Проблеми використання стратегічного бомбардувальника Ту-22М3

Сьогоднішній випуск я вирішив присвятити «катові Маріуполя» – стратегічному бомбардувальнику Ту-22М3. Ці стратегічні бомбардувальники тритонними бомбами методично зрівняли з землею колись квітуче українське приморське місто. Однак глибше у повітряний простір України потикатись вони не наважуються. Чому? Спробуємо розібратись.

Перш за все, Ту-22М3 – літак далеко не новий. Цей варіант почав випускатись в 1978 р. (найновіші екземпляри виготовлені в 1993 р.), але багато його обладнання створене було ще в 60-х роках. Ані за прицільним обладнанням, ані за складом і можливостями бортового комлексу оборони він не відповідає сучасним вимогам – бо серйозної модернізації так і не зазнав (на відміну від, наприклад, ще старіших американських В-52Н, які систематично оновлюються).

Щоправда, з 2009 р. велась розробка удосконаленого варіанту Ту-22М3М з оновленим навігаційним обладнанням, новими комп’ютерами і дисплеями, але… перший модернізований літак був готовий тільки в 2018 р. і, ймовірно, досі він лишається єдиним у повітряно-космічних силах РФ.

Наприкінці 2019 р. ще кілька Ту-22М3 доставили на завод для модернізації, однак дані про їхній випуск мені не траплялись. В липні з’явилась інформація про те, що на Казанському авіазаводі збираються добудувати у варіанті Ту-22М3М чотири незавершених Ту-22М3, але є одне але: лінія з випуску двигунів НК-25 для цих літаків розібрана ще у 1996 році!

І тут ми підходимо до чергової проблеми: ресурс двигуна НК-25 становить 150 годин, після чого його слід відправляти в ремонт. Але 150 годин – це для нового двигуна. Ремонтують двигун з використанням старих запчастин – і реально його ресурс після ремонту не перевищує 50-70 годин… А нових двигунів, нагадаю, взяти нізвідки…

Малий ресурс двигунів тягне за собою наступну проблему: вкрай низький наліт екіпажів Ту-22М3 (значно менший, ніж у пілотів фронтової авіації). Тобто ця «еліта» повітряно-космічних сил здатна лише на зліт, політ по маршрут зі скиаданням бомб у визначеній точці в посадку. Про жодне бойове маневрування мова не йде – так само, як і про застосування вискоточного озброэння чи засобів радіоелектронної боротьби. Єдина в його арсеналі керована ракета Х-22 безнадійно застаріла, так само, як і встановлені на літаку засоби РЕБ.

Про надійність інших систем літака красномовно свідчить такий факт: 23 березня 2021 р. на щойно прибулому з ремонту Ту-22М3 на землі несанкціоновано спрацювала система катапультування. В підсумку три з чотирьох членів його екіпажу стали харошімі русскімі.

Ту-22М3 має багату історію бойового застосування: з жовтня 1988 р. ці літаки бомбили Афганістан, в 1994 р. – Чечню. В обох випадках бомбардувальники працювали з висот, недосяжних для ППО противника. А ось 10 серпня 2008 р., під час нападу на Грузію, один Ту-22М3 був збитий зенітним ракетним комплексом «Бук-М1», поставленим з України. Після цього росіяни вимушені були припинити використання цих літаків по цілях в Грузії. Не дивно, що вони не наважуються скеровувати свої Ту-22М3 далі, ніж до Маріуполя – адже ППО України має не лише «Буки», але й значно потужніші комплекси С-300.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9