Злочини на Маркале в Сараєво: чи знайшли винних?

До рашистів ніяк не дійде, що за загибель кожного українця вони відповідатимуть. Слідчі, які працюють в Україні і збирають докази воєнних злочинів, фіксують усі факти цілеспрямованого знищення цивільного населення. Вирок знайде кожного, якби від нього не ховався рядовий військовий чи його безпосередній командир. Мабуть, десь так приблизно могли думати два боснійські серби Радован Караджич і Ратко Младич, які віддавали накази стріляти по мирним жителям Боснії і Герцеговини. Вони ховалися від Міжнародного трибуналу по колишній Югославії роками, але їх знайшли і вони своє отримали. Караджич і Младич були причетні до загибелі десятків людей на ринку Маркале (ринкова площа) у Сараєво, куди боснійські серби двічі влучали снарядами. Перший раз вибухи на переповненому ринку пролунали 5 лютого 1994 р., забравши життя 67 людей. Вдруге вибухи на Маркале прозвучали 28 серпня 1995 р., тоді загинуло 43 мешканця Сараєва. Ці обстріли були включені прокурорською службою МТКЮ у справу, яка стосувалася облоги Сараєва.  Відповідальними за масову загибель людей на Маркале у 1994 та 1995 рр. були визнані Станіслав Галич (справа IT-98-29), Драгомир Мілошевич (справа IT-98-29/1), Радован Караджич (IT-95-5/18) і Ратко Младич (IT-09-92). Слободан Мілошевич та Джордже Джукич також звинувачувалися у облозі Сараєва і обстрілах Маркале, утім, свої вироки вони не отримали, оскікльи померли до остаточного винесення вироків. Момчило Перішич, якого також обвинувачували у облозі Сараєва і постійному обстрілі міста боснійськими сербами, був виправданий. Серед пунктів обвинувачення були злочини проти людства, зокрема тероризм. 

“Троянди Сараєва”

Боснійська столиця була в облозі з 2 квітня 1992 по 29 лютого 1996 рр. Спочатку Сараєво оточила Югославська народна армія (ЮНА), а потім на її позиції прийшли військовослужбовці Армії Республіки Сербської. Вони розташувалися на горах, які розташовуються навколо міста. Боснійські серби постійно обстрілювали місто, використовуючи артилерію, танки та іншу зброю. Постійно снаряди влучали у багатолюдні міста, які приводили до масової загибелі цивільного населення. В боснійській столиці місця, де загинуло більше трьох осіб, позначають червоною фарбою і називають “троянди Сараєва”. Снаряди, падаючи на асфальт, розліталися в різні сторони, створюючи візерунок, схожий на пелюстки троянди. Таких місць у Сараєво близько двохсот, але їх реальна кількість значна більша. Знайти і позначити усі місця загибелі мирних мешканців столиці БіГ, важко. З роками сліди обстрілів стираються з дорожнього покриття, тому час від часу Міністерство у справах ветеранів Кантона Сараєво у співпраці з Інститутом охорони культурно-історичної та природної спадщини та Фондом охорони та утримання кладовищ мучеників і загиблих воїнів, меморіальних центрів та меморіалів жертвгеноциду Канттону Сараєво організовують реставрацію місць пам’яті.

“Троянда Сараєво” біля Маркале останній раз була оновлена у 2018 р. Влада Кантону Сараєва планує заховати “троянду” тут під спеціальну захисну конструкцію, щоб захистити місце пам’яті від пошкоджень.

Не тільки Маркале

Боснійські серби постійно тероризували мешканців Сараєва обстрілами. Загибель людей на Маркале у 1994 та 1995 рр. більш відомі через підвищену увагу ЗМІ до значну кількість цивільних жертв. Декілька разів Армія Респубілки Сербської скидали снаряди у передмістя боснійської столиці – Добриню. У 1993 р. боснійські серби двічі обстріляли цей район – один раз стадіон, на якому перебувало майже 200 глядачів, другий раз – чергу на вулиці Хакіє Туральїча, де люди набирали воду у каністри. Від цих терористичних атакх загинуло 26 людей, майже 100 було поранено. Наступні масові обстріли у Добрині трапилися влітку 1995 р. З різницею у 3 дні – 18 та 21 червня – боснійські серби знову випустили снаряди по натовпу людей, які стояли в черзі за водою.

В переліку воєнних злочинів Армії Республіки Сербської є загибель сімох дітей на Бистрику у червні 1993 р., масова загибель дітей і дорослих на Аліпашином Полю (в різні місця цього району Сараєва боснійські серби влучали тричі – у 1992, 1993 та 1994 рр.), вбивство семи цивільних на Дрвенії у листопаді 1993 р. І таких прикладів можна наводити безліч. Військовослужбовці Армії Республіки Сербії спеціально тероризували населення Сараєва, лякали дітей і дорослих, вбивали людей, які намагалися отримати гуманітарну допомогу чи набрати води. Подібні методи використовують зараз росіяни в Україні, спеціально скидаючи снаряди у місця, де люди збираютья задля евакуації, отримання гуманітарної допомоги чи ліків. Якщо рашистам так подобається копіювати дії боснійських сербів, то вони мали б вивчити і кейси відповідальності за вчинені воєнні злочини. Вони не мають терміну давності, а це значить, що відповідати буде кожен. 

У випадку з вбивствами цивільних на Маркале виникали певні сумніви щодо того, з яких позицій були випущені снаряди. Були різні версії, боснійські серби, використовуючи неточність інформації миротворців Сил ООН з охорони, звинувачували у обстрілах військовослужбовців Армії БіГ. Не дивлячись на маніпуляції боснійськими сербами і звнуваченням Сараєва в організації вибухів на Маркале, країни-члени Північноатлантичного альянсу перейшли до проведення повітряних операцій проти Армії Республіки Сербської. З квітня 1994 р. літаки НАТО почали наносити повітряні удари по позиціям боснійських сербів, які наприкінці 1995 р. змушені були піти на переговори. 

Воєнні злочинці, які стояли за вибухами на Маркале і загибеллю великої кількості цивільних, опинилися у Гаазі.