Російські військові об’єкти у Білорусі

Після проголошення незалежності Білорусі в 1991 році, на території країни залишилось два військових об’єкти Російської Федерації. Це 43-й вузол зв’язку ВМФ та 474-й окремий радіотехнічний вузол (системи попередження про ракетний напад).

У 1995 році, Росія та Білорусь підписали міжурядові угоди, за якими статус військових об’єктів був закріплений юридично. Відповідно до домовленостей, Росія отримала право користування об’єктами на 25 років, з можливістю продовжити договори.

Крім цього, Росія після другої половини 2000-х років почала проводити активну політику по нарощуванню свого військово-політичного впливу на сусідню державу. У 2003 році вступила в дію угода про створення Організації договору колективної безпеки (ОДКБ). Ця оборонна організація, створена на противагу НАТО. Її членами крім Росії в різний період стали ще п’ять колишніх республік СРСР (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан). У рамках ОДКБ,  між Росією та Білоруссю, була створена  єдина система протиповітряної оборони.

У 2013 році російський уряд запропонував розмістити свою авіаційну базу керівництву Білорусі, на постійній основі.

43-й вузол зв’язку ВМФ

43-й вузол зв’язку ВМФ Росії. Дислокується біля міста Вілейка, Мінської області (90 км від Мінська).  Позивний “Антей”.

Вузол зв’язку призначений для організації зв’язку між штабом ВМФ Росії (Санкт-Петербург), та підводними човнами, що несуть бойове чергування в районах Індійського, Тихого та Атлантичного океанів. Це один з п’яти подібних вузлів, що були побудовані в СРСР.

Будівництво комплексу розпочалось у 1964 році. Територія вузла зв’язку займає майже 650 га. Антенне поле складається з 15 опорних щогл (висотою 250 м), та трьох “круглих” щогл (висотою 305 м). Між ними натягнуті антени “парасолькового” типу – троси загальною вагою приблизно 900 тонн. Особливістю вузла зв’язку “Антей” є робота на наддовгих хвилях (НДХ). Ці хвилі відбиваються від іоносфери та розповсюджуються за горизонт, проникають під воду на глибину до 20 м – це дає можливість підтримувати зв’язок з підводними човнами. Дальність дії надпотужного передавача “Антея” (1000 кВт) досягає десятків тисяч кілометрів (в режимі передачі).

Об’єкт обслуговує близько 250 російських військовослужбовців, та близько сотні цивільних громадян Білорусі, які працюють у загоні воєнізованої охорони (ВОХОР).

За двосторонньою угодою, Росія отримала у користування на 25 років нерухоме майно та територію вузла зв’язку. Його використання відбувається без сплати будь-яких податків, окрім комунальних платежів. Чисельність російського персоналу обмежена 250 особами.

Наскільки важливий цей об’єкт для Росії?

Вузол зв’язку “Антей” це комплекс з унікальними характеристиками, необхідний для несення бойового чергування підводними човнами російського флоту. А саме підводний компонент є найбільш грізною складовою атомної “тріади” російських ракетних військ стратегічного призначення (РВСП). Але розвиток військової техніки не стоїть на місці, і для забезпечення зв’язку з підводними човнами у Росії вже було розроблено ряд інших комплексів. Наприклад, у 2017 році, Тихоокеанський флот отримав для дослідної експлуатації, радіопередавальний пристрій контейнерного типу Р-643 “Пятидесятник”.

Р-643 “Пятидесятник” – це система для організації зв’язку з підводними човнами на наддовгих хвилях (НДХ). На відміну від радіостанцій, вона може працювати лише в режимі передачі. “Пятидесятник” хоч і має меншу потужність ніж стаціонарні вузли зв’язку типу “Антей”, але є мобільним – його важко виявити та знищити. Адже великі розміри та постійне розміщення стаціонарних вузлів (НДХ) роблять їх вразливими до виявлення та для ракетно-бомбового озброєння противника.

Крім того, на озброєнні ВМФ Росії залишились літаки-ретранслятори Ту-142МР  “Орел” (зразка 1977 року), які призначені для організації зв’язку з підводними човнами. У 2016 році їх почали модернізувати до модифікації Ту-142МР-М. Отже, Росія має можливості частково замінити вузол зв’язку “Антей” мобільними та авіаційним компонентом.

Чи має вузол зв’язку подвійне призначення?

Цікавим у цьому російському об’єкті є можливість його подвійного призначення, не тільки для забезпечення зв’язку. Наприклад, білоруський військовий експерт Алєксанд Алєсін  висловив думку, що вузол зв’язку “Антей”, крім свого прямого призначення, використовується Росією для ведення радіоелектронної розвідки:

Они являются объектами обеспечения деятельности Вооруженных сил России. Там находятся аппаратные комплексы. Один предназначен для радиоэлектронной разведки, второй — для связи.

Підтверджених  даних що до цієї інформації наразі немає. Але враховуючи те, що на такому об’єкті можна легко замаскувати обладнання, та приховано вести радіорозвідку – така версія виглядає правдоподібною.

474-й окремий радіотехнічний вузол

474-й ОРТВ це радіолокаційна станція системи попередження про ракетний напад (СПРН) типу “Волга”. Дислокується біля населеного пункту Ганцевичі, Брестська область.

РЛС 70М6 почали розробляти в середині 70-х років у Науково-дослідному інституті дальнього радіозв’язку (НДІДАР).

Хронологія по станції:

• У 1984 році почалось будівництво станції,
• З липня по листопад 2000 року пройшли перші випробування,
• У 2001 році відбулись державні випробування,
• З 2002 року почалась дослідна експлуатація,
• З 2003 року станція стала на бойове чергування

На момент розпаду Радянського союзу станція перебувала у процесі будівництва. У 1995 році був підписаний міжурядовий договір про передачу нерухомого майна 474-й ОРТВ, та земельної ділянки на якій він розміщений у безоплатне користування Росією, терміном на 25 років.

Згідно з договором, чисельність російського персоналу на цьому об’єкті обмежена 1200 особами.

Цікаво, що у створенні станції “Волга” приймали й українські підприємства: Дніпровський машинобудівний завод виготовляв радіоелектронне обладнання для РЛС, а Південний радіозавод (м. Жовті Води) – виготовляв приймальні модулі.

Чи може Росія замінити РЛС Волга?

РЛС системи попередження про ракетний напад (СПРН) “Волга” на момент свого створення була найсучаснішою серед аналогічних станцій у Радянському Союзі. Але на сьогодні через 30 років після його розпаду, Росія вже володіє технологіями більш сучасних станцій СПРН. Так на озброєння повітряно-космічних сил Росії була прийнята РЛС 77Я6 “Воронеж-М” (ДМ, ВП). Нова РЛС має значно вищий коефіцієнт корисної дії, має нижчу вартість, і строки будівництва – 1-2 роки (РЛС Волга будувалась 5-6 років).

Дві станції типу “Воронеж” побудовані в Ленінградській та Калінінградській області, повністю перекривають сектор спостереження РЛС “Волга”. Тому можна сказати, намагання Росії й надалі експлуатувати РЛС “Волга” на території Білорусі пов’язана не тільки з технічною необхідністю.

Об’єднана система ППО

У 2009 році Росія та Білорусь підписали угоду про створення Єдиної регіональної системи протиповітряної оборони (ЄРС ППО). За домовленостями, до єдиної системи ППО повинні увійти з’єднання та військові частини, які дислокуються у Калінінградській області, західних районах Росії та частини ППО Республіки Білорусь. Управління єдиною системою ППО повинно здійснюватись Центральним командним пунктом Військово-космічних сил РФ. ЄРС ППО складається з 5 авіаційних частин, 10 зенітних-ракетних,  5 радіотехнічних та частин РЕБ.

У 2016 році, створення цієї системи  було остаточно завершене. У 2017 році президент Росії підписав закон про ратифікацію договору про створення ЄРС ППО. Завдяки угоді, Білорусь отримала можливість проводити закупівлю російських  зенітних-ракетних комплексів та РЛС за внутрішньоросійськими цінами, використовуючи для цього кредитні програми російських банків. А Росія отримала можливість використовувати частини ППО Білорусі як елемент своєї системи протиповітряної оборони.

 Загрозою для України є те, що  данні радіотехнічного спостереження, та компоненту радіоелектронної розвідки (що працює в інтересах ППО) – передаються в Росію в режимі реального часу. Тобто російські військові, використовують технічні можливості білоруської армії для спостереження за повітряним простором північної та центральної частини України!

Згідно з угодою, в загрозливий період, на основі ЄРС ППО створюється об’єднане командування ППО двох держав. Яке повинно діяти  спільно з наземним угрупованням двох армій. Звісно, керівництво таким командуванням буде відбуватись з Росії.

У 2016 році, на спільному засіданні колегії міністерств оборони Росії та Білорусі, до тексту угоди були внесені зміни. Замість терміну “загрозливий період” був прописаний термін “період безпосередньої загрози агресії”. Така зміна термінів де-факто спрощує перехід частин ППО Білорусі під керівництво Росії.

Вже тепер Росія провела адміністративну і технічну інтеграцію частин ППО Білорусі під керівництво своєї армії. Білорусь ще зберігає здатність до автономного управління своїми підрозділами протиповітряної оборони, але у випадку посилення проросійського курсу, Росія  може використати частини білоруських ППО як складову своєї системи протиповітряної оборони. В тому числі і разі повномасштабного наступу на Україну.

Спроби розмістити авіабазу

Росія вже багато років використовує білоруські аеродроми для тимчасового розміщення своїх авіаційних підрозділів: під час спільних навчань, для дозаправлення,  та інших заходів. Але така практика стосувалась лише  короткочасного розміщення окремих літаків чи ланок. Наприклад, у 2014 році (під час  початку російської агресії), на аеродромі поблизу Барановичів, знаходилась ланка російських винищувачів Су-27 та літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50:

У 2013 році, представники Росії офіційно звернулись до білоруської сторони, з пропозицією розмістити на її території постійно діючу авіаційну базу. Президент Білорусі офіційно не висловився проти пропозиції росіян, але почав затягувати старт перемовин по цьому питанню. У 2015 році, Путін дав розпорядження російському МЗС активізувати офіційні перемовини що до розміщення авіаційної бази на території Білорусі.

Згідно з планами Кремля, на аеродромі поблизу міста Бобруйськ пропонувалось розмістити російське авіаційне з’єднання. На цій базі повинні розміщуватись 12 винищувачів, чотири транспортно-десантних гелікоптери, та три важких військово-транспортних літаки (можливо ДРЛВ).

Неофіційне обговорення що до розміщення авіабази тривало до президентських виборів в Білорусі у 2015 році. Після цього Лукашенко відхиляв подібні пропозиції росіян:

«Нікому база не потрібна. Слухайте, будувати якусь базу на старому аеродромі (з Путіним ми обговорювали цю проблему). Я задаю питання: навіщо? 3-4 хвилини – час підльоту літаків з Росії. Навіщо на передову, якщо тут війна почнеться, тягти аеродром? Одна ракета – злітно-посадкова смуга непридатна. Це був непродуманий піар хід – ось, ми базу тут розмістимо »

Сьогодні тема розміщення бази офіційно не підіймається. Але у цьому році пройшли чергові вибори президента Білорусі, за якими Росія єдина країна, яка озвучила наміри допомогти Лукашенко зберегти владу в країні. Тому є висока ймовірність, що з їх боку будуть знову актуалізовані розмови по авіабазі.

Висновок

Аналізуючи наведену вище інформацію, можна зробити висновок, що Росія має технічні можливості для виконання завдань 48-го вузла зв’язку ВМФ та 474-м окремого радіотехнічного вузла, іншими технічними засобами. Але не зважаючи на це продовжує утримувати вказані підрозділи на території Білорусі. Це відбувається в першу чергу для продовження своєї військової присутності на території цієї країни, і залишення її у сфері свого впливу.

Також, існує ймовірність, що Російська Федерація використовує інфраструктуру 48-го вузла зв’язку ВМФ для ведення радіотехнічної розвідки.

Дві російські  військові бази, що дотепер існують  на території Білорусі, не складають прямої військової загрози Україні, і можуть бути використані лише як розвідувальний компонент. Проте, спроби російської сторони розмістити авіабазу на території Білорусі, свідчать про наміри використати територію цієї держави у якості плацдарму, у тому числі для ведення бойових дій з Україною (у разі якщо рішення про повномасштабне вторгнення буде прийнято).

До тепер білоруська влада не дала згоди на розміщення бази. Але у випадку зміни білоруського керівництва на більш проросійське – авіаційна база РФ може бути створена. У такому випадку Україна повинна докласти всіх дипломатичних зусиль, і використати всі доступні можливості впливу для блокування такого рішення.

Автор: MARINER спеціально для MIL.IN.UA