122-мм гармати А-19 в Іспанії

Десь приблизно у 1986 чи 87 році в часописі “Зарубежное военное обозрение” була вміщена невелика статейка про створення в Іспанії нових 155-мм гаубиць. Серед артсистем, які мали бути ними замінені, згадувалась і 122-мм гармата 122/46.

Ще тоді мене зацікавило питання – звідки такий нехарактерний для західної артилерійської традиції 48-лінійний калібр?

Думав – може, з громадянської війни залишились, з радянських поставок? Виявляється, ні. Історія гармат 122/46 значно цікавіша.

В 1943 р. Іспанія, використовуючи сприятливий баланс у торгівлі з Німеччиною, придбала в останньої великі партії озброєння. Серед них були і артилерійські системи.

У “списку на закупи” значились і 150-мм далекобійні гармати. Однак німецька сторона відмовилась їх продати – самим не вистачало. Натомість німці запропонували 24 трофейні радянські 122-мм гармати А-19 (зр. 1931/37). Спочатку іспанці не погоджувались, але коли Німеччина збільшила кількість запропонованих гармат до 150, вони прийняли пропозицію. Щоправда, довелось потогуватись. Німці за кожну гармату просили 194 тисячі рейхсмарок, іспанці ж пропонували 86 тисяч. Зрештою, зійшлись на 112 тисячах.

Перша партія зі 100 гармат прибула до Іспанії в липні-серпні 1943 р., ще 50 доставили в листопаді того ж року.

Новими артсистемами укомплектували по одному 12-гарматному дивізіону (групі за іспанською термінологією) в 12 корпусних артполках: з 41-го по 49-й, 62-й і 63-й. Більшість з них дислокувалось в метрополії, але 49-й і 50-й артполки знаходились в анклавах Сеута і Мелілья. Чотири гармати надійшли в Артилерійську академію, ще дві були в резерві.

Оскільки німці разом з гарматами поставили лише мінімальну кількість боєприпасів, їхнє виробництво з 1944 р. почалось на заводі “Фабріка де Армас де Трубіа”.

На цьому ж заводі розробили конструкторську документацію і в 1952-56 рр. виготовили 32 нові гармати 122/46.

Станом на 1973 р. армія Іспанії мала 173 гармати 122/46. Вони нагально потребували модернізації.

На рубежі 70-80-х рр. деяка кількість гармат 122/46 пройшла модернізацію. Гармати отримали нову ходову частину з пневматиками і нові передки зміненої конструкціїї (теж з пневматичними шинами). Завдяки цьому зросла швидкість буксирування, зменшилась довжина артсистеми в похідному положенні і скоротився час переведення з похідного положення у бойове.

Модернізовані гармати дослужили до початку 1990-х рр., коли були зняті з озброєння й утилізовані в рамках виконання Іспанією своїх зобов’язань за Договором про звичайні озброєння в Європі. Останні гармати 122/46 служили в 30-му артполку в Сеуті.