Історія піхотного спорядження армії США

Сучасне особисте спорядження бійця пройшло довший шлях. Зараз є можливість підібрати собі спорядження, підсумки, аксесуари та захист відповідно до особистих уподобань, типу завдань, фізичних можливостей і.т.д. Як відомо – більшість інновацій особистого спорядження прийшли до нас з США. Тому сьогодні трошки про історію особистого спорядження у Збройних Силах США.

Відлік нашої розповіді ми почнемо з давніх часів 1-ї Світової, і навіть не з американської армії. Все почалося в далекому 1907 році, коли у Британській Армії був прийнятий комплект спорядження, що мав назву 1908 Pattern Webbing. Він прийшов на заміну старому шкіряному спорядженню, що показало себе під час другої англо-бурської війни як застаріле та таке що не відповідає сучасним реаліям. Виконаний з канвасу 1908 Pattern Webbing став новим словом у спорядженні солдата на той час і використовувався до початку 40-х років. Британці стали першими у тому щоб прийняти єдиний комплект спорядження для солдата, який міг би мінімально змінюватись в залежності від потреб бійця, його озброєння та ролі у війську. Але й інші країни не відставали.

Армія США теж ще у 19 сторіччі в цілях економії замінювала непрактичну та дорогу шкіру на канвас. В результаті у 1880 році з’явився Mills Cartridge Belt. А згодом комплект спорядження розширився, отримавши назву М1885. До пояса була додана сумка (haversack) та фляга у чохлі.

З цього почався шлях індивідуального спорядження американського солдата. Цей комплект пізніше був доповнений підтяжками та новим ременем, який був розроблений для нової гвинтівки Springfield M1903. Сам комплект теж отримав назву M1903 (також відомий як м1903 Mills Webbing).

Приблизно в той же час Армія США проводила дослідження ваги спорядження бійця. Одним з основних факторів було зниження ваги спорядження. Було вирішено що легше спорядження збільшить бойовий потенціал середнього солдата та зменшить кількість калорій (не жарт), які він спалюватиме щодня. Це все вилилось у M1910 Pattern, з яким Армія США пройшла першу світову війну. Це була незначна еволюція – дизайн було трохи змінено, вагу зменшено.

Щоб не заплутати вас – варто зазначити що М1910 під час першої світової війни та після неї допрацьовувався, оновлювався. Було додано, наприклад, пояси м1912 для кавалерії. А згодом з’явилась поліпшена система M1917/18 що враховувала весь досвід жорстоких боїв Першої Світової. Дизайн застібок та кнопок, нові підсумки під різні типи озброєння (наприклад, новий пояс для гвинтівки BAR) та багато інших дрібниць було змінено та покращено.

Це спорядження використовувалось ще дуже довго, та було оновлено у 1936 році, отримавши назву М1936 (боги неймінгу працюють у Армії США). У такому вигляді воно пройшло Другу Світову та Корейську війни. Колір деяких контрактів змінювався з хакі на оливковий, але все інше залишалось без суттєвих змін.

Незважаючи на “рекомендовані” методи комплектації M1910 (та похідні) вже був модульною системою і тим що можна назвати РПС – розвантажувальна поясна система. Бійці завдяки люверсам на поясі та гачкам на підсумках могли розміщувати власне самі підсумки саме так, як вважали зручним.

Після Корейської Війни використання спорядження, дизайн якого існував (хоч і з деякими оновленнями) існував вже близько 40 років було під питанням. Це викликало розробку нового комплекта – M1956 LCE. На перший погляд можна спитати – а що нового? Концепт той же. Пояс з люверсами, підтяжки. Як сказав би один відомий політик: “Це ж було вже”.

Насправді все як завжди – в деталях. Нове спорядження було легшим, зручнішим та було розроблено для нового озброєння. Підтяжки, дизайн яких використовувався ще з 1903 року, було замінено на новий харнесс. Пояс отримав “пряжку Девіса”, що дозволяла швидше та зручніше його знімати. Нові підсумки для магазинів гвинтівки М14 (а згодом і Colt Мode 602/603 яка згодом була принята на озброєння як М16).

Але головним “нововведенням” став спосіб кріплення нових підсумків. Не зважаючи на те, що ремінь M1956 теж мав отвори і був сумісний із старими підсумками, нові кріпились за допомогою металевих кліпс – т.зв “Slide Keepers”.

Ця система кріплення затрималась надовго у Збройних Силах США і використовувалась у подальших розвантажувальних системах – M1967 MLCE, експериментальній LINCLOE, ALICE та IIFS. Більше 40 років потому, під час вторгнення у Ірак у 2003-му році, американські військовослужбовці використовували такі кліпси для кріплення підсумків на спорядження.

Досвід війни в В’єтнамі показав що канвас, як матеріал для спорядження, не підходить для вологого клімату. Канвас та бавовняна стрічка, навіть оброблені для запобігання плісняві, все одно страждаои від неї. Спорядження банально гнило через постійне намокання та висихання. Бавовна також вбирала багато води, збільшуючи свою вагу, і повільно висихала, при чому погано опираючись стиранню у вологому стані. М1956 та його оновлена версія М1961, що був розрахований на війну на Європейському ТВД виявився банально непристосований для Індокитайського клімату.

Для цього був розроблений комплект, що отримав назву М1967 MLCE (Modernized Load-Carrying Equipment). Як і майже все інше, що використовувалось у В’єтнамі Армією, від черевиків до польового одягу, дизайн особистого спорядження також було змінено, щоб створити легке індивідуальне спорядження, яке могло б краще витримувати суворі тропічні умови.

На допомогу прийшов Нейлон. Цей матеріал не був новинкою для військових. Розроблений у 1930-х компанією DuPont він вже застосовувався для виробництва тентів та парашутних систем. Але саме стійкість нейлону до намокання та стирання стали його перевагами для використання у якості матеріалу для вологого клімату.

Все це було лише поступовою еволюцію, а не революцією. Армія США використовувала все той самий концепт системи спорядження, що було закладено що на початку 20-го сторіччя. А поразка у В’єтнамі достатньо сильно прикрутила оборонні потреби і подальша программа розробки спорядження LINCLOE загальмувала.

У 70-80 роки армія отримала лише оновлення MLCE – систему ALICE (All-purpose Lightweight Individual Carrying Equipment) та почала розробляти систему IIFS, яка, якщо описати її у 2-х словах, базувалась на ALICE, і використовувала замість підтяжок немодульний жилет з підсумками під магазини та гранати. А для кріплення підсумків використовували все ті ж самі кліпси, що і у M1956 LCE. Все це незмінно використовувалось до кінця 90-х років.

Але не значило, що розвиток систем спорядження на всі ці роки був закинутий. У 70-х та 80-х теж були спроби зробити щось революційно нове від комерційних виробників. Один з найвідоміших це жилет від компанії Elevated Urban Operations of Florida.

У 1976 році Гері Белсон подав заявку на реєстрацію патенту (номер US4106121A) модульного розвантажувального жилета “Tactical Load Bearing Vest” який має нетипову на той час систему кріплення підсумків – за допомогою кнопок та велкро. Ідея цього жилета була в тому, щоб дозволити більш ефективно вести бойові дії у міських умовах та на близькій відстані.

Системи спорядження доступні на той час не сильно підходили для потреб спецпризначенців США і деякі підрозділи сильно модифікували або натурально робили спорядження “на колінці” для своїх потреб.

Патент US4106121A був отриманий Гері Белсоном у 1978 році, а сам жилет отримав назву QRV™ — Quick Release Vest. А на сам жилет звернув увагу 75-й Полк Рейнджерів Армії США, який активно використовував ці жилети під час вторгнення на Гренаду у 1983 році. Також жилети обмежено використовували поліцейські спецпідрозділи.

Щоправда далі справи у компанії йдуть не найкращим чином, і у 1986 році EUO через борги стає частиною American Body Armor, а QRV перетворюється на ABA Modular Vest, який був дуже популярним серед USN SEALs на стику 80-х та 90-х. Також схожі системи почали випускати і інші виробники, наприклад Point Blank.

Приблизно у той же час на ринку з’являються інші представники модульного спорядження. Маленька фірма Zavtek кардинально доробляє жилет IIFS для того щоб зробити його більш модульним і називає його SOMAV.

Жилет стає популярним у USN SEALs, що спонукає велику Eagle Industries викупити Zavtek та права на виробництво SOMAV (тепер LBV-M SOMAV).

Цей жилет мав змінні фронтальні панелі на пластикових застібках, що дозволяло замінювати типи магазинних підсумків за потреби (доступні були підсумки для магазинів AR-15 та MP5).

Насичення ринку різним новітнім спорядженням, застарівання системи ALICE та посередні результати розробки IIFS спонукали до розробки нового стандарту спорядження солдату.

У 1994 році почалась розробка абсолютно нової системи спорядження, що дозволила б солдату діяти більш ефективно та краще розподіляти переносиму вагу. Однією з потреб нової системи стала нова система кріплення спорядження, що була розроблена після опитування бійців Армії та морських піхотинців. Розробкою займався Natick Soldier Research, Development and Engineering Center (NSRDEC).

Зареєстрована у 1996 році (патент US5724707A) ця система передбачувала новий метод кріплення підсумків на одяг або спорядження за допомогою системи характерного переплетення строп і носила назву Interlock attaching strap system. Фіксувались стропи застібкою-кнопкою, яку отримала неформальну назву Natick Snap.

Система спорядження отримала назву MOLLE (читається як мОллі) – Modular Lightweight Load-carrying Equipment. А сам тип кріплення спорядження отримав назву PALS – Pouch Attachment Ladder System. Сітка PALS складається з горизонтальних рядів нейлонових строп шириною 25 мм (1 дюйм), відстань між стропами теж дорівнює 25 мм. Кожна стропа по всій своїй довжині пришита до основи з однаковим інтервалом 38 мм (1,5 дюйма). Хоча специфікація передбачає, що шви повинні бути розташовані на відстані 38 мм (1,5 дюйма) один від одного, на практиці вважається прийнятним зшивання в діапазоні 35–40 мм (1,4–1,6 дюйма).

Представлена у 1997 році система MOLLE була допрацьована декілька разів та стала широко розповсюдженою у версії MOLLE-II вже у 2000-х. Деякі компоненти комплекту MOLLE використовувались навіть на початку 2020-х, а у тилових частинах використовуються й донині.

А от система PALS отримала чималу увагу з боку комерційних виробників та підрозділів спеціальних операцій США, що спонукало розробку низки комплектів спорядження для кожного з них. Почали життя комплекти MBSS, DG-LCS, MLCS, FSBE і система PALS була невід’ємною частиною кожного з них. Також новітне спорядження набирало оберти як на цивільному ринку, та і серед правоохоронних органів.

PALS залишається стандартом для спорядження і зараз. Звичайно що системи кріплення підсумків модифікувались різними комерційними виробниками (Tactical Tailor MALICE, Blue Force Gear Helium Whisper, Matbock Ghostlite Tab, та ін.) Іноді були намагання замінити стропи вирізами у тканині (т.зв laser cut), або зробити самі стропи кріплення гексагональними (5.11 hexgrid). Але основний принцип PALS досі актуальний і використовується більшістю виробників і актуальної заміни йому найближчим часом не видно.