Туреччина: Новий регіональний Гегемон

В кінці лютого на початку березня цього року Туреччина провела військову операцію в Сирії, проти російських найманців та їх союзників. В ході операції “Весняний щит” турками було знищено 2 бомбардувальники Су-24, більше 60 танків та бмп, а також ліквідовано понад 3100 російських найманців та їх союзників. Втрати Туреччини склали 4 дрони та близько 40 військовослужбовців. Операція тривала 8 днів.

Це був розгром насамперед РФ та її сателітів який показав повну відсталість нашого ворога як в плані техніки, так і в плані військової тактики та стратегії. І вирішальну роль в цьому зіграли турецькі ударні безпілотники та далекобійна артилерія.

Побиття російських найманців та їх союзників продовжилося в травні, цього разу в Лівії, куди Туреччина перекинула свої військові частини та ударні безпілотники. Турки змогли переломити хід війни та відкинули російських найманців і їх союзників від Триполі. Знову велику роль в конфлікті зіграли турецькі безпілотники.

В кінці вересня в гарячу стадію перейшов конфлікт між Вірменією та Азербайджаном за Нагірний Карабах. Азербайджан відкрито підтримує Туреччина, яка у військовому плані, як мінімум, надала/продала свої ударні безпілотники Азербайджану. Зараз в Туреччині звучать гасла в підтримку Азербайджану – “один народ – дві країни”. Вірменія перебуває у військовому союзі з РФ, і на своїй території має навіть військову базу останньої. Але РФ, тверезо оцінивши боєздатність своїх та турецьких військ, регіон в якому розвивається конфлікт та очікувані проблеми з логістикою військових вантажів, лише в’яло закликає до укладання миру між сторонами конфлікту.

Путін прекрасно розуміє, що у випадку втягнення РФ у конфлікт та, з огляду на останній досвід військових сутичок з турками, ймовірної поразки російських військ у ньому, бабахнути може весь російський Кавказ. Це стане початком кінця якщо не всієї РФ, то Путіна точно.

Спостерігаючи за кволою реакцією РФ на конфлікт, Президент Ердоган заявив, що військова операція Азербайджану повинна тривати до повної деокупації Нагірного Карабаху.

Які висновки з усього цього повинна зробити Україна? На окупованому Кримському півострові проживає близько 250 тис. кримських татар. Ще, за різними даними, від 1 до 7 млн. проживає в Туреччині і є громадянами цієї країни. В Україні, за 6 років, так і не розробили ніякого плану деокупації півострова. Тому до цього питання потрібно залучити Туреччину, спираючись саме на 250 тис. близьких їм по крові кримських татар.

Поступки України в цьому питання можуть бути починаючи від майбутнього розміщення турецьких військових баз на півострові так і закінчуючи найширшою автономією кримського півострова під управлінням киримли, з можливістю подвійного українсько-турецького громадянства.

Україні, в даному випадку, втрачати нічого. Більш того, Туреччина не має ніяких територіальних претензій до України в частині материкової суші. Бо на материку майже не проживають особи татарського походження тобто підтримки в населення не має. Натомість присутність громадян Туреччини та турецьких військових на півострові зробить російські територіальні претензії на південь України дуже примарними, оскільки в цьому регіоні ми матимемо сильного військового союзника. Для якого стратегічним інтересом є контроль Північного Причорномор’я виключно Україною.