Пахор, який додав, що ЄС – це проєкт, який зміг подолати історичні проблеми та розбіжності.

Одночасно із появою у медіа просторі карти Угорщини, поділеної Тріаноном, італійський євродепутат від партії правих Лоренцо Джорджі, який також є членом партії Сільвіо Берлусконі Forza Italia, і у своєму фейсбук-профілі розмістив зображення карти Італії із Далмацією та Істрією на фоні італійського прапора. Цю карту використовують учасники іредентистського руху Італії (Movimento irredentista italiano). Разом із картою євродепутат написав “Нічого не є закінченим, якщо це зроблено не чесно”.  

Далмація відійшли до Королівства СХС внаслідок Рапальскої угоди 1920 р., за якою італійський уряд відмовився від Далмації, а собі залишив Істрію, Трієст, Пулу, Опатію, частину далматинського узбережжя разом із Рієкою, острови Лошинь, Ластово, Палагружа, Црес) та порт Задар. Пізніше Королівство СХС та Італія визнали Рієку із частиною прилеглої території незалежною державою. Перелічені території потрапили до соціалістичної Югославії тільки у 1947 р., коли у Парижі врегульовувалися питання повоєнних земель. Не отримала тоді Югославія тільки Трієст, який у складі Італії став територією із спеціальним статусом.

Повернути Далмацію та Істрію мріють учасники праворадикальної політичної течії Італії, які вважають ці території своїми. Не забув про них й інший італієць – Антоніо Таяні, який у 2019 р. був президентом Європейського парламенту.

Взимку Таяні відвідав святкування на честь дня міста Базовіца, де виступав із вітальною промовою. Її він закінчив словами “Хай живе італійська Істрія та Далмація!”.

І на цей випадок хорватське МЗС відповіло засудженням історичного ревізіонізму та територіальних претензій з боку окремих політиків. Дипломатія Хорватії у кожному з випадків тримається гідно, як і медіа, не роблячи скандалів із слів політиків, які набивають собі авторитет серед виборців та відкрито маніпулюють історичними фактами. Утім, забувати про такі випадки зараз не можна, бо це потенційне джерело майбутніх проблем із сусідами, які відзначаються прихильністю до путіна. Особливо це стосується Віктора Орбана, який прийшов до влади під гаслами захисту кордонів, території та усіх етнічних угорців. Він вміло грає на почуттях виборців, а із початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну ще й шантажує Брюссель заявами, що іншого способу постачання газу до Угорщини немає. 

В умовах війни рф проти України питання вибору вже не стоїть. Зокрема, Польща, Болгарія, Хорватія активно шукають шляхи диверсифікації поставок нафти та газу. Угорщина це не робить, бо простіше зайняти непохитну позицію щодо російського газово-нафтового питання. Це не тільки зручно і комфортно, це і ще чергова демонстрація того, що у будь-яких ситуаціях Орбан продовжує захищати інтереси угорців та Угорщини. Але не варто забувати, що російський капітал пустив глибоко корені в угорській економіці та газо-транспортній системі. Злізти з цієї голки буде та само важко, як це не може зробити Сербія. Для України така поведінка сусідньої держави загрожує дестабілізацією на україно-угорському кордоні.