Сербські “Скорпіони” на службі МВС Сербії

Суд над колишнім президентом Югославії Слободаном Мілошевичем у Гаазі розпочався в лютому 2002 р. Його звинувачували у етнічних чистках, тривалій облозі Сараєва і обстрілах Дубровника, насильницьких депортаціях, переслідуваннях цивільного населення несербського походження. Також Мілошевича звинувачували в геноциді боснійських чоловіків-мусульман, убитих у липні 1995 р. у Сребрениці. З самого початку колишній югославський лідер обрав тактику нападу, відмовившись від адвоката і заявивши на першому судовому слуханні, що МТКЮ є незаконним судилищем. Він вважав, що трибунал створили з порушенням норм і правил ООН, і головна задача інституції – покласти усю провину за розв’язання війн на території колишньої Югославії і за масові жертви серед мирного населення на сербів і Сербію. Мілошевич не визнавав і скоєння геноциду у Сребрениці, хоча різні документи доводили протилежне. Не подіяло на нього і оприлюднення у 2005 р. в судовій залі трибуналу відео, де чітко видно, що військовослужбовці підрозділу “Скорпіони” спокійно стріляють в беззбройних боснійських мусульман. 

Розстріл вояками підрозділу “Скорпіони” боснійських чоловіків-мусульман, липень 1995 р.

Історія “Скорпіонів”

Слідчі МТКЮ висунули декілька версій того, хто і навіщо утворив підрозділ, який Мілошевич і подальше керівництво Сербії продовжує вперто називати парамілітарним добровольчим об’єднанням. Одна з версії, висунутих під час процесу над Мілошевичем та іншими обвинуваченими по Сребрениці, стосувалася того, що “Скорпіонів” утворили у 1991 р. за наказом уряду сербської автономної області Східна Славонія, Баранья і Західний Срем  та помічник міністра оборони Республіки Сербська Країна Мілан Міланович. Він виступав свідком у процесі над Слободаном Мілошевичем, але свою причетність до створення цього підрозділу відкидав. Утім, документи та свідчення інших людей дозволили слідчим заговорити про можливий зв’язок “Скорпіонів” із політичним керівництвом Республіки Сербська Країна, Сербії та Югославії. У справі проти колишнього голови Служби державної безпеки Сербії Йовіци Станішича та колишнього командира Підрозділу Спеціальних операцій Служби держбезпеки Сербії Франко “Френкі” Сіматовича йдеться саме про те, що “Скорпіонів” створили за наказом вищого сербського політичного та військового керівництва. Станішич і Сіманович були відповідальними за формування спеціальних підрозділів, які виконували завдання влади у конкретних районах у Боснії і Герцеговині та Хорватії. 

За іншою версією, яку озвучив колишній учасник “Скорпіонів” Горан Стопарич, підрозділ створили у 1992 чи у 1993 р., аби охороняти нафтові родовища у селі Джелетовці. За словами Стопарича підрозділ був частиною Антитерористичного угруповання “Червоні берети”, яке знаходилося під контролем Служби держбезпеки Сербії. 

Спочатку “Скорпіонів” відправили охороняти нафтові родовища у місті Джелетовці, які використовували хорватська компанія INA. Під час війни у 1990-х рр. родовища особисто контролювала Служба держбезпеки Сербії з Йовіцею Станішечем, якому в кишеню капали гроші з нелегального видобутку і продажу нафти та бензину. Прибутки отримували кримінальний авторитет і командир підрозділу “Тигри” Желько Аркан, тодішній президент Респуліки Сербська Країна Горан Хаджич, а також командири і військовослужбовці підрозділу “Скорпіони”. І це при тому, що середня зарплатня у найманців складала 700-1000 марок.

Спочатку до складу підрозділу входило декілька десятків сербів, завербованих з регіону Східної Славонії. Пізніше кількість військовослужбовців збільшилася до декількох сотень. Командирами “Скорпіонів” були брати Медичи – Слободан та Александар. разом із ними до підрозділу пішли служити і декілька їхніх родичів.

Окрім охорони родовища, “Скорпіонів” використовували у різних операціях Армії Республіки Сербська Країна. Також вони за наказом командування влаштовували час від часу рейди по селам, де проживало несербське становище Республіки Сербська та Республіки Сербська Країна. До 1996 р. найманці перебували у селі Джелетовці, допоки туди не зайшли миротворці ООН. За словами їхнього командира Слободана Медича, якого притягнули до суду на початку 2000-х рр., після підписання Ердутської угоди “Скорпіони” були розпущені. Знову вояків зібрали у 1999 р., коли розпочалися авіаудари НАТО по території СРЮ. Вони воювали тут у складі спеціального антитерористичного підрозділу, яке підкорялося Міністерству внутрішніх справ Сербії. 

Воєнні злочини 

Членів підрозділу декілька разів судили за воєнні злочини – за вбивство шести боснійців біля Сребрениці у 1995 р. та за вбивство у 1999 р. чотирнадцяти цивільних албанців, серед яких були жінки і діти, у селі Подуєво. У 2021 р. у муніципалітеті Калиновик було знайдено масове поховання. Його жертви, за попередніми оцінками слідства, були вбиті солдатами підрозділу “Скорпіони”, бо ця територія входила до зони їхньої відповідальності під час війни у БіГ.

Про злочин у Подуєво стало відомо у тому ж 1999 р. Тоді вояки відкрили вогонь по 19 мирним мешканцям населеного пункту, увірвавшись до першого будинку. Вони вбили 14 осіб, віком від 2 до 69 років. Ще п’ять – це були діти – у важкому стані були доставлені до лікарні у Приштині. Лікування вони проходили у Великій Британій. у 2003 р. у Палаті по воєнним злочинам, яка створена і працює при Окружному суді Белграда, почали розглядати справу проти Саші Цвєтана, колишнього члена “Скорпіонів”. Процес тривав більше року; діти, які вижили, свідчили проти одного з вбивць своєї родини. У 2005 р. воєнного злочинця засудили до 20 років ув’язнення. Сам процес і вирок наробили галасу у сербському суспільстві, бо це був суд над сербом, який був учасником скоєння воєнних злочинів. І його таки засудили, хоча сам Цвєтан заперечував свою провину. Відсидів Цвєтан не весь термін, його відпустили за амністією у 2018 р. На відміну від своїх “колег” – воєнних злочинців, яких засудили національні суди або МТКЮ, Саша Цвєтан не подався у політику, не почав писати мемуари і не почав вести усамітнений спосіб життя. Навпаки, він жив досить розкішно і, звісно, не безгрішно. У 2022 р. його затримали у Афінах за торгівлю наркотиками. Грецька поліція описала його як жорстокого злочинця.

Інших учасників масового вбивства у Подуєво Желько Джукича, Драгана Медича і Драгана Бороєвича палата по воєнним злочинам при Окружному суді у Белграді засудила до 20 років ув’язнення в 2010 р., а Міодрага Шолая до 15 років. Останнього звільнили з-під варти у 2019 р. Ще один підозрюваний Деян Демірович втік до Канади, але у 2005 р. його там заарештували і передали до Сербії, де він визнав свою провину і став свідком на суді проти своїх поплічників з підрозділу.

У 2005 р. та ж сама Палата по воєнним злочинам почала розгляд справи над ще п’ятьма членами “Скорпіонів”, яким інкримінували вбивство шести босняків-мусульман у Сребрениці. Головним аргументом проти обвинувачених було відео, на якому вони вбивають беззахисних цивільних. Перед судом постали брати Медичи, які були командирами у підрозділі, Перо Петрашевич, Александар Вуков і Браніслав Медич.  Одразу після оприлюднення відео у судовій залі МТКЮ, де відбувалося слухання над Мілошевичем, Палата по воєнним злочинам у Сербії видала ордери на арешт підозрюваних. Спочатку Слободан Медич відкидав будь-які звинувачення, заявляючи, що він не віддавав накази стріляти по цивільним. Адвокати підсудних закликали суддів вилучити відео з матеріалів справи, бо це була копія, а не оригінал, але цього не сталося. Про існування цього відео стало відомо ще у 2002 р., але його ніхто не міг знайти, допоки тодішня директорка Центру гуманітарного права Наташа Кандич не отримала це відео від одного з свідків у цій справі. 

Судді визнали винними у вбивстві шести цивільних боснійських мусульман Слободана і Александара Медичів, Перо Петрашевича та Браніслава Медича. Слободан отримав 20 років ув’язнення, стільки ж Браніслав, Александар 5 років, Перо – 13 років. Александар Вуков був виправданий через нестачу доказів.  У 2011 р. до Сербії перевезли ще одного підозрюваного Мілорад Момич, який певний час під вигаданим ім’ям жив у Франції. Слободан Медич загинув у автокатастрофі у 2013 р., коли повертався із сім’єю до в’язниці після вихідних вдома. Йому дали можливість провести декілька днів поза межами тюремної камери за хорошу поведінку, але назад він вже не повернувся.

Подібні суди для Сербії велика рідкість. Як і рішення Суду першої інстанції у Белграді про те, що Сербія має виплатити компенсацію 24 родичам загиблих у Подуєво. Таке рішення суд виніс у 2015 р., вказавши суму виплат у розмірі майже 26 млн. динарів. На жаль, така активність сербської влади щодо притягнення воєнних злочинців до відповідальності за вчинені злочини у 1990-ті роки була нетривалою. Із приходом до влади Томіслава Ніколича, а потім і Александара Вучича, відбувся процес заморожування подібних процесів. Хоча Європейська комісія щороку критикує Белград за бездіяльність і відсутність Національної стратегії перехідного правосуддя, яка передбачає розслідування воєнних злочинів і засудження винних. 

Сербська влада подібні заклики Єврокомісії ігнорує, займаючись історичним ревізіонізмом і наполягаючи на тому, щоб БіГ, Хорватія, Косово та Чорногорія засуджували осіб, які вчиняли злочини проти сербів у 1990-ті – початку 2000-х рр. А ще Белград намагається відокремитися від діяльності “Скорпіонів”, доводячи, що вони не мали ніякого відношення до Служби державної безпеки та Міністерства внутрішніх справ. Тому до відповідальності за воєнні злочини притягнуті не високопосадовці, які створювали підрозділ під власні потреби та віддавали накази щодо знищення цивільних. Вже згадані Сіматович і Станішич були заарештовані за підозрою до причетності до скоєння воєнних злочинів ще у 2003 р.

Судова палата МТКЮ визнала їх винними у 2013 р., але через два роки Апеляційна палата вироки скасувала. Вже Міжнародний залишковий механізм по кримінальним трибуналам по колишній Югославії і Руанді у 2017 р. почав перегляд апеляції, постановивши у 2021 р., що обидва високопосадовця МВС Сербії причетні до низки воєнних злочинів у Хорватії та Боснії і Герцеговині. Але на цьому історія не закінчилася. Декілька днів тому почався черговий перегляд апеляцій від Станішича і Сіматовича. Складається враження, що міжнародна спільнота не хоче остаточно засудити за воєнні злочини сербських високопосадовців.