fbpx

Оборонні документи України

Починаючи з 2014 року наша держава зазнає повномасштабної агресії з боку Російської Федерації, російська агресія має всі класичні прояви так званої «гібридної війни», і реалізується у формах військових та інших неправомірних дій які безпосередньо знаходять своє практичне відображення майже в усіх ключових сферах життєдіяльності нашої країни та суспільства в цілому, а саме у військовій площині, на території проведення Операції Об’єднаних Сил, в інформаційному, дипломатичному та економічному просторах.

Російська Федерація намагається застосовувати проти нас всі можливі засоби та види агресії , навіть так звані не конвенційні засоби ведення бойових дій, в тому числі створення та підтримку терористичних угрупувань, створення та подальше фінансування злочинних квазідержав, окупацію територій, вербування населення.

Саме факт всеохоплюючої гібридної агресії досить ускладнює процеси виявлення та попередження замахів ворога на нашу незалежність, та суверенність, оскільки протидіяти потрібно оперативно та комплексно в усіх сферах.

В цій ситуації дуже важливим фактом є актуальні нормативно-правові акти профільного характеру, які би повністю відповідали всім викликам сьогодення.

На мою думку загострити увагу треба саме на документах стратегічного характеру, бо саме вони встановлюють основи обороноздатності держави та безпосередньо вказують на вектори руху у військовій площині нашої країни.

До основних документів стратегічного значення та оборонного планування відносять Воєнну доктрину, Стратегію національної безпеки, саме в вищенаведених документах безпосередньо знаходить своє нормативне відображення оборонна функція країни.

Розпочати деталізації потрібно саме зі Стратегії національної безпеки України, оскільки саме з її положень вже виходять приписи самої Воєнної доктрини України.

Стратегією національної безпеки України є документ який визначає основні принципи та цілі оборонної політики держави, а також визначає основні та потенційні загрози суверенітету та територіальної цілісності країни, в тому числі чітко передбачає механізм протидії таким загрозам.

За своєю суттю Стратегія це документ довгострокового оборонного планування, який виходячи з актуальних політичних, військових реалій життя встановлює першочергові та другорядні цілі в реалізацій оборонної політики країни.

Чинна редакція Стратегії знову  на законодавчому рівні закріпила євроатлантичний та євроінтеграційний курс України, і  закріпила країну агресора-Російську Федерацію.

Даний документ на рівні з Конституцією України має першочергове значення для державних органів у процесі розроблення та прийняття законодавчих актів та розроблення стратегій загальної державної політики.

Стратегія загострює свою увагу не тільки на військових питаннях, але і на сферах які пов’язані з безпековим сектором, а саме на економічній, дипломатичній та інформаційній площині.

Важливими питаннями які конкретизуються в документі є питання щодо практичної реалізації її норм, Стратегія надає чіткий перелік державних органів та органів місцевого самоврядування які в межах своєї компетенції повністю чи частково можуть мати відношення до застосування цих норм, тобто чітко передбачається вертикаль органів, від первинних до всіх інших.

Наступним або навіть можна сказати похідним документом стратегічно-оборонного характеру від Стратегії є Воєнна доктрина України.

Процедура офіційного прийняття доктрини є ідентичною до прийняття та введення в дію Стратегії, а саме Воєнна доктрина держави це документ, який приймається у виді підзаконного нормативно-правового акту, шляхом видання Указу Президента України про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо нової редакції документу.

Якщо вдатися до тлумачення суті то можна звернутися до визначення яке безпосередньо наводиться в першій статті самого документу, за яким Воєнною доктрина України є система поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів.

Воєнна доктрина ґрунтується на результатах аналізу та прогнозування воєнно-політичної обстановки, принципах оборонної достатності, саме після подібних прогнозувань перед державою ставляться військово-технічні та військово-політичні цілі короткострокового та довгострокового характеру.

Актуальна Воєнна доктрина була введена в дію у 2015 році, оскільки передумовами її прийняття булі активні бойові дії з країною агресором та окупація частини нашої території то її нормативні приписи повинні були повністю відповідати всім викликам які постали перед нашою державою.

В документі багато увагу приділяється встановленням та поглибленням контактів України з країнами блоку НАТО, а також плановому та абсолютно повному переходу ЗСУ на стандарти країн блоку НАТО, в усіх сферах військового життя, починаючи від комплектації збройних сил, їх оснащення, та закінчуючи удосконаленням системи цивільного контролю за діяльністю ЗСУ.

Важливим моментом є передбачення в приписах доктрини можливості та легітимності застосування військової сили державною не тільки для оборони від зовнішніх агресорів, але і для ліквідації внутрішніх реальних загроз.

В доктрині надається повний перелік всіх цілей та напрямків розвитку України у військово-політичній площині.

Однією з головних цілей України на даному етапі виходячи з положень доктрини є відбиття агресії Російської Федерації та зміцнення системи обороноздатності України, в тому числі за рахунок повного реформування всього сектору національної безпеки та оборони України, в тому числі перепрофілювання всього оборонно-промислового комплексу України, на встановлення відносин з країнами Європи в питаннях спільних військових розробок та торгівельних питань.

Як головний висновок всього вищевказаного є те, що процес посилення обороноздатності держави неможливий без актуальної нормативно-правової бази, і мова йде не тільки про основоположні закони, але більше навіть про документи профільного характеру, якими виступають саме Стратегія національної безпеки та Воєнна доктрина держави.

Треба зазначити, що можливо вперше дані документи в України відповідають усім загрозам які постали перед нашою державою, саме вони повинні стати основним підґрунтям для усього процесу посилення та безпосереднього реформування сектору національної безпеки та оборони нашої держави, тим паче, що позитивна тенденція відновлення вже є.


Сподобався матеріал? Підтримай незалежний проект - одна кава - 30 гривень - дозволять нам працювати для Вас!


➡ Приват 5168 7422 0031 9014

➡ Моно: 4441 1144 4179 6255