Довідник: “Хюркуш”

Турецька авіаційна промисловість за останнє десятиліття досягла суттєвого прогресу у розвитку власних конструкцій – як безпілотних, так і пілотованих. Сьогодні розповімо про турбогвинтовий навчально-бойовий літак “Хюркуш”.

Туреччина свого часу робила спроби налагодити виробництво авіатехніки за власними проєктами, однак донедавна останнім серійним літаком турецької розробки був поршневий навчальний аероплан МКЕК-4 «Угур», випущений у невеликій кількості в 1950-х рр. Упродовж останніх десятиліть концерн ТАІ накопичив значний досвід ліцензійного виробництва літаків – винищувачів F-16C/D, транспортних CN-235M, навчальних SF-260D. Спираючись на цей досвід, керівництво концерну спільно з урядом Туреччини в березні 2006 р. ухвалили рішення про початок розробки турбогвинтового навчального літака «Хюркуш» (Hürkuş; буквально – «вільний птах»; прізвище одного з піонерів турецької військової авіації та авіаційної промисловості Веджіхі Хюркуша). Машина призначалась для заміни реактивних навчально-тренувальних літаків Т-37В/С.

За основу при розробці взяли південнокорейський літак КТ-1, 40 екземплярів якого придбали ПС Туреччини. «Хюркуш» відрізняється потужнішою силовою установкою – ТГД «Пратт енд Вітні Канада» РТ6А-68Т, здатним розвивати потужність 1600 к.с., зміненим складом обладнання та перепроєктованим крилом. Тандемна кабіна пілотів обладнана катапультними кріслами

Перший з чотирьох прототипів «Хюркуша» розпочав льотні випробування 29 серпня 2013 р. У 2016 р. був сертифікований варіант «Хюркуш А», однак ВПС Туреччини відмовились від його закупівлі на користь досконалішої модифікації «Хюркуш В», обладнання кабіни якої наближене до винищувачів F-16 і F-35. Замовлено 15 таких літаків з опцією ще на 40. Постачання мало розпочатись у 2018 р., але на початку 2023 р. Повітряні сили мали лише чотири машини «Хюркуш В».

В лютому 2017 р. був презентований бойовий варіант – легкий штурмовик «Хюркуш С». Цей літак обладнаний оптико-електронною пошуковою станцією «Аселсан» ASEFLIR-300, встановленою у під фюзеляжному обтічнику, а також має чотири підкрильних вузли підвіски, на яких можна розташувати навантаження загальною масою до 1500 кг. Крім авіабомб, НАР та контейнерів з 12,7-мм кулеметами і 20-мм гарматами, «Хюркуш С» може застосовувати високоточну зброю турецького виробництва – ПТКР L-UMTAS, легкі КР класу «повітря-поверхня» «Ціріт» та КАБ KGK 82 і HGK 3. У травні 2017 р. міністерство оборони Туреччини замовило 12 таких штурмовиків з опцією ще на 12 машин, але інформація щодо початку їхнього постачання поки не публікувалась. На основі «Хюркуш С» планується створення безпілотного ударного літака, а також патрульного літака для берегової охорони.

Фірма-виробник активно просуває «Хюркуш» на зарубіжні ринки, але наразі з експортними контрактами багато неясного. В листопаді 2021 р. з’явилась інформація про замовлення Нігером 12 літаків – швидше за все, у варіанті «Хюркуш С». В жовтні 2022 р. представники ТАІ заявили, що перші два літаки Нігер отримає до кінця року; крім того, декларувалось постачання трьох «Хюркушів» для Чаду в першому кварталі 2023 р. Однак повідомлень про передачу літаків ані Нігеру, ані Чаду досі не публікувалось. Крім того, в травні 2022 р. повідомлялось про укладення контракту з урядом Лівії на постачання «Хюркушів», однак кількісні і часові параметри угоди не оприлюднені.